Пошук по сайту


Реферат на тему: «Сучасний стан та перспективи розвитку українських інвестиційних банків»

Реферат на тему: «Сучасний стан та перспективи розвитку українських інвестиційних банків»



Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра фінансів і економіки природокористування

Реферат

на тему:

«Сучасний стан та перспективи розвитку

українських інвестиційних банків»

Зміст:

Вступ………………………………………………………………3

  1. Банківська система……………………………………………4

  2. Основні форми банківських інвестицій……………………..6

  3. Страхова діяльність…………………………………….……..9

Висновок………………………………………………………….11

Список використаних джерел…………………………………...12

Додатки

Вступ

У сучасних умовах розвитку банківської системи в Україні швидкого вирішення потребують такі завдання, як підвищення концентрації

банківського капіталу, використання можливостей іноземних банківських інвестицій, підвищення якості активів, зниження ставок на кредитні ресурси.

Досвід країн з ринковою економікою свідчить, що створення стабільної й ефективної економіки можливо лише за умови функціонування банківського сектору.

Інвестиційний банк — спеціалізована кредитна установа, що залучає довготерміновий позиковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям і державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань.

Основними функціями інвестиційного банку є з'ясування характеру і розміру фінансових потреб позичальників, узгодження умов позички, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їх емісії та розміщення серед інвесторів. Інвестиційний банк є не просто посередником між інвестором і позичальником, а й гарантом емісії та організатором ринку [2].

Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції та вкладення капіталу в придбання нематеріальних активів. При цьому більшість банків недостатньо інвестують реальний сектор економіки України, це зумовлено: їх неготовністю надавати значні й довгострокові кредити; нестійкістю функціонування виробничих підприємств; відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а відтак – високими ризиками.

Проблемою розвитку банківського сектору України є формування фінансово-економічного механізму реалізації інвестиційно-інноваційної моделі, яка потребує створення або удосконалення роботи цілого ряду фінансових інститутів, до яких перш за все належать банки.


  1. Банківська система


Для формування і реалізації інвестиційно-інноваційної моделі країни необхідно створення або удосконалення роботи ряду фінансових інститутів, до яких перш за все належать банки.

Банки – це незалежне комерційне підприємство, яке є основним механізмом, що постачає народне господарство додатковими грошовими ресурсами.

Водночас дуже актуальною стає проблема створення і функціонування інвестиційного банкінгу. Це пов’язано з неефективною діяльністю українських комерційних банків [1]:

1. високі відсотки і короткі терміни кредитування;

2. низький рівень фінансування інноваційних і інвестиційних проектів;

3. відмеженість від міжнародних проектів;

4.основні прибутки банків – споживче кредитування і підвищення банківських тарифів;

5. низька рентабельність активів (в середньому 1,5%);

6. технологічні і менеджерські проблеми.

Інвестиційний банк — спеціалізована кредитна установа, що залучає довготерміновий позиковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям і державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань.

Основними функціями інвестиційного банку є з'ясування характеру і розміру фінансових потреб позичальників, узгодження умов позички, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їх емісії та розміщення серед інвесторів. Інвестиційний банк є не просто посередником між інвестором і позичальником, а й гарантом емісії та організатором ринку [2].

Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції та вкладення капіталу в придбання нематеріальних активів. При цьому більшість банків недостатньо інвестують реальний сектор економіки України, це зумовлено: їх неготовністю надавати значні й довгострокові кредити; нестійкістю функціонування виробничих підприємств; відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а відтак – високими ризиками.

Впродовж 2005-2008 р. українські банки переважно надавали кредити в поточну діяльність позичальників, їх частка перевищувала 90%. Обсяги кредитів в інвестиційну діяльність були незначними, їх частка на початок 2009р. становила 9,9% від загального кредитно-інвестиційного портфеля [1].

До основних причин низької ефективності банківської системи та її інвестиційної складової можна віднести:

- недостатність ресурсів для проведення інвестиційних операцій;

- бажання банків максимізувати віддачу підвищенням процентної ставки за кредитами;

- високі вимоги банків до забезпеченості інвестиційних кредитів;

- непрозорість ринку капіталу;

- недовіра до банків з боку клієнтів;

- недосконалість законодавства;

- низька ліквідність вторинного ринку цінних паперів;

- недостатня кількість платоспроможних позичальників.

Для подолання вище перерахованих проблем необхідно:

1. Підтримувати розвиток ринку банківських послуг, в т.ч. інвестиційних послуг, які зближують фінансовий і реальний сектори економіки, сприяють вступу вільних фінансових ресурсів до підприємців, а для банків розширюють джерела їх доходів;

2. Вивчати практику інвестиційних послуг на досвіді окремих банків і небанківських фінансових компаній в Україні;

3. Сприяти розвитку послуги інвестиційного менеджменту (довірчого управління активами професійних учасників фінансового ринку і активами (заощадженнями) приватних осіб), який є могутнім інструментом залучення ресурсів. Можливості цього інструменту не лише можуть дорівнювати прибутковості від брокерських операцій, а і здатні оживити попит на інші фінансові послуги;

4. Активізувати державну підтримку створення інвестиційних банків в Україні. Держава в період економічної і інвестиційної криз повинна взяти на себе ініціативу з погодження інвестиційної політики і стимулювання створення інвестиційно-банківських інститутів;

5. Об'єднання українських інвестиційних банків в консорціуми за участю зарубіжних банків, визнаних професіоналами у сфері інвестиційно-банківського бізнесу на міжнародному фінансовому ринку для успішнішого функціонування.

Підсумовуючи, можна відмітити, що від активності діяльності комерційних банків в інвестиційному напрямку багато в чому залежить інноваційно-інвестиційний вектор ринкової економіки України.

2.Основні форми банківських інвестицій
Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції та вкладення капіталу у придбання нематеріальних активів, при цьому більшість банків недостатньо інвестують реальний сектор економіки України, що зумовлено їх неготовністю надавати значні й довгострокові кредити, нестійкістю функціонування виробничих підприємств, відсут­ністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а від­так — високими ризиками.

На відміну від корпоративного інвестування, специфіка банківської інвестиційної діяльності значною мірою зумовлена характером і обсягом сформованої ресурсної бази. Банкам поки що не вдається залучати знач­ні обсяги довгострокових ресурсів, що, своєю чергою, гальмує інвести­ційну активність банків. Капітал банків в Україні на 1 січня 2008 р. ста­новив 6,7 % ВВП, а середній термін зобов'язань — 5 місяців, чисті акти­ви — 553,3 млрд грн, або 68,2 % ВВП. Однак за середнім обсягом активів українські банки відстають від банків розвинених країн: від десяти (СІЛА) до тисячі разів (Японія). Як наслідок, вкладення в цінні папери на 1 січня 2009 р. становили лише 8,2 % загальних активів банківської системи України [2].

За останні роки простежується тенденція до пере­орієнтації банків із вкладень у цінні папери на інвестиції у цінні папери на продаж. Більшість інвестицій банків сьогодні здійснюється у формі кредитів. У 2008 році українські банки переваж­но надавали кредити в поточну діяльність позичальників, їх частка перевищувала 90 % . Обсяги кредитів в інвестиційну діяльність були незначними, а їх частка на початок 2009 р. становила 9,9 % від загального кредитно-інвестиційного портфеля (КІП).

В табл. 1 наведена структура інвестиційного портфеля першої п’ятірки українських банків станом на початок 2009р.[3].  

Таким чином, причинами низької ефективності банківської системи України та її інвестиційної складової є такі дві групи чинників:

1)  внутрішньобанківські, до яких належать недостатність ресурсів для    проведення інвестиційних операцій, бажання банків максимізувати віддачу підвищенням процентної ставки за кредитами, високі вимоги банків до забезпеченості інвестиційних кредитів;

2) зовнішні, такі як високий рівень інфляції в економіці, система внутрішніх взаємних платежів, непрозорість ринку капіталу, недовіра до банківської системи з боку клієнтів, недосконалість законодавства, недостатня кількість платоспроможних позичальників.

Вкладення банків у вітчизняну економіку здійснюється в основному у формі кредитів і вкладень у цінні папери, тому фінансові інструменти банківського інвестування поділено на дві групи: кредитні інс­трументи інвестування; фондові інструменти інвестування.

До кредитних інструментів інвестування належать: довгострокові інвестиційні кредити, лізингове кредитування, мікрокредитування, про­ектне фінансування, іпотечні кредити та ін. До фондових інструментів інвестування

можна зарахувати облігації внутрішньої державної пози­ки, облігації місцевих позик, акції; корпоративні облігації, казначейсь­кі забов'язання, депозитарні розписки, ощадні сертифі­кати, заставні, іпотечні цінні папери, тощо.

Довгострокове інвестиційне кредитування посідає чільне місце в ре­алізації стратегії переходу від нинішньої  залежної моделі роз­витку економіки до орієнтованої, спрямованої на інновацій­ний розвиток. Між тим в Україні в структурі кредитних портфелів банків частка інвестиційних кредитів є ще низькою, хоча за останні роки про­стежується тенденція збільшення їх обсягів.

Відсутність професійного регулювання розвитку інвестиційної діяль­ності банків з боку держави компенсується реальною практикою, яку ре­алізують, в основному, банки з іноземними інвестиціями. Найбільш ві­домими гравцями на інвестиційному ринку України є ІНГ-банк Україна (Голландія), ОТР-Банк (Угорщина), Індексбанк (Агриколь банк Фран­ція), УкрСиббанк, РайфайзенВанк Аваль (Австрія), Альфа-Банк (Росія). Так, в 2008—2009 рр. основними напрямками діяльності цих банків були: послуги організаціям з фінансового консультування; послуги андерайтингу; послуги платіжного агента. Розподіл послуг на окремі підрозділи — роботи з фізичними особами (населенням) і роботи з корпоративними клієнтами — є звичною практи­кою організації діяльності для українських банків, оскільки саме таким чином організовано надання банківських послуг і в Україні.

В узагальненому вигляді система надання інвестиційних послуг у зарубіжних банках (на основі практики п'яти найбільших банків США) представлена в табл. 2 [4].

Виділяючи основні напрями інвестиційних послуг зарубіжних бан­ків, слід звернути увагу на те, що головною умовою для їх інвестиційної діяльності є чіткий розподіл таких напрямків банківського бізнесу, як брокерські послуги та послуги андерайтингу. Ця вимога спрямована на те, щоб обмежити можливості шахрайства; брокери рекомендують клієн­там купувати саме ті цінні папери, за андерайтинг яких відповідає конкретний банк (банківський холдинг).

Більшість американських інвестиційних банків до послуг інвестиційного банкінгу відносять андерайтингові послуги, послуги з проведення злиття і поглинання, інші консультаційні послуги, які надаються и корпоративним клієнтам та урядам. При цьому американські інвестиційні банки не відмовляються від надання брокерських, кредитних та я розрахункових послуг.

Практика функціонування інвестиційного ринку України свідчить, що поряд з інвестиційною діяльністю банків формується і вже активно працює так званий інституційний (небанківський) сектор інвестицій, який в 2008 р. почав активну боротьбу за фінансові ресурси населення, що не є позитивом для розвитку економіки України в цілому. Це поки що, на жаль, тільки перерозподіл, а не ефективне використання і залу­чення фінансових ресурсів внутрішнього ринку [5].

До інституційних інвес­торів відносять фінансові та інвестиційні компанії, інститути спільного інвестування, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії.

В 2008 р. кількість фінансових компаній становила 125 із загальним розміром активів 435,9 млн грн; інвестиційних фондів було 519, з них 10 — відкриті, 25 — інтервальні, 3 — закриті диверсифіковані, 410 — венчурні; небанківські кредитні установи — 790, в тому числі 765 — кредитні спілки, 4 — інші кредитні установи та 14 юридичних осіб публічного права; система недержавних пенсійних фондів на­раховує понад 80 структур, а страхових компаній зареєстровано 461[6].

 Крім того, в країні функціонувало 32 608 акціонерних товариств, з яких 40 651 відкритих і 21 501 закритих. На ринку цінних паперів кількість професійних учасників становила 1648, а обсяг торгів на ринку цінних паперів в IV кварталі 2008 р. перевищував 150,2 млрд грн. Найбільш ак­тивними на інвестиційному ринку є компанії, створені банківськими структурами, або ті, які тісно з ними співпрацюють[7].

3.Страхова діяльність
Суттєвим чинником формування інвестиційних банків в Україні є інтенсифікація розвитку страхового бізнесу і недержавного пенсійного забезпечення. На 1 січня 2009 р. в Україні діяла 461 така установа. За­гальний обсяг страхових витрат компаній становив у 2006 р. майже 14 млрд грн, в т. ч. 8,7 млрд грн — чисті виплати. Сума чистих активів становила приблизно 7,5 млрд грн. В табл. 3 наведені дані по п'яти стра­хових компаніях України, страхові платежі яких в 2009 р. були найбіль­шими [8]. 

Страхова діяльність належить до найприбутковіших видів світового бізнесу. Так, в 2009 р. сім страхових компаній входили до списку 50 най­більших компаній світу. Щорічний світовий обсяг страхових послуг наближається до 2,5 трлн дол. США [9].

Страхові компанії поки не стали активним інституційним інвестором  на ринку корпоративних облігацій — їх частка незначна, трохи більше  1 %. Крім того, вітчизняні страховики активно інвестують свої резерви в акції з високим ризиком. Як показує світовий досвід, стратегічним напрямком інвестування страховими компаніями є корпоративні облігації та портфельні інвестиції [10].

Головною проблемою НПФ є їх незнач­на ресурсомісткість. Це обумовлено кількома причина­ми. Перша і головна — це недовіра населення до фінансових структур в цілому, а друга — дуже низький рівень платоспроможності населення України. Проте світовий досвід показує, що недержавні пенсійні фонди мають стати надійним джерелом додаткової пенсії для людини і потуж­ним локомотивом інвестиційного банкінгу.

Необхідно підкреслити, що сьогодні в Україні немає статистики в га­лузі інвестування, що не дозволяє зробити глибокий аналіз щодо питань надання інвестиційних послуг.  Надання інвестицій­них послуг на досвіді окремих банків та інвестиційних компаній показа­ло, що найбільш розвинений напрямок — це надання брокерських по­слуг. У стадії розвитку перебувають послуги щодо проведення андерайтингу і операцій злиття та поглинання; перспективними є послуги інвес­тиційного менеджменту (довірчого управління активами професіональ­них учасників фінансового ринку та активами приватних осіб).

Аналіз діяльності основних учасників інвестиційного ринку України показує, що для вирішення проблеми інтенсифікації інвестиційних процесів в Україні необхідні, з одного боку, концентрація ресурсів та капіталу, а з іншого, створення інфраструктури для багатоканального ринку  із залученням інвестицій.

З погляду покращення доступу фірм до інвестицій необхідно в дуже стислі строки підтримати банківський сектор і сприяти розвитку небанківських установ, зокрема:

—    заохочувати участь іноземних банків для посилення конкуренції, що змусить українські банки зменшувати процентні ставки і укрупнюва­тися;

—    ввести суворі правила щодо кредитування споріднених підпри­ємств;

—    підвищити вимоги до капіталу та обсягів основного капіталу і дати більш точне визначення капіталу;

—    привести страхове законодавство у відповідність до статутів ЄС;

—    прийняти відповідне законодавство для створення накопичуваль­ного пенсійного фонду, передбаченого пенсійною реформою;

—    сприяти поширенню інформації про пенсійну реформу, оскільки недовіра до недержавних пенсійних фондів тісно пов'язана з недостатнім розумінням того, як працюють ці установи.
Висновок
Банк виступає як основною ланкою, що постачає народне господарство додатковими грошовими ресурсами. Сучасні банки не тільки торгують грошима, вони водночас є аналітиками ринку. За своїм місцем в економічній системі банки найближче стоять до бізнесу, його потреб, його кон’юктури, що постійно змінюються. На 1 січня 2008 року в Україні фактично діяло 173 банки, в тому числі 16 банків із 100 % іноземним капіталом, їх загальний капітал становив 8,8 млрд євро (12,3 млрд дол. США) [1].

Водночас дуже актуальною проблемою стає створення і функціонування інвестиційного банкінгу. Перш за все, це пов'язано з неефективною робо­тою українських комерційних банків: високі відсоткові ставки і короткі терміни кредитування, майже не фінансуються інноваційні та інвести­ційні проекти. Банки не є активними гравцями на ринках капіталів, вони не беруть участі у міжнародних проектах. Основні прибутки банки отриму­ють за рахунок короткострокового споживчого кредитування та підви­щення банківських тарифів. Майже всі банки мають дуже низьку рента­бельність активів у середньому - 1,5 %.

Виходячи із вище викладеного можна сказати, що розвиток банківської системи  залежить від залучення іноземних банківських інвестицій, а для цього необхідно Україні повернути втрачену довіру іноземних інвесторів та  забезпечити їх всіма умовами для плідної співпраці.

 

Список використаних джерел:
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // < zakon. rada. gov. ua>.

2. Закон України « Про режим іноземного інвестування» // < www. mdoffice. com. ua>.

3. Закон України « Про інвестиційну діяльність» // < www. new legal. ua >

4. Cтатистичний щорічник України за 2008 рік / За ред. Р. Г. Віленчук;   відповід. за випуск Л. О. Машкова. – К.: Консультант, 2008. – 551 с.

5. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт. – Доступний з: < www. ukrstat. gov. ua >.

6. Полотенко Д.В. Банківська система України в умовах функціонування іноземних банків // Фінанси України. – 2009. - №5. – С. 91-94.

7. Коваленко В. В., Прадун В.П. Оцінка впливу монетарної політики Центрального банку на розвиток банківського капіталу // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №6.- С. 16-27.

8. Олена Деревко. Шляхи підвищення рівня капіталізації банківського сектору // Банківська справа. – 2009. - №1. – С. 76-83.

9. Олександр Бутенко. Роль іноземних банків у формуванні інноваційних національних банківських систем // Банківська справа. – 2009. - №1. – С. 83.

10. Олександр Кириченко.  Діяльність українських інвестиційних банків // Банківська справа. – 2009. - №2. – С. 57.

Таблиця 1.

Структура інвестиційно-кредитного портфеля станом на 1.01.09, млн грн

№ з/п

Банк

КІП

Частка, %

Міжбанк. кредити

Кредити юр.особ.

Кредити фіз. особ.

Цінні папери

 

Всього

431976,42

100

42647,26

224143,4

140404,48

24781,64

1

Приватбанк

43004,47

9,955

3887,65

18232,03

18740,37

2144,42

2

РайффайзенБанк Аваль

37366,24

8,65

1124,97

17665,38

17146,02

1429,87

3

УкрСиббанк

30546,31

7,071

1526,37

10983,92

17047,29

988,73

4

Укрсоцбанк

24778,42

5,736

461,11

10214,22

12513,04

1590,06

5

Укрексімбанк

22931,05

5,308

441,22

19953,44

966,53

1569,86

Таблиця 2.

№ з/п

Вид послуг

Характеристика послуг

1

Інвестиційний банкінг

 

Андерайтинг для органів державної влади, органів місцевої влади, корпорацій, обслуговування угод із злиття поглинання; інвестиційний консалтинг

2

Брокерські послуги

Ринок акцій, ринок цінних паперів з фіксованим відсотком, іпотечний ринок і ринок нерухомості, товарний ринок

3

Послуги інвести­ційного менедж­менту

Створення та управління фондами різних типів, довірче управління для населення, довірче управ­ління для професіональних інвесторів

4

Сервісні послуги

Кредитна підтримка інвесторів, кредитна підтримка емітентів, проведення валютно-обмінних операцій, розрахунково-клірингове обслуговування, страху­вання, аналітична підтримка



Таблиця 3.

Аналіз діяльності п'яти страхових компаній України в 2010р., млн грн

 

№ з/п

Страхова компанія

Страхові платежі

Активи

Структурний фонд

Власний капітал

Страхові резерви

1

Лемма

298 822

1 255169

550 000

878 954

207 424

2

Дженералі Гарант Страхування

217502

318 498

30 172

76 587

187 923

3

Інго Україна

187 868

213 054

58 438

70 345

140 889

4

Українська страхова група

90 731

215"727

100 000

95 342

89198

5

Вексель

89 762

191 309

33 000

13 025

72 351




поділитися в соціальних мережах



Схожі:

О. О. Орлова історія розвитку та сучасний стан післядипломної освіти...
Розкриття потенціалу кожної людини, а також значенні підготовки її до постійного саморозвитку та самовдосконалення. Визначається...

Реферат На тему: «Аудит. Ефективність проведення торгівельної діяльності»
Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета І завдання

Реферат з дисципліни:”Соціальне страхування” на тему: «Недержавне...
«Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні»

Курсова робота на тему: конституція США та реальні права
Конституцією прав и свобод людини. У цьому зв’язку вкрай необхідно вивчати як історію становлення І розвитку кнституційного ладу...

Курсова робота на тему: конституція США та реальні права громадян
Конституцією прав и свобод людини. У цьому зв’язку вкрай необхідно вивчати як історію становлення І розвитку кнституційного ладу...

„Історія. Сутність. Методи. Форми перестрахування. Стан І перспективи...
Сутність. Методи. Форми перестрахування. Стан І перспективи розвитку перестрахування в Україні”

Передмова
...

Реферат на тему : “ Міжнародно-правовий механізм захисту прав І свобод людини І громадянина”
Саме стан справ у сфері забезпечення прав І свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного...

Особливості перехідного періоду І вибір демократичних інститутів в україні
Стаття в збірці наукових праць: “Політичний процес в Україні: стан І перспективи розвитку”. — Львів, 1998. — С. 44-55

Я. В. Підвисоцький інноваційна складова сучасних міжнародних фінансових інструментів
Окрім цього, встановлено вплив вищезгаданих фінансових інструментів на сучасний стан світової економіки, а також характер їх подальшого...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка