Пошук по сайту


Програма з біології для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів

Програма з біології для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів

Сторінка1/6
  1   2   3   4   5   6
ПРОГРАМА З БІОЛОГІЇ

для 10–11 класів

загальноосвітніх навчальних закладів

Профільний рівень

Пояснювальна записка

Програма визначає зміст навчання біології на профільному рівні (природничо-математичний напрям) у класах біолого-хімічного, біолого-фізичного (медичного), біотехнологічного та екологічного профілів. Він спрямований на формування в учнів системи наукових знань про закономірності живої природи, умінь, які забезпечують використання знань у практичній діяльності і повсякденному житті для збереження власного здоров’я й охорони навколишнього середовища, забезпечує створення умов для самореалізації особистості старшокласника і є необхідними й достатніми для продовження біологічної освіти у вищому навчальному закладі.

Метою профільного навчання біології є забезпечення загальноосвітньої профільної підготовки учнів з біології, розвиток навичок самоосвіти, проведення експерименту з біологічними об’єктами й аналізу його результатів, формування вмінь застосувати біологічні знання на практиці, підготовка до подальшої професійної освіти чи професійної діяльності.

Реалізація мети досягається виконанням таких завдань:

  • формування наукової картини живої природи на основі засвоєння учнями системи біологічних знань, ознайомлення з методами пізнання природи та взаємозв’язком між розвитком методів і теоретичних узагальнень біологічної науки;

  • розвиток у старшокласників пізнавальних інтересів, інтелек­туальних і творчих здібностей шляхом проведення експерименту, розв’язування біологічних задач, моделювання біологічних процесів;

  • оволодіння учнями вміннями здійснювати самостійний пошук та аналіз біоло­гічної інформації, характеризувати сучасні відкриття в галузі біології;

  • набуття компетентності у збереженні власного здоров’я та раціональному природокористуванні;

  • допрофесійна підготовка старшокласників до діяльності в галузях, що потребують ґрунтовних біологічних знань (медицина, сільське господарство, природоохоронна діяльність тощо)

Характеристика структури навчальної програми. Програма включає пояснювальну записку, основний зміст і державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Навчальний матеріал розподілений на 6 розділів і 18 тем. В основному змісті зазначено розподіл навчальних годин, теми лабораторних практичних робіт, тематика робіт «Лабораторного практикуму» і «Польового практикуму», перелік демонстрацій, орієнтовна тематика екскурсій.

У програмі реалізовано інтегрований підхід до формування змісту курсу. Основними ідеями, навколо яких генерується навчальний матеріал курсу, є загальні закономірності організації, функціонування і розвитку живих систем різних рівнів організації живої природи, методи емпіричного і теоретичного рівня пізнання, що відповідає біологічній компоненті державного освітнього стандарту та теоретичним положенням сучасної біологічної науки.

Зміст навчального предмета “Біологія” в 10–11 класах розкривається за розділами й темами, що характеризують властивості живої природи на різних рівнях організації життя таким чином:

10 клас

Розділ І. Загальна характеристика живої природи

Тема 1. Біологія – наука про життя

Тема 2. Системна організація живої природи

Розділ ІІ. Молекулярний рівень організації живої природи

Тема 1. Елементний склад біосистем

Тема 2. Неорганічні речовини живих організмів

Тема 3. Біомолекулярний склад живого

Розділ ІІІ. Клітинний рівень організації живої природи

Тема 1. Структура клітинного рівня: біомолекули та органели клітини

Тема 2. Основні процеси клітинного рівня

Тема 3. Самовідтворення клітини. Віруси

Розділ ІV. Організмовий рівень організації живої природи

Тема 1. Організм як біосистема: структурні елементи і основні процеси

Тема 2. Властивості організмів: розмноження та індивідуальний розвиток

11 клас

Тема 3. Спадковість і мінливість організмів

Тема 4. Організм і середовище його існування

Розділ V. Надорганізмові рівні організації живої природи

Тема 1. Популяційно-видовий рівень організації живої природи

Тема 2. Екосистемний рівень організації живої природи

Тема 3. Біосферний рівень організації живої природи

Розділ VІ. Історичний розвиток та система органічного світу

Тема 1. Історичний розвиток органічного світу

Тема 2. Система органічного світу

Тема 3. Біорізноманітність

Узагальнення курсу
Відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти вивчаються рівні життя: молекулярний, клітинний, організмовий, надоорганізмові рівні. Багатоманітність і закономірності функціонування живої природи, історичний розвиток органічного світу розглядаються з позицій різних структурних рівнів організації живої матерії відповідно до концепції поліцентризму.

У 10 класі вивчення курсу розпочинається із розділу “Загальні властивості живої природи”, у якому розглядається жива природа як ієрархія біосистем різних рівнів організації живої природи, а також представлена навчальна інформація про комплексний характер сучасної біологічної науки, її теоретичне та практичне значення, методи біологічних досліджень, внесок учених у розвиток біології.

Зміст другого розділу Молекулярний рівень організації живої природиорієнтований на формування в учнів знань про хімічний склад живих систем. Навчальний матеріал розділу стосується біогенних елементів, неорганічних йонів, неорганічних і органічних речовин у складі біосистем, дослідження зв’язку між будовою, властивостями та біологічними функціями цих речовин.

Знання про основні сполуки живих систем набувають подальшого розвитку з позиції їх функціональної ролі у клітині. На цій основі у третьому розділі Клітинний рівень організації живої природививчається будова та функції основних компонентів еукаріотичної клітини – поверхневого апарату, цитоплазми, ядра у порівнянні з морфофізіологічними особливостями прокаріотичної клітини. Розглядаються функціональні зв’язки органел, завдяки яким досягається цілісність клітини. Знання хімічної організації клітини, будови та функцій основних її компонентів виступають підґрунтям для вивчення клітинного метаболізму. Навчальний матеріал про процеси матричного синтезу ілюструє взаємозв’язок речовин, енергії та генетичної інформації у біосистемах. Послідовність тем розділу покликана забезпечити формування знань про клітину як біологічну систему і структурно-функціональну одиницю живої природи.

У процесі вивчення четвертого розділу “Організмовий рівень організації живої природи” відбувається формування знань старшокласників про організм як біологічну систему і самостійний рівень організації живих систем, різноманітність організмів. Послідовність вивчення тем у межах розділу відповідає сучасному системному підходу до характеристики життя, згідно з яким вивчається склад і структура живої системи будь-якого рівня, її основні властивості та їх матеріальні основи, а також внутрішні та зовнішні зв’язки системи. Ці аспекти щодо організму розглядаються в окремих темах розділу, що підводить учнів до висновку: організм є самостійною біологічною системою, яка перебуває у взаємозв’язках з умовами середовища та біосистемами різних рівнів.

Навчальний матеріал про основні закономірності успадкування ознак розкривається відповідно до історії розвитку генетики: закономірності спадковості, встановлені
Г. Менделем, хромосомна теорія спадковості, молекулярна теорія гена. З метою висвітлення сучасного етапу розвитку генетики до змісту включено матеріал про програму “Геном людини”, методи генної інженерії, клонування.

Вивчення закономірностей надорганізмених систем передбачено змістом п’ятого розділу Надорганізмові рівні організації живої природи. Розкриття ознак життя на популяційно-видовому, екосистемному та біосферному рівнях покликане сформувати в учнів цілісний образ живої природи. Програмою передбачено вивчення організації та функціонування надорганізмових систем різних рівнів (популяцій, видів, біоценозів, екосистем, біосфери), ролі антропогенних впливів на природу, перспектив розвитку взаємовідносин людини і біосфери. Розкриття кругообігу речовин і потоку енергії, що забезпечують стабільність і динамічність цих біосистем й підтримують рівновагу в біосфері, становлять наукову основу для формування в учнів екологічної відповідальності і навичок здійснення природоохоронної діяльності.

Зміст шостого розділу “Різноманітність органічного світу та його історичний розвиток” орієнтовано на формування в учнів знань про основні етапи розвитку життя на Землі, механізми і напрямки еволюційного процесу, особливості еволюції одноклітинних і багатоклітинних еукаріотів, чинники еволюції людини. Система органічного світу розглядається як відображення його історичного розвитку. Формуванню в учнів цілісного образу живої природи підпорядковано включення до розділу основ систематики. Увагу приділено питанню біорізноманітності як сучасній інтегральній концепції, знання якої необхідні для забезпечення сталого розвитку біосфери і людської цивілізації.
Відомості про практичне значення біологічних знань і перспективи розвитку біологічної науки перемежовують зміст всіх розділів програми, а на узагальненому рівні представлені в розділі “Узагальнення курсу”. Наведено перелік демонстрацій, які можуть проводитися з використанням різних засобів навчання з урахуванням матеріальної бази навчального закладу. Демонстрації покликані сформувати образні уявлення про об’єкти вивчення. Профорієнтаційну спрямованість мають представлені у програмі орієнтовні теми екскурсій.

Особливістю курсу є посилення міжпредметних зв’язків, що реалізуються під час розкриття змісту суміжних понять біології й інших предметів освітньої галузі “Природознавство”, важлива роль відводиться експериментальній роботі учнів.

Практичну частину програми становлять лабораторні і практичні роботи, лабораторний і польовий практикуми. Доцільність проведення лабораторних і практичних робіт, позначених зірочкою, визначається вчителем і залежить від профілю навчання, рівня підготовленості класу, матеріально-технічного забезпечення.

Учитель може замінювати окремі лабораторні(практичні) роботи рівноцінними, відповідно профілю навчання, тобто пропонувати власну тематику робіт.

З метою посилення діяльнісного та практико-орієнтованого підходів до навчання біології у профільних класах програмою передбачено проведення біологічних досліджень, перелік яких уміщено до “Лабораторного практикуму” та “Польового практикуму”. Цільовим призначенням практикумів є повторення, поглиблення, розширення та узагальнення знань, отриманих учнями у процесі вивчення теми чи розділу, розвиток і вдосконалення експериментальних вмінь та навичок. Тематика досліджень практикумів є орієнтовною. Учитель може на власний розсуд і з урахуванням матеріально-технічного забезпечення та профілю навчання визначати теми занять практикумів та доцільність їх проведення. Для їх проведення можуть бути використані години резервного часу або навчальної практики (у 10 класі). Тематика практикумів може також використовуватися для організації проектної діяльності та індивідуальних досліджень учнів.

У програмі до кожної теми визначено тему узагальнюючого заняття, яка може бути замінена чи доповнена на розсуд учителя.

Особливості організації навчання. На профільному рівні, порівняно з академічним рівнем і рівнем стандарту, збільшено обсяг понятійного апарату і глибина засвоєння понять, увага зосереджується на формуванні теоретичних знань, зростає перелік умінь та їх складність, а також здійснюється формування необхідної для майбутнього біолога культури оформлення і проведення біологічних досліджень.

Виконання завдань практикумів ґрунтується на здійсненні учнями певних видів практичної та інтелектуальної діяльності (проведення реального та уявного експерименту, порівняння, розпізнавання, визначення належності, моделювання, проведення спостережень, виконання дослідів тощо) і підлягає оцінюванню.

Проведення польових практикумів у часі узгоджене із сезонними змінами у регіонах нашої держави, тому цілком можливим є здійснення передбачених практикумами фенологічних спостережень, екологічних досліджень тощо.

Освітні потреби учнів, які обрали біологічний профіль навчання, зумовлюють необхідність забезпечення їх підготовки до наступної професійної освіти чи професійної діяльності. Тому перевагу слід надавати методам і формам навчання, які сприяють активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів: проблемні лекції, лабораторно-практичні заняття, семінари-дискусії, аналіз конкретних ситуацій, методи комп’ютерного моделювання, імітаційні ігри тощо.

Методично вивчення курсу має бути підпорядкованим принципу вибору учнем індивідуальної освітньої траєкторії. Тому при проведенні занять перевагу слід надавати різним видам самостійної роботи учнів: проведенню короткотривалих практичних і теоретичних досліджень, обговоренню їх результатів, підготовці та презентації навчальних проектів, виконаних індивідуально чи в малих навчальних групах.

При оцінюванні результатів навчальної діяльності учнів з біології необхідно враховувати рівень засвоєння теоретичних знань, рівень сформованості практичних умінь і досвід творчої діяльності. З метою забезпечення належного рівня оцінювання та створення умов для порівняння якості засвоєння знань у класах біологічного профілю доцільно використовувати рекомендовані Міністерством освіти і науки України навчальні посібники з контролю та оцінювання якості біологічної підготовки учнів.

10 клас

175 годин (5 год на тиждень, із них 15 год – резервних)



 к-ть

г-н

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

16

Розділ І. Загальна характеристика живої природи

8

Тема 1. Біологія – наука про життя

Біологія як наука: об’єкт дослідження, завдання, історія становлення і розвитку, наукові поняття (науковий факт, гіпотеза, закономірність, закон, теорія).

Основні методи біологічних досліджень.

Система і класифікація біологічних дисциплін. Видатні українські та зарубіжні вчені-біологи, їх внесок у розвиток біологічної науки.

Напрями сучасних біологічних досліджень.

Узагальнення. Ресурсна, пізнавальна та естетична цінність живої природи.

Учень (учениця):

називає:

  • об’єкт вивчення і завдання біології;

  • наукові поняття; видатних учених-біологів;

наводить приклади:

  • біологічних наук та їх досягнень;

  • осовних методів біологічних досліджень; використання результатів біологічних досліджень у медицині, сільському господарстві, різних галузях промисловості;

описує :

  • основні методи біологічних досліджень (порівняльно-описовий, історичний, експериментальний, моделювання, моніторинг);

характеризує:

  • сновні етапи розвитку біології;

  • тенденції і напрями розвитку сучасної біологічної науки;

  • внесок вітчизняних учених у розвиток біології;

  • різні аспекти цінності живої природи;

аналізує:

  • можливості різних методів біологічних досліджень у природних умовах;

  • можливості різних методів біологічних досліджень у лабораторних умовах;

обґрунтовує:

  • біологія – теоретична основа галузей науки і виробництва;

оцінює

  • соціальне і пізнавальне значення біології в сучасному суспільстві;

застосовує знання:

  • про методи біологічних досліджень з метою доведення пізнаваності живої природи та у практичній діяльності.







Демонстрації:

Прилади та пристрої, що використовуються у біологічних дослідженнях.

Портрети вчених-біологів.

Екскурсії. Наукова лабораторія, в якій здійснюються спеціальні біологічні дослідження.

Практичні роботи:

№ 1. Планування біологічних досліджень.

№ 2*. Використання порівняльно-описового методу у вивченні різноманітності інфузорій та їх руху.

8

Тема 2. Системна організація живої природи

Рівні організації живої природи, їх розміри, час існування, складові частини та зв’язки між ними.

Поняття "життя" та структурно-функціональний підхід до розкриття його сутності.

Ознаки і властивості живого. Поняття біологічної системи (біосистеми). Основні властивості біосистем: ієрар­хічність структурної організації, цілісність, відкритість, здатність до саморегуляції, розвитку, адаптації і само­відтворення.

Узагальнення. Різноманітність і особливості біосистем.

Учень (учениця):

називає:

  • основні біосистеми (клітина, організм, популяція, вид, екосистема, біогеоценоз, біосфера);

  • властивості біосистем;

  • рівні організації живої природи;

наводить приклади:

  • біосистем;

  • проявів ознак життя на різних рівнях організації живої природи;

формулює означення понять:

  • система, біосистема, рівень організації живої природи;

спостерігає та описує:

  • окремі властивості біосистем;

характеризує:

  • загальні ознаки живих систем;

  • властивості живого;

  • рівні організації живої природи;

  • структурно-функціональний підхід до розкриття сутності життя;

пояснює:

  • властивості біосистем на прикладах;

порівнює:

  • біосистеми різних рівнів організації живої природи;

обґрунтовує :

  • особливості біологічних об’єктів як ієрархічних систем;

складає схеми:

  • структурної організації біосистем різних рівнів;

застосовує знання:

  • для моделювання ознак біосистем;

робить висновок:

  • біосистема кожного рівня організації живої природи – структурна одиниця живої природи;

  • жива природа є багаторівневою системою.




Демонстрації.

Рівні організації живої природи і різноманітність біосистем.

Практичні роботи:

№ 3. Вивчення біосистем різних рівнів організації (за таблицями, схемами, фотографіями тощо).

№ 4. Моделювання окремих ознак біосистем (ріст, рух, від­творення).

№ 5. Складання схем структурної організації біосистем різних рівнів

40

Розділ ІІ. Молекулярний рівень організації живої природи

8

Тема 1. Елементний склад біологічних систем

Методи вивчення живої природи. на молекулярному рівні. Основні напрями біохімічних досліджень. Значення молекулярної біології.

Елементний склад біологічних систем. Біогенні елементи, їхнє розташування у періодичній системі Д. Мендєлєєва. Елементи-органогени. Макро-, мікро- та ультрамікроелементи.

Потреби біосистем у хімічних елементах. Накопичення хімічних елементів у біосистемах. Поняття про елементози. Ендемічні хвороби.

Узагальнення. Єдність елементного складу різних біосистем.

Учень (учениця):

називає:

  • основні неорганічні йони живих систем;

  • методи вивчення живої природи на молекулярному рівні;

наводить приклади:

  • біогенних елементів;

  • макро-, мікро- та ультрамікроелементів;

  • ендемічних хвороб;

описує:

  • особливості накопичення хімічних елементів у біосистемах;

характеризує:

  • джерела хімічних елементів для організмів;

  • забруднення навколишнього середовища як причину розвитку елементозів;

пояснює:

  • значення різних хімічних елементів для біосистем; біологічні реакції організмів на зміну елементного складу навколишнього середовища;

  • причини ендемічних хвороб;

встановлює:

  • відповідність між біологічним значенням елементів та їх положенням у періодичній системі хімічних елементів;

обґрунтовує:

  • єдність природи на основі аналізу елементного складу її об’єктів;

застосовує знання:

  • про поширення мікроелементів у довкіллі для профілактики ендемічних захворювань;

робить висновок:

  • про єдність елементного складу різних біосистем;

  • про порушення здоров’я як результат зміни елементного складу організму людини.




Демонстрації:

Будова атомів макро- і мікроелементів.

Ознаки калійного голодування рослин.

Ознаки фосфорного голодування рослин.

Накопичення хімічних елементів біосистемами.

Лабораторні роботи:

№ 1*. Виявлення катіонів Са2+ і Мg2+ у кістковій тканині.

12

Тема 2. Неорганічні речовини живих організмів

Різноманітність неорганічних сполук у складі живої природи.

Біологічні функції оксидів, основ, кислот. Поняття про гідрофільні, гідрофобні та амфіфільні сполуки, їх поширеність в живих організмах. Електроліти живих систем та їх біологічне значення.

Значення води і неорганічних солей для живих систем. Поняття про якість води і гранично допустиму концентрацію речовин. Біологічні функції води. Розчини у живих системах: розчини електролітів, буферні розчини, їх властивості та біологічне значення.

Учень (учениця):

наводить приклади:

  • представників класів неорганічних сполук, що входять до складу біосистем;

  • гідрофільних, гідрофобних, амфіфільних сполук живих систем;

  • електролітів в організмі людини;

описує:

  • значення води для біосистем різних рівнів організації живої природи;

  • біологічні функції окремих представників класів неорганічних сполук;

характеризує:

  • біологічне значення кисню, озону, вуглекислого газу, амоніаку, гідроген сульфіду(сірководню);

  • біологічні функції речовин, що належать до різних класів неорганічних сполук;

  • електролітний склад крові;

  • значення водно-сольового балансу в живих організмах і наслідки його порушення;

складає:

  • фізико-хімічну характеристику води як універсального розчинника в біосистемах

пояснює:

  • структурну зумовленість біологічних функцій води; причини відмінності вмісту води в клітинах різних тканин, органів, організмів;

  • норми вживання води людиною в різних умовах навколишнього середовища;

аналізує:

  • співвідношення хімічних елементів у живій і неживій природі;

обґрунтовує:

  • необхідність дотримання балансу неорганічних речовин у живих організмах для їхнього функціонування.




Демонстрації:

Біологічне значення неорганічних речовин.

Способи зниження вмісту нітратів у продуктах харчування.

Лабораторні роботи:

№ 2*. Виявлення сірководню у протухлому яйці.

№ 3*. Якісні реакції на нітрати і нітрити.

№ 4. Визначення карбонат-йону СО32– у шкаралупі яйця.

№ 5*. Визначення якості води методами хімічного аналізу.

20

Тема 3. Біомолекулярний склад живого

Біомолекули: елементний склад, причини різноманітності. Низькомолекулярні сполуки живих систем і біополімери.

Білки – структурна основа біосистем.

Внесок А. Данилевського, Е. Фішера, Ф. Сенгера, Л. Полінга у вивчення білків. Амінокислотний склад білків. Будова, хімічні властивості та класифікація амінокислот.

Рівні структурної організації білкової молекули. Фізико-хімічні властивості білків.

Пептиди: механізм утворення та фізіологічне значення. Класифікація білків. Загальна характеристика функцій білків у живих системах.

Ферменти: класифікація, структурно-функціональна організація і властивості ферментів. Механізм дії ферментів. Активатори та інгібітори ферментів.

Використання ферментів.

Досягнення у вивченні та синтезі білків.

Вуглеводи. Загальна характеристика та класифікація вуглеводів.

Моносахариди і дисахариди: склад молекул, властивості, біологічні функції.

Полісахариди: структура молекул, властивості, біологічні функції.

Ліпіди. Загальна характеристика ліпідів: склад і структура молекул, фізичні та хімічні властивості. Різноманітність ліпідів: жири, воски, стероїди, фосфоліпіди, гліколіпіди та особливості будови їх молекул.

Нуклеїнові кислоти.

Історія і методи вивчення нуклеїнових кислот.

Нуклеотидний склад ДНК та РНК. Структурні особливості молекул ДНК і РНК. Правило Чаргаффа. Функції нуклеїнових кислот.

АТФ: будова молекули і біологічне значення. Поняття про макроергічні хімічні зв’язки.

Біологічно активні речовини, їх вміст у живих організмах і значення для життєдіяльності. Гормони, алкалоїди, коферменти, їх біологічне значення. Основні групи вітамінів, їх представники, біологічне значення.

Штучний синтез біополімерів: проблеми та значення. Основні напрями біохімічних досліджень в Україні.

Узагальнення. Бімолекулярна єдність і універсальність біосистем

Учень (учениця):

називає:

  • методи дослідження структури та властивостей біомолекул; незамінні амінокислоти;

  • типи хімічних зв’язків у структурі білкової молекули; методи вивчення нуклеїнових кислот: рентгеноструктурний аналіз, електронна мікроскопія; основні напрями біохімічних досліджень в Україні; основні напрями розвитку молекулярної біології;

наводить приклади:

  • представників різних груп ліпідів, вуглеводів, білків, замінних і незамінних амінокислот; ферментів різних класів;

  • використання ферментів; гормонів, алкалоїдів, коферментів, вітамінів;

спостерігає:

  • просторову структуру біомолекул на моделях;

  • денатурацію білків;

  • дію ферментів;

розпізнає :

  • представників класів біологічно важливих органічних сполук за молекулярними і структурними формулами;

описує:

  • досягнення у вивченні та синтезі білків;

  • чинники підтримання та зміни конформації білка;

  • галузі використання ферментів; різноманітність ліпідів;

  • значення низькомолекулярних сполук живих систем;

характеризує:

  • структурні особливості біополімерів; - функціональне значення біомолекул;

  • рівні організації білкової молекули;

  • структурні особливості молекули в АТФ у зв’язку з виконуваною функцією;

пояснює:

  • утворення пептидного зв’язку;

  • причини багатоманітності біомолекул;

  • залежність харчової цінності білка від його амінокислотного складу;

  • механізм ферментативного каталізу;

  • зв’язок між функціями ферментів і наявністю вітамінів;

  • причини складності і різноманітності біомолекулярного складу живого;

  • значення холестерину для організму людини;

  • принципи акумуляції енергії в АТФ;

  • значення біологічно активних речовин;

порівнює:

  • амінокислотний склад білків;

  • біополімери, що належать до різних класів органічних речовин; ферменти і неорганічні каталізатори;

  • склад нуклеїнових кислот;

класифікує:

  • представників різних класів органічних речовин за біологічними функціями;

аналізує:

  • будову молекули ДНК як носія спадкової інформації;

обґрунтовує:

  • зумовленість функціонального значення біомолекул їх просторовою структурою;

  • роль нуклеїнових кислот у живих системах; значення штучного синтезу біомолекул і проблеми його здійснення; значення вітамінів для живих систем;

робить висновок про:

  • залежність функцій біомолекул від будови та фізико-хімічних властивостей;

  • подібність біомолекулярного складу живих систем як доказ спорідненості живого;

  • значення природних і штучних біополімерів у живій природі та господарській діяльності людини;

визначає:

  • дослідним шляхом білки, ліпіди, вуглеводи у біологічному матеріалі;

розв’язує задачі і вправи:

  • з молекулярної біології;

дотримує правил:

  • поведінки під час виконання експерименту в кабінеті (лабораторії).



  1   2   3   4   5   6

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класи
Програма з української літератури для 5—9 класів загальноосвітніх навчальних закладів розроблена відповідно до Державного стандарту...

Програми для 5-6 класів спеціальних загальноосвітніх
Новим навчальним планом для спеціальних навчальних закладів ( II ступінь) для розумово відсталих дітей подовжено термін вивчення...

Нормативи наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків)...
Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах

Програма спецкурсу "Основи журналістики" для учнів 8-11 класів
Програма спецкурсу "Основи журналістики" для учнів 8-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням української...

Програма для 5-10 класів загальноосвітніх
Одним з основних завдань спеціальної освіти І, зокрема, навчальних закладів для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, є...

Програма з хімії для 10-11 класів
Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень...

Програма факультативного курсу для 10-11 класів універсального профілю...
Схвалено до використання в навчально-виховному процесі комісією з української мови Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства...

Програма з хімії для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів
Зміст курсів ґрунтується на знаннях, набутих учнями в основній школі. Профілізація забезпечується не лише поглибленим вивченням хімії,...

Програма зовнішнього незалежного оцінювання спрямована на виявлення...
Програму зовнішнього незалежного оцінювання з біології розроблено на основі чинних програм для загальноосвітніх навчальних закладів:...

Програма зовнішнього незалежного оцінювання спрямована на виявлення...
Програму зовнішнього незалежного оцінювання з біології 2012 розроблено на основі чинних програм для загальноосвітніх навчальних закладів:...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка