Пошук по сайту


Конспект лекцій для студентів спеціальностей „Маркетинг”

Конспект лекцій для студентів спеціальностей „Маркетинг”

Сторінка1/9
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Інститу обліку і фінансів
Кафедра бухгалтерського обліку



Конспект лекцій
для студентів спеціальностей „Маркетинг”

денної та заочної форм навчання
Укладач:

к.е.н., доцент Бедзай О.В.

Донецьк 2012

Змістовий модуль 1 Основи теорii бухгалтерського облiку

Тема 1 “Бухгалтерський облік, його сутнiсть та значення”

1. Поняття про господарський облік, його види.

2. Принципи бухгалтерського обліку

3. Предмет бухга­лтерського обліку

4. Класифікація активів, капіталу і зобов'язань підприємства

5. Поняття про метод бухгал­терського обліку. Стисла хара­ктеристика його елементів.
1. Поняття про господарський облік, його види.

Господарський облік – це спостереження, вимірювання, реєстрація й систематизація фактів і явищ соціально-економічного життя. Результати спостереження виражаються за допомогою цифр і фіксуються, насамперед, у кількісному вимірі. Отримуючи кількісне позначення господарського явища, можна дати йому якісну характеристику.


За допомогою облікових даних характеризується фактичний (звітний) стан керованого об'єкта. Залежно від характеру облікових відомостей і способів їхнього одержання розрізняють 3 види господарського обліку:

1) статистичний;

2) оперативний (оперативно-технічний);

3) бухгалтерський.

Статистичний облік являє собою систему збору й обробки даних про найбільш масові, найбільш якісні й типові явища господарського й громадського життя. За допомогою цього обліку не тільки фіксується фактичний стан найважливіших показників, але й установлюються тенденції й закономірності в їхньому розвитку. Перелік об'єктів господарської діяльності, за якими підприємство веде облік, визначається формами статистичної звітності, які розробляє й затверджує Державний комітет статистики України. Узагальнюючи показники підприємств, організацій, установ Держкомстат України одержує інформацію про стан макроекономіки, соціальної й суспільної сфери.

Оперативний (оперативно-технічний) облік – система поточного спостереження, відображення й контролю за окремими найважливішими показниками господарської діяльності підприємств. За допомогою цього обліку одержують відомості про явку на роботу, забезпечення підприємства сировиною (товарами), завантаження й роботу устаткування, виконання плану випуск продукції у виробничих підприємствах або плану товарообігу в торговельних підприємствах. Особливість оперативного обліку: швидкість знімання (одержання) інформації, її передача й використання для потреб керівництва.

Бухгалтерський облік система безперервного, суцільного, взаємопов'язаного, документально обґрунтованого відображення та контролю фінансово-господарської діяльності підприємств. Він ведеться у всіх підприємствах незалежно від виду діяльності й форми власності.

У відповідності зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХХIV: «Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень».

Мета бухгалтерського обліку – надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої й неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства (ст. 3 Закону).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, ведеться безперервно від дня організації підприємства до його ліквідації (ст.8 Закону).

Бухгалтерський облік виконує 2 завдання і функції:

  • інформаційне, яке полягає в наданні необхідної інформації зовнішнім і внутрішнім користувачам;

  • контрольне, виконується для того, щоб інформація була достовірною. За допомогою бухгалтерського обліку здійснюється контроль за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Бухгалтерський облік є основним джерелом інформації, як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів.

Бухгалтерський облік є основою управління, тому що на основі інформації, що він містить, приймаються управлінські рішення. Тому бухгалтерський облік взаємопов'язаний з різними органами управління:

- по вертикалі (органи управління, статистичні й податкові органи);

- по горизонталі (тобто усередині підприємства: з керівництвом, різними службами апарата управління).

Нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку становлять:

  1. Укази Президента;

  2. Закони України;

  3. Постанови Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України;

  4. Накази, інструкції, листи Міністерства фінансів України, Держкомстату України, Державної податкової адміністрації України, Національного банку України й інших міністерств і відомств.

До основних нормативних актів відносяться:

    1. Господарський кодекс України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 16.01.2003 р. № 436;

    2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХХIV, що визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності в Україні;

    3. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку - введені з 2000 р., розроблені на основі міжнародних бухгалтерських стандартів (МБС), які існують із 1973 р. У цей час Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку перейменовані в Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФО). Національних стандартів бухгалтерського обліку -31.

Стандарти бухгалтерського обліку – сукупність прийомів і процедур, організації й методології бухгалтерського обліку й звітності.

План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій та інструкція з його використання № 291 та наказ Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1591.

В Україні 3 плани рахунків:

- план рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;

- для банків;

- для бюджетних установ.

    1. Податковий кодекс України – затверджений у 2011 році зі змінами та доповненнями.


2. Принципи бухгалтерського обліку

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтуються на таких основних принципах:

    1. обачність – принцип, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

    2. повне висвітлення – принцип, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

    3. автономність – принцип, який означає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

    4. послідовність – принцип постійного (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики;

    5. безперервність – принцип, який передбачає, що оцінку активів та зобов'язань підприємства здійснюють, виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

    6. нарахування та відповідність доходів і витрат – принцип, який означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів;

    7. превалювання змісту над формою – принцип, коли операції обліковують відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

    8. історична (фактична) собівартість – принцип, відповідно до якого пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;

    9. єдиний грошовий вимірник – принцип вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці;

    10. періодичність – принцип, що означає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Розглянуті десять принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності є важливою складовою методології бухгалтерського обліку і базою для створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів. На основі принципів побудовані національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
3. Предмет бухга­лтерського обліку

Область застосування бухгалтерського облікуце підприємства, організації, установи, інші суб’єкти господарювання.

Підприємствосамостійний суб’єкт господарювання, що має відособлене майно, рахунки в банках, печатка, баланс, діє на підставі уставу.

Діяльність підприємств регламентується Господарським кодексом України.

Суб’єкти бухгалтерського облікувиконавці, особи, які ведуть бухгалтерський облік; їхня чисельність залежить від форми організації бухгалтерського обліку на конкретному підприємстві (ст. 8 п. 4 Закону).

Бухгалтерський облік, як і інші економічні науки, має свої предмет, об’єкти й метод.

Предмет – це те, на що спрямовано пізнавальну, творчу й практичну діяльність людей. Це все те, що відображається й узагальнюється в бухгалтерському обліку.

Предметом бухгалтерського обліку є наявність і рух активів, власного капіталу й зобов’язань у процесі господарської діяльності підприємства.

Предмет бухгалтерського обліку складається з окремих складених елементів – об’єктів, які взаємозалежні між собою господарськими операціями й іншими явищами, що мають місце в господарській діяльності підприємства.

Під об’єктами обліку розуміють конкретні ресурси, джерела їхнього утворення, господарські операції й процеси, доходи видатки й фінансові результати, надзвичайні факти й події.

Господарська операціядія, що викликає зміни в структурі активів, зобов’язань і власному капіталі підприємства.

Господарський процес – сукупність різнорідних господарських операцій, об’єднаних однією метою. До основних господарських процесів належать: процес постачання, процес виробництва, процес реалізації.

Процес придбання(постачання) – сукупність операцій по заготівлі, купівлі, забезпечення підприємства матеріальними й нематеріальними оборотними й необоротними активами (основних коштів, сировини, матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів).

Процес виробництва – сукупність операцій по виготовленню готової продукції, виконанню робіт, наданню послуг.

Процес реалізації – сукупність операцій по відвантаженню й відпуску готової продукції (робіт, послуг) покупцям і замовникам.

Надзвичайні подіїподії або операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони будуть повторюватися періодично або в кожному наступному звітному періоді. До них належать: стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії й т.п.
4. Класифікація активів, капіталу і зобов'язань підприємства

Облікові об'єкти можна об'єднати в наступні групи:

1 група: Активи – ресурси, якими володіє підприємство для здійснення господарської діяльності. Відповідно до П(С)БО 1, 2 активи – це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. До активів належать: необоротні й оборотні активи, витрати майбутніх періодів.

Умови визнання ресурсів активами:

  • реальність їхньої оцінки;

  • можливість одержання економічної вигоди від їхнього використання.

Необоротні активи – ресурси підприємства, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності. Їхній термін служби більше одного року або одного операційного циклу (якщо він перевищує один рік). До них відносять:

    • Основні засоби – матеріальні активи, які функціонують у незмінній натурально-речовій формі протягом тривалого періоду часу (більше одного року або більше одного операційного циклу, якщо він більше одного року). До основних коштів належать: будівлі, споруди, земля, транспортні засоби, машини, устаткування й ін.

    • Нематеріальні активи – необоротні довгострокові ресурси, які не мають матеріально-речовій форми, але мають вартість і можуть приносити вигоду. До них належать: вартість придбаних підприємством прав на користування природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової інтелектуальної власності (патентами, винаходами й т.д.), вартість права на використання програмного забезпечення для ПК і ін.

    • Інші необоротні матеріальні активи – матеріальні активи, які використовуються в процесі діяльності підприємства тривалий період часу (більше одного року або одного операційного циклу), однак вартість їх нижче припустимої, що дозволяє віднести об'єкт до основних засобів.

    • Капітальні інвестиції – вартість об'єктів по будівництву, виготовленню, що виконується для власних потреб підприємства, а також устаткування для монтажу й установки.

    • Довгострокові фінансові інвестиції – фінансові вкладення в розвиток інших підприємств на період більше одного року з метою одержання доходів (дивідендів, відсотків), збільшення власного капіталу й інших вигод для підприємства. До них належать: кошти, фінансові інвестиції підприємства в цінні папери й статутні капітали інших підприємств.

    • Довгострокова дебіторська заборгованість – заборгованість інших фізичних і юридичних осіб даному підприємству, строк погашення якої наступить після закінчення дванадцяти місяців з дати балансу.

    • Інші необоротні активи – інші необоротні активи, які не можуть бути віднесені до розглянутого вище.

Оборотні активиресурси підприємства, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства й повністю споживаються протягом одного року або операційного циклу, якщо він менше одного року.

До оборотних активів належать:

    • запаси: виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати й ін.), готова продукція, товари, тобто матеріальні ресурси;

    • кошти: готівка в касі, на рахунках у банку, у дорозі;

    • дебіторська заборгованість: по розрахунках з покупцями й замовниками, з підзвітними особами, різними дебіторами.

2 група об'єктів обліку: Джерела утворення ресурсів. До них відносяться власний капітал і зобов'язання.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після відрахування його зобов'язань. До власного капіталу ставляться:

  • Статутний капітал формується за рахунок сукупності внесків засновників (учасників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами (уставом).

  • Пайовий капітал створюється за рахунок пайових внесків членів кооперативів (споживчих товариств, кредитних спілок, житлово-будівельних кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств ін.).

  • Додатковий капітал формується за рахунок емісійного доходу, за рахунок дооцінки необоротних активів, вартості активів, безкоштовно отриманих від інших фізичних або юридичних осіб.

  • Резервний капітал створюється для усунення можливих у майбутньому тимчасових фінансових труднощів і забезпечення нормальної роботи підприємства. Резервний капітал створюється за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

  • Нерозподілений прибуток – сума чистого прибутку, що залишилася в обороті підприємства після сплати податків у бюджет, інших обов'язкових платежів і розподілу між власниками (учасниками) підприємства.

  • Фінансування є джерелом коштів за рахунок державного бюджету, а також інших фізичних і юридичних осіб.

  • Доходи майбутніх періодів – джерело коштів, отриманих підприємством у поточному або попередньому звітному періодах, але відносяться до доходів наступних звітних періодів (отримана від орендаря в рахунок майбутніх звітних періодів орендна плата й т.п.).

Зобов'язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди.

Підприємства, організації й особи, перед якими дане підприємство має заборгованість по розрахунках, називаються кредиторами, а саму заборгованість – кредиторською.

Зобов'язання поділяються на:

- довгострокові - строк погашення понад один рік;

- поточні - строк погашення протягом поточного року.

До довгострокових зобов'язань ставляться:

  • довгострокові кредити банків;

  • інші довгострокові фінансові зобов'язання – сума довгострокової заборгованості підприємства по зобов'язаннях із залученням позикових коштів ( крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки;

  • інші довгострокові зобов'язання: заборгованість по довгострокових векселях, по фінансовій оренді, відстроченим податковим зобов'язанням і ін.).

До поточних зобов'язань належать:

  • короткострокові кредити банків;

  • кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – сума заборгованості постачальникам і підрядникам за отримані цінності, виконані роботи, зроблені послуги;

  • поточні зобов'язання по розрахунках з бюджетом і позабюджетними платежами, по виплатах працівникам, по страхуванню, з учасниками по нарахованих дивідендах та іншим операціям;

  • інші поточні зобов'язання: по векселях виданим, отриманим авансам, внутрішньовідомчим та іншим операціям.

3 група об'єктів обліку - Господарські операції й процеси та 4 група – Надзвичайні події розглянуто у попередньому питанні.

5. Поняття про метод бухгал­терського обліку. Стисла хара­ктеристика його елементів.

Бухгалтерський облік, як і кожна наука, має свій метод. За допомогою методу бухгалтерський облік вивчає свій предмет. Як і будь-яка інша економічна наука, бухгалтерський облік ґрунтується на загальнонаукових методах пізнання, таких як аналіз і синтез, дедукція й індукція, моделювання й абстрагування й ін. Разом з тим, бухгалтерському обліку властиві специфічні прийоми, які відрізняють його від інших наук і становлять його метод.

Метод бухгалтерського обліку – сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність відображається в обліку.

Елементи методу бухгалтерського обліку – конкретні прийоми й способи, що забезпечують збір, обробку, систематизацію, накопичення, узагальнення інформації про наявність і зміну активів, капіталу й зобов'язань, підсумки і результати роботи підприємства.

Елементами методу бухгалтерського обліку є:

1) документація й інвентаризація – способи первинного спостереження, відбиття (реєстрації) об'єктів бухгалтерського обліку;

2) оцінка й калькуляція – способи вартісного виміру засобів і процесів;

3) рахунки й подвійний запис – способи поточного відображення, групування й систематизації об'єктів бухгалтерського обліку;

4) баланс і звітність – способи підсумкового узагальнення фінансового стану й результатів діяльності.

Всі елементи методу бухгалтерського обліку використовуються в сукупності, взаємозв'язку й логічній послідовності, доповнюють один одного й забезпечують облік наявності й руху активів, капіталу, зобов'язань.

Документація – спосіб первинного спостереження, реєстрації й письмового відображення господарських операцій. Документ - це письмове свідоцтво, що підтверджує сам факт операції або надає право на її здійснення.

Інвентаризація – спосіб перевірки фактичної наявності об'єктів обліку (необоротних активів, запасів, коштів і документів, розрахунків), їхні стани й оцінки. За допомогою інвентаризації підтверджується вірогідність облікових даних і забезпечується їхня реальність.

Оцінка – спосіб вартісного вимірювання об'єктів обліку за допомогою існуючих цін, тарифів у певній грошовій одиниці.

Калькуляція – спосіб обчислення собівартості готової продукції, виконаних робіт і зроблених послуг.

Бухгалтерські рахунки – спосіб групування об'єктів по їхній економічній однорідності за певний період. За допомогою рахунків забезпечується облік наявності й руху кожного виду ресурсів і їхніх джерел.

Подвійний запис – спосіб подвійного й взаємозалежного відображення операцій на двох бухгалтерських рахунках: по дебету одного й кредиту іншого рахунку на ту саму суму.

Баланс – спосіб групування й узагальнення господарських ресурсів у грошовій оцінці на кінець останнього дня звітного періоду. Баланс по своєму економічному спрямуванню являє собою звіт підприємства про наявність активів, капіталу, зобов'язань, звіт про фінансово-майновий стан.

Звітність – спосіб узагальнення підсумкових показників діяльності підприємства за звітний період (доходів, видатків, фінансових результатів, руху грошових коштів, капіталу).
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Конспект лекцій з курсу „Підприємництво та менеджмент” для студентів базових напрямів „
Призначено для студентів, що навчаються за напрямками підготовки фахівців „Метрологія та вимірювальна техніка”, „Комп’ютеризовані...

Конспект лекцій розроблений у відповідності до листа Міністерства...
Короп Ігор Володимирович, Ревтюк Євген Антонович, Петренко Віктор Павлович – Інтелектуальна власність /Конспект лекцій для студентів...

Конспект лекцій з навчальної дисципліни ”Комп’ютерні технології в...
Програми для комп’ютерної підтримки зазначеного курсу розраховані на сучасне технічне та програмне забезпечення, яке в наш час використовується...

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Кіровський...
Економіка (від грец оіїсопотіа керування домашнім господарством) -найважливіша сфера суспільних відносин, виробництва, розподілу,...

Методичн
Українська мова за професійним спрямуванням” для студентів першого курсу усіх спеціальностей

Конспект лекцій для слухачів 2-го курсу Дрогобицького катехитичного інституту Пресвятої Трійці
Тема №1: Політико-релігійна ситуація на українських землях до 988 року

Я тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки...
Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509...

1. Що таке демократія?
Програма курсу, опрацьована в межах проекту “Демократична освіта” І схваленого вченою радою Інституту вищої освіти. Рекомендується...

Методичні рекомендації до семінарських занять та організації роботи...
Методичні рекомендації до семінарських занять та організації роботи студентів з дисципліни «Основи конституційного права» (для студентів...

Підручник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти Київ "Либідь"
А. Манжола, д-р іст наук (керівник авт колективу); М. М. Білоусов, В. С. Бруз, Л. Ф. Гайдуков, доктори іст наук



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка