Пошук по сайту


Реферат з дисципліни “Спецкурс”

Реферат з дисципліни “Спецкурс”



Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра обліку і аудиту

Реферат

з дисципліни “Спецкурс”

на тему:

Облік витрат і виходу продукції галузі тваринництва”

Зміст


Вступ

На сьогоднішній день стало дуже важливим підняти з глибокої кризи сільське господарство, яке вже декілька років занепадає. Воно стало майже повністю збитковим.

Головним етапом подолання цієї кризи на мою думку буде покращення вирощування і відгодівлі тварин. На сьогодні галузь перебуває у надзвичайно складному стані: до критичної межі зменшилося поголів’я тварин і птиці, вкрай низька ефективність його використання, в результаті – зменшилося виробництво продукції. Найбільшу тривогу викликає тенденція з поголів’ям худоби і птиці, яке продовжує скорочуватися як в сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення.

Тому в сучасних умовах досить актуальним стає забезпечення особистих селянських і фермерських господарств всіма необхідними засобами ефективного ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до розмірів їхніх господарств і звичайно, певними методами виробництва, а саме: новітніми технологіями, кращими здобутками селекції, кормами, відповідною технікою й обладнанням, засобами захисту рослин і тварин, створенням сприятливих економічних умов виробництва. Спрямування економічної й технологічної політики до потреб цих господарств викликано об’єктивними умовами: особисті селянські й фермерські господарства забезпечують левову частку виробництва сільськогосподарської продукції, особливо тваринницької.

Таким чином, вітчизняне тваринництво потребує державної підтримки у напрямі налагодження випуску технологічного обладнання з урахуванням інноваційних технологій.

Дуже важливу роль при виробництві продукції тваринництва має правильний облік витрат. Він необхідний для обчислення собівартості продукції. Облік і контроль витрат виробництва і калькуляція собівартості продукції господарство здійснює згідно з Типовим положенням № 452 і частині, яка не суперечить вимогам П (С) БО 16 „Витрати”.

Мета даного реферату: розглянути та проаналізувати облік витрат та виробничу собівартість продукції тваринництва, знайти раціональні шляхи поліпшення обліку внутрішнього контролю витрат та виробничої собівартості.

1.Об’єкти обліку витрат в галузі тваринництва.

Галузеві особливості сільського господарства суттєво впливають на органiзацiю i технологію виробництва, i вiдповiдно на побудову бухгалтерського обліку. До таких специфічних об’єктів обліку, яких не має жодна галузь народного господарства відносяться тварини на вирощуванні та вiдгодiвлi.

В сучасній економiчнiй ситуації в Україні значно зменшилися обсяги поголів’я тварин та птиці.

У господарствах суспільного сектору вирощується близько третини від загального поголів’я худоби та птиці в ycix категоріях господарств. А якщо розглянути якісний стан тварин, то у приватному ceкторі це високопродуктивна, життєздатна, високо вгодована худоба з низькою яловістю та вiдсутнiстю падежу.

Тому значним резервом поповнення поголів’я тварин i особливо молодняку великої рогатої худоби для господарств суспільного сектору залишаються пiдсобнi господарства населення.

Молодняк тварин i тварини на вiдгодiвлi складають особливу групу матеріальних основних засобів. За своїм економічним змістом тварини на вирощуванні та вiдгодiвлi є незавершеним виробництвом галузі тваринництва тому, що вони постійно змінюють свою масу i оцінку. Ці зміни пов’язана з витратами на утримання тварин та їх годівлю до моменту їх реалiзацiї, забою або переведення до основного стада.

Поряд з цим після вирощування та вiдгодiвлi, тварин цієї групи можна реалізувати, забивши на м’ясо, що зумовлює віднесення їх до матеріальних оборотних засобів.

На сьогоднiшнiй день за вiдсутностi інших П(С)БО вiдповiдно до Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", молодняк тварин i тварини на вiдгодiвлi відносять до запасів тому, що вони вiдповiдають визначенню запасів як активів, що утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської дiяльностi i перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

Для відокремлення процесу виробництва в тваринництві від iнвентарнoro обліку тварин в бухгалтерському обліку введено окремі синтетичні рахунки, які з одного боку, дають змогу накопичувати i систематизувати витрати на вирощування та вiдгодiвлю тварин, стежити за збільшенням їх живої маси, а з другого - вести облік наявного поголів’я, його живої маси, вартості на початок звітного періоду, а також змін цих показників за звітний період [ 2, 235 c. ].

До складу молодняку тварин, птиці i тварин на вiдгодiвлi включають поголів’я, вирощене у власному господарстві та придбане на стороні: молодняк вcix видів з моменту одержання приплоду до переведення в основне стадо чи вибуття, тварини на відгoдiвлi. Сюди ж відносять нетелiв та свиноматок, що перевіряються, пiддослiдних тварин, а в спецiалiзованих господарствах по вирощуванню тварин основного стада - ще й коpiв первісток від моменту розтелення до реалiзацiї, а також ciм"ї бджіл.

Сiльськогосподарськi підприємства в цей об'єкт включають i тварин переданих громадянам на вирощування за договорами i прийнятих від населення для реалiзацiї.

В процесі вирощування молодняку та вiдгодiвлi худоби, в cтaдi тварин відбуваються зміни. Збільшується поголів’я тварин за рахунок одержання приплоду в своєму господарстві, за рахунок придбання худоби в інших господарствах та громадян. До відгодівельної групи надходить худоба, вибракувана iз основного стада. Тварини ростуть, переходять iз однієї вікової групи в іншу, збільшують свою живу масу, а вiдповiдно i вартість. Значна частина тварин вибуває з господарства внаслiдок реалiзацiї м’ясокомбінатам, іншим підприємствам та громадянам; частину переводять до основного стада; частину забивають на м'ясо та мають мicцe випадки падежу тварин, вимушеного забою, нестач, крадіжок. Bci ці процеси повинні знаходити своє відображення в бухгалтерському обліку [ 5 ].
2. Аналітичний і синтетичний облік у тваринництві
Організація аналітичного та синтетичного обліку руху тварин у сільськогосподарських підприємствах залежить від форми обліку, що застосовується.

Аналітичний облік поголів'я тварин повинен вестися з дотриманням таких умов:

1. Для організації належного обліку поголів'я тварин, контролю за їх наявністю і рухом тварини підлягають обов'язковій нумерації (клеймо, тавро). Доцільно присвоювати тваринам інвентарні номери в порядку їх реєстрації у спеціальній книзі. В ній вказують дату придбання чи народження, вік, стать, вагу в кілограмах, дату постановки на відгодівлю. Надалі в цій книзі вказують живу вагу тварин у момент зважування і в день зняття з відгодівлі.

2. Облік наявності і руху тварин здійснюється за місцями їх утримання, за матеріально відповідальними особами, видами і обліковими групами тварин.

3. Для обліку тварин завідувач підсобного господарства (від-годівельного пункту) чи зоотехнік веде Книгу обліку руху тварин. Надходження і вибуття худоби розшифровується за джерелами надходження (куплено, приплід, переведено з інших груп, приріст ваги) і напрямками вибуття (переведено в інші групи, забито, продано, загинуло).

4. Аналітичний облік молодняку тварин і тварин на відгодівлі ведеться у Книзі обліку руху худоби за кількістю голів, живою вагою і фактичною собівартістю. У зв'язку з необхідністю обліку тварин у двох натуральних показниках — за кількістю голів і вагою для забезпечення належного контролю за наявністю і рухом тварин графу Книги "кількість" необхідно поділити на дві частини: "кількість голів" і "жива вага, кг".

5. У встановлені терміни, але не рідше одного разу в місяць, завідувач відгодівельного пункту чи зоотехнік складає звіт про рух тварин на фермі і подає його з прибутковими і видатковими документами за звітний період у бухгалтерію. Звіт складається в натуральних показниках — за кількістю голів і вагою у розрізі облікових груп тварин.

Щомісячно дані обліку тварин за місцем їх утримання та матеріально відповідальними особами і дані аналітичного обліку звіряються, про що складається акт. За даними аналітичного

обліку тварин у Книзі обліку руху худоби бухгалтерія складає кількісно-сумову оборотну відомість за рахунком 21 "Тварини на вирощувані та відгодівлі".

Синтетичний облік. Синтетичний облік молодняку та тварин на вирощуванні і відгодівлі ведуть на рахунку 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі", де обліковують молодняк усіх видів з моменту одержання приплоду до переведення в основне стадо чи вибуття, тварин на відгодівлі, а також поголів'я основного стада птиці, кролів і звірів (нутрій, фредок, лисиць та ін.). До рахунка 21 відкривають субрахунки, на яких облік тварин ведуть за виробничими групами тварин, та статево-віковими групами (див. табл. 4.10).

Облік витрат тваринництва. Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначається виходячи з витрат, віднесених на відповідний вид (групу) тварин.

Фактична собівартість продукції у сільськогосподарських підприємствах розраховується у цілому за рік, крім продукції допоміжних виробництв, фактична собівартість яких визначається щомісяця.

Об'єктами калькуляції є конкретні види продукції (1 ц живої ваги великої рогатої худоби тощо).

Облік витрат тваринництва можна поділити на періоди:

1. Облік витрат на відгодівлю тварин.

2. Облік витрат на забій тварин і калькулювання собівартості м'ясопродуктів.

На сільськогосподарських відгодівельних підприємствах, де створені умови для окремого утримання тварин за відгодівель-ними групами, облік витрат на відгодівлю ведеться у такому порядку.

Аналітичний облік витрат на відгодівлю ведеться у Допоміжній відомості аналітичного обліку витрат за рахунком 23 "Виробництво" та у журналі у розрізі відгодівельних груп за такою номенклатурою статей:

1. Основна і додаткова заробітна плата.

2. Відрахування на соціальне страхування.

3. Корми.

4. Підстилка.

5. Транспортні витрати.

6. Водопостачання.

7. Електропостачання.

8. Амортизацiя основних засобiв.

9. Поточний ремонт основних засобiв.

10. Страховi платежi.

11. Іншi прямi витрати.

12. Загальновиробничі витрати.

Прямі витрати на вирощування молодняку, вiдгодівлю тварин і утримання основного стада вiдображаються за дебетом 2312 чи 2362 з кредиту рахунків:

• 2083 “Корми” — на фактичну собiвартість витрачених кормiв;

• 6611; 652 — на суму нарахованої прямої заробітної плати тваринникiв і вiдрахування на соціальне страхування;

• 631, 682 "Розрахунки з постачальниками";

• 2382 "Допоміжні виробництва" — на суму витрат на водо-, електропостачання, якщо ці витрати можна віднести до прямих та ін.

На підсобних сільськогосподарських підприємствах витрати з обслуговування сільськогосподарського виробництва і управління господарством (непрямі витрати) обліковуються окремо за встановленою номенклатурою статей на рахунку 91 "Загально-виробничі витрати". Зібрані протягом місяця на цьому рахунку непрямі витрати списують в кінці місяця на дебет рахунка 23121, розподіляють їх за аналітичними рахунками для обліку витрат відгодівельного підприємства.

Загальновиробничі витрати в кінці місяця розподіляються для включення у витрати з вирощування молодняку, відгодівлі тварин і утримання основного стада пропорційно до сум основної заробітної плати виробничих працівників, нарахованої амортизації і витрат на поточний ремонт сільськогосподарської техніки [ 1, 336 c. ].

На основі розрахунку розподілу непрямих витрат за місяць робиться запис на рахунках Д-т 2312 К-т 91.

У відгодівельних підсобних господарствах, де є спеціальні кормокухні, витрати на приготування кормів на кормокухні (зарплата, паливо, освітлення, амортизація та ін.) обліковуються на окремому аналітичному рахунку "Витрати на утримання кормокухні" до субрахунка 2312 "Сільськогосподарське виробництво". Зібрані протягом місяця на аналітичному рахунку "Витрати на утримання кормокухні" витрати відносять в кінці місяця на статтю "Корми" за відповідними обліковими групами тварин пропорційно натуральній кількості витрачених кормів, що були виготовлені на кормокухні. При цьому складають бухгалтерський запис:

• Д-т 2312 чи 2362, відповідні аналітичні рахунки витрат за відгодівельними групами.

• К-т 2312 чи 2362, аналітичний рахунок "Витрати на утримання кормокухні".

До прямих витрат належать також втрати від загибелі тварин внаслідок захворювань і стихійного лиха.

На дрібних відгодівельних підприємствах, де складно відокремити витрати на відгодівлю і випас тварин від витрат на вирощування молодняку і утримання основного стада, витрати на утримання тварин обліковуються разом (за статтями витрат), за винятком вартості витрачених кормів. До дрібних відгодівельних пунктів відносять відгодівельні пункти, що організовані при підприємствах торгівлі і громадського харчування, заготівельних та інших підприємствах (не більше 10 голів тварин), де тварини і корми знаходяться у матеріальній відповідальності однієї особи. Корми, витрачені для відгодівлі тварин, вирощування молодняку і утримання основного стада, в обліку виділяються окремо і вони є прямими витратами.

Всі інші витрати відгодівельного пункту є непрямими і в кінці місяця розподіляються між обліковими групами тварин пропорційно фактичній собівартості кормів.

На дрібних відгодівельних пунктах застосовується спрощений спосіб обліку витрат для відгодівлі тварин. При ньому для всіх груп тварин відкривають загальний аналітичний рахунок "Витрати на утримання відгодівельного пункту" на одному розвороті Книги обліку витрат.

На цьому рахунку протягом місяця відображають прямі і непрямі витрати з відгодівлі тварин, вирощування молодняку і утримання основного стада.

В кінці місяця визначається сума прямих і непрямих витрат з відгодівлі тварин і вирощування молодняку, яка є фактичною собівартістю приросту їхньої ваги. Сума витрат з утримання основного стада відноситься до незавершеного виробництва і в момент народження молодняку визначає фактичну його собівартість.

Непрямі витрати відгодівельних сільськогосподарських підприємств, що відносяться до виробничого процесу, обліковуються окремо за встановленою номенклатурою статей на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". Зібрані протягом місяця на цьому рахунку непрямі витрати списують на дебет рахунка 23 шляхом розподілу між об'єктами калькулювання собівартості продукції пропорційно обраній базі [ 6 ].

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться у Допоміжній відомості з обліку витрат за рахунком 91 "Загально-виробничі витрати" та у Журналі 5.

Особливістю сільськогосподарських відгодівельних підприємств є те, що за результатами відгодівлі худоби за місяць жива вага збільшується. Загальний приріст ваги тварин по кожній відгодівельній групі визначається за формулою



де П — жива вага тварин, поставлених на відгодівлю чи вирощування, за місяць;

01— жива вага тварин на початок місяця;

02 — жива вага тварин на кінець місяця;

Р — жива вага тварин, що вибули за місяць (у тому числі загинули).

Для визначення живої ваги тварин на кінець звітного місяця і отриманого за місяць приросту ваги тварини на відгодівлі і молодняк на вирощування підлягають обов'язковому зважуванню 1-го числа кожного місяця. Зважування здійснює комісія, призначена керівником сільськогосподарського підприємства за участю працівника.

Зважування тварин проводиться на спеціальній вазі і оформляється відомістю зважування тварин, в якій вказують вагу тварин на дату зважування, вагу на початок місяця і приріст ваги тварин. Залежно від конкретних умов роботи і обліку у відомість зважування записують тварин за інвентарними номерами чи від-годівельними групами.

На основі даних відомості зважування й аналітичного обліку тварин визначають приріст їх ваги у кілограмах за звітний місяць у розрізі облікових груп.

Після цього в аналітичному обліку за субрахунком 235 "Утримання відгодівельного пункту" визначається собівартість приросту живої ваги тварин у цілому, а також собівартість 1 ц. Фактичну собівартість 1 ц приросту живої ваги тварин визначають шляхом ділення суми витрат на відгодівлю за місяць на фактичний приріст ваги. Зазначені показники переносяться до відомості 5.1 аналітичного обліку запасів з метою збільшення вартості та живої ваги тварин на відгодівлі проведенням за дебетом субрахунків 212 "Молодняк тварин на вирощуванні" та 212 "Тварини на відгодівлі" з кредиту субрахунка 235 "Утримання відгодівельного пункту".

Отриманий приплід від тварин, що входять до основного стада, оприбутковують до складу молодняку тварин на вирощуванні за фактичною собівартістю аналогічним проведенням (складається акт на оприбуткування приплоду тварин).

На основi складного розрахунку прирiст ваги тварин оприбутковується в Книзi облiку руху худоби у розрiзi облiкових груп і вiдповiдно вiдображається в аналітичному обліку.

Жива вага приплоду, отриманого від тварин, що знаходяться на вiдгодiвлi, прирівнюється до приросту ваги і додається до фактичного приросту ваги за місяць за мінусом ваги загиблих тварин. Це потрібно для оцінки роботи відгодівельного підприємства і нарахування заробітної плати.

Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції, методика оцінки якої наведена в табл. 4.11) становлять собівартість продукції тваринництва, причому:

а) вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відноситься на надзвичайні витрати;

б) вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, віднесених на матеріально відповідальних осіб), відображається за окремою статтею в складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.

Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається виходячи з нормативно-розрахункових витрат, витрат на його прибирання та доставки до місця зберігання вартості підстилки. Собівартість тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній виходячи із вмісту сухих речовин.

Інша побічна продукція, а саме: вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання. її вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).

Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої ваги, одержаний у звітному періоді, та жива вага.

Витрати на утримання молодняку тварин, який не зважується (молодняк робочих коней, звірів та ін.), відносяться на збільшення вартості цих тварин виходячи з кількості кормоднів і собівартості кормодня [ 3 ].
3. Калькулювання собівартості продукції тваринництва

У сучасних умовах калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), будучи частиною внутрішньогосподарського (управлінського) обліку підприємства, дає можливість приймати його власникам та керівникам ряд рішень при здійсненні господарської діяльності, і насамперед – з питань, пов'язаних із ціноутворенням.

Основними документами, що регламентують порядок формування виробничої собівартості та собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) для всіх підприємств незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, у тому числі тих, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є П(С)БО 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зі змінами та доповненнями (далі – П(С)БО 16), та розроблені на його підставі галузеві методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Так, пункт 11 П(С)БО 16 передбачає формування двох видів собівартості:

1) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що включає:

– прямі матеріальні витрати;

– прямі витрати на оплату праці;

– інші прямі витрати;

– змінні загальновиробничі витрати і постійні розподілені загальновиробничі витрати;

2) собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), що складається з:

– виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду;

– нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

– наднормативних виробничих витрат.

Як бачимо, поняття собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) ширше, ніж поняття виробничої собівартості, оскільки включає не лише власне виробничу собівартість випущеної підприємством продукції (робіт, послуг) та реалізованої протягом звітного періоду, а й інші визначені витрати.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва, а в частині витрат на управління (накладних витрат) – лише загальновиробничі змінні та постійні розподілені.

Нерозподілені загальновиробничі витрати не відносяться до виробничої собівартості, а збільшують собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). У свою чергу непрямі (накладні) витрати, не пов'язані безпосередньо з виготовленням продукції, виконанням робіт, наданням послуг, також не включаються до складу виробничої собівартості і, отже, не розподіляються на кожну одиницю об'єкта калькулювання. До таких витрат згідно з п. 17 П(С)БО 16 відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати операційної діяльності підприємства.

Незважаючи на те що в умовах дії міжнародних принципів бухгалтерського обліку, закріплених у національних П(С)БО, змінився підхід до формування виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), він не передбачає принципової зміни загального складу прямих витрат на виробництво та реалізацію продукції [ 7, 561 c. ].

Слід зауважити, що нові правила формування собівартості продукції (робіт, послуг) (згідно з П(С)БО 16) підвищують достовірність даних бухгалтерського обліку, але знижують цінність цих даних для економічної роботи й аналізу собівартості продукції (робіт, послуг). Вони не передбачають визначення «повної» собівартості (з урахуванням адміністративно-збутових витрат).

Нагадаємо, що до введення нових принципів бухгалтерського обліку згідно з Типовим положенням з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженим постановою КМУ від 26.04.96 р. № 473, обчислювалася собівартість:

– виробнича (заводська), що включає витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) (з урахуванням загальногосподарських (адміністративних) витрат);

– повна, що включає витрати на виробництво і збут продукції (робіт, послуг).

Слід зауважити, що формована в цей час виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) не відображає реальних витрат, які можна враховувати при плануванні діяльності підприємства в цілому та в розрізі виробництва окремих видів діяльності, а також при визначенні ціни реалізації виробленої продукції (робіт, послуг). У зв'язку із цим користуватися тільки положеннями П(С)БО 16 в частині визначення собівартості продукції (робіт, послуг) для цілей управлінського (внутрішньогосподарського) обліку не можна, оскільки це призводить до необґрунтованого заниження собівартості та підвищення рентабельності виробництва і в результаті – до перекручення аналізованих даних.

Собiвартiсть 1 ц приросту живої ваги визначається діленням загальної суми витрат на утримання вiдповiдної групи худоби чи птиці (без вартостi побiчної продукцiї) — кiлькiсть центнерiв приросту живої ваги. Собiвартiсть живої ваги молодняку тварин i тварин на вiдгодiвлi всiх вiкових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування i вiдгодiвлю в поточному році (без вартостi побiчної продукцiї), вартостi худоби , що були в групi на початок року та надiйшли з основного стада чи з iнших груп, ферм i пiдприємств, та вартостi приплоду (без вартостi загиблих тварин). Кiлькiсть живої ваги становитиме вагу тварин, що реалiзованi, забитi, переведенi в iншi групи та залишенi на кінець року.

Собівартiсть 1 ц живої ваги худоби визначається дiленням їх вартостi на кiлькiсть центнерiв живої ваги (без ваги тварин, що загинули).

На пiдставi розрахованої собiвартостi 1 ц живої ваги обчислюється фактична собiвартiсть худоби, яка реалiзована, переведена в основне стадо, забита на м’ясо, а також та, що залишилася в пiдприємствi на кінець року. Вартiсть худоби, що загинула з рiзних причин, в кiнцi року не уточнюється. Сiльськогосподарськi підприємства мають право визначати собiвартiсть живої ваги тварин у розрiзi партії (реалiзованих, переведених в старшу вiкову групу, забитих тощо) на пiдставi даних про вартiсть тварин, одержаних вiд приплоду, переведених з молодших груп, придбаних тощо, та про вартiсть приросту ваги тварин цiєї партiї. У молочному скотарствi розраховується собiвартiсть 1 ц молока i однiєї голови приплоду. Собiвартiсть однiєї голови приплоду розраховується за вартiстю 60 кормоднiв утримання корови. Собiвартiсть одного кормодня розраховується дiленням усiєї суми витрат на утримання основного стада корiв на кiлькiсть кормоднiв. Для визначення собiвартостi 1 ц молока необхiдно загальну суму витрат на утримання корiв (без вартості приплоду та побiчної продукцiї) роздiлити на кiлькiсть центнерiв одержаного молока.

Собiвартiсть приросту ваги та живої ваги молодняку великої рогатої худоби i тварин, вибракуваних з основного стада, в молочному скотарстві розраховується аналогічно. У м’ясному скотарствi собiвартiсть приросту живої ваги телят до 8-мiсячного вiку (включаючи масу одержаного приплоду) складається iз витрат на утримання корiв i нетелiв (останнi за 2 мiсяцi до розтелення переводяться в основне стадо) i телят до 8 мiсячного вiку (без вартостi побiчної продукцiї та молока, яке оцінюється за реалiзацiйними цiнами).

Собiвартiсть 1 ц живої ваги визначається діленням суми витрат, вiднесених на приплiд i прирiст живої ваги телят до 8 мiсячного вiку, i балансової вартостi телят, що були в цiй групi на початок року та надiйшли в групу протягом року, на загальну живу вагу телят до 8 мiсяцiв, вiдлучених вiд маток і тих, що залишилися пiд матками на кінець року. Розрахована собiвартiсть 1 ц використовується для оцiнки телят, що залишилися пiд матками на кінець року та переведенi в старшi групи [ 4, 415 c. ].

Висновок

В ході реферата була розглянута тема „Облік витрат і виходу продукції тваринництва ”.

В умовах жорсткої конкурентної боротьби, яка є однією з найбільш характерних ознак ринкової економіки, досягнення підприємством очікуваних результатів своєї господарської діяльності можливо лише на основі ефективного управління. Економія по одним статтям призводять до зниження собівартості виробництва.

Плани оперативного економічного контролю за використанням предметів праці, живої праці та фонду її оплати, а також засобів праці являються складовими частинами плану оперативного економічного контролю за формуванням собівартості продукції. Саме тому, контролюючи використання праці, засобів и предметів праці, необхідно систематизувати результати контролю по видам продукції, на собівартості яких можуть відобразитись порушення (відхилення) норм витрат и по напрямкам цих відхилень або порушень (збільшення або зменшення витрат або обсягів виходу продукції).

Дані, накопичені в зошитах будуть допомагати при аналізі роботи кожного структурного підрозділу господарства, сприяти виявленню резервів збільшення продуктивності праці, використання техніки, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів господарства.

В даній роботі ми розглянули сучасний розвиток в тваринництві; склад витрат, детально зупинилися на статтях витрат; також розглянули облік витрат і обчислення собівартості продукції, та внутрішньогосподарський контроль.

Список використаної літератури:
1.Андрійчук А.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник.– К.: Вища школа, 2002.– 336 с.

2.Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. За ред. М.Ф. Огійчука. - К.: Урожай, 2005.– 235 с.

3.Закон України “Про селянське (фермерське) господарство” від 22.06.2004 р. за № 3312-XII.

4.Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. – К.: Вища школа, 2003. – 415 с.

5.Методичні рекомендації по організації і ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджені наказом Мінагрополітики України від 02.07.2001р. за №190.

6.Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом мінагрополітики України від 18.05.2001р. за №132.

7.Огійчук М.Ф. Бухгалтерський облік на с/г підприємствах.: Підручник. – 4-е вид., 2007.– 561 с.



поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Реферат з дисципліни “Гроші І кредит” на тему
Вступ

Реферат з дисципліни “Соціологія” на тему: “ Гендерна політика в Україні”
Вступ

Реферат з дисципліни «Аудит» на тему: «Порядок призначення аудиторів фінансової звітності»
Аудитор та аудиторська фірма, закон, яким регламентується їх діяльність

Реферат з дисципліни «Соціологія» на тему: «Соціальні проблеми молоді...
Розділ молодь: особливості соціально-демографічної групи в минулому та в наш час

Реферат з дисципліни „Фінанси підприємств” на тему: «Вексельна форма розрахунків»
Роль І значення векселя завжди підтримувалися вексельним правом І забезпечувалися державою. Векселі активно використовувалися І використовуються...

Реферат з дисципліни «Політологія» на тему: «Політична система Франції»
Політика невід'ємна частина сучасної людської життєдіяльності, через яку реалізуються загальнонаціональні, групові та індивідуальні...

Реферат з дисципліни “Фінанси” на тему: “ Формування І використання...
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, його формування І використання

Реферат з дисципліни “Фінанси” на тему: “ Структуктура податкової служби І її функції”
Податкового І взагалі фінансового плану не було. Центральна рада пішла за рахунок друкарського верстата. Звіти про прибуток та видатки...

Реферат з дисципліни „Фінанси підприємств”
Відповідно до існуючої в нашій країні практики встановлені такі форми безготівкових розрахунків: платіжними вимогами, платіжними...

Реферат з дисципліни “Фінанси” на тему: “ Структуктура податкової служби І її функції”
За час свого існування уряд Центральної Ради так І не розпочав жодних реформ І не вжив ніяких заходів до покращення фінансового та...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка