Пошук по сайту


Методичні рекомендації к омунальний вищий навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти»

Методичні рекомендації к омунальний вищий навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти»

Сторінка1/6
  1   2   3   4   5   6


Комунальний вищий навчальний заклад

«Херсонська академія неперервної освіти»

Херсонської обласної ради


Організація учнівського

самоврядування в сучасній школі

Методичні рекомендації






Комунальний вищий навчальний заклад

«Херсонська академія неперервної освіти»

Херсонської обласної ради
Гусь Т.Й., Зінченко Т.М., Возна Н.М., Мішанінцева Л.В.

Організація учнівського

самоврядування в сучасній школі

Методичні рекомендації

Херсон 2014

УДК 37.091.59

ББК 74.204.31

О64

Рекомендовано до друку кафедрою теорії і методики виховної роботи КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»

(протокол № 2 від 04 березня 2014р.)
Рецензенти:

Моїсеєв С.О., к.п.н., доцент, завідувач кафедри теорії і методики виховної

роботи;

Фокіна І.О., заступник директора з виховної роботи спеціалізованої

ЗОШ І-ІІІ ст. № 52 ім.Т.Г.Шевченка
О
О64
рганізація учнівського самоврядування в сучасній школі : методичні рекомендації / Т.Й.Гусь, Т.М.Зінченко, Н.М.Возна, Л.В.Мішанінцева / За заг.ред. Т.Й.Гусь. – Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014. – 84 с.

Головним завданням виховання сьогодні є формування і розвиток соціально активної, гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної свідомості.

Учнівське самоврядування в навчальних закладах – це педагогічно доцільний спосіб організації колективу. На основі узагальнення науково-теоретичних основ та перспективного досвіду методичні рекомендації розкривають суть і завдання, технологію, форми і методи організації учнівського самоврядування в сучасній школі.

На допомогу педагогічним працівникам запропоновані матеріали з досвіду роботи педагогічних колективів Херсонської області.

Матеріали мають практичне спрямування і носять рекомендаційний характер.

УДК 37.091.59

ББК 74.204.31
© «Херсонська академія неперервної освіти», 2014

© Т.Й.Гусь, Т.М.Зінченко, Н.М.Возна,

Л.В.Мішанінцева, 2014

Зміст

Вступ . . . . . . . 6

Розділ І. Науково-теоретичні основи організації

учнівського самоврядування. . . 10

1.1. Сторінки історії шкільного самоврядування . 10

1.2.Теоретичні аспекти процесу організації

учнівського самоврядування. . . . 14

Розділ ІІ. Організація учнівського

самоврядування в сучасній школі. . . 21

2.1. Створення шкільного самоврядування

в сучасних умовах . . . . 21

2.2. Технологія, форми і методи організації

учнівського самоврядування в школі. . . 25

    1. З досвіду роботи організації учнівського

самоврядування

Першопокровської ЗОШ І-ІІІ ступенів,

Каланчацької ЗОШ

І – ІІІ ступенів №1 ім. Н.К.Крупської,

Чорнобаївського НВК . . . . . 32

Список використаних джерел . . . . 51

Додатки . . . . . . 53



Вступ

Виклики XXІ століття актуалізують завдання розвитку особистості, яка здатна самостійно мислити, генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення. Необхідно заохочувати енергію й творчість дітей та молоді, щоб вони могли брати активну участь у громадському житті.

Однією з форм роботи по розвитку у дітей активної життєвої позиції, їх соціальної підготовки до активної участі в демократичному управлінні суспільством є учнівське самоврядування. Навички управління суспільством стануть надбанням людини тоді, коли вони будуть прищеплені в дитячі роки, коли участь в учнівському самоврядуванні сприятиме набуттю вихованцем необхідних знань, умінь і досвіду соціальної дії. Цінність учнівського самоврядування полягає в тому, що воно створює учням широкі можливості для самореалізації, орієнтує їх на досягнення соціально корисної мети, індивідуальної і суспільної, залучає до реформаторських процесів школи, забезпечує захист прав учнів, відвертає їх увагу від асоціальних форм поведінки.

Сьогодні, в процесі вагомого перетворення роботи освітньої установи, учнівське самоврядування виходить на якісно новий етап свого розвитку. Ключова проблема – зробити дитину активним учасником, суб'єктом освітнього процесу в школі. Беручи участь в діяльності органів дитячого самоврядування, школярі включаються в різносторонню позаурочну діяльність, ділове спілкування з дорослими на рівноправній основі, залучаються до практики громадянської поведінки і соціальної діяльності. В рамках шкільного самоврядування діти дістають можливість впливати на процес розробки, ухвалення і реалізації локальних нормативно-правових актів школи, відстоювати свої права і інтереси в ній, задовольняють актуальні потреби в самовираженні, самоствердженні і самореалізації. Для досягнення мети самоврядування в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі необхідно вирішити низку проблем, таких як:

  • недопущення формального функціонування органів самоврядування, без урахування думки і бажання самих учнів;

  • ігнорування принципу самодіяльності і ініціативи в роботі з учнями;

  • вчинення прямого педагогічного тиску на громадську думку школярів;

  • формалізація організації учнівського самоврядування за його формою, а не за своєю суттю;

  • привілеювання в процесії самоврядування окремої групи школярів (при цьому забувається, що воно не тільки засіб, але і результат виховання, він припускає широку варіативність) відсутність цілеспрямованої підтримки з боку адміністрації;

  • взаємодія на рівні підпорядкування, а не на рівні співпраці та співтворчості;

  • низький рівень поінформованості щодо проектів та програм діяльності дитячих громадських організацій;

  • відсутність ефективного механізму взаємодії та координації зусиль педагогічного, учнівського та батьківського колективів у сфері життєдіяльності самоврядування;

  • непідготовленість педагогічних працівників до активної роботи з дитячими громадськими організаціями. Демократизм в учнівському самоврядуванні залежить від позиції дорослих, зокрема керівництва школи. Розбіжності між адміністрацією та учнівським самоврядуванням виникають внаслідок неправильної організації педагогічного керівництва, коли немає взаємодії між педагогічним та учнівським колективами для досягнення мети. Сьогодні, як ніколи, потреба в активному запровадженні учнівського самоврядування в загальноосвітніх навчальних закладах, ефективність його функціонування постає все гостріше. У цьому контексті важливого значення набуває розроблення такої моделі учнівського самоврядування, яка б сприяла розвитку лідерського потенціалу учнівської молоді, її громадянської ініціативи, набуттю нею через соціальну практику досвіду активної та компетентної участі в громадському житті.

Шкільне самоврядування є універсальною формою активності учнів, яку можна з однаковим успіхом вважати, як засобом життя учнівського колективу, так і прикладом творчої самореалізації особистості. Самоврядування забезпечує участь у різноплановій, різноманітній і глибокій змістовній роботі навчального закладу, залучає їх до управління справами колективу, допомагає їм зрозуміти свої права та обов’язки, формує в них життєві компетентності.

Розділ І. Науково-теоретичні основи організації учнівського самоврядування.

    1. Сторінки історії шкільного самоврядування

Вироблення доцільних форм організації процесу навчання і виховання дітей і накопичення необхідних знань про самоврядування здійснювалися людством з давніх часів.

Перша згадка про шкільне самоврядування і його організацію відносяться до ХVI століття. У 1531-1556 рр. в р. Гольдберзі (Сілезія) працювала латинська школа, якою керував Валентин Тротцендорф. Він був першим педагогом, що використав у цілях громадянського виховання спеціально організоване ним шкільне самоврядування. У школі щомісячно обирався сенат з 15 учнів, який розглядав і вирішував виникаючі конфлікти. Учні притягувалися до виконання різних громадських обов'язків. Безперечний інтерес представляють братські школи на Україні. У статуті Львівської братської школи 1586 р. разом з правами і обов'язками вчителя містяться вимоги до організації дітей.

Висунув демократичний принцип єдиної школи слов'янський педагог Я.А. Каменський. У своєму творі "Закони добре організованої школи" він сформулював короткі правила організації шкільного режиму і управління школою. Елементи самоврядування дітей були закладені М.В. Ломоносовим у підготовлений ним у 1758 р. "Регламент московських гімназій", згідно якому порядок занять у гімназії підтримується самими гімназистами. Величезний вплив на громадськість зробили праці К. Ушинського з проблем виховання і навчання. Підходи К. Ушинського були дуже популярні і серйозно поставили педагогів перед необхідністю критичної переоцінки устояної в Росії системи виховання [т.1, с.177-193]. Розкриваючи своє розуміння нової школи, І.І. Горбунов у своїй статті "Декілька вступних слів" (1907 р.) підкреслював, що головною справою для вчителів буде встановлення взаємної довіри, щирої рівності між ними і учнями, без чого не може бути ніякої дійсної взаємодопомоги в роботі виховання і освіти.

Одним з перших звернувся до проблем дитячого самоврядування С. Шацький, який у 1906 році створив в Москві своєрідне товариство культурних людей "СЕТЛЕМЕНТ". У основі виховної системи лежала ідея "дитячого царства", де кожен вихованець діставав можливість для всебічного розвитку. Рішення, прийняті на зборах клубів і на загальних зборах, вважалися обов'язковими.

Актуально для сучасної школи звучать слова Н.К. Крупської [т.1,16] про те, що шкільне самоврядування повинне охопити всіх школярів і, таким чином, не зводиться тільки до роботи одних виборних комісій. Необхідно щоб на загальних зборах обговорювалися всі важливі питання, що цікавлять школяра.

Неоцінимий внесок в становлення теорії самоврядування, а також в практику його розвитку вніс А.С. Макаренко т.5,с.9-92, який виявив і переконливо розкрив основні елементи системи управління життєдіяльністю шкільного колективу: цілепокладення, планування, організацію і самоврядування. Вершиною шкільного самоврядування в 20-30-і роки можна вважати створену А.С. Макаренко комуну ім. Ф.Е. Дзержинського т.7,с.259,281,360. Як відомо, все управління життям комуни здійснювалося самими комунарами.

Система самоврядування комуни містилася в "Конституції країни ФЕД". Відповідно до неї найвищим органом в комуні були загальні збори комунарів, які мали право накладати на комунарів стягнення.

Розробку питань теорії і практики учнівського самоврядування, організації дитячої самодіяльності здійснили класики педагогіки Н.Крупськат.7,с.259,281,360, А.Макаренкот.5,с.9-92, В.Сухомлинськийт.2, с.562 , а також вчені-педагоги С.Бєлоусов 2,9-214, К.Вентцель, В.Сорока-Росинський та інші. Важливе місце учнівському самоврядуванню в роботі школи відводили українські педагоги О.Астряб, К.Волошинов, О.Дорошкевич, С.Русова, С.Сірополко17.с.684-700 , І.Стешенко, Я.Чепіга.

Починаючи 60-х років активно розробляли різні аспекти самоврядування Л.Гордін3,246, В.Жуков, В.Коротов, М.Приходько [16, с.176], Л.Новікова, М.Капустіна, С.Хозе 21,13-47, Б.Кобзар та інші відомі вчені. У нових економічних умовах активними прихильниками учнівського самоврядування виступають В.Бочкарьов, Б.Жебровський, М.Красовицький, В.Опалихін, М.Сметанський, О.Сухомлинська, М.Ярмаченко.

На їхню думку самоврядування - це засіб розвитку організаторських якостей особистості, засіб формування навичок організаторської діяльності, серед яких вміння планувати, розподіляти доручення, налагоджувати облік і контроль, розвиток вміння організовувати підтримку кожного члена колективу, спрямування спільної дії на підтримку і розвиток творчих здібностей і особистісного потенціалу кожної дитини.

У 1991 році був прийнятий Закон України "Про освіту", в якому знайшла певне втілення ідея демократизації школи. Відтепер кожна школа розробляє свій статут, в якому має право встановлювати конкретну форму демократичного самоврядування. З 1996 р. освітні установи керуються законом "Про внесення змін і доповнень в закон України "Про освіту". Відповідно до них управління освітніми установами повинне будуватися на принципах єдиноначальності і самоврядування. Формами самоврядування названі рада освітньої установи, опікунська рада, загальні збори, педагогічна рада. Порядок виборів органів самоврядування повинен визначитися статутом установи. Важлива роль в самоврядуванні установи відводиться учням.

1.2. Теоретичні аспекти впровадження в виховну систему школи учнівського самоврядування

У психолого-педагогічній науці існують різні підходи до визначення поняття «самоврядування». Розглянемо деякі із них:

В.Коротов «Самоврядування - це самодіяльний початок у діяльності учнівського колективу, який допомагає розвивати організаторські якості особистості, прищеплює учням навички і навчає дітей прийомів організаторської діяльності, серед яких уміння планувати, правильно розподіляти доручення, налагоджувати облік і контроль» [6,с.176]

Л.Новикова «Самоврядування – це діяльність дітей у позиції організаторів шкільного життя, де вони почуваються господарями і діють як господарі школи»

М.Капустіна «Самоврядування – це принцип організації колективу, формування в ньому громадської думки; це засіб залучення всіх учнів до різноманітної суспільно корисної діяльності та до управління цією діяльністю; це засіб самодіяльності, творчості, нового мислення»

М.Приходько «Самоврядування – це цілеспрямована, конкретна, систематична, організаційна й передбачувана за результатами діяльність, у процесі якої реалізують функції управління, направлені на виконання завдань, що стоять перед школою» [16,с.176] .

Проаналізувавши наведені визначення можемо зробити висновок, що: учнівське самоврядування - це не нагля­дова структура, а спосіб організації життя колек­тиву. Воно сприяє виробленню в учнів почуття господаря школи, класу, вміння співробітництва, формуванню досвіду суспільно корисної поведінки.

Виходячи з визначення поняття «самоврядування» ми можемо конкретизувати мету і завдання самоврядування. Отже:

Мета самоврядування – виховання соціально зрілої, творчої, ініціативної особистості, підготовка до управління державними, суспільними справами, тобто здобуття знань, умінь, навичок різної самодіяльності.

Завдання самоврядування - забезпечення нормальної роботи всіх колективів у школі, оптимальне виконання повсякденних справ з урахуванням інтересів учнів, тобто, щоб кожному було добре і щоб усе залежало від нього самого.

Для забезпечення ефективності організації учнівського самоврядування в навчальному закладі повинні бути створені конкретні умови:

  • самоврядування мусить мати оптимальну структуру й розвиватися не за рахунок збільшення кількості органів, а за рахунок ускладнення завдань, які стоять перед ними;

  • самоврядування не існує без забезпечення, без підтримки педагогів;

  • конкретна відповідальність органів самоврядування та персональна відповідальність їхніх членів;

  • самоврядування має бути впорядкованим, із відкритим характером роботи всіх органів, з інформуванням про всі рішення. Учні мають знати, де, коли, які питання будуть обговорювати, вони можуть вносити свої пропозиції, впливати на життя колективу.

Між радою учнівського самоврядування, педагогічним колективом та батьками існує нерозривний зв'язок, як між рівноправними парт­нерами. Рада учнівською самоврядування є ви­щою законодавчою ланкою для учнівських рад класних колективів, її рішення обов'язкове для них. У свою чергу рада враховує інтереси і запи­ти кожного класу через чітко налагоджені соціо­логічні та інформаційні служби. Виходячи з да­них соціологічних опитувань усіх членів учнівсь­кого колективу, створюються центри розвитку творчих здібностей, їх кількість буває кожен рік різною. Вона визначається потребами та зав­даннями на поточний навчальний рік.

Етапи розвитку учнівського самоврядування

Під час організації учнівського самовряду­вання необхідно враховувати три взаємопов'я­зані етапи його розвитку.

Перший етап — організаційна робота. Його головне завдання полягає в зосередженні уваги педагогічного та учнівського колективів до проб­лем учнівського самоврядування, вивчення науково-методичної літератури, проведення на­рад при директорові, засідань методичних об'єд­нань класних керівників, батьківських, уч­нівських зборів з проблем організації учнівсько­го самоврядування в навчальному закладі.

На цьому етапі розв'язуються такі пи­тання:

  • розробляється оптимальна структура уч­нівського самоврядування з урахуванням специ­фіки школи;

  • визначається мета і завдання учнівського самоврядування;

  • розробляється документація (положення, інструкції, пам'ятки);

  • визначаються права та обов'язки органів учнівського самоврядування (кожного органу з урахуванням структури);

  • обирається актив.

Другий етап полягає в організації безпо­середньої роботи учнівського самоврядування. У ході його реалізації організовується практична діяльність органів учнівського самоврядування, уточнюються функції кожного виконавчого органу, його членів, виходячи із їх прав і обов'язків, проводиться систематичне навчання активу з питань планування, проведення засідань, рейдів, чергувань тощо.

Третій етап характеризується постійним удосконаленням організаційної діяльності учнів. На цьому етапі:

  • розширюється роль учнівського само­врядування в житті школи в міру нагромадження дітьми організаторського досвіду;

у його структурі створюються нові підструктури (тимчасові формування, об'єднання, клуби за інтересами тощо);

  • розширюються права та обов'язки органів учнівського самоврядування, вдосконалюється його структура.

Важливою умовою педагогічного керівницт­ва учнівським самоврядуванням на цьому етапі є постійний пошук нових форм та методів органі­заційної діяльності учнів.

Практична робота щодо організації учнівсь­кого самоврядування в школах починається зі створення творчих груп з представників педа­гогічного та учнівського колективів. У подальшій роботі це може бути такий орган, який обира­ється загальношкільними зборами чи конферен­цією. До його складу входять досвідчені пред­ставники педагогічного колективу та найбільш активні учні. Завдання цього органу полягає у:

  • розробці та затвердженні на загальношкіль­них зборах (конференції) документації з усіх нап­рямків роботи учнівського самоврядування;

  • організації дієвого контролю за виконанням рішень загальношкільних зборів (конференцій) з цієї проблеми.

Діяльність учнівського самоврядування базується на таких принципах:

  • Принцип педагогічного сприяння, педагогіка співробітництва;

  • принцип наступності та змінності активу,установлення товариських взаємин, старших із молодшими (різновікові групи в органах самоврядування): кожен учень має випробувати себе як у ролі голови або його заступників, організатора справи, так і в ролі пересічного виконавця справи;

  • принцип конкретної предметної діяльності: колектив створює органи самоврядування під традиційну діяльність або ту, яку треба розвивати;

  • принципи єдинного планування – скоординованість усіх планів, єдність дій учительського та учнівського колективів;

  • принцип розвитку ініціативи і самодіяльності: педагоги виступають у ролі консультантів, навчають дітей самоорганізації, стимулюють ініціативу;

  • принцип єдності прав і обов’язків учнів – поєднання громадянських і особистих інтересів у роботі органів учнівського самоврядування;

  • принцип демократизації та гуманізації виховного процесу;

  • принцип зв’язку виховання із реальним життям;

  • принцип відповідності віковим та індивідуальним особливостям учнів;

  • принцип свідомості, самодіяльності, активності учнів.

Мета, завдання, принципи самоврядування визначають його основні функції: організаторську, комунікативну, діагностичну:

  • опрацювання і прийняття рішень, завдання;

  • організація і виконання прийнятого рішення;

  • отримання інформації про хід виконання рішення, контроль;

  • аналіз, оцінювання діяльності.
  1   2   3   4   5   6

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

У двох частинах Частина ІІ 16-17 квітня 2015 року Х ерсон
Зубко А. М. – доктор філософії, професор, дійсний член Академії педагогічних І соціальних наук, дійсний член Міжнародної академії...

Уроку патріотизму
Державний вищий навчальний заклад тернопільський коледж харчових технологій І торгівлі

«Голгофа голодної смерті»
Державний вищий навчальний заклад тернопільський коледж харчових технологій І торгівлі

Державний вищий навчальний заклад «національний гірничий університет»...
Внесені відповідно до наказу Міністерства освіти І науки України від 06 червня 2016 року №622, зареєстрованого у Міністерстві юстиції...

«Права дитини в малюнках»
Комунальний заклад «Тихоставська неповна середня загальноосвітня школа-загальноосвітній навчальний заклад I-II ступенів»

Затверджую
Київське вище професійне поліграфічне училище – сучасний навчальний заклад у системі багатоступеневої професійної освіти

Методичні рекомендації щодо викладання предметів духовно-морального...
Методичні рекомендації щодо викладання предметів духовно-морального спрямування на 2015–2016 навчальний рік

Дошкільний Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение
«Дошкільний «Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение (ясла-садок) №279 (ясли-сад) №279 Харківської Харьковского городского...

Дошкільний Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение
«Дошкільний «Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение (ясла-садок) №279 (ясли-сад) №279 Харківської Харьковского городского...

Дошкільний Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение
«Дошкільний «Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение (ясла-садок) №279 (ясли-сад) №279 Харківської Харьковского городского...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка