Пошук по сайту


Концепція та програми викладання історії України в школі (проект)

Концепція та програми викладання історії України в школі (проект)

Сторінка1/13
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


Український інститут національної пам’яті

Міністерство освіти і науки України

Концепція та програми

викладання історії України в школі

(проект)

Матеріали IV та V Робочих нарад з моніторингу шкільних підручників історії України

Київ

Видавничий дім «Стилос»

2009
Концепція та програми викладання історії України в школі (проекти): матеріали IV та V Робочої наради з моніторингу шкільних підручників історії України / Упорядкування та редакція Наталя Яковенко, Людмила Ведмідь. Систематизація перебігу дискусій над програмами Людмила Ведмідь. – К.: ВД «Стилос», 2009. - 90 с.


Збірник підготовлений за результатами засідань IV та V Робочих нарад з моніторингу шкільних підручників історії України при Українському інституті національної пам’яті та містить проекти концепції й програми викладання історії України в середній школі.

Збірник розрахований на освітян та широкі кола громадськості.
Випущено на замовлення

Українського інституту національної пам’яті

З М І С Т
Переднє слово 4
Учасники дискусії над проектами програм 6
Концепція викладання історії України в школі (проект) 7
Програми викладання історії України в школі (проект) 14

5-й клас «Вступ до історії» 15

7-й клас «Історія України: Середні віки» 22

8-й клас «Історія України: Ранній Новий час» 30

9-й клас «Історія України: ХІХ століття» 42

10-й клас «Історія України: 1900-1921 роки» 56

11-й клас «Історія України: 1921-1945 роки» 66

12 клас «Історія України:1945-2010 роки» 77

Переднє слово
Має бути історична пам'ять України. Пам'ять, що консолідуватиме суспільство і сприятиме формуванню у нашій державі єдиної української політичної нації. Цей довгий і відповідальний процес слід починати зі школи, з навчання дітей, які згодом стануть дорослими громадянами.

Створення програми викладання історії в школах України є першим базовим заходом у цьому напрямку.

І ми щиро вдячні колективу істориків на чолі з Наталею Миколаївною Яковенко за їх готовність написати проект Концепції та програми викладання історії України в школі, а згодом - й Історію.

Більшість з них відомі, як історики з глибокою прихильністю до принципів, яких дотримуються автори історій сучасних народів об'єднаної Європи. Ці принципи стверджують, що для кожної нації в її життєвих процесах слід особливо виділяти яскраві події і вчинки людей, що сприяли загальному прогресу людства, а відтак взаємній повазі і об'єднанню націй.

Я думаю, що ми в Україні маємо йти таким же шляхом.

Україна, за суттю своєю, - загально людський феномен. Величезні території врожайних земель, лагідний клімат, повноводні ріки і озера, високоякісні ліси створили природну основу для зростання сильної хліборобської нації з глибокою філософією любові до землі та її врожаю, з потужною народною культурою. Саме високий естетизм української народної культури створив достойну конкуренцію культурам усіх оточуючих націй і зберіг українців на складних дорогах їхнього життя. Агресивність українців була своєрідною. Вони займали такі землі, де добрі чорноземи, де можна вирощувати пшеницю. Нагодувати приходька хлібом - було основною силою українців. Відірвати їх від цього заняття означало їх знищити.

На благодатній землі, між людьми з доброю богобоязною душею, виростали видатні особистості, таланти. Українська земля їх багато народила. Вони розійшлись по світах у своїй непереборній динаміці до самопрояву. Славні справи цих талановитих людей прославляють землі. Але вони мають славити і Україну, бо тут народились і зростали. Їх імена, як і життя простих людей з їх звичаями, віруваннями, змаганнями до кращого, мають знайти місце в історичній пам'яті України.

Найбільшу ціну у світі має життя людини. Навіть з такої точки зору, що людина - це система з найбільшим об'ємом закладеної в ній інформації у порівнянні із будь-чим на Землі. Тому зберегти людину - це зберегти найбільшу цінність; знищити людини - це нанести (природі Землі) величезну шкоду. Людина за своєю природою може бути найбільш ефективною в можливостях розкриття своїх здібностей тільки у своїй демократичній національній державі. Тому зберегти незалежність демократичної України означає для українців можливість створення найбільш комфортного життя.

Принести в жертву найбільшу цінність - своє життя - в ім'я незалежності України, в ім'я захисту своєї родини - означає виявити найвищий героїзм.

Показати історію України, як історію дій і поведінки української політичної нації, представників її національного ядра і інших етнічних груп, що заселяли Україну, - це підхід, який консолідуватиме наш народ у сьогоденній Україні, у її європейськості.

Такий сучасний погляд.

Показати все це і було основною метою громадської робочої групи вітчизняних істориків.

Я завжди вважав, що красиве і корисне з чітким обличчям процесу розвитку може бути зроблене талановитими людьми. Їм потрібно дати волю і можливість.

Що ми і зробили.

Випускаючи у світ проект Концепції та програми викладання історії України в школі, ми разом з Міністерство освіти і науки України, просимо широку українську громадськість і в першу чергу видатних істориків, вчителів, методистів, викладачів історії прочитати роботу і дати свої зауваження.

Історія України, якою ми навчимо наших дітей, стане головною складовою Історичної пам'яті, яку намагається сформулювати Українська держава. А сконсолідована українська політична нація, незалежно від перипетій діючих влад, на основі здорового глузду перетворить історичну пам'ять у національну пам'ять України.

Академік НАН України Ігор Юхновський

Голова Українського інституту національної пам’яті

Учасники дискусій над проектами програм
Яковенко Н.М. – голова Робочої групи, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії НаУКМА, Верстюк В.Ф. – заступник Голови Українського інституту національної пам'яті, доктор історичних наук, професор, Волошин Ю.В. – доктор історичних наук, професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, Баханов К.О. - доктор педагогічних наук, проректор Бердянського державного педагогічного університету, Гирич І.Б. – кандидат історичних наук, завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, Гриневич В.А. – доктор політичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, Зайцев О.Ю. – кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри нової та новітньої історії України Українського католицького університету, Зашкільняк Л.О. - доктор історичних наук, заступник директора Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, Кравченко В.В. - доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри українознавства Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Мудрий М.М. – кандидат історичних наук, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка, Сокирко О.Г. – кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Павлишин О.Й. - кандидат історичних наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка, Турченко Ф.Г. – доктор історичних наук, професор, проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи Запорізького національного університету, Удод О.А. – секретар групи, доктор історичних наук, професор, директор Інститут інноваційних технологій та змісту освіти МОН.
Усіх зацікавлених осіб просимо надсилати свої відгуки та міркування на адресу Українського інституту національної пам’яті: 01021 м. Київ, вул. Липська, 16 чи електронною поштою: vl@memory.gov.ua

З матеріалами також можна ознайомитися на офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті: www.memory.gov.ua та Міністерства освіти і науки України: www.mon.gov.ua.


Концепція викладання історії України в школі

(проект)
Вступ

Динамічний розвиток сучасної цивілізації зі стрімкими зрушеннями в техніці і технологіях, швидким накопиченням інформації, інтелектуалізацією праці, зростанням соціальної мобільності у глобальному масштабі, піднесенням ролі особистості провадять до формування такого суспільства, яке потребує постійного оновлення. Це вимагає від сучасної освіти підготовки людини, здатної діяти у ситуації, що швидко змінюється, навченої критично зіставляти інформацію з різних джерел, реалізувати себе у полікультурному та багатоетнічному середовищі, шанувати загальнолюдські цінності й розуміти виклики часу. Україна вступає в цю смугу змін молодою демократичною державою, яка зазнала тяжких деформацій за доби тоталітарного режиму, що робить вкрай актуальним розвиток громадянської, національної та особистісної свідомості її мешканців. Особлива роль тут належить історичній освіті, адже обираючи спосіб увічнити минуле, нація водночас обирає своє майбутнє. Шкільна історія, за умови її спрямованості на формування світоглядних позицій молоді, суголосних потребам та викликам часу, може й мусить виконати свою місію з консолідації української політичної нації, стати важливим фактором стабільності й злагоди в державі, підготувати учня до життя у відкритому світі, зорієнтованому на ліберальні й демократичні цінності, а водночас прищепити йому патріотичне пошанування власної самобутності. З огляду на це переосмислення концептуальних засад шкільної історичної освіти постає як одна з найважливіших складових докорінної модернізації не лише школи, а й українського суспільства в цілому.
І. Мета і завдання історичної освіти в школі

Нормативну базу концепції шкільної історичної освіти складають основні положення законів України «Про освіту» і «Про загальну середню освіту» та нормативних актів «Національна доктрина розвитку освіти України», «Концепція загальної середньої освіти (12-річної)», «Державний стандарт базової і повної середньої освіти», «Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів». Враховано також підходи, закладені у програмі для загальноосвітніх навчальних закладів, та ідеї, сформульовані у проектах концепцій освіти середньої загальноосвітньої 12-річної школи (2000-2004 рр.).
Метою шкільної історичної освіти є:

  • формування вільної особистості, яка визнає загальнолюдські та національні цінності й керується морально-етичними критеріями та почуттям громадянської відповідальності у власній поведінці;

  • виховання засобами історії громадянської свідомості, зорієнтованої на патріотичне почуття приналежності до власної країни та до її спільних історичних, політичних і культурних цінностей, а також на демократичні пріоритети й злагоду в суспільстві;

  • прищеплення толерантності й поваги до різних поглядів, релігій, звичаїв і культур, уміння знаходити порозуміння з іншими людьми задля досягнення суспільно значущих цілей.


Реалізація цієї мети здійснюється через розвиток основних складових історичної свідомості:

  • накопичення знань про основні події, явища та процеси і їх давніші та сучасні інтерпретації;

  • оволодіння способами розумових дій, необхідних для розуміння минулого, осягнення

  • сучасного і прогнозування майбутнього, а саме: бачення зв’язків між історичними подіями та явищами (логічне мислення); уміння оцінювати їх під різними кутами зору (критичне мислення); знаходження нових аспектів змісту чи нових способів розв’язання проблем (творче мислення); співпереживання людям, що опинилися у вирі несприятливих історичних подій (емпатійне мислення).


Завдання історичної освіти, яка за своєю сутністю є процесом становлення історичної свідомості учня, полягають у прищепленні на основі отриманої інформації умінь:

  • аналізувати найважливіші історичні явища й розрізняти спільне та відмінне в історичному розвитку різних епох і суспільств;

  • самостійно пояснювати причини історичного явища й аналізувати його наслідки;

  • бачити історичні процеси під різними кутами зору, усвідомлюючи, що історія – це відкритий процес, який не визначають наперед жодні закони;

  • розуміти різницю між історичною подією та її інтерпретацією, усвідомлювати причини існування різних інтерпретацій одного й того самого явища та вміти критично зіставляти й оцінювати такі інтерпретації;

  • виховувати на історичних прикладах патріотичну, громадянську й морально-етичну позицію людини, яка шанує загальнолюдські та національні цінності і з повагою ставиться до інших народів та культур.


ІІ. Показники рівня та принципи побудови історичної освіти
Комплексним показником рівня історичної освіти є історична компетентність учнів, тобто здатність пізнавати минуле, заснована на знаннях і досвіді, набутих у процесі навчання. До елементів компетентності належать:

  • хронологічна компетентність, тобто уміння орієнтування в історичному часі;

  • просторова компетентність - уміння орієнтування в історичному просторі;

  • інформаційна компетентність - уміння працювати з джерелами історичної інформації, інтерпретувати зміст джерел, виявляти та критично аналізувати розбіжності в позиціях авторів джерел;

  • логічна компетентність - уміння визначати та застосовувати теоретичні поняття для аналізу й пояснення історичних подій та явищ, а також зіставляти різні інтерпретації цих подій та явищ;

  • аксіологічна компетентність - уміння формулювати оцінку історичних подій та історичних постатей, суголосну до цінностей та уявлень відповідного часу чи відповідної групи людей.



Провідними принципами історичної освіти, оскільки вона є педагогічним процесом, є психолого-педагогічні підходи, а саме:

  • особистісно орієнтований підхід, згідно з яким у центр навчально-виховного процесу ставляться інтереси особи-учня; цей підхід передбачає: гуманне суб’єкт-суб’єктне співробітництво всіх учасників навчально-виховного процесу; діагностично-стимулюючий спосіб організації навчального пізнання; діяльнісно-комунікативну активність учнів: проектування індивідуальних досягнень в усіх видах пізнавальної діяльності; якомога повніше врахування у доборі змісту, в методиках, стимулах навчання та системі оцінювання діапазону особистих потреб;

  • компетентнісний підхід, суть якого полягає у тому, що проміжним та кінцевим результатами навчання визнається формування певних здібностей особистості (компетентностей), які знаходять прояв у комплексі умінь, заснованих на знаннях, ціннісних орієнтирах та досвіді діяльності;

  • діяльнісний підхід, згідно з яким ефективність навчання залежить від включеності учнів до різноманітних видів діяльності, що дозволяє їм успішніше оволодівати суспільним досвідом та, як наслідок, забезпечує соціальну активність особистості;

  • комплексний підхід, який передбачає погляд на освітній процес як на органічну єдність навчання, виховання та розвитку.


Змістовими принципами історичної освіти як такої, що спирається на поєднання здобутків і вимог історичної та педагогічної наук, є:

  • загальнонауковий підхід, що передбачає ознайомлення учнів із достовірними фактами та їх інтерпретаціями з метою формування цілісного наукового світогляду;

  • конкретно-історичний підхід, тобто розгляд подій і явищ у контексті відповідного історичного часу, місця, супутніх обставин та динаміки перебігу від причин до наслідків;

  • альтернативно-проблемний підхід, що спирається на використання різноманітних історичних джерел та ознайомлення з різними інтерпретаціями історичних подій і явищ;

  • генералізуючий підхід, що спирається на виділення в навчальному матеріалі найсуттєвішого, а також на окреслення ключових тенденцій розвитку у відповідний історичний період;

  • системний підхід, вимогою якого є міжпредметна та міжкурсова інтегрованість шкільної освіти в цілому та вивчення історичного процесу зокрема в органічному поєднанні цивілізаційного, культурно-антропологічного та інших аспектів;

  • аксіологічний (ціннісний) підхід, тобто прищеплення загальнолюдських морально-етичних цінностей та вироблення на їх основі особистісної системи оцінювання історичних подій, діячів, явищ тощо;

  • полікультурний підхід, що акцентує увагу на органічній єдності історії, культури, мови, традицій і звичаїв, які забезпечують наступність і спадкоємність поколінь власного народу, а також на потребі шанобливого ставлення до культур і звичаїв інших народів;

  • світський підхід, що передбачає ознайомлення учнів з історією релігій як феноменів культури за недопущення пропаганди окремих релігійних вчень.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Оцінювання з історії україни
Ни складено враховуючи цілі, вимоги І зміст навчання історії в школі, закладені в Державному стандарті освіти та чинній програмі...

Історія хімія (курс лекцій)
Роль історичного матеріалу в методиці викладання хімії. Періодизація історії хімії. Походження терміна „хімія”

Пометун О. П5 5 Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г. О. Фрей-ман
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України (лист №1/11-5869 від 11. 10. 2005р.)

Про проект районної програми підтримки сім’ї на період до 2016 року
Схвалити проект районної програми підтримки сім’ї на період до 2016 року (далі – Програма), що додається, та винести його на розгляд...

Рішення (Проект)
Положення про порядок оплати та надання пільг по оплаті за навчання дітей в Боярській міській дитячій школі мистецтв

Закон України «Про освіту»
Міністерство освіти І науки України розміщує доопрацьований робочою групою, з урахуванням отриманих зауважень І пропозицій, проект...

Закон України «Про позашкільну освіту»
Нормативні документи, що регулюють гурткову роботу у школі Методичні рекомендації щодо організації гурткової роботи у школі

Концепція мовної освіти в Україні Вступ
Чинна гуманістична концепція ґрунтується на визнанні людини найвищою суспільною цінністю, а освіту, її зміст визначає як необхідну...

Програма створення страхового фонду документації Скадовського району...
Про проект Програми створення страхового фонду документації району на 2015-2019 роки

Методичні рекомендації щодо викладання фізичної культури у 2016/2017 навчальному році
...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка