Пошук по сайту


2. Прийоми і засоби навчання історії - Пометун О. П5 5 Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г. О. Фрей-ман

Пометун О. П5 5 Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г. О. Фрей-ман

Сторінка14/37
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   37

2. Прийоми і засоби навчання історії

Складовою частиною кожного методу навчання є прийоми і засо­би навчання. Прийом навчання - спосіб взаємодії вчителя й учнів, що може бути виражений у переліку (алгоритмі) дій учителя, спрямо­ваних на організацію пізнавальної діяльності учнів за допомогою прийомів навчальної роботи, адекватних специфіці матеріалу, що вивчається. Коли застосовують термін «прийоми навчання», то мова йде про поєднання прийомів викладання (діяльність учителя) і при­йомів учіння (діяльність учня): у своїй сукупності вони складають прийоми навчання - найважливішу частину організації навчального процесу.

Внутрішньою розумовою (інтеріоризованою) стороною прийомів учіння є різноманітні пізнавальні процеси: пам'ять, мислення, уява, рефлексія тощо. Зовнішня (екстеріоризована) сторона прийомів - це матеріалізовані (тобто такі, що виражаються в усній чи письмовій відповіді, малюнку, таблиці та ін.) дії учнів, які обумовлюють про­тікання відповідних пізнавальних процесів, визначають відповідні розумові дії. Відповідно можна розрізняти прийоми розумової діяльно­сті (внутрішня сторона) та прийоми навчальної роботи (зовнішня сто­рона) учнів. Зовнішня і внутрішня сторони прийому завжди реалізу­ються у взаємодії: учень не може здійснювати ніякі навчальні операції, не обдумуючи їх, так само він застосовує розумову діяльність тільки з метою подальшої матеріалізації її результатів у слові чи дії. Вчитель, застосовуючи прийом навчання, керує розумовою діяльністю учнів (внутрішньою стороною учіння) через зовнішню сторону - організую­чи навчальну роботу учнів за допомогою відповідних прийомів.

Таким чином, продумане використання й удосконалення прийомів навчальної роботи у процесі шкільного навчання історії благотворно позначається на розвитку інтелектуальних умінь і здібностей учнів.

Отже, структуру методу можна представити схемою 6.

*Подумайте

Працюючи в парах, визначте, у чому полягає різниця між поняття­ми «прийом викладання», «прийом навчання» і «прийом учіння», «прийом навчальної роботи» та «прийом розумової діяльності». Запропонуйте академічній групі обґрунтовану відповідь.

Як уже зазначалось, прийоми навчальної роботи слугують не тіль­ки методичним інструментом учителя і учнів, але і є органічною час­тиною змісту навчання. Одночасно з основами історичних знань, учні опановують знання про способи навчальної роботи і застосовують їх


110

111




Схема 6. Структура методу навчання історії

на практиці спочатку за зразком (пам'яткою), а потім усе більш само­стійно. Здатність учнів свідомо і послідовно застосовувати всю сукуп­ність навчальних дій, що складають прийом, при вивченні нового історичного матеріалу чи при вирішенні оригінальних пізнавальних задач свідчить про високий ступінь сформованості прийому, що до­зволяє характеризувати його вже як уміння.

У визначенні прийому підкреслена і головна ознака цього поняття як категорії методичної: його адекватність (відповідність) навчально­му історичному матеріалу. Зміст прийомів навчальної роботи має від­бивати структуру навчального історичного матеріалу, відповідати їй.

Раніше в результаті аналізу навчального історичного матеріалу ми виділили два узагальнених компоненти, що якісно відрізняються один від одного: факти і теорію.

Відповідно до них прийоми навчальної роботи можна умовно роз­ділити на 2 групи: 1) прийоми формування уявлень (емпіричний рівень пізнання) - образів зовнішнього боку історичного факту у свідомо­сті учня; 2) прийоми засвоєння теорії (теоретичний рівень пізнання): історичних понять, зв'язків та тенденцій історичного розвитку.

Зауважимо, що саме ця класифікація прийомів на методичному рівні дозволяє описувати й аналізувати процес навчання конкретного предмета. Іноді одні й ті самі прийоми входять у різні групи цієї кла­сифікації: наприклад, картинний і аналітичний опис застосовується для формування образів навколишньої природи, матеріальних пред­метів, образів людей, статичних цілісних образів історичних фактів. Інформативне повідомлення - для вивчення неголовних статичних фактів і історико-статистичного матеріалу. Пояснення - для вивчення всіх чотирьох елементів теоретичного матеріалу і т. п. На наш погляд, це не порушує цілісності і раціональності даної класифікації, а гово-

рить про універсальність окремих прийомів і їх складну структуру. і іншого боку, така логіка дозволяє на практиці оцінити своєрідність структурних елементів навчального історичного матеріалу і нерозум­ність застосування тільки двох-трьох розбіжних прийомів (зазвичай, це розповідь і пояснення) для його вивчення.

Методичні засоби, так само як прийоми, можна визначити як скла­дові частини методів, тобто способів навчальної роботи вчителя й учнів, за допомогою яких досягаються цілі і завдання навчання кон­кретного предмета. У цю категорію входять усі види першоджерел і навчальних посібників, що можуть бути використані для вивчення істо­ричного минулого. Як методична категорія, засоби навчання історії теж адекватні різному за характером навчальному матеріалу і можуть бути об'єднані у дві групи. Деякі засоби успішно використовуються для вивчення декількох видів історичних фактів чи теоретичних поло­жень. Наприклад, карти і навчальні картини - для формування об­разів навколишньої природи і цілісних динамічних образів; навчальні пам'ятки - для складання характеристики історичних діячів і ви­значення причинно-наслідкових зв'язків; описи в документальній, науковій, художній і іншій літературах - для відтворення образів різних за змістом і структурою історичних фактів. У той же час деякі засоби: макети, моделі і муляжі матеріальних предметів; місця пам'ят­них історичних подій; скульптурні, фотографічні і словесні портрети, карикатури і шаржі та ін. адекватні елементам навчального історич­ного матеріалу.

Щодо методичних засобів також важливо відзначити, що це засо­би і викладання, і навчання. Тільки у поєднанні з адекватними прийо­мами навчальної роботи вони сприяють досягненню цілей навчання історії.

3. Прийоми вивчення історичних фактів на емпіричному рівні

Засвоєння історичних фактів на емпіричному рівні потребує від учнів оволодіння специфічними прийомами навчальної роботи. Ко­жен з таких прийомів відповідає певній групі історичних фактів за по­даними вище класифікаціями (тема 3 посібника).

Перша група прийомів пов'язана із засвоєнням головних фактів, які можуть бути представлені як динамічні (такі, що розвиваються у часі і просторі) та статичних, що характеризуються розглядом у єдно­сті часу, місця та дії.

Для засвоєння динамічних фактів застосовується прийом оповідан­ня, яке може бути образним або сюжетним. Якщо в оповіданні події розгортаються у часі та просторі плавно й безконфліктно, таке опові­дання є образним. Наведемо приклад такого оповідання з курсу історії України у 8 класі: «Ті з українського народу, які не хотіли тягнути


112
113

ярмо і терпіти владу місцевих панів, ішли в далекі краї, тоді ще неза-селені, і набували собі права на волю. Закладали нові поселення і, щоб відрізнятись від підданих, залежних від панів, стали називати себе ко­заками. Спершу козаки мешкали здебільшого на півдні Київщини - у районі Канева, Черкас, Чигирина, а також на Поділлі. Поступово просуваючись у глиб степів вони селилися понад Дніпром та Півден­ним Бугом до острова Хортиця та Великого Лугу за порогами Дніпра. Ось чому українських козаків називали запорізькими»84.

Якщо в основі динамічного факту лежить зіткнення протиріч, конфлікт, то застосовується прийом сюжетного оповідання. Він має таку структуру: зав'язка, кульмінація (найвища точка розвитку кон­флікту) і розв'язка (вирішення) конфлікту. Як приклад наведемо фраг­мент тексту підручника з всесвітньої історії для 8 класу: «У квітні 1601 року помер цар Борис Годунов. Самозванець Лжедмитрій І вступив у Москву і коронувався на царство в Успенському соборі. Самовпевне-ний "юний царевич" не помітив, як проти нього почало визрівати на­родне незадоволення. Воно було зумовлене зростанням податків і тим, що "царевич" не збирався виконувати своїх обіцянок. З другого боку, він проґавив боярську змову. На світанку 17 травня 1606 року загін змовників з 200 бояр і дворян увірвався в Кремль'. Проти поляків спалахнуло повстання. Лжедмитрій був убитий. Тіло його спалили, прах змішали з порохом і вистрелили у бік західного кордону»85.

Для засвоєння статичних фактів використовується прийом опису. Під описом розуміють відтворення цілісної картини історичної події, явища чи процесу у вигляді сталого (який не розвивається, незмінний, ніби «сфотографований») образу. Існує два види опису: картинний та аналітичний.

Картинний опис дозволяє відтворити яскраву цілісну картину ста­тичного історичного факту. Прикладом такого опису може стати ци­тований у підручнику для 8 класу уривок з трактату С. Ореховського «Роксолана» 1543 p.: «Доки ти живеш у Краківському замку, люд Русі гине. Та ще й як гине! Цього без слів і розповісти не можливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить; міста попалено, фортеці зруй­новано; багатьох славних лицарів посічено або забрано в полон; не­мовлят порубано, літніх - повбивано... Жах і смуток всюди на полях і в оселях»86.

Опис, який дає аналіз об'єкта, що вивчається, підкреслює взаємо­дію та взаємозв'язок деталей картини, образу, називають аналітичним. Прикладом такого опису може стати уривок із тексту підручника з історії України для 6-7-х класів: «Для всіх грецьких полісів Північного Причорномор'я були характерні оборонні споруди - кам'яні стіни та

вежі. У центрі міста розташувалась агора, поряд теменос - культова ділянка. Поліс поділявся на квартали, у кожному з яких налічувалося від одного до чотирьох будинків. Зводилися храми, святилища, ол­тарі, театри, гімназії, адміністративні споруди»87.

І нарешті, прийомом вивчення головних фактів, відтворення образів історичних діячів, подій та явищ є образна характеристика. Проілюст­руємо використання цього прийому уривком зі щоденника Пігафети, супутника Магеллана: «Магеллан був наділений всіма чеснотами. Він виявляв завжди непохитну настирливість серед найбільших бід. На морі він сам засудив себе на великі поневіряння... Обізнаний, як ніхто, на морських картах, він досконало володів мистецтвом корабле­водіння, і це він переконливо довів своєю подорожжю навколо світу, па що ніхто інший не наважився...»88. Таким чином, образна характе­ристика виділяє не тільки перелік основних зовнішніх ознак історич­них фактів, але й звертає увагу на їх внутрішні, суттєві властивості. Вона може бути як розгорнутою, так і зовсім стислою. Наприклад, «Прізвисько канцлера Німеччини О. Бісмарка "Дикий" яскраво відбивало особливості його характеру».

*Подумайте

Працюючи в малих групах, знайдіть у тексті підручника для основ­ної школи (або створіть на його основі) зразки всіх описаних вище прийомів вивчення головних історичних фактів на емпіричному рівні.

Прийоми та засоби емпіричного вивчення історії можуть бути представлені у процесі навчання на трьох рівнях пізнавальної діяльно­сті: 1) викладу та відтворення навчальної інформації; 2) її перетворення; 3) творчої реконструкції образів минулого. Це дозволяє враховувати різні пізнавальні можливості школярів.

Вищеописані прийоми вивчення головних фактів надаються вчите­лем, текстом підручника, документа тощо як зразки, яким має наслі­дувати учень. На відтворюючому, репродуктивному рівнях завданням учителя є створити умови для опанування дітьми даними прийомами навчальної роботи: способами вербальної передачі змісту головних історичних фактів відповідно до завдань їх дослідження - у ди­наміці чи статично, у вигляді характеристики, опису, стисло чи роз­горнуто.

На перетворюючому рівні учні вчаться змінювати форму та спосіб подання інформації про головні історичні факти: на основі описів і оповідань складаються різні види планів чи схем, які потім знову роз­гортаються в усне чи письмове оповідання (опис). Учитель надає уч-


84 Власов В. Історія України: 8 клас. - К., 2001. - С 15-16.

85 Бірюльов І. Всесвітня історія. Нові часи. Частина І. - К., 2001. - С 81.

86 Власов В. Історія України: 8 клас. - К., 2001. - С 14-15.

114

87 Коляда І.А., Крилач К.І., Юренко С.П. Історія України: Підручник
для 6-7 класів. - К, 1998. - С 75.

88 Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Нові часи. Частина І. - К., 2001. - С. 18.

115

ням алгоритм дій для виконання відповідного прийому навчальної роботи. Опис чи оповідання перетворюються у форму простого, роз­горнутого або картинного плану. Складання простого чи розгорну­того плану є загальнонавчальним умінням, яке учні опановують на уроках різних дисциплін. Картинний план є специфічним для історії і відтворює зовнішні деталі чи епізоди головного історичного факту в коротких, але образних формулюваннях з метою збереження його унікального емоційно забарвленого образу. Порівняємо простий та картинний план на прикладі вивчення факту у курсі історії України (8 клас. «Батозька битва»).

Простий план

Картинний план

1. Початок битви польських та укра­
їнських військ під Батогом 22 травня
1652 р.

2. Розгром польських військ.

3. Фактичне визнання Польщею кор­
донів України за умовами Зборів-
ського договору 1649 р.

1. Назустріч українському війську
на чолі 60-тисячної армії вирушає
новий великий коронний гетьман
Мартин Калиновський.

2. Оточивши польський табір з
усіх боків, 23 травня українська
армія атакувала поляків.

3. До вечора поляки були розбиті
вщент. їх головнокомандувач за­
гинув.

4. Загарбники змушені рятуватися,
залишаючи землі Гетьманщини.

У процесі вивчення головних історичних фактів учитель має ство­рити умови і для творчої діяльності школярів. Це можуть бути такі види діяльності, як короткі записи чи замальовки, що відбивають зовнішні ознаки історичних фактів, більш складні завдання на рекон­струкцію образу факту на основі джерел, наочних засобів тощо. До складних прийомів творчої реконструкції образу головного історич­ного факту відносять такі, що створюють «ефект присутності». До них належать:

- персоніфікація, яка передбачає набуття школярами вміння- опису­
вати чи оповідати про зовнішню сторону головних історичних фактів
від першої особи - очевидця, учасника подій;

-драматизація, яка передбачає оволодіння учнями вмінням на основі образного чи сюжетного оповідання створювати діалог двох чи біль­ше осіб - представників різних верств населення, політичних сил, про­тидіючих сторін, які відображають різні погляди та позиції;

  • стилізація, яка передбачає, що учні вчаться створювати тексти, що імітують контекст або характерні риси певної історико-культурної епохи (наприклад уривок з літопису, грамоти гетьмана тощо);

  • інтерв'ю, яке змушує учнів учитися ставити запитання для уявної бесіди з історичним персонажем.

* Подумайте

Працюючи в малих групах, визначте, чим відрізняються три рівні оп­рацювання головних історичних фактів. Придумайте власні прикла­ди прийомів перетворюючого та творчого рівня.

Прийомом вивчення неголовних фактів є коротке повідомлення. Воно стисло розкриває кількісну або якісну сторону фактів. Ми тільки повідомляємо про факт, але не відтворюємо образ. Наприклад: «6 лип­ня 1415 року Ян Гус був спалений на вогнищі».

Для вивчення декількох неголовних фактів, які слугують розкрит­тю зв'язків між головними, застосовується прийом конспективного оповідання, що є стислим логічно побудованим переліком таких фак­тів. Воно також не створює образу подій, явищ чи процесів, а слугує тлом, на якому розгортається історичний процес. Наприклад, «Після поразки Наполеона під Ватерлоо у 1815 році відновив свою діяльність 1 Іаризький конгрес. Одним з основних підсумків його діяльності ста­ло створення першої міжнародної європейської організації - "Свя­щенний Союз"».

* Подумайте

Працюючи в малих групах, знайдіть у тексті підручника для основ­ної школи (або створіть на його основі) зразки всіх описаних вище прийомів вивчення неголовних історичних фактів на емпіричному рівні.

Отже, прийоми навчальної роботи, що забезпечують відтворення, і іеретворення або творчу реконструкцію історичних образів (уявлень) у поєднанні з адекватними засобами навчання є єдиним комплексом способів вивчення історичних фактів на емпіричному рівні.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   37

Схожі:

Оцінювання з історії україни
Ни складено враховуючи цілі, вимоги І зміст навчання історії в школі, закладені в Державному стандарті освіти та чинній програмі...

Ладиченко Т. В., Черевко О. С., Камбалова Я. М
України. 10-11 класи" авторів Пометун О.І., Гупана Н. М., Фреймана Г. О. (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного...

Концепція та програми викладання історії України в школі (проект)
Матеріали IV та V робочих нарад з моніторингу шкільних підручників історії України

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Географія
Зважаючи на це, у старшій загальноосвітній школі запроваджується профільне навчання, яке створить системно-спеціалізовану підготовку...

Міністерство освіти І науки Департамент освіти І науки Запорізької...
Головне, щоб молочні продукти були якісними та безпечними. Розроблена методика визначення якості допоможе орієнтуватися на ринку...

Рішення (Проект)
Положення про порядок оплати та надання пільг по оплаті за навчання дітей в Боярській міській дитячій школі мистецтв

Боярська міська рада київської області виконавчий комітет рішення
Про встановлення розміру плати за навчання по Боярській міській дитячій школі мистецтв на 2013-2014 навчальний рік

Закон України «Про освіту»
Міністерство освіти І науки України розміщує доопрацьований робочою групою, з урахуванням отриманих зауважень І пропозицій, проект...

Закон України «Про позашкільну освіту»
Нормативні документи, що регулюють гурткову роботу у школі Методичні рекомендації щодо організації гурткової роботи у школі

Щ о таке пришкільний табір?
Та й взагалі, діти проводять літні канікули не на вулиці. Не дивлячись на те, що вже давно пролунав останній дзвінок, в загальноосвітній...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка