Головна сторінка |
|
4. Прийоми вивчення історичного матеріалу на теоретичному рівні і-.." Для вивчення сутнісної внутрішньої сторони історичних подій, явищ та процесів, відбитої в історичних поняттях, зв'язках та тенденціях історичного розвитку, існують спеціальні прийоми та засоби навчання. Такі прийоми і засоби є підґрунтям для опанування учнями історією на теоретичному рівні. У відкритому вигляді теорія, як правило, викладається вчителем або підручником за допомогою прийому пояснення. Цей прийом передбачає ґрунтовне розкриття сутності та значення подій, що вивчаються (визначення суттєвих зв'язків, що супроводжується їх конкретизацією). Прийом використовується на відтворюючому рівні в індуктивному ознайомленні з матеріалом при першому зіткненні з поняттями або зв'язками. Структурними компонентами пояснення є: 1) те (ті) положення, що пояснюється; 2) положення, якими аргументується і 116 117 конкретизується. Наведемо приклад пояснення: «У XVI ст. у Польщі змінюється організація виробництва в основній галузі економіки -сільському господарстві. Відбувається заміна продуктових і грошових повинностей селян відробляючою повинністю - панщиною. Це означало встановлення кріпосного права, тобто повну втрату селянином будь-якої самостійності. У зв'язку з розвитком капіталізму у Західній Європі підвищився попит на сільськогосподарські продукти. Польським магнатам (боярам) і шляхтичам (дворянам) стало вигідно розвивати своє господарство (фільварки), використовуючи підневільну працю кріпосних селян»89. *Подумайте Працюючи в парах, визначте у даному тексті: 1) те, що пояснюється, й те, чим аргументуються та конкретизуються висунуті положення; 2) в якій послідовності використані компоненти пояснення. Наступними прийомами засвоєння історичної інформації на теоретичному рівні є доведення та міркування. Вони передбачають ґрунтовний виклад сутності історичних явищ, подій чи процесів, показують, як іде виділення суттєвих ознак, виокремлення несуттєвого, як відбувається процес мислення. Для того щоб побудувати доведення треба: сформулювати тезу, що доводиться (вона може підтримуватись чи спростовуватись); навести аргументи, приклади, що підтверджують (спростовують) тезу, а також свої міркування з приводу цих аргументів, сформулювати висновки, які пов'язані з висунутою тезою. Наведемо приклад доведення, що побудоване на матеріалі історії стародавнього світу, 6 клас: «Все життя єгиптян залежало від Ріки, яку називали Ніл. Ніл обожнювався, його розливи несли родючий ґрунт на поля, слугували природним регулятором всієї господарчої системи країни. За тисячі років завдяки розливам на берегах утворився товстий шар чорнозему. Саме цей родючий ґрунт образно називали "даром Нілу". Щоби своєчасно підготуватись до розливу ріки єгиптяни будували дамби і канали, спостерігали за зірками та іншими природними явищами. Так народились сонячний календар, карта зоряного неба, прийоми іригаційного землеробства. Отже, без Нілу і його розливів життя єгиптян було б зовсім іншим». Структура прийому міркування є протилежною доведенню. Тут слід: підібрати аргументи, що розкривають загальні ознаки явища або процесу; сформулювати судження, які витікають з аргументів; побудувати тезу, що ґрунтується на підібраних аргументах та сформульованих судженнях. * Подумайте Працюючи в парах, перебудуйте попередній текст, щоб він відповідав за структурою прийому міркування. Такий прийом вивчення теорії як узагальнююча характеристика передбачає стислий виклад (перелік) суттєвих ознак поняття, зв'язку чи тенденцій історичного розвитку. На відміну від пояснення узагальнююча характеристика передає сутність не розгорнуто, а абстрактно, і може використовуватись для дедуктивного шляху вивчення матеріалу. Вона часто може бути висновком пояснення. Наприклад, «Нова історія - це історія зародження, розвитку та успіхів нового ринкового способу виробництва, що прийшов на зміну феодалізму з його насильством та примусом»90. Для врахування різних пізнавальних можливостей школярів прийоми та засоби теоретичного вивчення історії можуть бути представлені у процесі навчання на трьох рівнях пізнавальної діяльності: І) викладу та відтворення навчальної інформації; 2) її перетворення; 3) творчого застосування теоретичних знань. На перетворюючому рівні пізнавальної діяльності учні мають навчитись складати смисловий, стереотипний та тезовий плани, будувати порівняльні, узагальнюючі, порівняльно-узагальнюючі, конкретизуючі таблиці, логічні схеми, діаграми та графіки тощо. Треба розрізняти такі види планів:
89 Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Нові часи. Частина І. - К., 2001. -С 100. 118 90 Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Нові часи. Частина І. - К., 2001. - С. 4. 119 верховна влада в Афінах належала народним зборам; 2) у зборах брали участь тільки громадяни Афін, чоловіки старші 20 років; 3) народні збори проходили у встановлені терміни під відкритим небом; 4) відкритим голосуванням обирався перший стратег. * Подумайте Працюючи в парах, потренуйтесь у складанні різних видів планів. Крім перелічених вище різних видів плану, можна використовувати різноманітні таблиці, діаграми, графіки тощо. В основі роботи над ними лежать уже знайомі нам прийоми навчальної роботи та розумової діяльності. Ці засоби навчання будуть розглянуті у відповідній темі посібника. Паралельно з прийомами, охарактеризованими вище, у навчанні історії широко застосовується діалогічний прийом - аналітична та евристична бесіда. Вона передбачає різні форми спілкування вчителя та учнів, у процесі яких аналізується навчальний історичний матеріал і формулюються нові теоретичні положення, раніше невідомі учням. У такому випадку питання формулюються так, щоб у текстових чи наукових джерелах не було готових відповідей. Використання учнями прийомів теоретичного засвоєння історичних знань самостійно і на новому навчальному історичному матеріалі характеризує творчий рівень їх пізнавальної діяльності91 Перевірте себе
Перевірте свої знання з теми
91 Терно С. Як підвищити ефективність навчання (науково-технологічні засади формування історичних понять) // Історія в школах України. - 2003. -№ 5. - С 21-26. 120 Як провести практичне заняття з теми Проведіть заняття у формі практикуму. Хай кожен зі студентів обере один з прийомів навчальної роботи і підготує фрагмент уроку з його використанням. На самому занятті об'єднайтесь у малі групи таким чином, щоб усі члени групи були підготовлені до відтворення різних прийомів. Навчіть інших своїх прийомів. Окрема група студентів має стати експертами, які будуть відслідковувати у малих групах правильність застосування того чи іншого прийому. Після взаємона-вчання обговоріть результати заняття всією групою. Тема 8 ШКІЛЬНИЙ ПІДРУЧНИК ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ ЗАСІБ НАВЧАННЯ 1. Актуальні проблеми шкільного підручника з історії. 2. Як використати на уроці методичні можливості підручника. Основні поняття теми: підручник, інтерпретація, методичнш'і апарат, структура підручника, текст і позатекстові компоненти 1. Актуальні проблеми шкільного підручника з історії За роки існування нової структури та змісту шкільної історичної освіти в Україні було розроблено предметні програми та видано підручники, посібники, робочі зошити та ін. з усіх історичних курсів. І хоча в цьому списку на сьогодні вже понад 100 найменувань, створення нових навчальних книг продовжується, а на місцях іде розробка регіональних навчальних посібників. Отже, процес створення цілісної системи українських підручникін ще далеко не завершений. Складна соціокультурна ситуація в суспільстві, протистояння політичних партій та ідеологій, неусталеність національних та інших цінностей надають можливість звинувачувати авторів підручників у пропаганді певної ідеології, яка приймається однією суспільної групою і відкидається іншою. Зауважимо також, що сьогодні підготовка підручників і посібників з історії відбувається за умов певної варіативності змісту освіти при відсутності чітко визначеної наукової позиції щодо психолого-педа-гогічних та інших вимог до такої літератури. Це породжує значні розходження і деякий авторський «волюнтаризм» у процесі підручнико-творення. Тому зрозумілою є реакція частини української громадськості, яка виявилась не готовою до таких різких змін у шкільній освіті. На адресу Міністерства освіти і науки та АПН України часто надходять листи від батьків і людей старшого покоління з приводу змісту підручників із всесвітньої історії та історії України XX ст. Порівнюючи свої уявлення про історичний процес з радянських підручників з тим, що написано в сучасних, вони вимагають від авторів відповіді, чому в їхніх книжках написано про одні історичні факти і не висвітлено інших, або оцінки та висвітлення подій не співпадають з традиційними, усталеними і т. п. Далі, як правило, йдуть звинувачення в суб'єктивності оцінок, націоналізмі чи відсутності достатньої національної свідомості та тенденційності відбору матеріалу тощо. 122 Створенню якісних шкільних підручників з історії сьогодні напев-0 чаважає не тільки відсутність єдиної концептуальної основи шкільних курсів, їх теоретична і методична неоднорідність, але й різнобій у Ікні.ому оформленні і програмно-методичному забезпеченні. ціодумайте За методом уявного мікрофона висловте свої думки з питання, чому процес створення підручників в Україні є складним. У процесі формування нового покоління підручників, на наш по-Вімд, ми ще не вийшли за межу «первинного накопичення», але вже Потребуємо певного аналізу того, що нагромаджено. 1 Іочнемо з традицій радянського історичного підручникотворення. Загальновідомо, що радянська дидактика розглядала підручник як Нормативний документ, що визначав коло знань (понять, закономірностей, основних фактів і т. п.), які повинні були скласти зміст на-ичіїпия, приблизні параметри глибини розкриття цих знань, їх світо-ілядну та ідеологічну спрямованість, а також встановити певні орієнтири для організації процесу засвоєння знань та розумового роз-Иіггку учнів. і Держава була однозначно зацікавлена в монополії на підручники, цім більше з історії, оскільки це гарантувало можливість здійснювати п.і всьому освітньому просторі Союзу РСР єдину інформаційну, викопну та контролюючу політику. Треба безумовно зазначити, що автори радянських підручників до-і «і и и значних успіхів у розробці основного тексту підручника, який Аун орієнтований на вікові пізнавальні можливості школярів, та у підборі і поданні яскравого та різноманітного ілюстративного ма-ісріалу, що перетворював ці підручники у жваві та образні розповіді про минуле. Зауважимо також, що більшість радянських підручників а історії мали добре розроблений методичний апарат, який сприяв ефективному закріпленню і відтворенню історичних фактів і теоре-шчних узагальнень. Завдяки багатолітній праці радянських методистів Г. Донського, Ф. Коровкіна, П. Лейбенгруба, М. Нечкіної та ін. і К і швея певний тип радянської навчальної книги з історії, за якою цілі покоління учнів та вчителів вивчали історію стародавнього світу, середніх віків та вітчизняну історію. Але сьогодні стало зрозуміло, наскільки однобічною, ідеологізова-мою та політизованою була інформація, що містилась у тих підручни-іі.іх. Тому на освітньому просторі незалежної України відбувся насамперед відхід від «радянського» змісту історії, повний перегляд і створення курсу вітчизняної історії України, який супроводжувався і усвідомленням факту, що за умов демократії неможливим є існування уніфікованого підручника, монополію на який тримає за сприяння держави певна група авторів. 123 Не говорячи про переваги чи недоліки конкретних підручників, зупинимось на деяких нових позиціях, які є спільними для авторів сучасних підручників з історії і певною мірою формують офіційні підходи до оцінки навчальної літератури, що потрапляє в українські школи. Насамперед зауважимо, що до історичних посібників 1990-х pp. належать не всі навчальні книги, видані за цей період. Серед них є група текстів, що були насправді написані за радянських часів, а потім частково перероблені з урахуванням зміни політичної ситуації та настроїв суспільства. Вони подібні до радянських підручників за традиційним макетуванням книжок, стереотипними темами і історичними сюжетами, за формаційними схемами. Підґрунтя нових підручників історії, складають глобальні зміни. По-перше, значна частина їх створена на основі культурологічного та цивілізаційного підходів у поєднанні з формаційним, що дозволяє дати учням всебічні та достатньо об'єктивні уявлення про різні сфери життя суспільства в цілому і окремої людини в конкретні історичні періоди. В результаті зміст шкільної історичної освіти збагатився фактами, які раніше не вписувались у схему «прямого лінійного розвитку», притаманну формаційному розгляду, перед учнями відкрився світ матеріальної та духовної культури, минуле стало більш близьким та яскравим. Змінилися підходи до розгляду людської особистості. Раніше на сторінки підручників потрапляли тільки «видатні історичні діячі», причому, як правило, пов'язані з класовою боротьбою, а всі інші були тільки «народними масами», які відіграють провідну роль на крутих зламах історії. Тепер підручники «відвідали» знамениті монархи та гетьмани, багатії-сеньйори, монахи, міські жителі, селяни, ремісники, полководці, філософи, козаки, які принесли з собою живі звуки та почуття минулого. Автори нових підручників розраховують, у першу чергу, на чуттєве сприйняття минулого своїми юними читачами, оскільки саме почуття формують ціннісні орієнтації та щирі особистісні переконання. Відповідно понятійна система навчання, що домінувала раніше, замінюється образною. Своїм основним завданням нові автори, особливо в середній ланці, часто вважають формування яскравих образів античної Греції та Риму, середньовічної Європи, України на зламі стародавньої та новітньої історії. Це безумовно сприяє тому, що формування в учнів складних теоретичних узагальнень відбувається не шляхом засвоєння сухих абстрактних формулювань, а через зрозумілі конкретні факти, дослідницьку діяльність учнів відповідно їх рівню, що повністю відповідає пізнавальним можливостям учнів основної школи. Автори підручників послідовно пояснюють учням переваги еволюційного шляху розвитку суспільства, намагаючись переконливо висвітлювати криваву природу соціальних революцій і війн. Формую- 124 чи у школярів розуміння демократичних цінностей, готовності жити у світі громадянської згоди, толерантності, автори часто при вивченні війн, повстань, революцій ставлять питання: чи можливо було уникнути війни? Хто втратив можливість компромісу? Хто і чому був зацікавлений у військовому конфлікті тощо. Безумовно, основою сучасних підручників є новий зміст, який значною мірою відбиває погляди сучасної вітчизняної історичної науки 18 звільнився від жорстких класових установок. В умовах кардинального переосмислення минулого кожний учений і кожний автор вважає за потрібне висловити своє власне розуміння того, що відбувалося, тому сторінки книг часто заповнені різноманітними, інколи суперечливими і протилежними, судженнями і оцінками. * Подумайте Працюючи в парах, визначте, які зміни і чому відбулися у вітчизняному підручникотворенні. Виходячи з цієї позиції, всі сучасні історичні навчальні книги можна умовно поділити на дві групи: моноконцептуальні та полікон-цептуальні. Автори перших викладають та інтерпретують історичні факти в єдиному руслі традиційних поглядів або, навпаки, абсолютно нових теорій. Деякі роблять це достатньо коректно, висвітлюючи своє бачення і не нав'язуючи його як єдино вірне та об'єктивне. Інші-більш активні - не залишають права на сумніви у своїх висновках. Остання тенденція, послідовно проведена, по суті повертає нас до тієї ж партійно-державної ідеології, тільки під іншою назвою. Нам здається, що для сучасної української школи більше підходять підручники поліконцептуалього характеру, які дають не одне, а два або більше трактувань одного і того ж факту, події. Як свідчить аналіз, сучасні навчальні книги демонструють можливі шляхи здійснення такої поліконцептуальності: - одні автори після викладення фактів пропонують учням са мостійно порівняти судження або оцінки, інтерпретації, думки різних істориків (інших підручників) з цього приводу та висловити власні погляди;
125 Саме поліконцептуальна модель підручника дає можливість авторам, а значить і вчителям, реально застосовувати в навчальному процесі проблемний виклад, пошукове та дослідницьке навчання, інтерактивні технології. * Подумайте Працюючи в парах, обговоріть, чим відрізняється монокощептуаль-ний підручник від поліконцептуального. Який з них, на вашу думку, більше відповідає вимогам сучасності? Але в зв'язку з плюралізмом думок та оцінок історичних фактів у шкільних підручниках постають нові проблеми: як визначити межу між бажанням автора висловити свою позицію з приводу того чи іншого явища, події, діяча і обов'язком бути максимально об'єктивним та неупередженим, як цього вимагає навчальна література? На жаль, на наш погляд, саме суб'єктивізм є на сьогодні недоліком значної кількості підручників, що викликає справедливі нарікання вчителів. Певні складності виникають у висвітленні історії XX ст., особливо вітчизняної. Вони простежуються в декількох напрямах. Насамперед, це стосується історії України радянського періоду, яка постає перед учнями як втрачений для історії країни і народу час. Нам здається, що це не зовсім відповідає реаліям і зараз уже можна створити нову, більш логічну і відповідаючу дійсності модель цього періоду. До недоліків відноситься й те, що в підручниках, як і раніше, викладається в основному політична історія (причому достатньо суха і подібна до хроніки), відомості про повсякденне життя людей, їх побут, настрої тощо наводяться фрагментарно. Інколи трапляються і спроби неомі-фологізації історії, просто радянські міфи змінені на інші, протилежні. Авторський характер тексту підручників робить особливо актуальною задачу розвитку в учнів критичного мислення, твердого переконання в тому, що з приводу одного і того самого факту може існувати не одна, а декілька, інколи протилежних, думок. Необхідними для учнів є й відповідні вміння відрізняти факти від думок. Текст підручника в такому разі не є істиною в останній інстанції, каноном або догмою. Поки що можна констатувати, що існує мало таких підручників, які б орієнтували учнів на пошук відмінностей між авторською інтерпретацією та реальними фактами. *Подумайте Працюючи в парах, визначте, які є труднощі розробки текстів поліконцептуальних підручників, які є небезпеки у використанні таких підручників. Основні підручники, що використовуються сьогодні в школі, особливо в старшій, не є кращими з мовної точки зору, оскільки авторський текст не є ані жвавим, ані образним. Часто фрагменти документів, мемуарів та ін., наведені в підручниках, викликають в учнів набагато більше інтересу, ніж основний текст. Концептуальне та інформативне оновлення змісту підручників потребувало і нових підходів до методичного апарату. Нове покоління авторів знайшло за короткий термін багато оригінальних варіантів 126 побудови основного та додаткового текстів, ілюстративного матеріалу, апарату орієнтування та довідкової частини підручника. Основний текст сучасних підручників, крім різноманітності змісту, відрізняється більшою кількістю фактів, показуючи життя минулого більш розмаїтим та багатоаспектним. Неминуче при цьому перевантаження параграфів фактами стає загальною ознакою нових підручників. Автори вводять різний шрифт для основної та додаткової інформації. Інколи з цією метою використовуються спеціальні символи, якими позначені матеріали для додаткового читання або підвищеної складності. В результаті підручник стає «багаторівневим», і вчитель може варіювати обсяг матеріалу залежно від особливостей своїх учнів. У деяких підручниках сьогодні додатковий текст за обсягом дорівнює основному, і автори пропонують його як самостійне та рівноцінне джерело знань. Змінився характер ілюстрацій: замість малюнків, які відтворюють текст, зараз відбираються ілюстрації документальні, наочні та змістовні. Переглядається і ставлення до пояснювальних текстів. Замість коротких відомостей про характер (сюжет) ілюстрацій з'являються розгорнуті коментарі: довідкові тексти про людей, події, що зображені, час та місце створення, авторів та головні ідеї. Це сприяє перетворенню ілюстрацій в оригінальний самостійний елемент інформації, засіб організації дослідницької роботи учнів на уроці, їх етичного та естетичного виховання. Вдосконалення апарату засвоєння відбувається в кількох напрямах. У найбільш вдалих випадках авторам вдається створити своєрідну «канву» запитань і завдань, за допомогою яких підтримується постійний зв'язок авторів з читачами на всіх етапах опрацювання тексту. Для цього використовуються такі підходи: - розділи або параграфи починаються запитаннями на встановлен ня міжкурсових та міжпредметних зв'язків;
Треба зазначити й існування нових підходів до словникової частини підручників. Новою є не тільки сама наявність словників, глосаріїв 127 наприкінці книги, а й спроба окремих авторів зробити такий словник посторінковим. Натрапивши на нове слово, учень може зразу ж дізнатись про його значення, етимологію або трансформацію. Можна констатувати, що в нових підручниках більш активно почали використовувати зовнішні прийоми орієнтування: шрифтові виділення, шмуцтитули, колонтитули, умовні позначки, піктограми тощо. Зрозуміло, що не всі нововведення в оформленні методичного апарату витримають перевірку часом і практикою навчання. Наявність декількох варіативних підручників створює атмосферу творчої конкуренції між авторськими колективами, стимулює їх прагнення не зупинятись на тому, що вже зроблено і постійно працювати над змістом і методичним апаратом. *Подумайте Працюючи в трійках, складіть перелік змін у методичному апараті підручників останнього періоду. Отже, треба чітко визначити, що повернення до монополії на шкільні підручники є абсолютно неможливим, і тільки варіативний підхід та існування різних підручників може забезпечити нашим дітям дійсно якісну історичну освіту, оскільки:
Отже, мова йде не про уніфікацію підручникотворення в Україні, а про потребу у формулюванні єдиних вимог до виданої історичної навчальної літератури, що поширюється в наших школах. 128 Можливо як відправний момент для подібних міркувань можна використати досвід країн Західної Європи, де дискусія навколо «ідеального» підручника з історії ведеться вже декілька десятиліть. Президент Європейської асоціації вчителів історії «Єврокліо» Й. Ван Дер Леу-Роорд у свой книзі «Підручники історії в Європі. Що таке гарний підручник з історії?» застерігає: «Визначення критеріїв гарного підручника - заняття досить небезпечне. Цей інструмент може легко призвести до доволі механічного підходу». Разом з тим, нижче вона наводить основні характеристики підручника, які є напрацюванням європейських експертів і вчителів, зокрема: |
Ни складено враховуючи цілі, вимоги І зміст навчання історії в школі, закладені в Державному стандарті освіти та чинній програмі... | України. 10-11 класи" авторів Пометун О.І., Гупана Н. М., Фреймана Г. О. (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного... | ||
Матеріали IV та V робочих нарад з моніторингу шкільних підручників історії України | Зважаючи на це, у старшій загальноосвітній школі запроваджується профільне навчання, яке створить системно-спеціалізовану підготовку... | ||
Головне, щоб молочні продукти були якісними та безпечними. Розроблена методика визначення якості допоможе орієнтуватися на ринку... | Положення про порядок оплати та надання пільг по оплаті за навчання дітей в Боярській міській дитячій школі мистецтв | ||
Про встановлення розміру плати за навчання по Боярській міській дитячій школі мистецтв на 2013-2014 навчальний рік | Міністерство освіти І науки України розміщує доопрацьований робочою групою, з урахуванням отриманих зауважень І пропозицій, проект... | ||
Нормативні документи, що регулюють гурткову роботу у школі Методичні рекомендації щодо організації гурткової роботи у школі | Та й взагалі, діти проводять літні канікули не на вулиці. Не дивлячись на те, що вже давно пролунав останній дзвінок, в загальноосвітній... |