Пошук по сайту


„Історія. Сутність. Методи. Форми перестрахування. Стан І перспективи розвитку перестрахування в Україні” Виконав

„Історія. Сутність. Методи. Форми перестрахування. Стан І перспективи розвитку перестрахування в Україні” Виконав

Сторінка1/3
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра фінансів та економіки природокористування

Реферат на тему:

„Історія. Сутність. Методи. Форми перестрахування. Стан і перспективи розвитку перестрахування в Україні”
Виконав:

студент ФЕ ЕП – 24

Кірдей Валентин

Олексійович


Перевірила:

Меліхова Тамара

Леонтіївна

Рівне – 2006

Зміст.
Вступ. 3
1.Історія, необхідність і сутність перестрахування. 4

2.Методи перестрахування. 13

3.Форми проведення перестрахувальних операцій. 19

4.Стан і перспективи розвитку перестрахування в Україні. 23
Висновки. 27

Список використаної літератури 28

Вступ.

Важко встановити, коли саме виникло перестрахування, який договір поклав йому початок, але можна з упевненістю стверджувати, що воно завжди розвивалося слідом за самим страхуванням, оскільки перестраховуванні операції є «вторинними», похідними від страхових.

Актуальна ця тема тим, що перестрахувальні операції дуже важливі для ефективного функціонування ринку страхування. Завдяки йому ринок може розширити пропонування страхування ризиків, тобто страховик передає частину ризику, гарантій – тобто йде перерозподіл ризику на страховому ринку. Це дає страховику, котрий передав частину ризиків, збільшити свої можливості у прийняті ризиків, що в свою чергу веде до покращення ситуації на страховому ринку певної країни.
Досліджуючи це питання, я зіткнувся з тим, що наковці дуже мало приділяють уваги історії утворення та розвитку страхової діяльності. Буквально, одиниці авторів хоча б трохи зачепили це питання. Тому я більший акцент, при написанні цієї роботи, робив на сутності самого перестрахування.
Метою написання мого реферату я вбачаю в наступному:

1.Вияснити звідки бере свій історичний розвиток перестрахування – де воно виникло.

2.Що таке перестрахування – його суть і як перестрахування представлено на українському ринку.


  1. Історія, необхідність і сутність перестрахування.

Перестрахування розглядається як особлива підсистема страхового ринку, що забезпечує фінансову стійкість страхових компаній шляхом пе­рерозподілу страхових ризиків. На даний час практично будь-яка страхова компанія може прийняти на страхування ризик із врахуванням постійно зростаючих страхових сум, маючи тверде перестрахувальне забезпечення.

Важливе значення займають професійні перестрахувальні компанії: Мюнхенське перестрахувальне товариство, Швейцарське перестрахуваль­не товариство, могутній перестрахувальний ринок існує у Великобританії, де унікальне місце належить корпорації Ллойда. Унікальність Ллойда по­лягає не тільки в масштабах його операцій. Справа в тому, що немає іншо­го страховика в світі, який би так органічно поєднував зовнішній консер­ватизм, повагу до історичних традицій з колосальним інноваційним по­тенціалом. Це не компанія, а корпорація, яка складається з окремих комірок, що називаються синдикатом, кожен з яких формує статутний фонд із вкладів окремих юридичних і фізичних осіб.

Перестрахувальне товариство вперше з'явилось у Німеччині 1846 р. у м. Кельні. В Росії з 1895 воно зустрічається при вогневому страхуванні. В Україні подальший розвиток перестрахування отримало тільки після 1993 р., коли був прийнятий Декрет "Про страхування", в якому відображено ос­новні положення перестрахувальних операцій.

Класичне визначення перестрахування було дано в законодавстві Ве­ликобританії ще на початку XIX ст., в якому сказано, що перестрахування є новим страхуванням того самого, вже застрахованого ризику й укладаєть­ся воно з метою забезпечити андеррайтера від раніше прийнятих ризиків. У Німецькому торговому статуті перестрахуванням визнається страхуван­ня ризиків, прийнятих страховиком.

Закон України "Про страхування" (ст.12) дає визначення перестраху­вання як страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальни­ком) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестрахови­ка, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Основною функцією перестрахування є вторинний перерозподіл ри­зику, зміст якої полягає в тому, що страховик може дати страхувальнику тільки таку гарантію, що відповідає його фінансовим можливостям. Якіс­ніше і в повному обсязі виконувати свої зобов'язання страховик може зав­дяки перестрахуванню, тобто через розподіл ризику з іншими страховика­ми.

За цих умов перестраховик бере на себе відносно значну частку ризику чи гарантії. Частина ж ризику, яку цедент залишає за собою, називається власним утриманням. На практиці найчастіше кілька перестраховиків бе­руть участь у покритті збитків і вступають у співпрацю на підставі конт­рактного документа або договору.

Як правило, на кожного перестрахувальника припадає різна питома вага покриття. Завдяки цьому страховик, котрий передає ризики в перестраху­вання, збільшує свої можливості щодо прийняття ризиків у десятки разів.

Крім основної, існують допоміжні функції перестрахування, які:

дають змогу брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики;

сприяють запровадженню та поширенню нових видів страхування;

у перспективі створюють умови для формування однорідного зба-
лан-сованого портфеля, який необхідний страховику для надійного конт­
ролю своєї середньо- та довгострокової політики;

— якщо перерозподіл ризику здійснюється між компаніями різних країн,
то воно набирає форми зовнішньої торгівлі, де об'єктом купівлі-продажу
є страхові гарантії. Це "невидимий" експорт-імпорт.

Крім цього, розрізняють активне і пасивне перестрахування.

Активне перестрахування полягає у прийнятті іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантій.

Пасивне - це передача ризиків іноземним страховикам (купівля стра­хових гарантій). Головна його мета — передача відносно дрібних ризиків великій кількості перестраховиків у різних країнах. Завдяки цьому дося­гається стабільність страхового портфеля та встановлюються широкі кон­такти на ринку перестрахування.

Зміст договорів та їх види. У сфері вітчизняного страхування перева­жають компанії з відносно невеликими можливостями щодо прийняття ризиків. Потреба у їх покритті зростає швидше, ніж статутні фонди. Така тенденція страхового ринку серйозно гальмує збільшення масштабів на­дання відповідних послуг, що знижує довіру клієнтів до страховиків. Тому проблемою, яка потребує швидкого розв'язання, є збільшення місткості національного страхового ринку, об'єднання розрізнених фондів страхо­вих компаній.

Одним з методів зменшення і розподілу страхового ризику є перестра­хування. Беручи на себе ризик (укладаючи договір страхування), страхова компанія не завжди має можливість його покрити, виплатити можливі стра­хові збитки. В цьому випадку вона звертається за допомогою до іншої стра­хової компанії (або спеціалізованої перестрахувальної компанії), пропо­нуючи розподілити ризик.

Перестрахування виражає систему відносин, згідно з якою страховик, приймаючи на страхування ризики, з врахуванням своїх фінансових мож­ливостей, частину відповідальності передає на погоджених умовах іншим страховим організаціям. Цим і переслідується мета створення за можливі­стю збалансованого портфеля страхування, забезпечення фінансової стійкості і рентабельності страхових операцій.

В основі перестрахування лежить договір, згідно з яким одна сторона - страховик передає повністю чи частково страховий ризик (групу страхо­вих ризиків певного виду), іншій стороні - перестраховику.

Він, у свою чергу, бере зобов'язання відшкодувати страховику відпо­відну частину виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, у договорі перестрахування діють дві сторони: страхове товариство, що передає ризик, і страхове товариство, яке приймає ризик на свою відповідальність як перестраховик.

Сама операція, пов'язана з передачею ризику, називається перестрахувальною цесією.

У цьому випадку страховика, що передає ризик, називають цедентом, а перестраховика, який його приймає — цесіонером.

Прийнявши на перестрахування ризик, перестраховик може частково передати його іншому страховику (перестраховику), тобто цесіонер, прий­нявши на себе ризик, розуміє, що для нього він теж завеликий. У такому випадку він, як і перша страхова компанія - цедент, намагається зайву ча­стину ризику передати іншій компанії, уклавши з нею такий же договір перестрахування.

У цій ситуації цесіонер вже виступає в ролі цедента, який називається, щоб підкреслити вторинність передачі ризику, ретроцедентом.

Компанію, яка прийняла ризик від ретроцедента, називаютьретроце-сіонером.

Для того, щоб укласти договір перестрахування, необхідне існування першопочаткового ризику -договору прямого страхування, за яким існує ймовірність пошкодження, знищення, втрати чого-небудь і, відповідно, ризик виплати страхового відшкодування чи страхової суми.

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестрахови-ком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед стра­хувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Договір перестрахування має деякі специфічні ознаки, що виплива­ють з особливості угоди перестрахування. Однією з них є принцип відшко­дування, згідно з яким перестраховик зобов'язаний виплатити цеденту відшкодування, пропорційне частині участі, але лише в тому разі, якщо цедент виплатив потрібне відшкодування застрахованому.

Теоретично момент виникнення зобов'язань за договором страхуван­ня і момент виникнення зобов'язань за договором перестрахування мо­жуть збігатися в одному випадку - коли сторони і в першому, і в другому договорі досягли згоди, що вказані вище договори вступають в силу до над­ходження грошових коштів на їх розрахункові рахунки. Але, враховуючи добровільність договорів страхування, завжди буде існувати ймовірність того, що страхувальник відмовиться від договору. Найчастіше договір пе­рестрахування укладається після надходження грошових коштів на розра­хунковий рахунок перестрахувальника, й існує проміжок часу між набран­ням чинності договору страхування і перестрахування.

Підчас настання страхового випадку кожний страховик досліджує об­ставини його настання. При цьому умови договору перестрахування, як правило, вміщують вказівки щодо часу, необхідного для прийняття рішень про виплату. Так-от, якщо страховий випадок виник перед самим закін­ченням договору страхування, а страховик буде використовувати своє право на дослідження обставин його настання, тобто діяти в межах договору стра­хування, то він вийде за межі договору перестрахування, ще не прийняв­ши рішення (позитивного — платити, негативного — не платити), і втра­тить перестрахувальний захист. Саме тому строки дії договору перестраху­вання і договору страхування не можуть і не повинні збігатися.

Об'єктом перестрахувальних операцій є майнова ситуація в певному страховому товаристві, що виступає в ролі цедента. Перестраховик не має ніяких прав або обов'язків, щодо укладених цедентом договорів страху­вання. Разом з тим, застрахований не має нічого спільного з операціями страхування, підписаним цедентом відносно передачі ризиків.

Страховик не зобов'язаний повідомляти страхувальника про свій намір передати повністю або частково взяті ризики в перестрахування.

Роль операцій перестрахування зумовлена такими функціями і влас­тивостями, як вторинний розподіл ризику, якісне і кількісне вирівнюван­ня страхового портфеля, можливість приймати на страхування унікальні і дорогі ризики.

Придбання перестрахувального захисту дає змогу страховику реалізо­вувати свої цілі, в тому числі приведення у відповідність обсягів підписа­ної компанією відповідальності і наявних резервів для покриття цих об­сягів, стабілізація результатів діяльності і захист від коливань збитковості, економія від масштабів, збільшення місткості і розширення кількості зап­ропонованих варіантів страхового покриття тощо.

З теоретичної точки зору важливо розглянути особливості перестраху­вання відносно прямого страхування як з економічного погляду, так і з точ­ки зору юридичного змісту договору перестрахування і договору прямого страхування. При прямому страхуванні страховик за рахунок акумуляції страхових внесків створює страховий фонд. При перестрахуванні перероз­поділяється лише частина коштів страхових фондів, вже створених окре­мими страховими організаціями, їх координація й оптимізація, що дає змо­гу конкретним страховикам розширити страхові операції, розробляти і впроваджувати нові страхові продукти.

Міжнародні перестрахувальні операції є своєрідним різновидом зов­нішньоекономічної діяльності. Перестрахування робить можливим міжна­родний поділ страхового фонду навіть в умовах жорсткого державного ва­лютного регулювання й обмеження доступу на національний страховий ринок іноземного капіталу.

В основі такого перерозподілу коштів страхового фонду при перестра­хуванні, як і при прямому страхуванні, лежить розподіл ризику між учас­никами страхових відносин.

У страховій теорії і практиці поняття "страховий ризик" може вжива­тися в кількох значеннях. При цьому кожне із значень може використову­ватися в різних ситуаціях при формуванні страхового фонду. Поняття стра­хового ризику найчастіше використовується в значеннях: ймовірність за­подіяння збитків при настанні страхового випадку; або конкретний страховий випадок, тобто визначена небезпека, від якої проводиться стра­хування; або частина вартості майна, не охоплена страхуванням і залише­на на ризику страхувальника; або конкретні об'єкти страхування за їх стра­ховою оцінкою і ступенем ймовірності заподіяння збитків.

При розгляді відносин за розподілом ризику поняття "страховий ри­зик" доцільно розглядати з точки зору необхідності нести невигідні на­слідки страхового випадку. Таке визначення страхового ризику було сфор­мульовано ще В.І.Серебровським. Таким чином, під розподілом ризику при перестрахуванні розуміють, що страховик частково перекладає на перестраховика необхідність нести невигідні наслідки страхового випадку. Такими невигідними наслідками страхового випадку є заподіяння збитків і необхідність їх відшкодування. Саме через збиток страховий ризик набу­ває конкретних вимірювальних параметрів. Тоді страховий ризик реалі­зується при настанні страхового випадку, що носить імовірнісний харак­тер, обмежує рух коштів страхової компанії.

При перестрахуванні, як і при страхуванні, здійснюється розподіл збит­ку, але вже на новому рівні. Виплати, що проводяться перестраховиком у відповідності з його часткою участі в покритті збитку, проводяться з коштів перестраховика, сформованих ним за рахунок перестрахувальної премії, отриманої від різних страхових організацій за договорами перестрахуван­ня. Ці перестрахувальні премії є частиною страхових фондів окремих стра­хових організацій, які, в свою чергу, сформовані за рахунок страхових премій (в межах нетто-ставки), що виплачується страхувальниками. Отже, через механізм перестрахування страхувальники одної страхової органі­зації, хоча й опосередковано, беруть участь у відшкодуванні збитку, спри­чиненого страхувальникам іншої страхової організації. Таким чином, пе­рестрахування продовжує процес розподілу ризику, розпочатого під час прийому ризику страховиком на страхування, але вже на новому рівні.

При недостатності засобів, сформованих за рахунок надходжень пере­страхувальної премії, перестраховик зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договорами перестрахування за рахунок власних коштів. У сферу страхування залучається додатковий капітал у вигляді власних коштів спеціалізованих перестрахувальних компаній, які грають величезну роль на ринку перестрахування. Це сприяє зміцненню стабільності страхового ринку в цілому й окремих страхових організацій зокрема.

На розподіл ризику як основу перестрахування вказують вітчизняні і зарубіжні вчені. Так, Крістофер Пфайффер пише: "... втомний розподіл ризику, тобто перестрахування, невідоме страхувальнику. Такий поділ ви­никає на другому рівні і тільки між страховиком, тобто цедентом, і одним чи кількома перестраховками".

Перестрахування являє собою систему економічних відносин, відпо­відно до якої перестрахувальник за певну винагороду передає перестраховику частину ризиків, раніше прийнятих ним на страхування, з метою за­безпечення фінансової стійкості.

Економічній суті перестрахування відповідають специфічні завдання, що відображають особливості перестрахування в страховому процесі.

Першим і основним завданням перестрахування є завдання перероз­поділу ризиків. При перестрахуванні проводиться вторинний перерозподіл ризиків, раніше прийнятих на страхування, між учасниками страхового процесу.

Перестрахування скорочує коливання в результатах діяльності стра­ховика за певний період, роблячи їх стабільнішими.

Третє завдання перестрахування полягає в забезпеченні місткості стра­ховика. Це проявляється в розширенні можливостей страховика з прийо­му на страхування великих і небезпечних ризиків.

Четверте завдання перестрахування полягає в забезпеченні фінансо­вої стійкості страховика.

Перестрахування є логічним продовженням прямого страхування і не­обхідною умовою нормального функціонування страхового процесу в ціло­му і будь-якої страхової організації зокрема.

Необхідність у перестрахуванні з кожним днем зростає через охоплен­ня страхуванням дедалі більшої кількості великих, специфічних ризиків, а також у зв'язку з приватизаційними процесами, що відбуваються в нашій країні. Адже об'єкти приватизації, що втратили підтримку з боку бюдже­ту, органів управління, опиняються в ризикованих ситуаціях. Тому збільшення частки страхових внесків, переданих у перестрахування до 0,038% у 1997 р. та до 1,298% у 1998 р. є позитивним фактором, і цю частку ще можна збільшувати, оскільки завжди існує хоча б мінімальна ймовірність того, що страхова компанія не зможе виконати своїх зобов'я­зань. Перестраховик, фінансово підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії Враховуючи пе­рестрахування, страховик може брати на страхування більшу кількість ризиків. А це дає страховій компанії змогу використовувати закон великих чисел і основну закономірність страхування - збитки кількох покривають­ся багатьма.

Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту са­мого страхувальника: працівників страхових компаній - від втрати робо­ти, акціонерів компанії - від зниження прибутку, держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності.

Ще одним методом розподілу і вирівнювання ризиків виступає співстрахування, яке застосовується в країнах, де кілька страхових компаній здійснюють один і той самий вид страхування. На відміну від перестраху­вання, де страхувальник укладає договір з одним страховиком, який потім розмішує свій ризик, у співстрахуванні страхувальник укладає договір зразу з кількома страховиками, які виступають рівноправними партнерами і відповідають перед страхувальником за свою частину ризику.

Механізм співстрахування полягає в пошуку страхових компаньйонів для спільної відповідальності. Таких компаній може бути дві чи більше за­лежно від розміру ризику і від частки власної участі страховиків.

Відповідальність за виконанням такого договору несе перша страхова компанія, але вона не відшкодовує частки інших у випадку неплатоспро­можності.

Співстрахування не набуло таких розмірів і масштабів як перестраху­вання, через незацікавленість у ньому страхувальника, який часто не має повної інформації про співстраховиків.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Реферат з дисципліни:”Соціальне страхування” на тему: «Недержавне...
«Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні»

Реферат На тему: «Аудит. Ефективність проведення торгівельної діяльності»
Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета І завдання

Особливості перехідного періоду І вибір демократичних інститутів в україні
Стаття в збірці наукових праць: “Політичний процес в Україні: стан І перспективи розвитку”. — Львів, 1998. — С. 44-55

Реферат на тему: «Сучасний стан та перспективи розвитку українських інвестиційних банків»
У сучасних умовах розвитку банківської системи в Україні швидкого вирішення потребують такі завдання, як підвищення концентрації

Двнз «криворізький національний університет» криворізький педагогічний інститут «погоджено»
Загальна педагогіка та історія педагогіки” розроблено відповідно до паспорта спеціальності, що досліджує мету, зміст, методи, засоби,...

1. міжнародна економічна система предмет курсу “міжнародна економіка”....
Міжнародний поділ праці: сутність, форми та фактори. Особливості сучасного етапу розвитку світового господарства. Основні форми міжнародних...

О. О. Орлова історія розвитку та сучасний стан післядипломної освіти...
Розкриття потенціалу кожної людини, а також значенні підготовки її до постійного саморозвитку та самовдосконалення. Визначається...

„ Лізинг в Україні: стан та перспективи розвитку”
Одним з таких нетрадиційних методів є лізинг. Місце лізингового бізнесу в міжнародній діяльності визначається перш за все самими...

Вексельний обіг І перспективи його розвитку в Україні. План

Конкурсна робота Виконав
Виконав: Гриненко Сергій Володимирович, студент Київського національного економічного університету, юридичного факультету, 4 – курсу,...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка