Пошук по сайту


«Голгофа голодної смерті»

«Голгофа голодної смерті»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КОЛЕДЖ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ТОРГІВЛІ

Матеріали

до проведення виховної години

на тему

«Голгофа голодної смерті»


Розроблено: викладачем історії України Глушком Р.Р.

С.Й Тернопіль 2011

Тернопіль 2011

Голодомо́р 1932—1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932—1933 років, що призвів до багатомільйоних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010 року, 60% громадян України вважають Голодомор геноцидом. 2003 року Український парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР, і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору складає 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб. На жаль, точної цифри жертв голодомору сьогодні назвати не зможе ніхто. Тим більше, що комуністична влада вміла приховувати свої злочини: слово «голод» не згадувалося навіть у стенографічних звітах пленумів ЦК КП(б)У або у протоколах політбюро ЦК; всі документи ЦК КП(б)У і ЦК ВКП(б) мали гриф «цілком таємно».

Місцеву владу також змушували переписувати або знищувати книги метричних записів, фальсифікувати жахливий реєстр голодних смертей. Наприклад, Вінницька міськрада 25 квітня 1934 р. прийняла рішення і розіслала його підлеглим їй сільрадам, в якому зокрема говорилося: «Негайно відберіть книжки загсу про реєстрацію смертності за 1932 та 1933 роки і надішліть такі до спецчастини міськради».

За будь-які спроби сказати правду про голодомор нещадно карали. А коли після перепису населення, проведеного в СРСР у 1937 р., виявилися істотні демографічні втрати порівняно з попереднім переписом 1926 р., Сталін наказав репресувати всіх тих, хто його проводив. Був також ліквідований усесвітньо відомий Демо­графічний інститут АН УСРР. Що ж до самого перепису 1937 р., то його оголосили скасованим і провели новий у 1939 р.

Загалом же, за різними підрахунками, від голодомору 1932—1933 рр. в Україні загинуло від 7 до 14 млн. чол.

Ці короткі дані змушують замислитись над такими питаннями. Чому цей страшний голод відбувся взагалі? Чому саме на нашій родючій землі? Як усе це виглядало насправді?

Щоб дати означення масовому голоду 1930-х років, очевидці і дослідники використовували різні назви. Роберт Конквест назвав свою книгу «Жнива скорботи». Семен Старів назвав свої спогади «Страта голодом». Широко вживалося поняття «штучний голод», а також «навмисно організований голод».

У СРСР сам факт масових смертей від голоду замовчувався комуністичним режимом і навіть старанно приховувався. Під час скорботних заходів пам'яті в США і Канаді на відзнаку 50-х роковин трагедії в компартійній інструкції говорилося: «нам невыгодно по данному вопросу вступать в открытую полемику с зарубежными националистическими писаками». 1986 року Іван Драч перший в Україні публічно вжив запозичене в діаспори слово «голодомор» зі зрозумілою всім етимологією: голод і мор. В Україні вперше голод 1932—1933 років почали визнавати лише в 1988. Того року письменник Олекса Мусієнко вжив слово «Голодомор», яке швидко стало загальноприйнятим в українській публіцистиці, а з неї перейшло і до наукової історичної літератури.

Причини голодомору відомі:

індустріалізація;

колективізація;

підвищені норми хлібозаготівель;

інформаційна блокада;

прагнення радянського керівництва назавжди знищити волелюбний дух українського народу.

Крім того, голод i геноцид — завжди там, де панують режими та імперії. Це твердить статистика.

Орієнтовна кількість жертв найбільших рукотворних трагедій в історії сучасної цивілізації.

· Голод в Ірландії (1841 —1851) — 1,5 млн. загиблих

· Геноцид вірмен (1878 —1922) –– 1,5 млн.

· Голокост (1933 - 1945) –– 6 млн.

· "Великий Стрибок" у Китаї (1958 - 1960) –– 20 млн.

· Масове знищення населення Камбоджі (1975 — 1979) — 1,7 млн.

· Голод у Північній Кореї (1993-1997) –– 1,5 млн.

Оцінки кількості загиблих від голоду та його наслідків в Україні у 1932-33 роках різняться: від 3,5 до 12 мільйонів осіб. Смерть лише однієї людини є величезною трагедією для її родичів і друзів, втратою для всього людства.

Коли насправді подивитися на масштаб Голодомору в контексті наймасовішої загибелі людей з в історії людства? Яке місце в них посідають події 1932 — 33 років? Відповіді на ці запитання, дає провідний науковий співробітник Інституту історії України, керівник Центру досліджень геноциду українського народу, доктор історичних наук Василь Марочко.

Що спільного у всіх цих трагедіях?

–– Справді, незважаючи на відмінності у формах масового вбивства, у переважній більшості масових трагедій є спільні риси. Взяти хоча б закон про"чорні дошки", підписаний 6 грудня 1932 року. На "чорних дошках" опинилося населення 82 районів України, а це — 8,5 мільйона людей. Ці села оточили загони ГПУ, харчі на трудодні припиняли видавати, кредитування теж припинялося, їх змушували виконати хлібозаготівлі дотерміново. Це, по суті, було позбавлення людей засобів до існування. "Червона дошка" вважалася дошкою пошани, "чорна дошка" — дошкою приречених.

Чи є підстави вважати голодомор в Україні геноцидом у юридичному сенсі?

  • Я був у США і говорив там із фахівцями у питаннях Голокосту. Вони кажуть, що така тактика нагадувала фашистські табори смерті. А в СРСР на τакі табори перетворили цілу країну. Із січня 1933 року селян позбавили паспортів, заборонили їм купувати квитки на залізничних станціях, тобто обмежили в пересуванні навіть без колючого дроту. Як відомо, євреїв утискали за національною ознакою. Ми дивилися національний склад сіл, які зазнали ізоляції та вилучення харчів. Там майже самі українці. Це відповідає положенню Koнвенції ООН 1948 року про визначення геноциду як створення умов для масового знищення за національною ознакою. Отож, Голодомор — це і як Голокост, і вірменська різня, форма геноциду, хоча будь-які порівняння різних видів людського горя все одно вважаю некоректним. Сумніватися у факті голодомору не дають і свідчення очевидців.

У травні 33-го діти тихо вмирали за партами.

...Діти знали: як пухнеш, то смерть вже близько. Та волочили до школи ноги. Не по науку йшли. Раз на день їм давали смердюче вариво з висівок. Школярики аж миски вилизували. Хліба не давали. Хліб — то розкіш.

ПЕРЕКЛИЧКА СМЕРТІ

...Уроки в початковій школі села В’язівка, що на Дніпропетровщині, починалися з переклички. Карпо Гулак, староста класу, став за партою. Тадей Цибулько, вчитель математики, уважно вдивлявся у дитячі личка. Щодня хтось пропускав шкільні заняття.

"Деркач Олег", — кличе староста по класу. "Олежик учора помер", — стискує пальчиками край парти Оля Давиденко. — Мама казала, що його бричка вже забрала. Без труни поховали", — схлипує білява сусідка Деркача.

А перекличка триває.

"Покидайло Євмен", — як пташка зранена, б'ється об брудні шиби класу голос старости. Він знає: Євмена за партою нема. Та Яшка Стеценко, Євменів товариш, похапцем каже, що Євмен прийде. Трохи запізниться, пішов до батька на пошту. І як відлуння в голодних оченятах: "Євмен прийде".

"Онопрієнко Пилип", — далі веде перекличку класу Карпо. І знову мовчанка. Тиша затягується. "Вчора помер. Як зі школи верталися. Ми з ним сіли на загату перепочити: я встала, а він — ні. Кажу, завтра принесу йому маторженика, мама обіцяла з висівок та трав напекти, шарпаю, а в Пилипка очі відкриті", — поривається стати з-за парти Настунька Сосна. А де ніжки не слухаються. Голодна дуже Настуня. Плаче тихо-тихо.

"Євлампій Красножон штурхав мене, що відтепер читанка буде на трьох, як до Πилинової смерті: мені, йому і Насті. Але через три дні, коли я знову робив перекличку в класі, Настуня сказала: Євлампій помер дорогою до школи. Тепер та читанка зосталася на нас двох", — згадує Карпо Гулак, староста класу. Він вижив у ті страшні часи 32 — 33-го. Став учителем. Аби розказати дітям правду про Ялешку Плакиду. її "сонечком" називали. Була білява й синьоока, з ямочками на щоках, все у вишиванці до школи ходила.

..."Люди дуже пухли. Лежали покотом. На вулицях було багато жебраків, трупи скрізь валялися. Дітей пускали до школи, аби там щось гарячого з'їли. Бо вдома їли тільки зілля. Та діти самі не йшли, не могли підвестися, та й боялися, аби їх хто не з'їв, бо людоїдів багато було. То вчителі приходили, піднімали їх і так заводили до школи. Часто діти не верталися. Помирали дорогою зі школи, але й багато завдяки вчителям вижило", — ось таким було дитинство Людмили Яскал з Вінницького села Хмелинці...

Як голод почався, стала пухнути Ялешка. Ямочки зі щічок зникли." На уроці все прохала малесеньку скибку хлібчика. І показувала, яку маленьку. Ручки мала попухлі, а на пальчику нігтик зломаний", — далі снує свій страшний спомин Карпо Гулак. Вони сиділи з Ялешкою за однією партою. На уроці читання голівка Ялешки вдарилася об парту. Глухо так. А ручка зі зламаним нігтиком, яка щойно просила хлібчика, впала на коліна сусіда по парті. "Моя ж ти дитино", — Марія Курило, вчителька читання, закрила очі Ялешці. Вона віддавала дитині свою вчительську пайку: тонесенький кусник кукурудзяного хліба. Ділила її і Євлампію, Павлику й Пилипку. Не врятувала. На страшну перекличку голоду зі 45 учнів В'язівської початкової школи у 1933 року не відгукнулося 25 її школяриків. І Фадей Цибулько, вчитель математики, помер з голоду. Впав на шкільному подвір'ї — і все.

...У другому класі сиділа дівчинка Галинка. Бліда, мовчазна, опухла. їй минуло вісім. Вона померла за партою. Це було у травні 33-го. У місті Новограді-Сіверському, на Чернігівщині...

До школи ми йшли з ложкою. Там давали суп рідкий з гнилих буряків і хліба чорного. То я суп з'їм, а той кусочок хліба несу мамі, бо дома нічого нема. Так всі діти додому зі школи хлібчик носили", — згадує свої шкільні роки Надія Глущенко з Черкащини. Та не всі дітки його додому доносили. Хліб в кишені манив, хоч руки прив'язуй – так його

кортіло з'їсти, Інколи вуличні злодії той шмат забирали. "Мама нігди хлібчика не їла. Подержить його, поцілує й каже: "Нє, доця, із'їж уже ти його. Я не хочу", — згадує дитина з голодного 33-го свою добру матусю.

Якось Надя верталася з дітьми зі школи. Дорогою вирішили яйця пташині пошукати. Розгорнули кущі, а там — хлопчик, ровесник їх. У ручці хліб затиснув. Йому ворони очі виклювали. Хліб у рученяті був, як камінь. І птахи не мали сили його склювати...

Отже, голодомор став своєрідною голгофою українського народу, вершиною його страждань на звивистому шляху власної історії.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1.Газета "Експрес", 2008, №50.

2.Історія України: нове бачення. Т2/В.Ф.Верестюк,О.В.Гарань,

В.М.Даниленко та ін. - 1996.

3.Крип'якевич І. Історія України .- Львів: Фенікс, 1991. - С.343-364;

4.Лановик Б., Лазарович М., Матейко Р. Чорна тінь голодомору 1932-1933 років над Тернопіллям – Тернопіль: Джура, 2003.

5.Роберт Конквест, Жнива скорботи, Київ: Либідь, 1993.

6.С.В.Кульчицький .Трагедія голодомору. - К,: Знання, 1989.

7.С.В.Кульчицький, М.Котляр. Довідник з історії України. -К.: Україна, 1996.

8.Семенко Ю. Голод 1933 року в Україні .- Дніпропетровськ Мюнхен, 1993.

9.Субтельний О.Україна: історія. - Київ: Либідь, 1991. - С.355-362.

10.http://uk.wikipedia.org/wiki /Голодомор в Україні 1932—1933.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Заява про встановлення факту смерті
України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану...

Який запис вносити до трудової книжки у разі смерті працівника закла­ду...
...

Джерело пам’яті та народної мудрості
...

Кущенко С. В. Година пам’яті «Голгофа голодних страждань»// Кращі...
Мета: перегорнути сторінки історії України, пов’язані з голодомором 1932-1933 р., розглянути його причини, познайомитися з літературними...

Верховний суд україни колегія суддів судової палати у цивільних справах
У серпні 2005 р. С. звернулася до В. про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, зазначаючи, що в будинку, який належав...

Похоронна служба – структурний підрозділ омс (без господарської діяльності)...
Изначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка