Пошук по сайту


Тема – це коло життєвих явищ, це те, про що автор хоче розповісти учасникам заходу. 2. Ідея

Державний професійно-технічний навчальний заклад

Сторінка3/16
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Тема – це коло життєвих явищ, це те, про що автор хоче розповісти учасникам заходу.

2. Ідея – це основна думка, оцінка подій, про які йдеться у сценарії, чи те , заради чого автор хоче розповісти учасникам про щось. Ідея сценарію слугує стрижнем для відбору та організації документального й художнього матеріалу, вона попередньо визначає основний конфлікт дії, її композицію, диктує принцип відбору тих, хто виступатиме.

3. Сюжет – це розвиток подій, вияв характерів у дії. Пошуки яскравого, цікавого матеріалу для організації сюжету – невід’ємна частина роботи над сценарієм.

4. Конфлікт – це зіткнення інтересів поглядів і прагнень. Він може виражатись у подоланні труднощів, перешкод.

5. Композиція – це організація дії , логічне розміщення матеріалу в ході сценарію. Композиція сценарію включає в себе : експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію та розв’язку. Кожна з цих частин має свою внутрішню композицію, через яку червоною ниткою проходять ідея та тема сценарію.

Розвиток дії у сценарії підпорядковується таким методичним вимогам:

1) сувора логічність у побудові та розвитку теми;

2) завершеність кожного епізоду;

3) органічний зв'язок епізодів;

4) наростання дії в її русі до кульмінації;

Після кульмінаційного моменту може наставати тільки розв’язка, фінал дії. Це досить важлива частина композиції. Фінал заключає в собі особливе навантаження, бо є найбільш зручним моментом для максимального вияву активності учасників масового заходу. Методичні рекомендації щодо проведення виховних театралізованих свят.

Ми живемо в складний і цікавий час . Ламаються застарілі стереотипи, переоцінюються, здавалося б, усталені цінності, оновлюється наше суспільство. На сучасному етапі його розвитку першочерговим завданням є виховання всебічно розвиненої особистості зі своїми власними естетичними смаками та вподобаннями. Саме це виховання є важливою справою батьків та викладачів. Наше доросле життя завжди насичене справами та невирішеними проблемами. Життя лише іноді дозволяє нам озирнутися назад і пригадати неповторне місто нашої юності, потрапити в ту країну, в яку не потрапиш ні за які гроші – у країну дитинства, країну, в якій немає місця для смутку та самотності, одноманітності та суєти. Звичайно проведення свят для учнів дають змогу реалізувати не тільки розважальну, а й виховну, розвивальну мету. Цікавим завжди є свято, яке викликає жвавий інтерес. Підготовка театралізованого свята – це багаторівневий процес, спрямований насамперед на формування основ глядацької культури. Створюючи свято, слід пам’ятати, що тим самим ми допомагаємо розвивати в учнів інтелектуально-емоційний та морально-ціннісний рівень. Готуючись до свята ми повинні завчасно подбати про те, щоб воно відбулося невимушено, яскраво і неодмінно весело та емоційно.

Театралізоване масове свято представляє собою органічний сплав різних видів мистецтва: музики, літератури, театру, естради, кіно тощо. Характер театралізованого свята ставить перед нами низку художньо-творчих завдань, які повинні знайти своє відображення в драматургії свята. Під словом «драматургія» найчастіше розуміють п’єсу. Звичайно, у масовому святі драматургія є іншою. Драматургія свята – це перш за все чітке розуміння ідеї свята, усвідомлення того, що свято повинно стверджувати, яку основну тему повинно підняти і для чого такі його завдання. Сценарій театралізованого свята потребує більш складної комплексної форми літературного втілення та оформлення . На практиці виявлено три основні етапи роботи над сценарієм: сценарний (робочий) план, літературний сценарій, робочий сценарій або монтажний лист. Сценарний план – це узагальнене вираження композиційної структури театралізованого свята, визначення основних епізодів і характер їх чергування, що створює сценарій. У процесі роботи над літературним сценарієм ще більш конкретно уточнюється загальна структура всього свята, напруга дії того чи іншого епізоду. Третій, завершальний момент роботи над сценарієм – це написання робочого сценарію, чи монтажного листа. Це документ, що включає все те, що твориться під час свята.

Сценарій та його значення в підготовці та проведенні театралізованого свята.

Якщо свято вдало організоване, то глядачі реагують бурхливо, хвилюються, - і це не можна не назвати святом. Точно знайдений образ, вдало розміщений у драматургічній тканині видовища, викликає ентузіазм тисяч глядачів, примушуючи їх плакати та сміятися. Потрібно експериментувати , не вдаватися до шаблонів, шукати не тільки теми, сюжети, а й засоби художньої виразності. Хоча для створення будь-якого свята і для дорослих, і для учнів необхідно знати ті засоби, на які можна розраховувати, ті художні можливості, за допомогою яких буде виражена ідея свята.

Тема свята, місце проведення, масштаб, художні засоби, кошти, на які можна розраховувати – все це основа, без якої неможливо приступати до створення свята. Причому повинні враховуватися і творчі можливості виконавців , місце дії, а не підкоряти все це завчасно створеним задумам.

Отже, створення сценарію – обов’язковий етап підготовки будь-якого театралізованого свята . Він визначає шляхи реалізації теми, ідеї, а структурну основу і саму сутність драматургії театралізованого свята становить єдина драматична дія, яка специфічно відображає та моделює важливий та суттєвий процес реального життя.

Створюючи сценарій свята, необхідно також вирішувати питання індивідуалізації кожного театралізованого дійства. Сценарій – це не просто організаційний план. Саме в ньому зосереджено і виражено образне бачення теми, ідеї, заради яких створюється те чи інше театралізоване свято

Врахування психологічних особливостей учнів в організації свят. Кожен вік – якісно особливий етап психологічного розвитку, який характеризується великою кількістю змін , що загалом створюють своєрідність структури особистості учня на певному етапі її розвитку. При переході від одного вікового ступеня до іншого виникають нові утворення , які не існували в попередні періоди, змінюється й сам хід розвитку.

Вік характеризується особливостями умов життя та вимогами , які ставляться учневі на певному етапі його розвитку, особливостями його відносин з оточуючим , рівнем розвитку психологічної структури особистості учня , його знань та мислення, сукупністю певних фізіологічних особливостей.

Перехід від дитинства до дорослості становить основний зміст і специфічну відмінність усіх сторін розвитку в цей період – фізичного, розумового, морального і соціального. В усіх напрямах відбувається становлення якісно нових утворень, з’являються елементи дорослості в результаті перебудови організму , самосвідомості, відносин із дорослими та однолітками , інтересів, пізнавальної та навчальної діяльності, змісту морально-етичних норм, що зумовлюють поведінку, діяльність і стосунки.

Важливий фактор розвитку особистості підлітка – його власна соціальна активність , спрямована на засвоєння певних зразків і цінностей , на побудову відповідних стосунків із дорослими та товаришами , нарешті на самого себе.

Центральним та специфічним новоутворенням в особистості підлітка стає уявлення про себе вже не як про дитину. Він починає відчувати себе дорослим та прагне бути дорослим.

Нерідко самостійна діяльність підлітка має елементи творчості . Йому подобається процес створення нового і взагалі сам процес пізнання. Цікавість і допитливість – особливості підлітка. Він відкритий для сприйняття нового, цікавого, суттєвого і , як губка, вбирає в себе різні свідчення та інформацію. Різноманітні види мистецтва стають своєрідним способом входження в різні сторони життя дорослих і проблеми людських відносин. Для підлітка характерним є уявне входження в різні ситуації, ставлення себе на місце того чи іншого героя. Через порівняння з героями підліток пізнає себе. У результаті зіставлення вчинків формуються критерії оцінки різних якостей. Усе це стає засобом етичного та емоційного розвитку підлітка. Завдяки різним видам мистецтва , підліток в особливій формі та особливим способом наближається до життя дорослих .

Нам слід пам’ятати, що учні – не пасивний об’єкт виховання, а живі творчі люди, які активно творять своє життя, готуючись творити життя держави.

Висновки.

Отже, свято – це колективна творча справа , що є комплексною формою організації виховної роботи в соціумі. Воно означає таку організацію дозвілля учнів , яка ґрунтується не лише на сприйнятті , а й на активній дії: свято пов’язане з найрізноманітнішими формами самовираження. А педагогічна цінність свята визначається тим, що це гнучка динамічна виховна система , яка дає змогу одночасно задовольнити кілька різних рівнів дозвілля учнів.

Педагогічний успіх свята визначає чітко спланована організаторська робота. Саме спільно вироблена позиція стосовно організації свята , об’єднання всіх складових частин навколо головної мети , добір художнього матеріалу, виразних засобів та виконавців, сприяє його ефективній організації.

День другий: Школа здорового способу життя.

Організація виховної роботи в групі

О.Воробканич – методист ліцею.

Форми організації виховної роботи в групі.

Діяльність класного керівника не повинна бути обмежена рамками. Розглянемо форми виховної роботи. З погляду рівня спілкування визначаємо індивідуальну, групову і фронтальну форми роботи. З погляду використання джерел і засобів виховного впливу на особистість учнів можна виділити:


  • словесні форми (збори, виховні години, бесіди, конференції, зустрічі тощо).

  • наочні форми (діяльність постійних виставок технічної творчості, тематичні стенди тощо).

  • практичні форми (походи, екскурсії, олімпіади, спартакіади, конкурси, колективні творчі справи тощо).

Усі форми роботи класного керівника взаємопов'язані. Розглянемо найпоширенішу з них – виховна година.



Виховна година

Класні керівники враховують, що однією з найпоширеніших форм організації фронтальної виховної роботи є виховна година. Виховна година, звичайно, не урок. Але проведення виховних годин вводиться до ліцейного розкладу для того, щоб зробити обов'язковою щотижневу зустріч класного керівника зі своєю групою. Час проведення виховних годин суворо регламентується. Вони тривають від 20 до 60 хвилин, а часом і більше, залежно від призначення. Тут переважає форма вільного спілкування учня і класного керівника. Тематику виховних годин розробляють у своїх планах класні керівники. В основному, виховні години присвячуються питанням виховання, культури поведінки, обговоренню найактуальніших статей з газет і журналів, зустрічам з цікавими людьми. У ряді випадків проводяться виховні години не передбачені заздалегідь планом. Вони присвячуються поточним подіям, обговоренню надзвичайних подій у групі, підведенню підсумків роботи групи за місяць тощо.

Виховні години не можна використовувати для повчань і настанов, для нотацій. Класний керівник прагне, щоб учні не відчували, що їх у даний момент виховують. Практикуємо досвід проведення виховних годин за паралелями. Одна група готує повідомлення на задану тему, а потім виступає з ним перед іншими групами. Класні керівники пам'ятають, що виховують не моралізування, вказівка учню на його похибки та помилки, виховую спільну та індивідуальну діяльність, багатство колективних та індивідуальних переживань, стосунків, почуттів.

Готуючи виховну годину, класні керівники заздалегідь продумовують, у якій формі її проводити. Вони прагнуть, щоб учні не були тільки слухачами чи пасивними спостерігачами. Адже виховує не лише сама година, а й підготовка до неї.

Діяльність виставок технічної творчості, тематичних стендів.

Було б великою помилкою вважати недооцінювати ефективність використання виставок, тематичних стендів у виховній роботі. Метою діяльності цих форм виховної роботи є патріотичне виховання, залучення учнів до проведення заходів як один із методів, що сприяє переходу знань в переконання. Стосовно виставок творчих робіт учнів, то тут метою є узагальнююча діагностика на основі аналізу творчих робіт. Підготовлений захід та виставка робіт дозволяють нам виявити моральні та естетичні установки, інтереси, емоційний світ учнів та їхнє відношення до життя.


З досвіду роботи

О.Біров – класний керівник

Усний журнал

Зупинимо СНІД, доки він не зупинив нас!

Епіграф: Збережи себе для світу – не смій віддати себе СНІДу!

Мета: надати відомості про ВІЛ та СНІД, історію їхнього виникнення та шляхи передачі; формувати в підлітків прагнення займати активну життєву позицію, вести здоровий спосіб життя; формувати толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих.

Хід заходу

Класний керівник. Як відомо, що СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – одна з найважливіших проблем, з якою людство вперше стикнулося у ХХ ст.. і ввійшло у ХХІ ст. В усьому світі нині налічується 38,6 млн людей, які живуть з ВІЛ. Лише в 2005 році близько 4,1 млн осіб заразилися ВІЛ і 2,8 млн померли від хвороб, спричинених СНІДом.



Суспільна думка щодо ВІЛ/СНІДу, на жаль, характеризується:

  • нетерпимістю до ВІЛ-інфікованих;

  • хибністю думки, що хворі на СНІД створюють загрозу для суспільства;

  • впевненість більшості громадян, що ця проблема їх ніколи не торкнеться;

  • впевненістю більшості людей , що ВІЛ уражає лише наркоманів та повій.

Люди рідко замислюються над тим , що подібне лихо може спіткати і їх самих, і їхню сімю.

Від страху, пов’язаного із ВІЛ/СНІДом, світ поступово переходить до розуміння, що для призупинення епідемії потрібно не лише говорити про ВІЛ-інфікацію і те, яка вона небезпечна. Настає час вчитися жити в світі, де носієм інфекції може бути будь-хто.

Стрімко зростає кількість інфікованих, хворих і померлих від СНІДу людей. Про СНІД уже багато відомо, але щодня з’являється нова інформація. Водночас накопичено певний багаж знань, використання яких допоможе якщо не припинити поширення хвороби, то хоча б затримати його.

1-й учень. Причиною цього грізного захворювання є вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Давно минули ті часи, коли епідемії грипу мільйонами вбивали людей. За допомогою вакцин і противірусних засобів лікарі навчилися долати будь-яку вірусну інфекцію. Вірусологію навіть стали вважати наукою, що відмирає: здавалося, нічого нового в ній відкрити неможливо.

Раптом, звідки не візьмися,

Вірус ще один зявився.

ВІЛ – це крах усіх надій,

Найстрашніший лиходій.

Він підступний, злий, нахабний,

Лютий, хитрий і нещадний.

2-й учень. Людське тіло складається з мільярдів клітин, тоді як мікроб – лише з однієї клітини. Існує 4 типи мікробів (мікроорганізмів): бактерії, гриби, найпростіші та віруси. Бактерії, гриби і найпростіші є одноклітинними організмами, однак усі вони поводяться по-різному. Як і всі живі істоти ,вони дихають, харчуються й розмножуються. Не всі мікроби здатні спричиняти захворювання, більше того, деякі з них навіть потрібні людському організму для нормальної життєдіяльності.

Віруси стоять окремо від інших видів мікроб. Вони не дихають, не живляться, вони навіть не можуть самостійно розмножуватися. Це – примітивні організми, які являють собою перехідну сходинку між живою і неживою матерією. Для того,щоб розмножуватися, вірус повинен потрапити в живу клітину, взяти під свій контроль деякі її складові частини. Тільки тоді вірус зможе відтворювати собі подібних.

3-й учень. ВІЛ належить до родини вірусів, що називаються ретровірусами. Він складається з двох ланцюжків РНК (рибонуклеїнової кислоти), загорнутих у нуклеїнову оболонку. На зовнішній оболонці ці вірусу розташовані кулясті виступи (пелюстки), які є рецепторами. Під мікроскопом ВІЛ нагадує екзотичну квітку. На прямій завдовжки в 1 см може розміститися до 100 тисяч вірусів. За допомогою пелюсток-рецепторів ВІЛ прикріплюється до клітин крові в організмі людини.

ВІЛ уражає життєво важливі клітини імунної системи людини.

Імунна система людини являє собою велику мережу, що складається з клітин, тканин, органів і хімічних речовин, розсіяних по всьому тілу. Вони спільними зусиллями забезпечують захист нашого організму від мікробів. Наша імунна система вміє визначати, що повинне знаходитися в організмі, а що ні. Коли в організм проникає те, чого в ньому бути не повинне, імунна система намагається знищити «інтервента», щоб людина могла залишитися здоровою.

Різні люди переносять будь-яке захворювання по-різному. Це повною мірою стосується і ВІЛ-інфекції. У зв’язку з цим важливо розуміти, що етапи розвитку ВІЛ-інфекції в різних людей можуть відрізнятися.

1-й учень. Термін «первинна ВІЛ-інфекція» стосується періоду, який настає безпосередньо після моменту зараження ВІЛ. Після проникнення в організм вірус із кровю потрапляє до всіх внутрішніх органів. У перші тижні вірус ніяк себе не виявляє, він «пристосовується», поширюється в усіх органах. Людина вже інфікована, але виявити інфекцію складно, доки не з’являться захисні антитіла до ВІЛ (через 3-6 місяців). Однак рівень ВІЛ у крові зазвичай буває найбільш високим одразу після зараження, так само як і на останніх стадіях розвитку хвороби. Отже, заразитися від іншої людини можна вже з перших днів її інфікування.

На цьому етапі відбувається швидке розмноження вірусу. Через 204 тижні після зараження людина може почуватися погано: у неї з’являться симптоми, схожі на симптоми грипу – втома, висока температура, біль у горлі, збільшення лімфатичних вузлів, головний біль, втрата апетиту, висипи на шкірі. Ці симптоми можуть виявитися протягом кількох тижнів. У цей час концентрація вірусів в крові може бути дуже високою. При цьому аналіз на ВІЛ може бути негативним, бо під час проведення тестів виявляється не сам вірус, а наявність захисних антитіл до Віл в організмі людини. Ці антитіла організм починає виробляти через 5-6 місяців після зараження. Період між зараженнями і початком появи в організмі захисних антитіл називають «віконним». Аналіз на Віл у цей період дає негативний результат, незважаючи на те, що організм уже заражений.

2-й учень. Другим етапом є безсимптомна ВІЛ-інфекція, що може тривати багато років, протягом яких ВІЛ-інфікована людина може почуватися цілком нормально. При цьому в неї можуть бути збільшені лімфатичні вузли у двох або декількох місцях (наприклад, на шиї, під пахвами). Навіть якщо фізичні ознаки інфекції відсутні, кількість захисних клітин у крові зменшується.

3-й учень. Третій етап називається симптоматичною ВІЛ-інфекції. У міру того, як імунна система слабшає під впливом вірусу, можлива поява симптомів ВІЛ-інфекції. До них належать збільшені лімфатичні вузли, рясне нічне потовиділення, висока температура, втрата ваги і загальна втома, плями, висипання або фурункули різних відтінків (від рожевого до бузкового) на шкірі чи під шкірою, постійні білі плями у ротовій порожнині, хронічний пронос. При цьому можливий розвиток інших інфекційних захворювань.

Класний керівник. Перші випадки захворювання на СНІД було діагностовано в 1981р. у США. Спочатку хвороба здавалася дуже загадковою. У Франції одразу після появи перших повідомлень про таємничу хворобу було сформовано групу дослідників під керівництвом ученого-вірусолога Люка Монтеньє для її вивчення. За два роки було з’ясовано загальну картину хвороби, знайдено її збудника – вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), розроблено методи, за допомогою яких виявляють вірус хвороби в організмі людини, встановлено механізм негативної дії вірусу на організм. Уперше ВІЛ було виділено та ідентифіковано у 1983 р. французькими вченими на чолі з Монтеньє у Пастерівському інституті в Парижі. Одночасно про факт відкриття вірусу, який спричинює СНІД, повідомили американські вчені з Національного інституту здоров’я на чолі з Робертом Галло.

1-й учень . СНІД є останньою Стадією розвитку ВІЛ-інфекції. СНІД- це не просто хвороба. Швидше це стан, який пов'язаний із ВІЛ-інфекцією, зменшенням кількості захисних клітин у крові людини й одним чи кількома інфекційними захворюваннями. Перебіг таких хвороб відбувається дуже важко і призводить до смерті хворого.

2-1 учень. Мікроби, які зазвичай не становлять небезпеки для людини, викликають Віл-інфікованих людей цілу низку різних захворювань через ослаблення імунної системи. Серед них – туберкульоз, запалення легенів, саркома Капоші (онкологічне захворювання, що характеризується появою характерних плям бузкового, червоного, синього і навіть чорного кольору на шкірі), вірусні захворювання очей, що часто призводять до втрати зору у хворих на СНІД.

3-й учень. Для проведення аналізів на ВІЛ необхідна невелика кількість венозної крові, яку беруть із руки. Під час проведення аналізів визначають наявність у крові ВІЛ-антитіл, а не самого ВІЛ. В Україні тестування на ВІЛ є безкоштовним.

1-й учень. На сьогодні існує багато лікувальних препаратів для боротьби з інфекціями, зумовленими СНІДом. Щоправда, за допомогою цих ліків неможливо вилікувати СНІД, але вони подовжують життя хворих. Також існують деякі ліки, за допомогою яких вдається затримати розвиток ВІЛ-інфекції в організмі людини, хоч вони також не виліковують СНІД. Усі зусилля знайти ефективні ліки поки що є марними.

Пам’ятка

Існують три основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

  1. Унаслідок незахищеного статевого контакту з ВІЛ-інфікованою людиною.

  2. Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (голкою, лезом або інструментом для нанесення татуювання), що його перед цим використовувала інфікована людина, кров якої залишилася на цьому предметі. Ризик інфікування ВІЛ є найбільшим у разі повторного використання шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також унаслідок переливання крові, що містить ВІЛ.

  3. ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності, пологів чи після народження дитини через молоко матері.

3-й учень. Перший промінь надії на порятунок від СНІДу блиснув у 1987р.

Препарат А2Т (зидовудін) зміг убити ВІЛ у лабораторній пробірці. І хоча А2Т чинив сильну токсичну дію на кровоносну систему, цей побічний ефект нерозумно було брати до уваги, бо «втративши голову, за волоссям не плачуть». Але під час лікування інфікованих пацієнтів виявилося, Що препарат здатний усього лише призупинити розвиток вірусу. Після А2Т були винайдені нові препарати, але й вони не були спроможні вбити вірус. Пристосувавшись до ліків, вірус починає розмножуватися ще краще і швидше, ніж раніше. Швидкість розмноження може досягти віл 100 млн до 100 млрд вірусів на добу.

У 1989р. у медичному журналі «Нейчер» було представлено препарат криксивен. Лабораторні дослідження з ним виявилися успішними: препарат позбавив вірус можливості розмноження. Але на хворих криксивен не справляв ефекту. Тоді його спробували змішати з уже відомими препаратами, так зявився коктейль Мірка. Серед тих, хто ним лікувався, удвічі знизилася смертність. За час іспитів зясувалося, що починати лікування треба з максимально можливої дози і вводити її в організм без зупинки протягом хоча б півроку. Будь-яка перерва у прийомі викликає миттєве звикання до препарату, і все лікування зводиться нанівець.

4-й учень. Однак тривале використання криксивену і арменікуму під час лікування хворих на СНІД показало, що говорити про винайдення ефективних ліків, які повністю можуть урятувати від цієї страшної хвороби, поки що не варто. Фахівці Волинського обласного центру профілактики і боротьби зі СНІДом під час лікування Віл-інфікованих вагітних жінок для запобігання передачі вірусу від матері до дитини використовують ретровір, який дозволяє зменшити ризик передачі від 30% до 3-5%. Іншим препаратом, який використовується в таких випадках, є вірамун.

Для профілактики ВІЛ-інфікування в середовищі медичних працівників, які травмувалися під час надання допомоги ВІЛ-інфікованих пацієнтам, використовують препарат комбівір.

Для лікування одного ВІЛ-інфікованого, за підрахунками фахівців, потрібно від 1,5 до 2 тисяч доларів на місяць. І таке лікування , як правило, може лише продовжити життя хворого на СНІД, а не вилікувати його.

Викладач. Як поводитися з людьми ,ураженими ВІЛ? Це нелегке питання перед багатьма людьми. Трагізм ситуації полягає в її незворотності. ВІЛ-інфікована людина розуміє, що вона може заразити рідних, друзів, знайомих. Але ВІЛ-інфікований чи хворий на СНІД – це, насамперед, людина, наділена такими ж почуттями, бажаннями, надіями, як і здорові люди. Тому основна допомога полягає в психологічній підтримці. Як правило, люди, дізнавшись, що вони ВІЛ-інфіковані, відчувають потребу поділитися з кимось своїми переживаннями, знайти розуміння та співчуття, відчути себе не самотніми у боротьбі зі страшною недугою. Люди по-різному ставляться до того , що в них виявили ВІЛ-інфекцію. Часто це страх, пригніченість, безвихідь та ситуація один на один зі смертельною хворобою.

Тому основою допомогою таким людям є моральна і фізична підтримка з боку лікарів,сім’ї, родичів. Інфіковані діти можуть відвідувати дитячі садки, навчатися у школах. Хворі на СНІД та інфіковані можуть відпочивати у звичайних санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах.

Юнакам та дівчатам важливо знати, що при статевих контактах завжди існує ризик зараження ВІЛ/СНІДом. На даний час визріла гостра необхідність усвідомити, що все це має безпосереднє відношення до кожного і кожен повинен зробити правильний вибір своєї сексуальної поведінки.

Юнаки і дівчата повинні пам’ятати: що б вони не вибрали, вони несуть відповідальність не тільки за себе самого, але і за ту людину, з якою мають стосунки. Ставитися до сексуальності потрібно з відповідальністю, тому що сексуальність – це не лише питання гігієни, здоров’я, безпеки. Насамперед – це відповідальність як особиста, так і громадська. Натомість безвідповідальність, легковажність, байдужість, нестриманість, небажання чи нездатність враховувати наслідки своєї поведінки найчастіше призводять до трагічних наслідків.

Концепція свідомого ставлення до сексуальності базується на розумінні того, що секс – це вчинок, який може мати смертельні наслідки.

1-й учень. Доведено, що вірус імунодефіциту не передається від хворого здоровому під час звичайних побутових контактів, через повітря або через навколишні предмети. Тому головне – не давати хворому приводу вважати, що люди, які його оточують, його бояться. Хворі на СНІД потребують особливої уваги, дбайливого, душевного ставлення друзів і родичів. Таке ставлення вкрай необхідне, бо ці люди через свій хворобливий стан часто бувають пригніченими, відчувають різні страхи. Співіснування з інфікованими ВІЛ для багатьох людей стає випробуванням справжніх людських якостей, щирості материнських, дружніх почуттів. Кожній людині важливо виявляти співчуття до ВІЛ-позитивних та уміти протидіяти дискримінації і підтримувати людей, які живуть з ВІЛ.

Вправа «Вислови підтримку ВІЛ-позитивному другові».

Класний керівник дає учням аркуш з написаними на ньому орієнтовними варіантами поведінки стосовно ВІЛ-інфікованих.

(учні отримують список варіантів поведінки. Один читає варіант поведінки, а інший моделює його.)

  1. Привітайтеся(«Привіт!», «Як справи?», «Радий бачити»).

  2. Сядьте поруч («Ти не проти?»).

  3. Захистіть від образ («Можеш розраховувати на мене»).

  4. Вислухайте («Я радий, що ти довіряєш мені»).

  5. Зателефонуйте (з будь-якого приводу).

  6. Візьміть за руку (можна і мовчки).

  7. Поспілкуйтесь, але не нав’язуйтеся (про хобі, почуття, новини).

  8. Запевніть у своїй дружбі («Я ціную твою дружбу»).

  9. Запитайте, чим ви можете допомогти («Що я можу зробити для тебе»).

  10. Запросіть на свято («обов’язково приходь на день народження»).

  11. Прийдіть у гості (особливо, якщо робили це раніше («можна, я зайду завтра в гості?»)).

  12. Відсвяткуйте якусь подію («Чому б нам не відсвяткувати це, в мене є час»).

  13. Познайомити зі своїми друзями («А це мої приятелі, хочеш, познайомлю?»).

  14. Поговоріть про майбутнє («Які в тебе плани після занять?»).

2-й учень. Люди по-різному ставляться до того, що в них виявили ВІЛ-інфекцію. Ось. Наприклад, як це було з Андрієм.

Два роки тому в Андрія виявили ВІЛ. Спочатку Андрій навіть не міг усвідомити, що це означає для нього, такого здорового і життєрадісного юнака. Потім, з усвідомленням проблеми, в Андрія виникла ціла гама почуттів: страх, пригніченість, безвихідь і самотність наодинці зі смертельною хворобою. Тільки тепер з’ясувалося, хто його справжні друзі. Дехто відвернувся від Андрія, розірвав із ним усі стосунки. Але більшість товаришів чи навіть просто знайомих підтримали Андрія, оточили його увагою й піклуванням. Поступово хлопець перестав відчувати самотність, по-новому став дивитися на життя, почав особливо цінувати кожний прожитий день.

3-й учень. Необхідно пам’ятати, що будь-яка людина має однаковий ризик заразитися вірусом імунодефіциту. На сьогодні ВІЛ/СНІД не зважає на такі традиційні кордони, як статева належність, сексуальні вподобання, спосіб життя, соціальний статус чи раса.

Усі ми рівні перед ризиком бути зараженими ВІЛ-інфекцією, і тільки від нас самих, від нашого розуміння ризику, від нашої поведінки залежить наше здоров’я.

Класний керівник. ВІЛ-інфекція давно перестала бути показником соціального способу життя, залежності від наркотиків. Вона перейшла на статевий шлях розвитку, і, значить, кожний, хто не задумається про наслідки нерозбірливих зв’язків, автоматично стає під цей дамоклів меч.

Як бачимо, ми всі виявилися на одному підводному човні. Звідки не можна втекти і де потрібно вчитися жити в нових умовах.

По-перше: відмовитися від заспокійливої тези про те, що подібна біда торкнеться когось, але тільки не мене.

По-друге: зламати існуючий в суспільстві стереотип мислення щодо ВІЛ-інфекції і ВІЛ-позитвних людей.

Їх надто багато, щоб на кожного наклеїти ярлик недоторканого, ізолювати, викреслити його з числа рідних і близьких ,позбавити можливості жити повноцінним життям. Дискримінація в цьому випадку не просто порушує права окремих людей, але стає бар’єром для зміни ситуації з ВІЛ в цілому. Лише взаєморозуміння і людяність завжди були тією основою, яка рятувала від будь-якої біди. А біда відступить, якщо встигнути її попередити.

Небезпечна ВІЛ-інфекція, а не ВІЛ-інфіковані. Ось з цього і потрібно робити висновки, змінивши власне неуцтво на знання, а упередження – на розуміння.

Гра «Міфи та факти»

Класний керівник. Для систематизації знань про ВІЛ/СНІД ми зараз проведемо гру «Міфи і факти». Класний керівник читає твердження, а учні підтверджують свої відповіді.

  1. ВІЛ – це вірус, що викликає СНІД. (Факт)

  2. Можна заразитися ВІЛ, випивши зі склянки, якою користувався ВІЛ-інфікований. (Міф)

  3. ВІЛ передається через дружній поцілунок. (Міф)

  4. Можна заразитися ВІЛ під час переливання неперевіреної крові. (Факт)

  5. Людина – носій ВІЛ може заразити свого статевого партнера. (Факт)

  6. Уживання алкоголю може підвищити ризик зараження ВІЛ. (Факт)

  7. Комарі можуть бути переносниками ВІЛ. (Міф)

  8. Використання одноразових шприців може захистити від ВІЛ/СНІД. (Факт)

  9. Використання латексних презервативі під час статевого контакту може зменшити ризик зараження ВІЛ. (Факт)

  10. Можна заразитися ВІЛ через сидіння на унітазі. (Міф)

  11. Більшість людей, інфікованих ВІЛ, становлять загрозу для суспільства. (Міф)

  12. ВІЛ – кінцева стадія захворювання на СНІД. (Міф)

  13. СНІД передається через чхання. (Міф)

Пам’ятка

Вірус імунодефіциту НЕ передається через:

  • Спільне з ВІЛ-інфікованим користування одягом, рукостисканням;

  • Фонтанчик для питної води, посуд, їжу;

  • Домашніх тварин;

  • Туалети (унітази);

  • Чхання та кашель;

  • Контакти у громадському транспорті (наприклад, у години «пік»);

  • Обійми;

  • Монети та паперові гроші;

  • Постільну та натільну білизну, рушники ,мило, мочалку;

  • Укуси комарів та інших комах;

  • Плавання в басейні;

  • Двері ручки та спортивні снаряди;

  • Дружні поцілунки.

Вікторина

«ВІЛ-інфекція. 20 запитань і відповідей»

  1. Як розшифровуються абревіатури Віл і СНІД? (Вірус імунодефіциту людини, синдром набутого імунодефіциту.)

  2. У чому відмінності між ВІЛ-інфекцією і СНІДом? (ВІЛ-інфекція – інфекційне захворювання, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), СНІД – кінцева стадія ВІЛ-інфекції.)

  3. Коли був відкритий ВІЛ? (1983р.)

  4. Назвіть прізвища вчених, що відкрили ВІЛ. (Роберт Галло, Люк Монтаньє.)

  5. Через який проміжок часу після передбачуваного зараження ВІЛ доцільно пройти тестування на ВІЛ-інфекцію? (Через 3-6 місяців, коли організм людини виробить антитіла до ВІЛ.)

  6. Коли вперше у світі був відзначений Всесвітній день боротьби зі СНІДом? (1 грудня 1988р.)

  7. Чи існують засоби захисту від ВІЛ-інфекції? (Знання, відповідальна безпечна поведінка ,турбота про своє здоров’я.)

  8. Назвіть основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції? (Статевий шлях, через кров, від ВІЛ-інфікованої матері до дитини під час вагітності, пологів і годування грудьми.)

  9. Чи існують вакцина або ліки проти ВІЛ0інфекції? (Існують сьогодні антивірусні лікарські препарати, не виліковують ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, а тільки уповільнюють розвиток хвороби.)

  10. Чи можна заразитися ВІЛ при поцілунках? (Так, теоретично можливо, але практично малоймовірно.)

  11. Чи передається ВІЛ через повітря? (Ні.)

  12. Чи можна заразитися ВІЛ донор? (Ні, тому що забір донорської крові здійснюють за допомогою систем одноразового використання.)

  13. Чи хворіють на СНІД тварини і чи можна від них заразитися? (Так, але віруси тваринного походження для людини небезпеки не становлять.)

  14. Чи можуть бути переносниками Віл комарі, клопи й інші кровоносні комахи? (Ні, тому що фермент слини комах руйнує вірус.)

  15. Чи можна заразитися ВІЛ у басейні, лазні, на пляжі? (Ні.)

  16. При якій температурі гине вірус імунодефіциту людини? (При кип’ятінні вірус гине впродовж 1 хв.)



  1. Чи можна заразитися ВІЛ при рукостисканні, користуванні спільним посудом? (Ні.)

  2. Чому немає необхідності ізолювати ВІЛ-інфікованих? (Вірус не передається побутовим шляхом, кількість людей, інфікованих ВІЛ, значно більша, ніж зареєстрованих.)

  3. У якому році в Україні був зареєстрований перший випадок ВІЛ-інфекції? (1987р.)


Анкета

щодо визначення рівня знань учнів з питань профілактики СНІД

У якій групі ти навчаєшся?

  1. Твій вік?

  2. Стать: чол. жін.

4. Що таке ВІЛ/СНІД:

а) Захворювання, що вражає кровоносну систему і лімфатичну систему;

б) Захворювання, що вражає імунну систему;

в) Захворювання, що вражає серцево-судинні системи?

5. Де і від кого ти вперше почув про СНІД?

6. Яким шляхом можна заразитися ВІЛ/СНІДом:

а) при користуванні спільним посудом, ванною, санвузлом;

б) при укусах комах;

в) при потиску руки хворих на СНІД або вірусоносіїв;

г) при поцілунках із зараженими Віл;

д) при переливанні інфікованої крові;

е) при статевих контактах;

є) від хворої матері до дитини (внутріутробне)?

7. Основні ознаки СНІДу:

а) збільшення лімфатичних вузлів;

б) підвищення температури;

в) головний біль та зубний біль;

г) тривалий розлад шлунка;

д) втрата ваги.

8. Чи ВІЛ і СНІД одне й теж саме?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

9. Який основний момент для ймовірного зараження ВІЛ-інфекцією:

а) порушення цілості шкіри, слизових;

б )побутові контакти?

10. Чи є небезпечним носій для колективу?

11. Якщо ВІЛ-інфекція виявлена у твого найближчого товариша, твої дії:

а) ставлення не зміниться;

б) буду уникати з ним зустрічей;

в) повністю відцураюся.

12. На твою думку СНІД – це:

а) медична проблема;

б) соціальна проблема;

в) морально-етична проблема?

13. Чи знаєш ти, де можна обстежитися на ВІЛ/СНІД?

Анкета для батьків

« Моє ставлення до ВІЛ-інфекції»

  1. Із перелічених життєвих цінностей виберіть одну, най значущішу для вас:

а) цікава робота;

б) матеріально забезпечене життя; щасливе сімейне життя;

г) здоров’я;

д) свобода у вчинках і діях;

е) свій варіант.

  1. Яка ситуація стосовно ВІЛ-інфекції в Україні?

а) благополучна;

б) неблагополучна;

в) не замислювався.

  1. Чи допускаєте ви для себе можливість зараження ВІЛ-інфекцією?

а) так;

б) ні;

в) сумніваюся.

  1. Чи робите ви висновок про здоровя людини за її зовнішнім виглядом?

а) так;

б) ні;

в) іноді.

  1. Назвіть шляхи передачі ВІЛ.

  2. Оцініть ризик зараження ВІЛ-інфекцією при внутрішньовенному введені наркотиків:

а) високий;

б) низький;

в) не знаю.

7. Де можна обстежитися на ВІЛ-інфекцію?

а) у поліклініці;

б) у медичному пункті навчального закладу;

в) у центрі профілактики СНІДу;

г) у нашому місті (районі) немає таких місць;

д) не знаю.

8. Наскільки важлива для вас інформація про СНІД?

а) дуже важлива;

б) не завадила б;

в) не замислювався про це;

г) не цікавить взагалі.

9. Із яких джерел ви одержуєте інформацію про ВІЛ/СНІД?

10. Чи розмовляли ви з дитиною про проблеми ВІЛ/СНІДу?

а) так;

б) ні.

11. Чи є у вас необхідний рівень знань та інформація для бесіди з вашою дитиною про ВІЛ-інфекції?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

12. Яку інформацію під час бесіди з дітьми їм необхідно давати?

13. Чи потрібно взагалі розмовляти з дітьми про ВІЛ-інфекцію і шляхи її передачі?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

14. Хто має говорити з дітьми про ВІЛ-інфекцію і СНІД?

а) педагоги;

б) лікарі;

в) батьки.

15. Як ви гадаєте, з якого віку необхідно давати інформацію з проблеми ВІЛ/СНІДу?

16. Чи досить у вашої дитини знань, щоб уникнути зараження ВІЛ-інфекцією?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

17. Чи дотримується ваша дитина застережень, щоб уникнути зараження ВІЛ?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

18. Якщо так ,то:

а) завжди;

б) від випадку до випадку;

в) не знаю.

19. Якщо ні, то що може її змусити робити це?

20. Куди і до кого ви звернетеся за допомогою щодо проблеми ВІЛ/СНІДу, якщо виникне в цьому необхідність?

21. Як ви гадаєте, якщо у вашої дитини виникне якась особиста проблема, чи захоче вона розповісти про неї вам (чи одному з батьків)?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

22. Ваші побажання:

а) викладачам (педагогам);

б) учням;

в) батьками.

23. Яку інформацію ви хотіли б одержати додатково?

Тести

Що ти знаєш про ВІЛ-інфекцію
Для учнів-підлітків

  1. Моя життєва цінність – це:

а) цікава робота;

б) матеріально забезпечене життя;

в) щасливе сімейне життя;

г) здоров’я;

д) свобода у вчинках і діях;

е) свій варіант.

  1. Яка ситуація стосовна ВІЛ-інфекції в Україні?

а) благополучна;

б) неблагополучна;

в) не замислювався.

  1. Чи допускаєте ви для себе можливість зараження ВІЛ-інфекцією?

а) так;

б) ні;

в) сумніваюся.

4. Чи робите ви висновок про здоровя людини за її зовнішнім виглядом?

а) так;

б) ні;

в) іноді.

5. Чи виліковна ВІЛ-інфекція?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

6. Назвіть шляхи передачі ВІЛ.

7. Визначте варіант можливого зараження ВІЛ-інфекцією:

а) незахищений сексуальний контакт;

б) користування посудом ВІЛ-інфікованого;

в) укуси тварин і комах;

г) переливання крові;

д) бійка з ВІЛ-інфікованим;

е) догляд за хворим на СНІД;

є) при спільному використанні нестерильних шприців, голок;

ж) при розмові, чханні, кашлянні.

  1. Оцініть ризик зараження ВІЛ-інфекцією при внутрішньовенному введені наркотиків:

а) високий;

б) низький;

в) не знаю.

9. Як ви вважаєте, через який період після зараження ВІЛ людина може передати інфекцію іншому?

а) ніколи;

б) через кілька годин;

в) через кілька тижнів;

г) через кілька місяців;

д) через кілька років;

е) не знаю.

10. Якщо сьогодні результат аналізу крові негативний, то чи можна бути впевненим на 100%, що людина не ВІЛ-інфікована?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

11. Через який час з моменту передбачуваного зараження варто пройти обстеження на ВІЛ-інфекцію?

а) через кілька днів;

б) через місяць;

в) через три місяці;

г) через півроку;

д) не знаю.

12. Де можна обстежитися на ВІЛ-інфекцію?

а) у поліклініці;

б) у медичному пункті навчального закладу;

в) у центрі профілактики СНІДу;

г) у нашому місті (районі) немає таких місць;

д) не знаю.

13. Чи завжди ВІЛ-інфікована вагітна жінка передає вірус дитині?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

14. Через який час гине ВІЛ при кип’ятінні?

а) 5-10 с;

б) 1 хв;

в) 10хв.

15. Чи існують ліки або вакцина проти ВІЛ-інфекції і СНІДу?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

16. СНІД і ВІЛ те саме?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

17. Назвіть шляхи і засоби захисту від ВІЛ/СНІДу.

18. Хворих на СНІд і ВІЛ-інфікованих людей найкращу ізолювати від суспільства?

а) так;

б) ні;

19. Наскільки важлива для вас інформація про СНІД?

а) дуже важлива;

б) не завадила б;

в) не замислювався про це;

г) не цікавить взагалі.

20. Із яких джерел ви одержуєте інформацію про ВІЛ/СНІД?



З досвіду роботи

В.Воробканич – класний керівник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Правила прийому до державного навчального закладу «професійний ліцей м. Українки»
Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05. 08. 1998 р. №1240,...

Уроку патріотизму
Державний вищий навчальний заклад тернопільський коледж харчових технологій І торгівлі

«Голгофа голодної смерті»
Державний вищий навчальний заклад тернопільський коледж харчових технологій І торгівлі

«Права дитини в малюнках»
Комунальний заклад «Тихоставська неповна середня загальноосвітня школа-загальноосвітній навчальний заклад I-II ступенів»

Дошкільний Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение
«Дошкільний «Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение (ясла-садок) №279 (ясли-сад) №279 Харківської Харьковского городского...

Дошкільний Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение
«Дошкільний «Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение (ясла-садок) №279 (ясли-сад) №279 Харківської Харьковского городского...

Дошкільний Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение
«Дошкільний «Дошкольное навчальний учебное заклад учреждение (ясла-садок) №279 (ясли-сад) №279 Харківської Харьковского городского...

Державний стандарт професійно-технічної освіти
Молоцило В. О.– заступник директора з навчально-виробничої роботи професійно технічного училища №15 м. Черкаси, викладач вищої категорії,...

Державний вищий навчальний заклад «національний гірничий університет»...
Внесені відповідно до наказу Міністерства освіти І науки України від 06 червня 2016 року №622, зареєстрованого у Міністерстві юстиції...

Державний стандарт професійно-технічної освіти
Коваленко Віктор Михайлович, директор Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти автомобільного транспорту та будівельної...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка