Пошук по сайту


Уроку патріотизму

Уроку патріотизму

Сторінка1/3
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КОЛЕДЖ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ТОРГІВЛІ

Матеріали

до проведення уроку патріотизму

«Без мови рідної наш край – територія, а не Вкраїна»

та

тематичної виховної години

«Звучи рідна мово, гордосте моя!»

Тернопіль 2011

Єдиний скарб у тебе - рідна мова, Заклятий для сусіднього хижацтва. Вона твого життя міцна основа, Певніша над усі скарби й багатства. П.Куліш

Мова - найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови - це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою - сильною і високорозвиненою стає нація і держава.

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
Панас Мирний

Мова - це серце нації і канва, на якій людина вишиває узори свого буття. Мова – це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, своє минуле і майбутнє. Мова - це невичерпна духовна скарбниця, до якої народ безперервно докладає свій досвід, розум і почуття.

Мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі, смерть задля всього того, чим він відрізнявся від других людей... Панас Мирний

Поглянути на історію свого народу, збагнути роль рідної мови в утвердженні української державності дають змогу писемні документи, праці істориків, етнографів, громадських діячів та лінгвістів. Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Українська мова була ще до того, як українські князі (починаючи від Аскольда та Діра) почали об’єднувати руські землі. Ще в 448 році візантійський мандрівник та історик Пріск Палійський записав у таборі гунів три слова: мед, страва, квас.

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. Олесь Гончар

Шлях її розвитку - це тернистий шлях боротьби. Багато жорстоких століть пережила невмируща українська мова, мужньо витерпівши наругу і найлютіших царських сатрапів та посіпак шляхетно-панських, і своїх панів та підпанків. Перетерпіла вона і дикунський циркуляр царського міністра Валуєва, який заборонив друкувати книги українською мовою, окрім творів художніх, і ганебний Емський указ 1876 року, який заборонив друкувати книги українською мовою. Нараховують 22 заборони української мови, 8 з них - у радянський час.

Без мови нашої, юначе, й народу нашого нема. Володимир Сосюра

Українська мова - це велика культура та історія. Українською мовою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського.

Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос - більш нічого. А серце б’ється-ожива, Як їх почує!.. Тарас Шевченко

Українська мова ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше: перший голос немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній розпачливий зойк прощання людини з білим світом, голосний сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, невимовний біль чумака в далекій дорозі і тягар каторжника на важкій підневільній праці, солодке задоволення від творчої праці та побратимської вірності і велике розчарування від холодної людської байдужості, блакить високого неба і золотого сонця пшеничних ланів, сяйво світлого місяця і ясних зір, багрянець світанкових заграв і срібло цілющо-перлистих рос, могутність бурхливого Дніпра і оспіваного в піснях тихого Дунаю, міць столітніх дубів, що символізують силу української нації і мінливо-веселкові переливи хвиль Чорного моря, тихий шепіт шовкових трав і таємний шум замріяних смерек, красоту опоетизованої червоної калини та хрещатого зеленого барвінку, гіркоту поневіряння на чужині і відчуття піднесеності в молитві до Бога за рід свій, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті.

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. Володимир Сосюра

Хочеться стати на коліна перед рідною мовою - мовою Матері моєї - і благати її повернутися до рідної хати, возродитися, забуяти нетлінним скарбом, віщим і вічним Словом від лісів - до моря, від гір до степів...


ДАТИ СКОРБОТНОГО КАЛЕНДАРЯ
1720 рік - російський цар Петро І заборонив друкувати книжки українською мовою.
1769 рік - видано розпорядження Російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та українських текстів церковних книг.
1775 рік - зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 рік - закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 рік - указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 рік - указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот і текстів українських пісень.
1884 рік - закрито всі українські театри.
1908 рік - уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи».
1914 рік - російський цар Микола II ліквідовує українську пресу - газети і журнали.
1938 рік - сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення в усіх навчальних закладах російської мови, чим підтинає коріння мові української.
1983 рік - видано постанову про посилення вивчення російської мови у школах і поділ для цього класів на групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 рік - видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні.


МОВНІ ОБОВЯЗКИ ГРОМАДЯН

Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не ухиляйся від цієї боротьби!

Захист рідної мови – найприродніший і найпростіший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоутвердження й діяльності в ім’я народу. Маєш нагоду бути борцем за свій народ – будь ним!

Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок патріота.

Розмовляй рідною мовою – своєю і свого народу: скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу.

Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.

Сім’я – первинна клітина нації. Щоб вона не мертвіла і не відпала від національного організму, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім’ї мовою своєї нації. Не вмієш – учись. Прищеплюй дітям ставлення до мови, як до святині, найдорожчого скарбу.

Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову.

Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. "Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити все життя”(Вольтер)

У твоїй хаті завжди мають бути українські книжки, журнали, газети. Не забудь і про дитячі видання. Хай звучить у твоїй хаті українське слово з теле- і радіоприймачів.

Підтримуй усі починання окремих осіб і громадськості, спрямовані на утвердження української мови.

Не будь байдужим до найменших проявів обмежень чи зневаги української мови. Стався до інших мов так, як би ти хотів, щоб ставилися до твоєї рідної мови.

Подбай, щоб у місці твоєї праці (навчання) обов’язково був створений осередок Товариства української мови ім. Т.Шевченка "Просвіта”.

Оберігай своє ім’я та імена своїх близьких від лакейських деформацій на чужомовний зразок. Пестливі форми власних імен, особливо дитячих не повинні виходити за межі української мови, національної традиції.

Пам’ятай: найкращі вчителі мови для дітей – це мати і батько.

У наш час доволі поширені змішані шлюби. Цілком природно, що в таких сім’ях виникає проблема вибору мови. В ідеалі тут мають звучати обидві мови, однак не в якомусь змішаному вигляді, а кожна – у своєму літературному варіанті.

Батьки в таких сім’ях повинні використати обидві мови не просто для спілкування, а для прилучення своїх дітей до багатств духовної культури обох народів.

Незнання рідної мови не звільняє тебе від обов’язку і не позбавляє права боротися за неї, за те, щоб твої діти і внуки мали змогу знати й користуватися мовою свого народу.

Вивчай інші мови. Це дасть можливість не тільки оволодіти ключами до скарбниць духовності інших народів, а й об’єктивно оцінити свою мову, її сильні та слабкі сторони. "Хто не знає чужих мов, той нічого не відає про свою власну” (Й-В.Гете)

Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження і розвитку рідної мови, сприяти тому, щоб вона зайняла гідне місце серед авторитетних мов світу.

Немає кращого і легшого способу справити приємність чужій людині, як розмовляти з нею її мовою, особливо коли це мова "недержавна”, "непрестижна”, "мала”.

Якщо ти українець і живеш поза Україною, не дай використати себе для денаціоналізації народу, серед якого перебуваєш, а тим більше – для боротьби проти його намагань утвердитися на шляху самостійного розвитку.

Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання – відродити українську мову, державність, націю. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов’язок, виправдання нашого перебування в цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі своїх нащадків, бо може бути запізно. Діймо. В ім’я нашого народу, в ім’я найвищих ідеалів людства – свободи і справедливості.

«Мова – інтелектуальний портрет народу, його душа»

«Людські мови – як і все у природі – мають свої характерні риси, своє неповторне лице, свій образ. Має такий образ і українська мова. Який він, цей образ? Українська мова сьогодні – це арена боротьби між уявою і штампом, між пошуком і зашореністю, між летом і повзанням…»

Святослав Караванський

"Нації помирають не від інфаркту: спочатку їм віднімає мову"

Ліна Костенко

"Мова - це не засіб спілкування, це спосіб життя"
"Мислити і пізнавати світ можна тільки рідною мовою"
"Аксіоматичним є те, що знання державної мови є обов`язковим, це наше логічне і етичне ставлення до української мови як державної"
"Той, хто не говорить державною мовою країни, у якій живе, або гість, або найманець, або окупаний..."
"Людина, байдужа до рідної мови, - дикун" К.Паустовський
"Бог розмовляє рідною мовою. А ми?"
"Україно... Одна в тебе мова. Не розтринькуй її задарма" Н.Баклай
Віками народ витворював собі мову. Від звука, слова – до пісні. Триста тисяч пісень склала Україна українською, своєю мовою. Серед них – світові шедеври. Українське слово зажило визнання і шани серед близьких і далеких народів. Україна створила мистецтво, визнане в усьому світі. Україна дала людству геніальних мислителів, поетів. Українська мова – сформована цивілізована, працьовита, талановита. І ця нація перестає бути нацією, відхрещується від себе, від своєї мови, від того, що є скарбом душі і думки. Історія дала нам шанс.

Гріх не скористатися ним сповна. Бути чи не бути МОВІ, залежить від кожного з нас. Щоб стати нарешті собою, а не придатком до когось, щоб створити незалежну й міцну економіку, багату культуру, науку, суспільство, потрібно насамперед відродити нашу мову.

Стереотип українська мова має два осереддя: перше – милозвучна мова, навколо якого групується визначення української мови як приємної, м’якої, лагідної, материнської, друге – державна мова, до якого тяжіють визначення нормативна, літературна, жива, сучасна, перспективна.

Рідна мова - найкоштовніший скарб, найцінніший дарунок і наймогутніший оберіг. Мова для людини - що крила для птаха: він їх не почуває, але без них ніколи не здійметься до небес.

Тема збереження рідної мови, рідного слова актуальна в наші дні, а в нашому місті особливо. Прикро чути, як молоді люди соромляться говорити рідною мовою, зраджуючи цим себе, свою родину, свій рід...А тим самим втрачаючи свою людську гідність, бо мова є осереддям людської гідності. Людина, яка втратила свою мову, - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови, таких людей можна назвати мовними мутантами.
Мова – явище космічне. Бо слово – струмопровід космічної енергії.

Що таке слово? – Запитуєш себе. І чіткої відповіді дати не можеш.

Ну що б здавалося слова?

Слова та голос – більш нічого,

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує.

Т.Г. Шевченко

Слово… Звук. Ефемерність… Привид… слово зробило людину людиною. Не знаряддя праці, а саме слово.

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

Із них почав і ними ж і завершив,

Людей мільярди і мільярди слів,

А ти їх маєш вимовити вперше!

Л.Костенко

Перед словом всі рівні. І найперший можновладець, і найостанніший злочинець урівнюються перед словом, бо змушені послугуватися однією мовою. Перед словом рівні, як перед світом: перед небом, землею, сонцем. Але в кожного свій промінь, своє сонце, своє осоння…
Природа наділила нас прекрасним сонцем – українським, українською мовою. І нещаслива, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови.

Страшний мисливець вийде знов на лови

В єдину сітку всіх рабів згребе,

Раби – це нація, котра не має мови

Тому й не може захистить себе.

Оксана Пахльовська
Не дай бог мати долю такої нації!
Від юних громадян України залежатиме доля нашого скарбу – рідної української мови. Чи заграє вона в наших вустах як «діамант дорогий», чи будемо її плекати, «як парость виноградної лози», чи стане вона мертвою, як латинська, давньогрецька – все залежатиме тільки від нас. Доля мови, а, значить доля нашої нації – в наших руках. Будемо говорити ми українською мовою – заблищить і заграє вона різними барвами і на устах наших, наших дітей та внуків.
"Передаймо нащадкам - найдорогоцінніший скарб - рідну мову" - така акція проводилась в Україні.

В Україні державною мовою є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціювання української мови в усіх сферах суспільного життя, сприяє розвитку української нації, її традицій і культури. І це гарантує Конституція України.
Стаття 10 Конституції України говорить:

Державною мовою в Україні є Українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціювання української мови і усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Шлях розвитку української мови - тернистий шлях боротьби з усілякими заборонами, в яких українська мова не тільки вистояла й утвердилася, а й розширила свої функціональні стилі, відшліфувала виразові засоби.
В землі віки лежала мова.

І врешті вибилась на світ,

О мово! Ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт

Навік пройшла пора безславна,

Цвіти і сяй моя державно!

Олександр Олесь
Ці слова підтверджують те, що Закону про мови в Україні необхідно дотримуватись, як і будь - якого  іншого закону. Так ст.11 говорить про те, що "мовою роботи діловодства і документіції, а також взаємостосунків державних громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова"
Важлива роль мови в суспільному житті нашої держави зобов`язує добре знати правила і закономірності її розвитку. Досконале знання мови є важливим показником розумового розвитку людини та її культурного рівня.
В умовах національного відродження українська мова набула особливої ваги, вона є виразником інтелектуального та духовного життя народу. Національна мова охоплює загальнонародну - як літературну мову, так і діалекти.

Українська мова належить до високорозвинених мов із давніми писемними традиціями входить до великої індоєвропейської мовної сім`ї слов`янської мовної групи східнослов`янської підгрупи. Сучасна українська літературна мова ( літературна мова - відшліфована мова яка характеризується унормованістю стандартністю) сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши  в себе окремі риси північних і південно-західних діалектів. Зачинателем нової української мови став Іван Петрович Котляревський , основоположником Т.Г.Шевченка. Подальший розвиток української мови нерозривно пов'язаний з творчістю Франка, Лесі Українки, Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Івана Драча...
Українська мова надзвичайно багата лексичним складом, фразеологією, українська фольклористика є однією з найбагатших в світі.
Українська мова посідає друге місце в світі по мелодійності, віддаючи першість тільки італійській мові. Тому таким співучим є український народ. Це мова ніжна, тендітна, « вона вся з гомону полів, лісів і морів, отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок, переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом.

«Вона з голосу тура, мисливських сурм, скрипу дерев’яного рала, стогону вола в борозні, рокоту комбайна – вся з колосся, осмаленого війнами і торкнутого «мирною» радіацією. Вона з блиску козацької шаблі і весла невольницького човна, як напнуті паруси волі, - вся змочена удовиною сльозою, повита дівочою тугою на ясирних та окупантських торгах. Вона вся з туги і грому, з води й роси – така українська мова. Ніжна й тендітна, а міцніша броньованої броні, бо єднає дух і тіло, бо в її основі – непорочність, цнота, чистота». (Б.Харчук «Слово і народ»)
Ні батьки наші, ні діди, ні прадіди ніколи не цуралися рідного роду, рідної мови. Так давайте ж і ми поміркуємо разом з поетом Віктором Барановським, зробимо висновки для себе.

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці,

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми українці забули, що ми – українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні – таки український народ,

А не просто населення, як це у звітах дається.

І що Хміль наш у пісні, а не у барилах вина.

І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах

І що є у нас мова, і що українська вона

Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.
Мова володіє надзвичайною силою впливу на оточуючих, тому потрібно дбати, щоб ця сила була спрямована  на створення добра, подолання зла.
Мова - найцінніший скарб, з ним треба поводитися дбайливо - примножувати і вдосконалювати.

Ніколи не забувайте слова В.Крищенко:

Хто ми в світі без рідного слова?

Ми без нього - такі собі люди

А із ним - український народ

Пам'ятайте, що ми - громадяни України.

Доля кожного народу органічно переплітається з долею його мови, зберігати і плекати мову може тільки її носій. Серед 46 млн. населення України 67% назвали українську мову - рідною мовою, 29% - російську мову, 4% - інші мови.
Мова - душа народу, велика інтелектуальна сила суспільства. Тож бережімо й розвиваймо її, нашу співучу, багату українську мову, якою розмовляли ще Володимир Великий і Ярослав Мудрий, яку, незважаючи на всі лихоліття зберегли й донесли до нас наші діди і прадіди.
Розвиває мову той, хто думає й користується нею. Ми - нащадки колись високорозвиненої славетної української держави Київської Русі, гордих козаків і повстанців. Наша українська мова одна з найрозвиненіших і наймилозвучніших мов світу. Не соромимося її, говорімо нею вдома і на вулиці, на заняттях і в коридорах шкіл та інститутів. Готуймо себе, щоб стати елітою не чужої - своєї Української держави.
Не можна не згадати слів відомого російського історика XIX ст. В.Ключевського: "Уявіть собі, що Київ не був би взятий і зруйнований татарами...Київ залишився б столицею великої руської держави...Офіційною мовою стала б не сумішка старослов'янської та фінської мов, а слов'яноукраїнська.  Письменник Гоголь не мусив би писати російською мовою, а Пушкін писав би українською.


«Краса і багатство рідної мови»

Про красу і багатство української мови можна розповідати дуже багато, бо вона мелодійна і м’яка, дивна і чарівна, милозвучна і лагідна. А ще вона рідна нам, бо живемо ми в Україні, на рідній землі — у вільній і незалежній державі — і повинні розмовляти державною українською мовою, і добре знати її, бо ми патріоти своєї країни.

Кожна держава має державну мову: поляки — польську, чехи — чеську, французи — французьку, словаки — словацьку, німці — німецьку, росіяни — російську, англійці — англійську, болгари — болгарську, українці — українську і т. д. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 році. Тоді на всенародному референдумі понад 90 відсотків громадян України проголосували за волю і незалежність України! Тепер у нас є своя держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, нехтували і не хотіли слухати і чути її, сьогодні вона відроджується, бо й не змовкала в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, у далеких куточках світу, у діаспорі, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Сьогодні рідна мова заходить у школи і вузи, на виробництво, у ділову сферу, виходить у світ повноправно і впевнено.

Часом важко їй пробитись до байдужих і холодних сердець, з яких ще в дитинстві вирвали її, бо колись вирішили знищити народ України і саму Україну, зробити всіх безликими, без нації, без віри. Тому й українські школи перетворили на російські, діти почали вивчати чужу мову, а свою поступово забували. І так тривало довго. Не одне покоління дітей не тільки не вчило рідну мову, а й не чуло того милого рідного слова. А нащо ж було її вчити? Нема в народу рідної мови, значить, нема й самого народу! Цього прагнули керівники СРСР. Тому вихолощували з раннього дитинства з умів і сердець дітей рідну українську мову. Діти не чули щирої і пісенної, високої і натхненної, дивної і чарівної української мови. А вона звучить, співає на своїй землі у кожному дзвінкому струмочку, у прозорому джерельці, у росяній квіточці, в сонячному промінчику, живе у високій мрії, у чистому коханні, бо вона на своїй, вільній землі, вона у себе вдома!

Кожне природне явище, кожну пору року, різні події, всі людські почуття можна описати українською мовою, та ще й як! Без картин, без фотографій мовою все можна охарактеризувати, все змалювати. А мовою віршів намалюєш чарівні картини природи, найпотаємніші почуття, передаси всю гаму барв і гармонію людських стосунків. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна — наша українська мова!

Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її — не смій.


Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє. І покаже,
Як правильно у світі жить.


В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.


Тож мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.


Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати.
І найрідніша нам вона!


Все можна сказати рідною мовою, навіть писати про все на світі вірші, всі слова у яких починалися б з однієї букви!

Зима

Зимонька завила, зразу загула,
Закружила, захазяйнувала,
Завітрила, засніжила, замела,
Землю заметілями заткала.
Задубіла, зажурилася земля,
Змерзла зовсім, змучилась, заснула.
Закрутила завірюха звіддаля,
Захурделила, завіяла, задула.
Заховались зорі зазвичай,
З-за завії, звісно, заглядали.
Зблідли зовсім, затремтіли, знай,
Звисока зоріючи, зітхали.
Засміялась злісно заметіль,
Заскрипіла, злобою завила.
Замела, задула звідусіль,
Задихалася, загрозливо злетіла,
Збудувала замки заметіль,
Засопла, знесилено заснула.
Засвітилась зіронька. Звідтіль
Заясніло. Злість зима забула.
Засміялась зіронька згори —
Здолана зима! Земля зраділа!
Зацвілися зіроньки з землі,
Забриніли звуки, завесніло!
Зачарована, замріяна земля
Заспівала, знадно заквітчалась.
Затепліло, загуло здаля —
Зимонька занила, запручалась...
Затепліло! Здолана зима!



Світанок

Сад спочиває, спить спокійно,
Ставок старенький стуманів.
Стежина-стежка самостійно
Снує собі серед садів.
Світанок синій струменіє,
Сосна світлішою стає.
Серпанок світиться, світліє.
Сон сновидіннячка снує.
Світ стрепенувся. Скільки спати?
Співають сотні солов’їв!
Скоренько стало скрізь світати.
Стрижі стрілою! Сонце! Спів!
Сміється сонце, світить, сяє!
Стрічає сонечко сосна.
Сопілка, скрипочка співає,
Співає серденька струна.



Таких віршів можна написати багато на різні літери, а це означає, що у рідній мові дуже багато синонімів та антонімів, які збагачують мову, роблять її колоритною, милозвучною. Бо ж мова — це душа народу. А наш народ — працьовитий і співучий, тонко відчуває красу, несе у своєму серці любов і доброту, тому й мова наша лагідна і тепла, щира і добра, м’яка і чарівна,

її не можна не любити, бо вона прекрасна! Але щоб її вивчити, треба докласти багато зусиль — складна вона для вивчення. Рідну мову треба вчити ціле життя, адже вона весь час змінюється, розвивається.

Мова жива, вона немов чисте джерело, що витікає з-під землі і поїть кожного, хто припаде до неї устами. Слів у мові є сила-силенна, але кожне слово несе своє значення, смислове забарвлення, має свій відтінок, тон і напівтон. Тому слово треба вживати в мовленні правильно, вдало, щоб воно відповідало тому стану, який ти хочеш передати. От, наприклад, візьмемо слова: йти, ходити. Ці слова мають так багато синонімів, що передають будь-який стан. Та й нових слів утворювати не потрібно, бо частенько люди не можуть підібрати правильно слово, та й утворюють «суржик» — ні українське, ні російське, а щось посередині. А слова треба вживати правильно. Ось вірш, у якому є багато синонімів до слів іти, ходити.

Кроком руш! — Пішли солдати!
Й чоловік наддав ходи.
Топчуть стежку каченята
До холодної води.
По ланах весна простує,
Дибає старенький дід.
Військо чітко марширує,
Діти рушили услід.
В мандри хлопці подалися,
Прямували навпрошки.
Геть знесилені плелися
Вже додому хлопчаки.
Тупає мале дитятко,
По доріжці дріботить,
І чалапа каченятко,
Ходить дуже тихо кіт.
Він крадеться тишком-нишком,
Ніби тінь сама повзе.
Та гайнула в нірку мишка —
От котові не везе!
Сунуть хмари волохаті —
Затулили небо все,
Чимчикує гордо братик,
Бо п’ятірочку несе!
Он мале дівча стрибає
По калюжах навмання.
Дід старенький шкандибає,
Плентається цуценя.
Гриць, насупившись, чвалає.
Сам не зна, куди бреде,
А малятко чеберяє,
Мама хлопчика веде.
По землі снують мурашки
Цілий день туди-сюди.
Лізе кіт старий до пташки —
Недалеко до біди.
От Василь чимдуж несеться,
Щоб новину розказать.
А Олесик ледь плететься,
Він втомився мандрувать.
Всі у русі на землі:
І великі, і малі.
Всі ідуть, повзуть, літають,
Ходять, лізуть, шкандибають,
Сунуть, дибають, плетуться,
Плентаються і несуться,
То чвалають, то мандрують,
Дріботять і чимчикують,
Чеберяють і снують,
Але всі кудись ідуть.
Слів багато ти вже знаєш,
Тільки їх не забувай.
Як про щось сказати маєш,
Слово правильно вживай!



Свою мову потрібно постійно збагачувати новими словами, виразами, вдалими порівняннями, прислів’ями, щоб вона була барвистою і привабливою. Бо слово — це велика сила, яка може приголубити людину, розчулити, підняти їй настрій, захопити і повести на подвиг, а може просто знищити, образити, завдати такої душевної рани, що й годі впоратись. Тому, розмовляючи з людиною, треба постійно думати, добирати такі слова і вирази, щоб не образити, не скривдити її мимоволі сказаним гірким словом. От яка мова! Будьте пильні до слова, бо ж кажуть у народі: «Слово не горобець, вилетить — не спіймаєш». Справді, скажеш невдало, а в людини — камінь на серці. А жодна людина не має ображати іншу, тому й навчіться розмовляти так, щоб усім хотілося поговорити з вами. Для того в мові треба вживати багато лагідних, чарівних слів, щоб усім було приємно слухати вас. Ці слова всім відомі, але частенько їх не вживають, бо думають, що й так гарно. А вони ж такі прості і всім доступні: «добрий день», «привіт», «спасибі», «дякую», «пробачте», «прошу вибачення», «перепрошую», «дозвольте звернутися», «прошу», «до побачення», «добридень», «на добраніч». Їх небагато, але без них мова зблідла б. Людина, яка замість цих прекрасних слів вживає слова брутальні, створює навколо себе чорну ауру, вона нічого доброго не робить ні собі, ні іншим, бо слухати її дуже прикро. Та не дуже приємно слухати і тих, хто говорить «суржиком», та так, що не розбереш, що ж хотів сказати той великий грамотій. А все йде від душевної ліні. Людина не дбає про себе, не думає про те, що вона не тільки себе не поважає, а й іншим завдає прикрощів. І таких людей зустрічається багато. Але ж сьогоднішня молодалюдина повинна нести культуру мови до людей, щоб усі чули, як потрібно розмовляти, як звертатися в громадських місцях до людей. От у магазині часом можна почути: «Дайте байковий халатік з голубим воротніком» — а треба так: «Подайте, будь ласка, фланелевий халатик з голубим комірцем», або: «Чудна блузка», а треба: Чудова блузка, «Пальто на мєху» — треба ж: «Пальто на хутрі тощо». І в транспорті не раз чути: «Тролейбус битком набитий», а треба: «Тролейбус переповнений», або «Тролейбус повний-повнісінький». «Нажми на тормоза! Останови!», а треба: «Натисни на гальма, зупини». І таких висловів дуже багато, тому що люди не стежать за мовою, а ще тому, що не знають, як треба. Щоб розмовляти правильно своєю рідною і чудовою, веселковою мовою, пишатися тим, що ми — українці, вільний і незалежний народ, що нас чує і до нас прислухається сьогодні світ, що є в нас така прекрасна рідна українська мова, мова нашого народу, нашої землі, мова гір і полів, степів і лісів, рік і озер — наша найрідніша чарівна українська мова.


Співай, моя мово, у пісні чудовій
І смійся, у жартах звучи!
Світися щасливо у зірці ранковій
І в побуті теж — не мовчи!
Здіймайся у славі у небо високе,
Багатою будь, як земля.
Глибокою будь, наче море широке,
Щоб чули тебе віддаля,
Квітуй, як весна, у чарівнім суцвітті,
Весело по світу йдучи,
Звучи, моя мово чарівна, у світі
І в серці людськім не мовчи.
Не дай занедбати себе і забути,
До кожного серця дійди.
У миті біди і найважчої скрути,
Як матінка рідна, прийди!
І тихо-тихенько співай колискову,
Щоб серце в дитинство вернуть,
Щоб більше ніколи свою рідну мову
Не міг українець забуть.



Ідіть по світу гордо й незалежно, знайте, що ви діти вільної України, багатостраждальної, але роботящої і доброї, щирої вашої Батьківщини. Вона одна у вас, як мати. І від нас усіх залежить, якою вона буде, наша мила Україна. Від нашої любові, від праці, від честі нашої залежить її майбутнє і доля всіх нас. Любіть свою мову, свій милий край, свою Україну.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Уроку Тема уроку
Фізика як навчальний предмет у школі. Фізичний кабінет та його обладнання. Правила безпеки у фізичному кабінеті

Конспект уроку на тему «Ти споживач»
Шановна редакція! До Вашої уваги я надсилаю конспект уроку на тему «Ти споживач». Це відкритий урок, який було представлено на ІІ...

Уроку виробничого навчання №1 Тема програми
Тема уроку: Навчально-виробничі завдання курсу. Зміст праці, етапи професійного становлення І професійного зростання. Ознайомлення...

Уроку до Дня знань Тема уроку: Україно! Ти для мене диво!
Україну, її природу, історію боротьби за проголошення незалежності, познайомити із видатними історичними постатями, поглибити знання...

Соборна. Вільна. Неподільна! Моя
З метою належного відзначення у 2016 році Дня Соборності України, подальшої консолідації суспільства навколо ідеї єдності держави,...

Пам'ятка на тему: державна символіка україни
Становлення демократичної, правової, соціально орієнтованої держави Україна, неможливе без формування поваги громадян до її символіки....

Урок засвоєння нових знань
Учити учнів мати власну думку з приводу конкретних історичних явищ І процесів, обґрунтовувати й відстоювати її. Виховувати учнів...

Тема: Військовий обов’язок громадян України мета
Мета: ознайомити учнів з порядком виконання військового обов’язку громадянами України, розвивати вміння учнів висловлювати та відстоювати...

Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у...
Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої...

Уроку
Назвати причини та наслідки соціальних небезпек, конфліктів та можливі соціальні небезпеки у місцях проживання



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка