Пошук по сайту


Дипломна робота спеціаліста на тему: специфіка міжнародного маркетингу у сфері електронної торгівлі - Сторінка 4

Дипломна робота спеціаліста на тему: специфіка міжнародного маркетингу у сфері електронної торгівлі

Сторінка4/5
1   2   3   4   5
Рис. 2.1.1. Темпи приросту електронної комерції B2C у США та Європі, %

В Інтернет-сегменті ринку основними будуть продукти програмного забезпечення й послуги. Європейський ринок інформаційних технологій буде розвиватися в напрямку збільшення кількості послуг для різних секторів економіки: для промислового сектора - електронна торгівля "бізнес-бізнес", для фінансового сектора - Інтернет-банкінг, для енергетики - онлайновий білинг, для транспортного сектора - онлайнове планування і керування перевезеннями, для торгівлі - Інтернет-магазини, для освіти - дистанційне навчання. У найближчі три роки очікується активне використання нових форм електронної торгівлі: безпровідної, голосової, телевізійної. Понад 80% керівників європейських фірм від подібних технологій чекають більшого ефекту, ніж від звичайної електронної комерції [13].

На даному етапі багато країн Азійсько-тихоокеанського регіону знаходяться на стадії бурхливого розвитку мережі Інтернет, що, в свою чергу, вже у близькому майбутньому може призвести до бурхливого розвитку електронної комерції.

Вже зараз доходи компаній АТР від електронної комерції сягнули 66 млрд. дол., з яких 61 млрд. дол. припадає на сектор B2B.

Важливо відмітити нерівномірність розвитку електронної комерції у АТР. Так, Японія є інтернет-гігантом у регіоні. З 5 млрд. дол. що припадають на роздрібну онлайн торгівлю у регіоні майже 2,5 млрд. дол. припадає на Японію [14].



Рис. 2.1.2. Об’єми електронної комерції по країнам атлантично-тихоокеанського регіону, млрд. дол [14]

2.2 Аналіз застосування маркетингу у міжнародній електронній торгівлі

Середовищем для електронної торгівлі може бути не тільки мережа Інтернет, а й люба комп'ютерна мережа. Суб'єктами електронної комерції виступають фізичні та юридичні особи, а також урядові організації.

Модель електронної комерції B2C - електронна роздрібна торгівля між компаніями та кінцевими споживачами.

Онлайнова компанія (інтернет-компанія)- компанія, яка веде свої бізнес-процеси повністю через мережу Інтернет. Інтернет-магазини є найбільш розповсюдженими онлайновими компаніями [15].

Інтернет-магазин (електронний магазин, онлайновий магазин) - це програмний комплекс, який дозволяє продавати товари чи послуги через мережу Інтернет та автоматизувати управління бізнес-процесами. Електронні магазини об'єднують елементи прямого маркетингу та традиційної торгівлі. Основними відмінностями інтернет-магазину від традиційного є інтерактивність, велика кількість інформації та асортименту продукції і персоналізований підхід до кожного відвідувача. Найбільшим недоліком електронних магазинів є те, що не можна торкнутися товару та оцінити його візуально. Проте, цей недолік з успіхом компенсується великою кількістю інформації, яку не зможе надати продавець в традиційному магазині.

Основними функціями електронного магазину є [15]:

- надання якомога повнішої інформації про представлені товари та послуги;

- прийом та обробка заказів;

- персоналізація відвідувачів;

- проведення платежів (за умови підключення до платіжної системи);

- збір та аналіз статистичної інформації.
С
Вибір способів оплати
творення якісної системи Інтернет-торгівлі неможливе без вивчення споживачів. Саме тому, технічні можливості електронного магазину повинні надавати можливість для ідентифікації відвідувачів та отримання статистики.

Сервісна підтримка

Своєчасне постачання














Асортимент товарів

Повна інформація про товари та послуги, навігація

Ціни на товари


Рис. 2.2.1. Основні критерії оцінки інтернет-магазину

Всі вони є важливими для того, щоб відвідувач прийняв рішення про покупку в електронному магазині. По даним дослідницької компанії Net Effect Systems приблизно шість відсотків відвідувачів вирішують зробити покупку в інтернет-магазині, але тільки третя частина з них успішно це робить [15]. Інші відвідувачі через недостатню кількість інформації про товари чи послуги та низький рівень обслуговування не доводять процес покупки до кінця.

Таким чином, відвідувач електронного магазину повинен легко знайти відповідь на всі запитання, які стосуються товарів та послуг, їх характеристик, способів покупки, оплати та доставки. Крім того, робота з відвідувачем сайту не повинна закінчуватись після прийняття ним рішення про покупку чи відмову від неї. Тому, варто йому запропонувати [16]:

- зробити закладку на сайт;

- підписати на розсилку, в якій повідомляється про нові надходження;

- залишити заказ на товари, яких в даний момент немає;

- зайти на гостьову книгу чи форум;

- заповнити анкету для персоналізації.

Також, варто розглянути можливість спонукати відвідувачів до здійснення імпульсних покупок в електронному магазині. Імпульсна покупка - це не запланована покупка, здійснена в результаті прийняття рішення за короткий проміжок часу. Ефективним маркетинговим інструментом для здійснення відвідувачем імпульсної покупки є спеціальна ціна на певні товари. Найбільш "гарячі" пропозиції розміщують на сторінках першого рівня на видних місцях та виділяють їх за допомогою анімаційних ефектів чи іншими способами.

Відзначимо основні елементи, на основі яких будують взаємовідносини з покупцями служби електронного магазину [16]. Це каталог товарів, вся необхідна інформація для здійснення покупки, віртуальна корзина та процедура реєстрації. Віртуальна корзина - це список товарів, які вибрав покупець в інтернет-магазині. Важливо, щоб покупець до моменту відправлення заявки міг ефективно управляти вмістом своєї віртуальної корзини та бачити всі суми покупок. Щодо реєстрації відвідувачів, то деякі електронні магазини пропонують реєструватися до початку роботи з віртуальною корзиною, а деякі після формування заказу. Відвідувачі, які зареєструвалися при вході в інтернет-магазин мають можливість отримувати персоналізовану інформацію та послуги (при умові існування в електронному магазині системи персоналізації).

Для збільшення продаж інтернет-магазин повинен підтримувати різні методи заказу. Наприклад, через веб-сторінку, по електронній пошті, по факсу чи телефону [16]. Також, важливо автоматизувати процес заказу та оплати. Після того, як відвідувач зробив заказ в інтернет-магазині, йому необхідно відправити автоматичне підтвердження по електронній пошті чи факсу. На випадок, якщо у клієнта виникнуть запитання у підтвердженні, повинна бути інформація щодо даного заказу: адрес доставки, заказані товари, дату і час заказу, а також контактна інформація продавця. Бажано, щоб інтернет-магазин підтримував функцію електронного відслідковування виконання заказу чи доставки. Також, інтернет-магазини повинні надавати своїм покупцям всі можливі, з фінансової точки зору, способи оплати. Звичайно, це залежить від вартості товарів та послуг, які продає інтернет-магазин і, відповідно, від його аудиторії.

Постачання товарів є важливим етапом завершення покупки. Від того, наскільки оперативною буде доставка, залежать подальші закази покупця та його відгуки про роботу інтернет-магазину. Враження про інтернет-магазин доповнюються враженнями від постачання товарів. Адже, в момент доставки товару представники інтернет-магазину зустрічаються з покупцем особисто. Перед постачанням товарів служба електронного магазину підтверджує отримання заказу по електронній пошті чи телефону та повідомляє про дату доставки. Якщо товар постачається безпосередньо через мережу (програми, інформація чи інша продукція в цифровому форматі), необхідно своєчасно повідомити покупця про поступання коштів на рахунок продавця, з метою надання доступу до товару якнайшвидше, без затримок.

Вивчення маркетингового середовища є відправною точкою кожного бізнесу. Щоб добитися успіху, насамперед, необхідно визначитися з позиціонуванням електронного магазину та його конкурентними перевагами.




Рис. 2.2.2. Основні риси успішної онлайн компанії у галузі електронної торгівлі

Як і традиційні компанії, онлайнові компанії та інтернет-магазини повинні проводити позиціонування своїх пропозицій та себе самих [16]. Позиціонування - це дії по розробці пропозиції компанії та її іміджу, направлені на те, щоб зайняти певне позитивне положення в свідомості цільової групи споживачів. Для ефективного функціонування електронний магазин повинен, в першу чергу, орієнтуватися на цільових споживачів. Для цього необхідно скласти список факторів, які можуть вплинути на оцінку, запропонованих компанією товарів чи послуг, цільової групи споживачів. Таким чином, онлайнові компанії створюють моделі споживчих потреб. Далі потрібно побудувати структуру споживчих цінностей, співставляючи кожен фактор з однією із чотирьох груп благ (основні, очікувані, бажані та несподівані). Несподівані блага для споживачів часто є найціннішими [16]. Відповідно до цього, компанія приймає рішення щодо споживчих потреб, комбінуючи та вибираючи найцінніші для цільової групи споживачів. Відзначимо, що кінцевим результатом позиціонування електронного магазину є створення його позитивного іміджу на основі цінних для цільових споживачів пропозицій. Стратегія позиціонування для кожного інтернет-магазину є різною, але, вважаємо, що ключовим напрямком при цьому є позиціонування по якості обслуговування [17]. Тому інтернет-маркетологи повинні провести аналіз значимості додаткових послуг, вибравши найцінніші послуги для цільової аудиторії, та провести по ним позиціонування.

Для того, щоб отримати конкурентні переваги, кожна компанія повинна знайти свої власні способи диференціювання пропозицій. Диференціювання - це процес розробки ряду істотних особливостей продукту, які повинні відрізняти його від товарів конкурентів.

Попередньо необхідно провести дослідження конкурентів.

Дослідження конкурентів включає в себе аналіз:

- специфіки інфраструктури;

- політики ціноутворення;

- об'ємів продаж та відвідуваності;

- якість надання ними послуг;

- якість та глибина інформації на сайтах конкурентів;

- асортиментна політика;

- позиціонування та реклама;

- стратегії просування торгової марки.

Як і традиційні, інтернет-компанії та інтернет-магазини можуть проводити диференціацію своїх пропозицій по таким напрямкам: товарам, послугам, персоналу, маркетинговим каналам та іміджу [17]. Оскільки, через мережу Інтернет продаються, в основному, стандартні товари, які мають низькі можливості для диференціювання, то для інтернет-магазинів ефективним напрямком для диференціації є саме послуги. Електронні магазини можуть проводити диференціацію додаткових послуг по таким змінним: простота оформлення заказу, зручність, постачання, установка, консультування, надання всієї необхідної інформації щодо продукції в любий час, передпродажне та післяпродажне обслуговування і ремонт. Таким чином, інтернет-магазини мають можливість для диференціації на кожному етапі споживчого ланцюгу.

Однак, при диференціюванні послуг, інновації легко копіюються конкурентами. Тому, інтернет-магазини повинні підтримувати високу якість надання додаткових послуг при продажі товарів та використовувати персоналізацію. Додатковий сервіс, як правило, сприяє підвищенню цінності товарів та їх просуванню на ринок [17].

Таким чином, основними конкурентними перевагами інтернет-магазину є висока відвідуваність, широкий асортимент, повнота інформації про товари та послуги, швидкість зворотнього зв'язку, зручність навігації, достатній вибір можливостей оплати та компетентність співробітників при обслуговуванні клієнтів.



Рис. 2.2.3. Компанії в онлайн індустрії з найбільшими відділами маркетингу, млн. дол. – витрати на маркетинг, 2009 рік [18, 19, 20]

Як і традиційні магазини, інтернет-магазини проводять сегментування ринку для підвищення ефективності своєї діяльності. Перш ніж провести сегментацію ринку, необхідно оцінити потреби цільової аудиторії.

Оцінка потреб кінцевих споживачів [21]:

- сегментація покупців даної продукції;

- ключові фактори, на основі яких приймається рішення про покупку;

- частота здійснення покупок в мережі Інтернет;

- рівень доходу потенційних клієнтів.

При оцінюванні цільової аудиторії необхідно враховувати фактори культурного і соціального порядку, особисті фактори та індивідуальні психологічні фактори. До факторів культурного і соціального порядку можна віднести рівень освіти, соціальне і сімейне положення. Особисті фактори - це вік, етапи життєвого циклу сім'ї, рід занять, хоббі, матеріальне положення та долі фінансових витрат. Індивідуальні психологічні фактори оцінюють виходячи з мотивів та уподобань. Крім потреб цільової аудиторії необхідно взяти до уваги такі фактори, як: час та місце доступу до мережі Інтернет, регулярність користування мережею, мотиви і цілі використання Інтернет. Необхідну інформацію можна знайти в самій мережі. Разом із визначенням потенційних споживачів необхідно зазначити інформацію, яка цікавитиме їх та яку потрібно обов'язково розмістити в електронному магазині.

Перейдемо до розгляду такого маркетингового інструменту, як ціноутворення. Ціна є важливим елементом комплексу маркетингу [21]. Як і традиційні компанії, компанії, які займаються електронною комерцією, розробляють цінові стратегії в залежності від таких основних факторів:

- еластичність попиту;

- цілі компанії;

- типи товару чи послуги;

- якість товарів, послуг;

- структура ринку;

- конкурентна ринкова ситуація.

Цінова стратегія фірми - це стратегія дій, направлених на визначення оптимального методу ціноутворення, який забезпечить компанії досягнення поставлених цілей. Необхідно зазначити, що цінова стратегія фірми міняється в залежності від змін на ринку. Ми не будемо детально зупинятися на стратегіях та методах ціноутворення, оскільки, ця тема детально виствітлена в більшості відомих авторів книг по маркетингу та менеджменту. Тільки відзначимо, що компанії, які займаються електронною комерцією, в першу чергу, орієнтуються на низькі ціни, ціни конкурентів та кастомізацію цін. Кастомізація цін (динамічні ціни) - це встановлення різних цін різним покупцям.

Система ціноутворення є важливою компонентою маркетингу. Перед компанією виникає необхідність створення унікальної пропозиції щоб не знижувати ціни. В ситуації, коли постійно зростає кількість інтернет-магазинів, які торгують одними і тими ж товарами, існує необхідність диференціації та створення додаткових послуг для надання товарам більшої цінності.

В літературі по маркетингу розглянуті принципи ціноутворення в сфері електронної торгівлі [21]. Основні з них такі:

1) принцип цільової направленості процесу ціноутворення. Означає чітке визначення проблеми, в вирішенні якої, повинні враховуватись ціни.

2) принцип оперативності. Необхідність швидкого внесення змін в цінову політику.

3) принцип послідовності етапів ціноутворення.

4) принцип адаптивності. Можливість зміни цін в залежності від ринкових умов.

Основною відмінністю ціноутворення в мережі Інтернет від ціноутворення на традиційних ринках є можливість: зі сторони продавця адресувати пропозиції конкретним покупцям по спеціальним цінам та встановлювати аукціонні ціни чи динамічно міняти їх в залежності від попиту; зі сторони покупця швидко порівнювати ціни великої кількості продавців, а також називати свою ціну та швидко отримувати відповідь.



Рис. 2.2.4. Динаміка зростання кількості службовців у віддідах маркетингу великих компаній орієнтованих на Інтернет (середньостатистичні данні), % [23]

Деніел Еймор пропонує наступні принципи ціноутворення в Інтернет [22]:

1) ціна на товар нижче собівартості.

2) ціна міняється в залежності від попиту.

3) ціна на транзакцію.

Перший принцип грунтується на тому, що компанія одержує прибуток з додаткових послуг і тому має можливість продавати товари по ціні, яка може бути нижчою або дорівнювати собівартості. Наприклад, за рахунок реклами існує багато друкованих видань, які продаються по цінам, нижчим ніж їх собівартість. Таким чином, і інтернет-магазини ставлять на товари низькі ціни за рахунок прибутків з баннерної реклами чи інших додаткових послуг.

Другий принцип ціноутворення базується на тому, що ціну встановлюють в залежності від попиту, але не нижче ніж її собівартість. Наприклад, авіакомпанії при існуванні великого попиту на квитки певного авіарейсу підвищують ціни, та навпаки, для повного розпродажу на найближчий рейс знижують ціни.

Третій принцип ціноутворення грунтується на вартості транзакції. Деякі товари чи послуги досить дорогі і необхідність в їх використанні виникає не так часто, щоб споживачу було вигідно купити даний товар. В такому випадку є сенс встановити ціну за користування даним товаром. В основному, це стосується програмного забезпечення. Використовуючи даний підхід, компанія має змогу отримувати стабільний прибуток.

Вибір того чи іншого методу ціноутворення обумовлюється різними причинами і залежить від дії певних факторів. Основні фактори, що визначають рівень ціни на товари в мережі Інтернет та послуги такі [22]:

1) цінність товару чи послуги для споживача.

2) оцінка якості та особливості товару.

3) верхній та нижній рівень ціни на аналогічні товари та товари-замінники.

4) конкурентний стан ринку.

5) цілі та методи ціноутворення.

6) канали просування.

7) життєвий цикл товару.

Необхідно зазначити, що успіх в Інтернет залежить від інших факторів ніж у традиційному бізнесі. Щоб добитися успіху в мережі компанія повинна запропонувати послуги більш якісні, ніж конкуренти, оскільки, якість обслуговування в сфері електронної комерції є ключовим фактором успіху. Тому, необхідно застосовувати маркетингові інструменти для визначення цінних для цільової аудиторії послуг.

2.3 Аналіз глобальних перспектив розвитку електронної торгівлі

Дуже перспективним в у світі є така форма організації інформаційної та торговельної взаємодії між компаніями через Інтернет, як В2В електронна комерція. В умовах поглиблення міжнародного поділу праці, активного розвитку спільної комерції, коли підприємства не тільки купують один у одного продукцію, а й спільно працюють над виробництвом нових товарів та послуг, електронна комерція такого напрямку набуває особливого значення, оскільки вона передбачає формування тривалих партнерських відносин між підприємствами, які здійснюються через комунікаційні мережі.

На даний момент корпоративна інформація є однією з найзахищеніших у світі. Але че не означає що маркетингові дані, які кожна окрема компанія отримую підчас своєї діяльності не можуть бути розповсюджені серед компаній, які наприклад не є прямими конкурентами. Тому об’єднання інформаційних ресурсів, задля накопичення найбільшого об’єм інформації для прийняття правильного маркетингово рішення або ходу – є ключовою перспективою, яка частково втілюється вже сьогодні.

кожним роком електронна комерція, у складі цифрової економіки, займає все помітніше місце, і вже відіграє роль не тільки засобу пошуку нових ринків збуту, а й, що значно важливіше, передбачає нові способи виробництва, перерозподілу та збуту товарів та послуг.

Галузь електронної комерції B2C є занадто інерційною, завдяки інерційності попиту споживачів, тому її розвиток буде сталим, але вже не таким швидким як у 1995-2000 рр. Галузь B2B ще навіть не досягла і 15% своїх потенційних можливостей. Загальний об'єм транзакцій B2B співвідноситься до B2C як 9:1. Темпи розвитку B2B електронної комерції не знижуватимуться наступні 5 років.

США не втратять свого лідерства у галузі електронної комерції щонайменш наступні 5 років, за умови мудрої державної політики у цій сфері. Хоча частка доходів електронної комерції США і зменшиться.

Таблиця 2.3.1.

Прогонозовані темпи розвитку електронної торгівлі у Північній Америці та Европі, %

У Європі прогнозується скорочення розриву між нею та США у галузі електронної комерції, існує навіть можливість досягнення "запланованого" інформаційно-економічного лідерства. Азійський ринок електронної комерції значно розшириться, в першу чергу за рахунок Китаю. Можливо, Китай у своєму розвитку галузі B2C навіть перездожене Європу. Інвестиційний клімат сектору B2C щонайменше ще 2 роки залишатиметься несприятливим через наслідки світової економічнох кризи. B2B дуже швидко відновить свою репутації у очах інвесторів, перш за все за рахунок "великих гравців".

Зрозуміло, що основним поштовхом до освоєння банками та комерцією сфери телекомунікацій і комп’ютерних мереж стала глобальна (всесвітня) інформаційна структуризація. Усе це призводить до появи нових бізнес-моделей, засобів маркетингу та ведення банківської справи.

Якщо раніше при використанні інформаційних технологій ставка робилася, перш за все, на безпаперові технології та можливість одночасно оперувати інформацією з багатьох точок (зокрема, робочих місць), то в останні роки – це поява нових способів ведення комерції (без складів та всієї традиційної інфраструктури) та віртуальних банків.

Актуальним стає питання масштабування інформаційних технологій, що використовуються, бо об’єми інформації вже не просто великі, вони ще й подвоюються майже щороку. Актуальним стає навіть завдання “просто” знайти потрібну інформацію. Об’єм пропозиції може бути таким, що не тільки аналіз, а й простий перегляд зібраної інформації може тривати роки. Наприклад, якщо для пошуку інформації використовувати сучасний Іnternet, то доведеться індивідуально відвідати всі сервери. Фактично існує багато інформації, але нею неможливо оперувати:


Рис. 2.3.2. Актуальні питання у процесі подальшого розвитку електронної торгівлі

  1. або не вистачає часу для її доступу, бо для цього, можливо, потрібно “відвідати” сотні чи тисячі адрес (Web-вузлів);

  2. або вона застаріє швидше, ніж її можна буде виявити та обробити.

Основна тенденція інформатизації комерційної діяльності – допомагати банкам заробляти кошти, а не тільки підвищувати рівень автоматизації їх діяльності.

Еволюція у плані інформатизації рухалась у такому напрямі:

  1. стадія простих облікових завдань;

  2. масове обслуговування клієнтів, електронні платежі;

  3. проведення операцій та доступ до інформації в будь-який час з будь-якого місця, де знаходився клієнт.

Така доступність послуг дає можливість знайти найбільш дешевого виробника, банк, магазин. Їх місцезнаходження має все менше значення. Тобто клієнтів тепер можна знаходити в усьому світі, що кардинально змінює політику маркетингу та сам профіль ринку банківських послуг і комерції загалом.

Цікаво відмітити і таку особливість у глобальному інформаційному середовищі: якість послуг стає швидко відомою для широкого загалу фахівців, користувачів (телеконференції, електронні дошки об’яв тощо), що позитивно впливає на ринок послуг.

Ще нещодавно банкам для надання послуг клієнтам потрібно було створювати в державі (світі) власні філії. Тепер потреба у цьому зменшується, проте інформаційна технологія дає можливість створювати для кожної групи клієнтів спеціальні види послуг, поєднувати їх з домашнім чи робочим офісом. Передусім, це нові послуги банків у страховому бізнесі, консультації з фінансових питань, розробка і виконання інвестиційних проектів.


Електронної торгівлі





Оплата туристичних послуг через Інтернет



Доставка продуктів споживання, які були придбані через Інтернет



Онлайн транзакції, платежі через Інтернет

Рис. 2.3.1 Найбільш динамічно розвинені галузі електронної комерції

За оцінками аналітиків, ринок електронної комерції через Іnternet до 2011 року досягне об’єму в $1.5 трлн. Проте основною перешкодою є недостатньо високий рівень безпеки даних у мережі. Отже, це зумовлює розробку новітніх технологій аудиту, конфіденційності при максимальній відкритості мережі.

Незважаючи на всі спроби, наступні проблеми електронної торгівлі досі ще треба вирішити, навіть теоретично:

1) непроінформованість продавця щодо статусу покупця, при тому, що податковим законодавством передбачені різні податкові ставки для різних покупців.

2) визначення інформаційних товарів чи як послуг чи як уречевленого товару, за умови, що податкове законодавство розглядає товар лише у уречевленій формі.

3) відсутність інформації про надані продавцем послуги, що не виходили за рамки Мережі.

4) відсутність інформації про місцезнаходження покупця.

З точки зору макроекономічного регулювання електронної комерції державою ситуація зрозуміліша. Ще у 1996 р. Президент США затвердив директиву стосовно електронної комерції, принципи якої залишаються актуальними і по сьогоднішній день:

1) приватний сектор має переважати;

2) державні органи не повинні застосовувати будь-які заборони та примус, окрім тих випадків, коли немає іншого вибору;

3) там де потрібне втручання держави, воно має бути мінімальним настільки, наскільки дозволяє законодавство;

4) державні органи мають враховувати унікальні особливості мережі Інтернет;

5)електронна комерція має основуватись на глобальній основі.

Такі принципи регулювання збережені також і в Європі і в Азії.

РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ

МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ

3.1 Механізм правового регулювання електронної торгівлі у світі

В даний час відбувається уніфікація правових актів держав світу в області електронної комерції, відповідно до рекомендацій міжнародних організацій.

Центральне місце в зазначених документах займає Типовий закон UNCITRAL про електронну комерцію. Закон готувався протягом 1985-1996 років комісією з міжнародної торгівлі ООН (UNCITRAL). Його ціль — уніфікація законодавств держав, відповідно до вимог, що виникають у зв'язку з розвитком телекомунікаційних технологій. Закон складається з двох частин — електронна комерція в цілому й електронна комерція в перевезенні вантажів. Відзначається, що ряд функцій паперового контракту властивий і контрактові, що укладається в електронному вигляді, у тому числі: читабельність; незмінюваність; можливість робити копії; можливість аутентифікації за допомогою підпису; простота збереження. Законом закладений принцип не дискримінації. Інформація не може бути позбавлена юридичної чинності, дійсності або позивної сили на тій лише підставі, що вона передається в електронній формі. У Типовому законі визначено, що є оригіналом контракту, умови оферти й акцепту в електронному вигляді, час і місце одержання або відсилання електронного повідомлення і ін. [23]

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН А/51/628 від 30.01.97 р. рекомендує державам при розробці законодавства «враховувати положення Типового закону через необхідність уніфікації законодавства, застосованого до альтернативних паперових форм, методів передачі і збереження інформації». У СІЛА з метою зближення законодавства штатів Національна конференція уповноважених з уніфікації законів штатів СИТА в 1999 році розробила і передала для обговорення і прийняття уніфікований закон про електронні транзакції

(UETA). Під транзакціями в UETA розуміються дії або набір дій, що виникають у випадку, коли двоє або більш осіб взаємодіють у сфері торгівлі або в адміністративних відносинах. Закон не примушує сторони робити транзакції в елек­тронному вигляді — автономія волі сторін на першому місці. Закон також не передбачає повний набір норм, що регулю­ють електронну торгівлю. Ціль UETA — закріпити юридич­ну чинність транзакцій, зроблених в електронному вигляді.


ООН (UN)

Европейський Союз (EU)



Законодавство у сфері електронної торгівлі



Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСD)

Регіональні структури: СНД, і т.п.


Рис. 3.1.1. Основні структури у процесі створення міжнародного законодавства у сфері електронної торгівлі [23]

Подібний підхід простежується й у Директиві ЄС «Про електронну комерцію». У преамбулі Директиви вказується, що «розвиток електронної комерції в інформаційному суспільстві обіцяє перспективи зайнятості в Співтоваристві, особливо щодо малих і середніх підприємств, і буде стимулю­вати економічний ріст і інвестиції європейських компаній...».

Директива регулює відносини в таких областях, як виз­нання електронних контрактів; визнання позивної сили еле­ктронних контрактів; процедура укладання контрактів он­лайн і мінімальні вимоги про надання інформації учасника­ми договору (істотні умови електронного контракту); відповідальність інформаційних посередників (interediary service provider) за відправлення, одержання або збереження електронних документів, надання доступу до мережі, а також інформування учасників угод про технічну сторону ук­ладання угод у електронному вигляді.

Комерція залежить від довіри між сторонами. Сторони в електронній угоді повинні мати визначений ступінь довіри до партнера, властиву «традиційним» (у простій письмовій формі) методам укладання угод, тобто бути упевненими, що угода легітимна в такому сенсі:

- покупець і продавець є тими, за кого себе видають;

- продавець має право продавати запропонований їм товар;

- покупець має у своєму розпорядженні засоби для

здійснення угоди;

- механізми доставки товару й оплати можливі, легальні

і безпечні;

- проданий товар відповідає описові і придатний;

- куплений товар (або послуга) може і буде доставлений

покупцеві.

Як і американський закон, Директива передбачає прин­цип не дискримінації (у країнах ЄС контракти не повинні бу­ти позбавлені юридичної чинності тільки на підставі того, що вони укладені в електронному вигляді) [24].

При цьому Директива ЄС і Уніфікований закон США вра­ховують рекомендації, що містяться в Типовому законі UNCITRAL, доповнюючи і розвиваючи його у відповідності зі специфікою національних законодавств.

Наступним кроком у цьому напрямку було прийняття Правил ООН про електронний обмін даними в керуванні, комерції і транспорті (UN/EDIFACT, 1988 рік). Правила призначені для узгодження технічних параметрів обміну електронними даними.

З метою збільшення правової захищеності сторін при комерційних трансакціях Європейською економічною комісією ООН у 1995 році був підготовлений Типовий контракт для міжнародного комерційного використання електронного обміну даними. Вироблені рекомендації не належать до торговельних контрактів у цілому, а тільки в частині безпосередньої передачі електронних даних.

Поруч з міжнародними організаціями (Центром ООН зі сприяння торгівлі й електронному бізнесові, Центром спри­ яння ООН процедурі і практиці для керування, комерції і транспорту, Європейською Економічною Комісією ООН (UN/CEFACT), Організацією з поширення стандартів структурованої інформації (OASIS)) у 1999 році були об'єднані зусилля в розробці міжнародного стандарту мови XML (Extensible Markup Language) для електронного бізнесу (ebXML) — технічної бази для уніфікації обміну комерційними електронними даними [24].

Результатом проекту має стати розробка єдиного глобального відкритого XML-стандарту — ebXML, сформованого з урахуванням досвіду електронної комерції останнього десятиліття. Введення стандарту в дію приведе до можливості створення єдиного глобального електронного ринку, що у свою чергу дозволить усім сторонам, незалежно від їхнього розміру, брати участь в електронному бізнесі з використанням мережі Інтернет.
3.2 Модель досвіду у сфері електронної комерції на світовому ринку на прикладі ТОВ «АйТіПі»

Підприємство «АйТіПі» за організаційно-економічною структурою є товариством з обмеженою відповідальністю. ТОВ діє на підставі Статуту, Цивільного кодексу, Господарського кодексу, Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про власність», Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншого чинного в Україні законодавства. Учасники ТОВ не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Повна назва підприємства – товариство з обмеженою відповідальністю «АйТіПі». Підприємство контролюється Зборами Учасників на чолі з Головою Товариства [25].

Збори Учасників Товариства

Голова Товариства





Бухгалтер

Керівники Відділів

Працівники


Рис. 3.2.1. Структура товариства «АйТіПі» [25]

Підприємство займається науковими розробками і розробкою програм комп’ютеризації організації та підприємств, інформаційно-консультативними послугами, консалтингом і т.д. Підприємство розробляє дизайн для сайтів в Інтернеті на замовлення. Займається заповненням сайтів інформаційними ресурсами, а також проводить підтримку у створенні наукових робіт: консультацій щодо можливих джерел інформації і т.д. Саме тому взаємопов’язаність відділів та їх координація дуже важлива.

На підприємство впливає багато факторів, як зовнішніх та внутрішніх. Серед внутрішніх факторів одним з найважливіших є кваліфікаційний рівень та підготовленість кадрів. У зв’язку з високим рівнем знань та досвіду потрібним для виконання прямих професійних обов’язків, кількість кадрів дуже обмежена і товариство постійно відчуває недостачу кадрів [25].

Серед зовнішніх факторів є економічна ситуація у країні, а саме коливання валютних рівнів на міжбанківських ринках, тому що рахунки підприємства у більшості знаходяться у доларах США і це ускладнює розрахункові операції, наприклад з постачальниками програмного забезпечення, деяке з якого завантажується з Інтернету і оплачується у доларах США. Також дуже важливим фактором, який впливає на стабільність товариства є законодавчі акти у сфері інтелектуальної власності. Так як основним продуктом діяльності підприємства є результат інтелектуальної діяльності людини, то дуже важливим є рівень захищеності продукції та наявність можливості вільно дистрибутувати її на встановлених законодавством засадах [25].

Дуже важливою для розвитку товариства є диверсифікація — спосіб розвитку підприємства, що полягає в освоєнні виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, що включає не просто диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов'язані з основними видами діяльності фірми [25].

Ефективність здійснення диверсифікації безпосередньо залежить від своєчасної орієнтації на види товарів, робіт, послуг, які мають попит і є конкурентоздатними. Оцінка результатів діяльності підприємства пов'язана з розробкою методики отримання, аналізу та подання інформації, яка стосується освоєння нових технологій, видів продукції, діяльності ринків та інших видів і напрямків діяльності, а також виявлення закономірностей визначення стану досягнення мети проведення диверсифікації. Перспективи та проблеми, пов'язані із своєчасною оцінкою результатів диверсифікації складових бізнесу підприємств, є актуальними і потребують глибших досліджень [25].

Виходячи з наведених фактів можна сказати, що основним шляхом розвитку підприємства, за умов наявної технічної бази та кваліфікації працівників, є збільшення асортименту послуг у сфері інформаційних технологій. А саме: створення допоміжного відділу, який би займався перекладацькою діяльністю, створення можливостей для надання графічних послуг – веб-дизайну різноманітнішого кругу сайтів. А також створення можливостей для виходу не тільки на англомовні ринки, а й на ринки центральної Європи та Азії, де мовний бар’єр є більш психологічним фактором – тобто покупці бажають отримувати послуги /товари рідною мовою [25].

Україна на даному етапі свого розвитку є достатньо інтегрована у світову економічну спільноту в якій панують ринкові відносини, тому всі економічні процеси, що мають місце у зарубіжних країн, дещо пізніше, але все ж таки відбиваються на економіці нашої держави. Однією з характерних рис ринкової економіки є її циклічність, тобто після піднесення наступає спад і якщо цей спад буде занадто різким чи затяжним, він зможе спричинити серйозні наслідки для національного господарства, оскільки може перерости в серйозну економічну кризу, що і трапилось у 2008 році.

Відомо, що будь-які кризові явища не те що у світі, а й на підприємстві вимагають підвищеної готовності керівників до усунення негативних наслідків спричинених цими явищами, різниця лише у масштабі дій і фінансових ресурсах необхідних для цього, тому необхідний пошук нових методологічних підходів, для забезпечення максимальної ефективності розробки і впровадження антикризових заходів [25].

На даний момент ТОВ «АйТіПі» теж є часткою міжнародної економіки, тому так як і інші підприємства, які задіяні у сфері зовнішньоекономічної діяльності, переживає період кризи. Тому одним з головних завдань керівництва підприємства є подолання кризових тенденцій, які специфічно впливають на підприємство [25]. Головними шляхами подолання кризи є створення додаткових виробничих потужностей, які би дозволили підприємству змінити свою позицію на ринку, створили би визначне підґрунтя для закріплення ТОВ на ринку, як гідного конкурента.

3.3 Перспективні напрямки розвитку маркетингової діяльності у сфері електронної торгівлі

На данному етапі розвитку електронної комерції у світі та виходячи з динаміки її розвитку можна передбачити, що маркетинг у сфері електронної комерції також зазнає змін. Але ці зміни будуть виражені не у структурному напрямку, тому що маркетингова теорія у сфері електронної комерції на даному етапі має постійні риси, які розроблялися протягом кількох останніх десятиліть. Зміни у маркетингу електронної комерції будуть мати характер інтенсифікації у напрямку збільшення накопичення інформації щодо клієнтів та потенційних покупців товарів через електронні засоби.


Маркетингова діяльність у сфері електронної торгівлі





Маркетингові дослідження шляхом опитувань на конкретних Інтернет-порталах/ресурсах



Розширення мережі цільової реклами виходячи з аналізу використання Інтернет ресурсів користувачами

Розвиток мережі послуг, які надаються окремими постачальниками товарів/послуг у Інтернеті


Рис. 3.3.1. Можливі напрямки розвитку маркетингу у електронній торгівлі

Розширення мережі цільової реклами виходячи з аналізу використання Інтернет ресурсів користувачами має на увазі той факт, шо коли Ви користуєтесь певними послугами або купуєте товари у Інтернеті ви залишаєте особисту інформацію у постачальника. Ця інформація може використовуватися для надсилання реклами/пропозицій виходячи з історії вашого відвідування конкретного Інтернет ресурсу, та на основі покупок/послуг, які були вами сплачені. Розвиток цього напрямку буде інтенсифікуватися шляхом накопичення більшої кількості інформації про ваші уподобання. Вона може передаватися на інші ресурси, які можуть надавати суміжні послуги, або реалізувати суміжні товари.

Дедалі більше Інтернет ресурсів буде використовувати опитування відвідувачів сайтів та клієнтів для розвитку тих чи інших приорітетів, виходячи з уподобань покупців товарів та послуг.

Іншим дуже важливим шляхом розвитку є диверсифікація торгівлі у сфері електронної комерції. З часом дедалі більше сайтів буде розширювати асортимент товарів, які мають суміжний характер, або можуть навіть не мати відношення до основного товару, який розповсюджується.

Загалом основною перспективою на даному етапі у маркетингу електронної комерції є збільшення об’ємів накопичення інформації про клієнтів, аналіз цих даних на прийняття маркетингових рішень на основі цих даних.

Можна також передбачити розробку нового законодавства яке контролює безпечність та недоторканність деяких категорій приватнох інформації, яку клієнти залишають у Інтернеті.

3.4 Органи державного управління охороною праці та їх компетенція і повноваження

Перехід до ринкової економіки, реформування політичної структури влади спричинили за собою глибокі зміни у всіх сферах українського суспільства. Закономірною у зв’язку з цим є також зміна політики охорони праці в державі. Для контролю за дотриманням трудового законодавства, правильністю, повнотою та своєчасністю виконання заходів з охорони праці на всіх рівнях і створено Державний комітет України по нагляду за охороною праці. Також функції по охороні праці покладено на Кабінет Міністрів України та міністерства і інші центральні органи державної виконавчої влади; місцеві державні адміністрації, місцеві Ради народних депутатів [26].

Розвиток техніки і удосконалення технологій, підвищення рівня механізації, автоматизації виробництва, впровадження досягнень науки - все це створює реальні передумови для полегшення трудомістких і некваліфікованих робіт, для покращення умов і збагачення змісту праці.


Загроза погіршення зору користувача ПК




Загроза погіршення травлення через постійне неактивне положення користувача

Загроза захворювань спини при постійному сидінні у неправильномуЇнезручному положенні


Загроза психологічного навантаження на організм через специфіку взаємодії з ПК





Рис. 3.4.1. Основні фактори ризику при роботі за комп’тером

Проте науково-технічний прогрес, характерний для розвитку будь-якої галузі народного господарства, пов’язаний з інтенсифікацією праці, використанням складнішої техніки. А це, у свою чергу, вимагає підвищення рівня профілактичної роботи щодо запобігання дії на працюючих додаткових небезпечних і шкідливих чинників.

Законодавство України з охорони праці визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці. У сфері взаємодії з комп’ютером вони досить специфічні [27]:

Табл. 3.4.1

Вимоги до робочого місця користувача ПК

  1. Ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг; стегна - в горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70 - 90 град. до вертикальної площини; зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20 град. відносно горизонтальної площини, нахил голови - 15 - 20 град. відносно вертикальної площини.

  1. Якщо користування ПК є основним видом діяльності, то ПК і його перефірійні пристрої (принтер, сканер тощо) розміщується на основному робочому столі, як правило, з лівого боку.

  1. Якщо використання ПК є періодичним, то він, як правило, розміщується на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу.

  1. Кут між поздовжніми осями основного та приставного столів має бути 90 - 140 град.

  1. Висота робочої поверхні столу для ПК має бути в межах 680 - 800 мм, а ширина - забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.

Воно також регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Введений в дію Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про охорону праці” з 18 грудня 2002 року вимагає приведення законодавчих і правових актів з охорони праці з цим Законом.

За планом реалізації вимог зазначеного Закону у 2003 році було переглянуто та опрацьовано близько 30 нормативно-правових актів з охорони праці з відповідним внесенням змін до законодавства України, в яких в повному обсязі не враховані вимоги чинного законодавства ЄС.

Приведення національного трудового законодавства у відповідність до стандартів ЄС є необхідним для гарантування високого рівня соціального захисту працівників, в першу чергу поліпшення умов праці стосовно захисту здоров’я та безпеки під час здійснення трудових обов’язків. Це також обумовлено структурними змінами в економіці, розвитком процесів роздержавлення, утворенням нових форм і методів господарювання, суттєвим збільшенням кількості суб’єктів господарської діяльності різних форм власності, особливо у середньому та малому бізнесі та, зокрема, фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю і зобов’язані забезпечити відповідно до чинного законодавства здорові і безпечні умови праці.

Основні законодавчі акти у сфері охорони праці перерахуємо наступним чином [26]:

Конституція України від 28 червня 1996 року;

Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року;

Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-ІV (набрав чинність з 1 січня 2004 року);

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року №2341-ІІІ;

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X;

Закон України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22 лютого 2001 року № 2272-ІІІ;

Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV;

Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV;

Закон України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР;

Закон України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 року № 3356-XII;

Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 року № 2998-ХІІ;

Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII;

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-XII;

Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ;

Указ Президента України “Питання Державного комітету України з нагляду за охороною праці” від 16 січня 2003 року № 29/2003;

Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” від 21 серпня 2001 року № 1094;

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку професійних захворювань” від 8 листопада 2000 року № 1662;

Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об’єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці” від 23 червня 1994 року № 431;

Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці” від 2 березня 1994 року № 135;

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про видачу Державним комітетом по нагляду за охороною праці власникові підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу дозволу на початок роботи підприємства, установи, організації” від 6 жовтня 1993 року № 831;

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці” від 17 вересня 1993 року № 754;

Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення” від 15 вересня 1993 року № 733;

Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення” від 5 серпня 1992 року № 449;

Постанова Кабінету Міністрів України “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” від 1 серпня 1992 року № 442.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють: Кабінет Міністрів України; Державний комітет України по нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади; місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів [26].

У компетенції Кабінету Міністрів України: забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони праці; затвердження національної програми щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища; визначення функцій міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці; визначення порядку створення і використання державних, галузевих і регіональних фондів охорони праці. Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-Прем'єр-міністр України.

Таб. 3.4.2.

Санітарні правила при використанні ПК [27]

  1. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин

(далі - Правила) поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які у своїй діяльності здійснюють роботу, пов'язану з електронно-обчислювальними машинами (далі - ЕОМ) з відеодисплейними терміналами (далі - ВДТ), у тому числі на тих, які мають робочі місця, обладнані ЕОМ з ВДТ і периферійними пристроями (далі - ПП).

  1. Правила встановлюють вимоги безпеки до обладнання робочих місць

операторів ЕОМ з ВДТ та ПП (далі - оператори) та до роботи із застосуванням ЕОМ з ВДТ і ПП

  1. Вимоги Правил є обов'язковими для роботодавців, операторів

електронно-обчислювальних машин, операторів комп'ютерного набору, операторів комп'ютерної верстки та працівників інших професій, які у своїй роботі застосовують ЕОМ з ВДТ і ПП.

  1. Згідно з ДСанПіН 3.3.2-007-98 ( v0007282-98 ) не дозволяється

розташування приміщень з робочими місцями операторів у підвалах і цокольних поверхах

  1. У приміщенні, де одночасно експлуатуються понад п'ять ЕОМ з ВДТ і

ПП, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

6. Не допускається підключати ЕОМ з ВДТ і ПП до звичайної двопровідної електромережі, в тому числі - з використанням перехідних пристроїв.


7. Приміщення, де розміщені робочі місця операторів, крім приміщень, у яких розміщені робочі місця операторів великих ЕОМ загального призначення (сервер), мають бути оснащені системою автоматичної пожежної сигналізації відповідно до вимог

8. В інших приміщеннях допускається встановлювати теплові пожежні сповіщувачі

9. Потрібно виконувати обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ з ВДТ і ПП безпосередньо на робочому місці оператора

Державний комітет України по нагляду за охороною праці: здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі; розробляє за участю міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання; координує роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрацї та об'єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; опрацьовує і переглядає спільно з органами праці, статистики і охорони здоров'я систему показників обліку умов і безпеки праці; бере участь в міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід у цій галузі, організує виконання міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; одержує безплатно від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрацї та підприємств інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань [28].

Рішення Державного комітету України по нагляду за охороною праці з питань охорони праці, що належать до його компетенції.

Основними завданнями Держнаглядохоронпраці України є: здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці в частині безпечного ведення робіт, державного гірничого нагляду, здійснення державного управління питань, що належать до його компетенції, у галузі геологічного вивчення, використання та охорони надр; комплексне управління охороною праці; координація здійснення органами виконавчої влади заходів з питань безпеки, гігієни праці, виробничого середовища, інших питань охорони праці; участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони праці щодо промислової безпеки, страхування ризиків виробничої безпеки, а також у галузі використання та охорони надр [28].

Держнаглядохоронпраці України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Державний комітет України з нагляду за охороною праці.

Держнаглядохоронпраці України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України [28].

ВИСНОВКИ

Предметом дослідження були теоретично-методологічні питання організації маркетингу у сфері міжнародної електронної комерції та особливості механізму маркетингу у сфері електронної комерції.

Об’єктом дослідження виступали принципи та методи маркетингу у сфері міжнародної електронної комерції.

Теоретичну та методологічну основу дослідження становили методи теоретичного узагальнення, системного аналізу, синтезу, метод статистичного аналізу.

Був проаналізований історичний розвиток електронної комерції та електронної торгівлі. Виявлений взязок маркетингу та важливість його застосування у сферв електронної торгівлі.

Досягнуто головної мети роботи - досліджено особливості та напрямки застосування маркетингу у сфері мінародної електронної комерції. Вивчено основні теоретичні положення електронної комерції, проаналізовано особливості реалізації маркетингу у міжнародній електронній комерції в сучасних умовах. Також сформульовані основні принципи застосування маркетингу у електронній комерції; розглянутий та проаналізований світовий досвід організації та здійснення маркетингової діяльності у електронній комерції. Мені вдалося розкрити сутність і складові частини проведення маркетингової діяльності у електронній комерції.

Досліджено практичні аспекти застосування маркетингу у сфері електронної комерції та напрямки і механізми реалізації маркетингової діяльності у міжнародній електронній комерції. Було проведене дослідження та аналіз статистичних даних, які розкривають ефективність застосування маркетингу у сфері електронної комерції. Також були визначені основні напрямки удосконалення маркетингової діяльності у сфері міжнародної електронної комерції.

Було виявлено, що маркетинг у сфері електронної торгівлі є одним з найважливіших інструментів розвитку даної галузі економіки. Динаміка розвитку електроннох комерції свідчить про те, що найближчими десятиліттями це буде однією з найважливіших сфер економічної діяльності людства, допоможе розвитку нових технологій та поліпшенню якості життя та економічної безпеки громадян країн, у яких електронна комерція стане одним з пріоритетних шляхів розвитку економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. «Електронна комерція: фінансові продукти та послуги», 2004, Law Journal Press

  2. «Електронна комерція: будівництво електронної імперії», Стефано Корпер та Хуаніта Еліс, 2006, 2-ге видання.

  3. «Электронная коммерция. Мир реальности», В. Холодов

  4. В. Завалеев. Что такое электронная коммерция // Центр інтернет технологій. - 2001.

  5. Measuring electronic commerce. OECD, Paris, 2005.

  6. Скорость убегания: киберкультура на рубеже веков, 2001, Марк Дери

  7. http://www.ecommerce-land.com/history_ecommerce.html

  8. Огиенко Л.А. Введение в Интернет-технологии. - М.: Лоск, 2003.

  9. Busines-to-consumer Electronic Commerce. Survey Of Status And Issues. OECD, Paris, 2002.

  10. Chappell C., Feindt S. Analysis of E-commerce practice in SMEs. 2003.

  11. Contemporary research in E-Marketing. Kandeep Krishnamurthy, UA press, 2004

  12. Leadership For The New Millenium: Delivering On Digital Progress And Prosperity. The U.S. Government Working Group On E-commerce. 5th Annual Report. -2002.

1   2   3   4   5

Схожі:

Курсова робота з дисципліни “Маркетинг” на тему «Організація міжнародного...
Спільні риси та відмінності внутрішнього та міжнародного маркетингу

Тести концепція маркетингу це: Система зв'язків виробника І споживач а товару
На думку керівника відділу маркетингу бюджет маркетингу передбачає розподіл коштів за

Дипломна робота на тему “Геолого-геофізичне та радіоекологічне обстеження...
Вихідні дані до роботи: кліматичні, географічні та геологічні умови, місце розміщення (акт відбору території), тектоничні умови

Дипломна робота на тему “Геолого-геофізичне та радіоекологічне обстеження...
Чаес, обгрунтування необхідного терміну функціонування сховищ, а також технічні рішення ррозміщення споруд для захоронення твердих...

Дипломна робота
Управління кредитними ризиками в діяльності комерційних банків (на прикладі промінвестбанку)

Дипломна робота
В україні проходить радикальне реформування економіки, з нею І банківської системи, яка базується на вікових принципах

Київський національний економічний університет
Дипломна робота містить 132 сторінок, 24 таблиць, 10 рисунка, список літератури з 24 найменувань, 20 додатків

Дипломна робота бакалавра
Вплив сучасних глобалізаційних процесів на брендінгову політику країн світу (на прикладі найбільш успішних державних брендів)

Закон україни
Цей Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних...

Історія міжнародного права
Дисципліна «Історія міжнародного права» викладається на ІІ курсі спеціальності „міжнародне право” в ІІІ семестрі в обсязі 2-х кредитів...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка