Пошук по сайту


Конспект лекцій для слухачів 2-го курсу Дрогобицького катехитичного інституту Пресвятої Трійці

Конспект лекцій для слухачів 2-го курсу Дрогобицького катехитичного інституту Пресвятої Трійці

Сторінка1/3
  1   2   3
ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ

Конспект лекцій для слухачів 2-го курсу

Дрогобицького катехитичного інституту Пресвятої Трійці
ЗМІСТ:

  • Тема №1: Політико-релігійна ситуація на українських землях до 988 року………………………………………………………………………………………….1

  • Тема №2: Вірування древніх слов’ян……………………………………………………2

  • Тема №3: Початки християнства на території України..………………………………2

  •  Тема №4: Володимирове християнство………………………………………………..4

  • Тема №5: Утворення Київської митрополії…………………………………………….4

  • Тема №6: Церква на західноукраїнських землях: у Галицько-Волинському, Литовському князівствах та Речі Посполитій…………………………………………..5

  • Тема №7: Берестейська унія……………………………………………………………..7

  • Тема №8: Церква і козаччина. Замойський синод………………………………….....9

  • Тема №9: Ліквідація унії в межах Російської імперії. УГКЦ в Галичині до кінця ХІХ століття……………………………………………………………………………………11

  • Тема №10: Андрей Шептицький. Створення УАПЦ…………………………………13

  • Тема №11: Ліквідація УГКЦ радянською владою. Йосиф Сліпий. УГКЦ в підпіллі. Сьогодення УГКЦ……………………………………………………………………….14


Тема №1: Політико-релігійна ситуація на українських землях до 988 року

– Джерела історичної інформації про початки історії Церкви в Україні:

1. До 1000-х років – іноземні джерела (арабські, візантійські);

2. З 1000-х років – літопис Нестора «Повість полум’яних літ». До літопису – юридично-релігійні і законодавчо-документальні джерела: «Руська правда», «Слово про закон і благодать» митрополита Київського Іларіона.

– Згідно з іноземними джерелами, від 800 року до Христового Різдва до 200 року після Христового Різдва на українських землях проживали: скіфи (орачі, кочівники, царські), сармати. На західноукраїнських землях їм товаришували даки, фракійці (з них – знаменитий Спартак), беси, костобоки, карпи (від них – Карпати, з якими у боротьбі загинув римський імператор Декій). На півдні з 400-х років після Христового Різдва з’являються грецькі колоніальні міста-держави, готські племена. З хронік обидвох народностей черпаємо інформацію про війну зі слов’янськими племенами, які жили на північних територіях (венеди, анти, вождя якого – Божа – готи розіп’яли на хресті). З 700-х років в іноземних хроніках згадуються племінні союзи слов’ян: древляни, поляни, сіверяни, уличі, тиверці, в’ятичі (Росія), кривичі і полочани (Білорусія), дуліби, бужани, білі хорвати.

– З 700-х років в арабських та візантійських хроніках вперше на означення території проживання слов’ян зустрічаємо слово «Русь», хоч в арабських джерелах Руотсі і слов’яни – два різні народи (воюючі й мирні).

– Перші слов’янські держави на українських землях, згідно з іноземними та слов’янськими джерелами, з’являються у 800-х роках. Однак початки і походження держави у різних джерелах різняться. На їхній основі історики сформували 2 теорії походження Київської Русі, які різняться спочатку і сходяться на князюванні Ігоря, Ольги і Святослава:

1. норманська. Її підтримує літопис Нестора. Слов’яни Новгородських земель відправили послів до скандинавських варязьких вождів з проханням сформувати правління на цих територіях. Три брати-варяги Рюрик, Сенеус і Трувор. Від першого у Новгороді сформувалася династія Рюриковичів. Два воєводи Рюрика Аскольд і Дір поплили вниз по Дніпру, їхні воєводи – Кий, Щек і Хорив – заснували Київ (прибл. 482 рік). Аскольд і Дір підняли місцеве населення на боротьбу з хозарами, відмовились підпорядковуватись Рюрику. Шпигун Рюрика Олег вбив обох воєвод, проголосивши подібно себе князем і незалежним від Рюрика. Здійснив похід на Константинополь (на церковнослов’янській – Царгород), прибив свій щит на воротах до міста, однак відступив. Помер від укусу змії. Далі землями навколо Києва керує Ігор з дружиною Ольгою та сином Святославом. Ігоря вбили древляни через перебір податками (прив’язали до двох пригнутих дерев, які відпустили). Його дружина Ольга і син Святослав – уже слов’яни. Ольга була охрещена у Константинополі у 927 році, однак поширенням віри не займалася. Невисокий вплив нового вірування стає помітним на прикладі її сина Святослава, який залишився язичником; був дуже войовничим князем і першим козаком (носив вуса, оселедець і кільчик у лівому вусі). Вбитий на о. Хортиця печенігами, а з його черепа зробили чашу. Після поділу князівства, правління кількох князів і міжусобних війн князем у 980 році стає Володимир, онук Ольги. Теорія ця правдоподібна ще й тим, що гербом Рюрика був сокіл, який мчить стрімко донизу – тризуб – майбутній герб князів Київської Русі.

2. антинорманська. Про неї йдеться в арабських джерелах. Аскольд, Олег, Альдір (Дір), Ігор, і всі вони – місцеві слов’янські вожді й князі.
Тема №2: Вірування древніх слов’ян

– Слов’яни – язичники-багатобожники. Древні язичницькі культи у них: поклоніння воді (топили курей – жертва воді), дубу, кабану (на о. Хортиця було знайдене капище – дуб із кабанячими іклами). Головний бог – Сварог, два сини – Дажбог (сонце) і Перун (грім, блискавка); культ останнього згодом став провідним під впливом скандинавів. Діти Дажбога – 3 боги й богині сонця (Ярило – весняне, Купала – літнє, Коляда – зимове). Ще боги: Стрибог (вітер), Берегиня (покровителька роду), Чорнобог (злий), Ладо (богиня чоловічого кохання), Лада (богиня жіночого кохання). Окрім богів – духи (мавки, русалки, потерчата, водяники, болотяники, лісовики, домовики, кікімори). Язичницьких священиків звали кудесники, волхви.
Тема №3: Початки християнства на території України

– Знаємо дату прийняття Руссю християнства, як державної релігії, й основного «винуватця» хрещення слов’ян – святого рівноапостольного князя Володимира Великого. Однак дата 988 року – деяке історичне спрощення. Насправді історія християнства на території українських земель доволі складна й почалась ще задовго до 988 року.

– Літопис Нестора «Повість полум’яних літ» містить цікаву легенду проповіді на території українських земель апостола Андрія Первозванного, брата святого апостола Петра. Він нібито поплив уверх Дніпром, висадився на Київських височинах, поблагословив їх, установивши в землі хрест. Поплив далі до Новгороду, де дивувався тому, що місцеві люди парилися в бані з віниками. Далі через Скандинавію дістався до Риму, де зустрівся з Петром, з яким разом знову дивувалося тому, що новгородці миються в бані з віниками. Як бачимо, розповідь з літопису доволі неоднозначна й образна.

Історичні свідчення про християнство на українських землях до 988 року:

– У Євсевія Кесарійського, церковного історика й письменника IV століття, є згадка про те, що апостол Андрій проповідував у Скіфії (південь України). Цікаво, що саме скіфів згадав у своєму посланні апостол Павло: «У Христі немає ні юдея, ні грека, ні скіфа…». Можливо, «апостол народів» знав про проповідь Андрія Первозвонного на скіфському півдні України.

– На початку 200-х років до Криму був засланий святий Климент І, папа Римський, який однозначно проповідував тут Христа попри усі обмеження й заборони1.

– У 200-х роках на півдні України перебували готи, які прийняли аріанське християнство і навіть мали свою єпархію2. Святий Іван Золотоустий до них висилав православних місіонерів, однак їхня доля, як і результат місії – невідомі.

– У 600-х роках у Крим був засланий ще один Римський папа – святий Мартин, який проповідував попри заборону і загинув тут під час голоду.

– У «Житіях» святих Георгія Амастрицького та Степана Сурожського є згадка про напад русів на чолі з їхнім князем Бравлином3 на міста Амастрит і Сурож (сучасна територія Судаку в Криму), коли ціле військо було охрещене святими.

– У 800-х роках має місце місія святих Кирила і Методія у Моравії (тепер – Чехія), які йшли туди через територію України, а їхні учні згодом ними були відіслані на проповідь на територію Західної України.

– Близько 860 року візантійські хроніки містять опис нападу персів на Константинополь, яке врятувалось чудом – Покровом Пресвятої Богородиці (від цієї події – і відповідне свято). Однак арабські хроніки свідчать інше – тоді замість персів нападали русини, частина з яких через чудо прийняла християнство. Більшість сучасних істориків у цій події вбачають хрещення князів Аскольда і Діра4, які могли бути першими князями-християнами ще задовго до Ольги.

– І найважливіше свідчення – із візантійських хронік про підписання князем Ігорем договору з Візантією у 943 році, у якому Русь поділяється на хрещену і нехрещену, а також є згадка про храм святого пророка Іллі у Києві, де охрещені воїни князя складали військову присягу.

***

– Про княгиню Ольгу, дружину Ігоря, відомо як про християнку, однак невідомі подробиці її хрещення. Літопис Нестора містить хитромудру розповідь про її хрещення у Константинополі. Візантійський імператор бажав узяти її за дружину, однак не міг через її язичницьку віру. Та охрестилась, взявши імператора за хресного, тим самим обманувши його: хресні й похресники не мають права на шлюб. Візантійські історичні джерела вказують на те, що імператор уже був одружений, отже, не міг претендувати на шлюб із Ольгою. І найцікавіше в них – те, що наша княгиня прибула до Константинополю, будучи вже охрещеною, а в її кортежі був священик Григорій! В іноземних джерелах є туманна згадка про звернення Ольги до німецького імператора Оттона І про латинських місіонерів. Однак подальші подробиці цієї справи – таємниця історії.

– Щодо сина Ольги – князя Святослава і першого козака – згідно з літописом Нестора, він не піддався на переконання мами охреститись, мотивуючи це тим, що його не зрозуміє його військо. Однак, згідно з «Історією слов’янських народів» італійського монаха слов’янського походження Маріо Орбіні (1601 рік), написаній на основі давніх і втрачених слов’янських літописів, Святослав у всьому наслідував матір і зростав у християнській духовності, і всі його сини, окрім Володимира, теж прийняли хрещення. Син Святослава Ярополк під час міжусобиць за владу в державі висилав прохання до Римського папи про латинських місіонерів, які після прибуття на Русь невдовзі утекли через перемогу язичника Володимира.

– Як видно, християнство задовго до 988 року жило в багатьох русинах, і те, що зробив Володимир Великий – це, мабуть, просто проголошення християнства державною релігією і зовсім не хрещення України-Русі.
Тема №4: Володимирове християнство

– На початку свого правління виступає як противник християнства і його переслідувач. Був зруйнований вже згаданий храм святого пророка Іллі. До Києва з регіонів були звезені усі ідоли, утворений пантеон богів – храм і центр язичницького вірування. Є згадки про людські жертвоприношення, перших мучеників5. У літописі Нестора є згадка про гарем Володимира, у якому знаходились 700 наложниць. Однак поступово схилявся до християнства.

– Згідно з літописом Нестора, маючи бажання прийняти нову віру, князь приймав послів від різноманітних релігій (мусульманства, юдаїзму, латинських місіонерів та грецьких православних місіонерів). Останні найбільше припали Володимиру та його оточенню до душі, і 988 року увесь Київ у Дніпрі, а далі протягом деякого часу й уся Київська Русь мирно й добровільно була охрещена, за винятком Новгорода, де «воєвода Добриня хрестив вогнем і мечем».

- У норвезьких джерелах – «Сазі про Олафа Грігвасона» – інший варіант хрещення Володимира. Один із трьох правителів Норвегії після незаконного захоплення влади його ворогами утікає на південь Дніпром до князя Вальдемара, де наймається на службу. Охрещається у Константинополі, і його під впливом мати князя Маньора і дружина Адлогія все ж переконують Вальдемара, для чого з Візантії і прибув єпископ Павло.

– У «Слові про закон і благодать» Київського митрополита Іларіона (1000-ні роки) – Володимир навернувся через надприродне видіння.

– Як би там не було, але після хрещення (14 серпня 988 року, в день Макавейських мучеників) життя Володимира та устрій завойованої й утвердженої ним держави Київська Русь кардинально змінилися. На деякий час була скасована смертна кара (що дуже незвично, як на ті часи), регулярно влаштовувались бенкети для бідних, підтримував зв’язки із Римським папою Сильвестром ІІ, від якого у подарунок отримав мироточиву голову святого Климента І, папи Римського.

– Після смерті у 1015 році Володимир був проголошений святим, однак невідомо ким і коли. Принаймні з 1200-х років таким його вже називають, і його ім’я знаходимо в нашому церковному календарі.
Тема №5: Утворення Київської митрополії

– Після смерті князя Володимира в результаті міжусобиць між його синами, жертвами яких стали знамениті українські святі Борис і Гліб, правителем Київської Русі став онук Володимира Ярослав Мудрий, «тесть Європи» (віддав своїх численних дочок заміж за європейських королів). Великий князь, творець першого на Русі релігійно-законодавчого кодексу «Руська правда». Під його егідою було споруджено у Києві Десятинну Церкву, Святу Софію, Золоті ворота. У ті ж роки була утворена перша вагома структура нашої Церкви – митрополія6, яку очолив митрополит Теотампт (грек за походженням), яка перебувала у великій залежності від Константинопольського патріархату. З часом між Київською митрополією та Константинопольським патріархатом починаються конфлікти і відмежування. Причини:

1. постійні контроль і втручання візантійських патріархів та імператорів у життя Церкви і держави на Русі;

2. регулярні призначення чужих (грецьких) митрополитів збоку Константинополя. Як закономірний результат, у 1051 році, за 3 роки до розколу Західної і Східної гілок Церкви, собор руських єпископів без згоди Константинопольського патріарха та імператора обрали Київським митрополитом русина Іларіона. Подальша його доля й доля очолюваної ним митрополії невідомі. Однак усі подальші митрополити знову були греками.

– Після поділу двох гілок Церкви зв’язки нашої митрополії з обома продовжуються і є рівноправними. Так, князі й митрополити неодноразово листувалися з папами Римськими, брали участь у спільних соборах, які мали на меті відновити єдність Церкви, хоч безпосередньо залежали й походили від духовної влади православного Константинополя. Тому можна сміливо ствердити, що, хоч наша Церква за місцем свого заснування, богослужбовими культурою й обрядом була православною (адже утворена як Київська православна митрополія від Константинопольського православного патріархату), однак, як Церква, була Католицькою – підтримувала мирні й дружні зв’язки з Римом і з Константинополем. Така рівна відкритість до двох гілок Церкви була протягом усієї історії й триває аж досі. А, отже, наша Церква ніколи не відділялася, не вступала в конфлікт і непорозуміння, а рівноправно спілкувалася з усіма, навіть розділеними між собою, гілками однієї Христової Церкви.

– Митрополитами далі продовжували бути греки. Після введення до нашого церковного календаря свята перенесення мощів святого Миколая Чудотворця Київським митрополитом Єфремом вималювався новий конфлікт із Константинополем7. Бажання остаточно вийти з-під юрисдикції Константинопольського патріарха вилилося в собор руських єпископів у 1140 році й обрання нашого митрополита Климентія Смолятича (2-й митрополит-русин). Однак після підступного завоювання і грабежу Києва Суздальськими князями Юрієм Довгоруким та Андрієм Боголюбським у 1159 році останні змусили місцевих єпископів знову прийняти митрополита-грека.
Тема №6: Церква на західноукраїнських землях: у Галицько-Волинському, Литовському князівствах та Речі Посполитій.

– Історичне тло: після смерті Ярослава Мудрого велична територіально та культурно держава Київська Русь розпалася на ряд менших князівств, якими керували його сини та внуки. Найбільшими та найвпливовішими з цих князівств було Галицько-Волинське зі столицею в м. Галич (тепер – районний центр в Івано-Франківській області).

– Найвизначніші наші князі того періоду: Ярослав Осмомисл (1153-1187), Роман Мстиславич (1187-1205), Данило Галицький (1238-?), Лев Данилович (+1301).

– Найважливіші історичні дати та події цього періоду: розширення території князівства до Чорного моря (Ярослав Осмомисл), завоювання Києва (1203 рік, Роман Мстиславич), заснування міста Львова як дарунок своєму синові Леву (1256 рік, Данило Галицький), початок вторгнення монголо-татар на чолі з Чингізханом та битва союзних руських військ спільно з половцями проти них (1223 рік, битва на річці Калці, поразка)8, зруйнування монголо-татарами Києва та героїчна оборона міста воєводою Данила Галицького Дмитром (1240 рік), мученицька смерть полонених святих: князя Михайла Чернігівського та його боярина Теодора від рук монголо-татар, будівництво дружиною князя Лева Даниловича Констанцією першого храму латинського обряду у Львові (бл. 1300 року), захоплення Галичини Польщею і перебування наших земель у її складі аж до часів Австро-Угорської імперії (1349 рік, польський король Казимир ІІІ9).

– Перша згадка про єпископа на ім’я Антоній на західноукраїнських землях – у 1118 році в Галицько-Волинському літописі; йдеться про існування Перемиської єпархії, приналежної до Київської митрополії.

– Через монголо-татарську навалу митрополити Київські змушені мігрувати з Києва й перебувати в різних містах. Один з них, Петро на прохання московського князя Івана Калити переселився до Москви, далі носячи титул митрополита Київського. Саме завдяки плеяді культурних та освічених Київських митрополитів-наступників Петра Москва стала культурною й адміністративною столицею спочатку князівства, а потім і царства.

– Галицько-Волинські князі висловили обурення перебуванню митрополита в Москві. Прохання князя Юрія Львовича було підтримане у Константинополі патріархом, і в 1303 році була утворена нова митрополія, Галицька, з митрополитом Ніфонтом. Після 1347 року обидві митрополії – Київська і Галицька – були об’єднані Константинополем, однак на погрози польського короля Казимира, який тоді вже остаточно захопив Галичину і погрожував латинізувати русинів, Галицька митрополія знову була відновлена. Однак у 1379 році знову занепала, як і Перемиська єпархія, і до середини 16 століття на західноукраїнських землях не було ні митрополії, ні єпархії.

– На північно-західних територіях від роздробленої Київської Русі литовські племена, вперто відбиваючись від нападів німців і завоювавши білоруських слов’янських полочан, прийняли слов’янську мову, культуру і віру останніх, заснувавши слов’янське Литовське князівство зі столицею в місті Полоцьку (сучасне місто у Білорусії). Князь Ольгерд приєднав до меж новоутвореної слов’янської держави землі Західної, Центральної та частково Південної України, а в 1362 році спільно з русинами переміг татар у битві під Синіми Водами – початок кінця монголо-татар на території України. Однак один з наступних князів Ягайло одружився на польській королеві Ядвізі – Кревська Унія – політичний союз Польщі та Литви із поступовою перевагою Польщі, початок Речі Посполитої. Король Ягайло прийняв латинський обряд, пропагуючи й поширюючи у своїй литовсько-польській державі польський римо-католицизм. Саме в цей період – битва під Грюнвальдом у 1410 році проти німецьких рицарів спільного литовсько-польсько-русинського війська, у якій брали участь 22 нації, а вкраїнські руські полки йшли в бій під синьо-жовтими прапорами.

– Із прийняттям владною верхівкою латинського обряду як державного пов’язані початки міжконфесійних церковних непорозумінь на території Західної України і перші обмеження життя і діяльності нашої Церкви, адже, згідно з постановою Ягайла, усіх язичників кожен з єпископів був зобов’язаних хрестити в латинському обряді.

– Церковна ситуація: після об’єднання Київської та Галицької митрополій, а згодом і ліквідації останньої, митрополит Київський Ісидор, грек за походженням, без дозволу Константинопольського патріарха побував на Флорентійському соборі, де брав участь у його засіданнях і підписанні Флорентійської унії10. Цікаво, що папа Євген ІV за досягнення в ділянці об’єднання Церков іменував його кардиналом. Таким чином, Ісидор – перший в історії Української Церкви кардинал. В Україні усі єпархії підтримали Флорентійську унію, окрім Брянської єпархії (території сучасних Чернігівської та Сумської областей, прикордоння з Росією). Заарештований московським князем через пропаганду унії, після ув’язнення й погроз бути спаленим на вогні чудом утік з в’язниці.

– Після цих подій у Москві у 1458 році відбувся собор єпископів, на якому, у погодженні з Константинопольським патріархом, було проголошено про утворення нової Московської митрополії, окремої від Київської та вже не існуючої Галицької.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Конспект лекцій з курсу „Підприємництво та менеджмент” для студентів базових напрямів „
Призначено для студентів, що навчаються за напрямками підготовки фахівців „Метрологія та вимірювальна техніка”, „Комп’ютеризовані...

Конспект лекцій з навчальної дисципліни ”Комп’ютерні технології в...
Програми для комп’ютерної підтримки зазначеного курсу розраховані на сучасне технічне та програмне забезпечення, яке в наш час використовується...

Конспект лекцій розроблений у відповідності до листа Міністерства...
Короп Ігор Володимирович, Ревтюк Євген Антонович, Петренко Віктор Павлович – Інтелектуальна власність /Конспект лекцій для студентів...

Конспект лекцій для студентів спеціальностей „Маркетинг”
Поняття про метод бухгал­терського обліку. Стисла хара­ктеристика його елементів

1. Що таке демократія?
Програма курсу, опрацьована в межах проекту “Демократична освіта” І схваленого вченою радою Інституту вищої освіти. Рекомендується...

Система контролю
Система контролю: Опорний конспект лекцій. / Будник Л. А., Голяш І. Д., Кватирка П. Б. –Тернопіль: танг, 2003 – 48 с

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Кіровський...
Економіка (від грец оіїсопотіа керування домашнім господарством) -найважливіша сфера суспільних відносин, виробництва, розподілу,...

Робоча навчальна програма зі спеціального навчального курсу
«Порівняльне кримінальне право» є спеціальним начальним курсом. Викладається у 1 семестрі для студентів, які здобувають освітньо-кваліфікаційний...

Конспект лекцій з дисципліни «метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація»
Документознавство та інформаційна діяльність”, 1601 “Інформаційна безпека”, 0913 “Метрологія та вимірювальна техніка”, 0915 “Комп’ютерна...

Конспект лекцій з міжнародного приватного права. Лекція 1
Ще відомий римський юрист Ульпіан стверджував, що право поділяється на публічне І приватне, які в свою чергу мають поділ за предметом...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка