Пошук по сайту


1.1. Система управління охороною праці в державі, в галузі, на підприємстві. Особливості СУОП у ветеринарній медицині

Методичні вказівки щодо вивчення дисципліни «охорона праці у ветеринарній медицині»

Сторінка2/7
1   2   3   4   5   6   7

1.1. Система управління охороною праці в державі, в галузі, на підприємстві. Особливості СУОП у ветеринарній медицині


У сучасне сільськогосподарське виробництво широко впроваджуються інтенсивні технології, високоефективні машини і механізми, зростає рівень електрифікації та хімізації, що супроводжується появою додаткових небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які негативно впливають на здоров’я й безпеку аграріїв. Поява таких факторів формує додаткові труднощі в створенні здорових та безпечних умов праці. Успішно вирішувати питання охорони праці шляхом впровадження окремих профілактичних заходів в сучасних умовах не вдається. Тільки системний підхід спроможний дати позитивний результат, а це можливо тільки за допомогою системи управління охороною праці (СУОП). СУОП встановлює єдиний порядок організації та проведення роботи з охорони праці, обов’язковий для виконання усіма керівниками, спеціалістами, службовцями та працівниками кожного підприємства.

Під управлінням охороною праці розуміють підготовку, прийняття та реалізацію заходів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Об’єктом управління охороною праці є діяльність служб і посадових осіб по створенню безпечних і здорових умов праці.

Управління охороною праці в сучасних умовах полягає в тому, що:

1. Держава створює законодавство в галузі охорони праці, комплекс наглядових інспекцій, у завдання яких входить забезпечити застосування прийнятих нормативно-правових актів, інфраструктуру виробничо-технічного, інформаційного, наукову і фінансову діяльність у галузі охорони праці.

2. Власник підприємства економічно зацікавлений у тому, щоб його працівники не травмувалися і не хворіли, і тому забезпечує виконання на підприємстві всіх нормативно-правових актів про охорону праці. Він повинен широко залучати працівників і уповноважених трудових колективів до управління охороною праці, пропагувати серед працівників культуру здоров'я.

3. Кожний працівник повинен дбати про здоровий стиль життя і праці, постійно підвищувати свій кваліфікаційний, фізичний і психофізіологічний стан, програмувати шлях здорового довголіття, запобігання випадків травматизму і захворювань. Він повинен негайно повідомити свого керівника про виникнення будь-якої небезпечної ситуації. Керівник не може вимагати від працівника виконання роботи до усунення небезпечної ситуації (пошкодження огородження, блокування, сигналізації, запиленість, загазованість тощо).

Комплексне управління охороною праці з боку держави, власника, громадських органів і працівників забезпечить підвищення ефективності цієї діяльності.

Загальне управління охороною праці здійснюється на чотирьох рівнях: державному, регіональному, галузевому, на підприємстві.

Державне управління охороною праці здійснюють:

● Кабінет Міністрів України та створена при ньому Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення;

● Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд) МНС України.

На регіональному рівні управління охороною праці здійснюють:

■ Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

■ місцеві державні адміністрації;

■ органи місцевого самоврядування.

На галузевому рівні управління охороною праці здійснюють:

▲ міністерства та інші центральні органи виконавчої влади на підприємствах, в установах, організаціях, що належить до сфери їхнього управління;

▲ асоціації, корпорації, концерни та інші об’єднання підприємств.

На підприємстві управління охорону праці здійснюють:

□ власник (керівник) підприємства;

□ служба охорони праці;

□ керівники всіх рівнів у підпорядкованих ним підрозділах.

У підготовці, прийнятті і реалізації управлінських рішень беруть участь всі службові особи підприємства.

Участь в управлінні охороною праці беруть також працівники, профспілки, уповноважений і комісія з охорони праці підприємства, фонд соціального страхування від нещасних випадків .

На невеликих власних підприємствах всю роботу по управлінню охороною праці повинен здійснювати сам власник підприємства.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці.

Державний департамент промислової безпеки здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні. Його рішення з питань охорони праці є обов’язковими для виконання всіма міністерствами, центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами незалежно від форми власності.

Одним з першочергових завдань усіх органів державного управління і нагляду за охороною праці слід вважати сприяння створенню ефективно діючої СУОП виробничого рівня на кожному підприємстві, в установі, організації.

Обов’язки, права та відповідальність посадових осіб за виконання покладених на них функцій з питань охорони праці передбачаються в посадових обов’язках.

Керівники всіх рівнів несуть персональну відповідальність за організацію і стан робіт з охорони праці. Вони зобов’язані особисто і через підлеглий адміністративний і інженерно-технічний персонал проводити необхідні організаційні і технічні заходи по створенню здорових і безпечних умов праці.

Працівники зобов’язані:

● знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила експлуатації машин, обладнання, правила користування засобами індивідуального захисту;

● дотримуватися зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (трудовим договором);

● проходити в установленому порядку медичні огляди;

● співробітничати з власником щодо питань охорони праці.

Робітники реалізують право на працю шляхом заключення трудового договору на підприємстві. При заключенні трудового договору громадянина потрібно поінформувати під розписку про умови праці на підприємстві, наявності на його робочому місці, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів, можливих наслідків їх дії на здоров’я і його право на пільги та компенсації за роботу в таких умовах.

Організаційно-правові засади державного управління в галузі ветеринарної медицини України.

Згідно із Законом України “Про ветеринарну медицину” основними завданнями ветеринарної медицини є: охорона території України від занесення з території інших держав збудників інфекційних хвороб тварин; профілактика і діагностика хвороб тварин та їх лікування; державний ветеринарно-санітарний контроль і нагляд за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках – рослинного походження; захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей; ветеринарно-санітарна експертиза продукції, що використовується для харчування або виготовлення харчових продуктів; державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок і засобів ветеринарної медицини та ін.

Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України (КМУ), спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини України (ДДВМ), його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті (РСДВК).

Чинним законодавством до компетенції КМУ в галузі ветеринарної медицини віднесено забезпечення здійснення державної політики в цій галузі.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань аграрної політики забезпечує проведення державної політики у сфері ветеринарної медицини; здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, а також охороною території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин; спрямовує та координує діяльність державних органів ветеринарної медицини щодо забезпечення ветеринарного й епізоотичного благополуччя, додержання порядку здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

ДДВМ є органом державного управління, який діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і реалізує її в галузі ветеринарної медицини, для чого утворює відповідні територіальні органи і РСДВК, які становлять єдину систему державних органів ветеринарної медицини (регіональні служби державного ветеринарного контролю).

До територіальних органів ДДВМ належать управління ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим (АРК), областей, міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, районів.

Управлінням ветеринарної медицини в містах підпорядковані міські державні лікарні ветеринарної медицини, а управлінням ветеринарної медицини в районах – районні державні лікарні ветеринарної медицини та їх структурні підрозділи відповідно.

1.2. Служба охорони праці підприємства та її задачі

Важливою передумовою належної організації роботи з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища є створення на всіх рівнях відповідних служб охорони праці та їх укомплектування кваліфікованими спеціалістами. Створені служби охорони праці в апараті міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об’єднань підприємств, обласних, міських, районних державних адміністрацій для забезпечення координації і вдосконалення всієї профілактичної роботи в даному напрямі, проведення відомчого чи регіонального контролю за додержанням законодавства про охорону праці на відповідних підприємствах, в установах і організаціях.

Кардинальні зміни відбулися в даному питанні на регіональному і місцевому рівнях. Якщо раніше, виходячи з повноважень місцевих органів виконавчої влади до листопада 1992 року, у їхньому апараті не було передбачено жодного спеціаліста з охорони праці, то зараз в Уряді Автономної Республіки Крим, усіх обласних, Київській та Севастопольській міських, більшості районних державних адміністрацій створені служби охорони праці. Вони предметно займаються питанням розроблення і організації виконання регіональної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, створення і забезпечення функціонування регіональних фондів охорони праці, беруть участь у розслідуванні групових та смертельних нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях відповідного регіону, надають їм допомогу організаційно-методичного характеру та здійснюють контроль за додержанням вимог нормативно-правових актів про охорону праці, насамперед на малих підприємствах, у фірмах, фермерських господарствах та інших суб’єктах господарювання, що зареєстровані місцевими органами влади і не мають відомчого підпорядкування.

Детально регламентується порядок створення служб охорони праці на виробничому рівні, адже саме на підприємстві знаходиться центр ваги в організації роботи щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Держгірпромнаглядом від 3.8.1993 р. № 73 затверджено “Типове положення про службу охорони праці”.

Служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, у господарствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та видів їх діяльності для виконання завдань управління охороною праці.

Служба охорони праці входить до структури підприємства, господарства, установи, організації як одна з основних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціо­нувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у ви­няткових випадках.

Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наяв­них недоліків. Припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про зупинення робіт, може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці. Працівники служби охорони праці не можуть бути залучені до виконання функцій, не передбачених законом "Про охорону праці".

Якщо на підприємствах виробничої сфери працює 50 і більше осіб, а на підприємствах не виробничої 100 і більше осіб, обов’язково створюється служба охорони праці і, як мінімум, одна посадова особа – інженер з охорони праці.

При меншій кількості працюючих наказом по підприємству призначається виконувати обов’язки інженера з охорони праці один з головних спеціалістів.

При кількості працюючих менше 20 осіб дозволяється залучати до виконання обов’язків інженера з охорони праці сторонніх осіб, які пройшли перевірку знань з охорони праці.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підпри­ємства.

За своїм посадовим становищем та умовами оплати праці керівник служби охорони праці прирівнюється до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства. Такий принцип зберігається при визначенні посадового станови­ща та окладів і для інших працівників служби охорони праці.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства.

Служба охорони праці організовує і координує роботи з охорони праці в структурних підрозділах і контролює їх виконання.

Особливості управління охороною праці у фермерських і

приватних господарствах

У фермерських господарствах та інших приватних виробництвах, фірмах тощо, як правило, працює невелика кількість людей. Тому всю роботу по управлінню охороною праці повинен здійснювати сам власник.

Нормативно-правове забезпечення охорони праці в таких господарствах, виробництвах повинно нічим не відрізнятися від господарств з великою кількістю працюючих.

За невиконання законодавчих і нормативних актів з охорони праці відповідальні керівники будуть нести у повному обсязі відповідальність, передбачену законодавством.

Участь профспілок та інших громадських формувань у поліпшенні

охорони праці

Згідно з чинним законодавством України працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через різні форми об’єднань громадян, у тому числі через організації професійних спілок, що діють безпосередньо в трудових колективах і на державному, галузевому, регіональному рівнях.

Визначені повноваження та право профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці, у тому числі щодо проведення безперешкодних перевірок стану умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм та зобов’язань колективних договорів (угод), а також щодо внесення власникам і державним органам управління подання з питань охорони праці та одержання від них аргументованої відповіді.

Обов’язково за участю представника первинної профспілкової організації та/або відповідного профспілкового органу проводиться розслідування нещасних випадків, профзахворювань і аварій, підтверджується факт наявності небезпечної виробничої ситуації, через яку працівник відмовився від виконання дорученої роботи і претендує одержати середній заробіток за період простою з цих причин, здійснюється прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об’єктів, проводиться перевірка знань посадових осіб з питань охорони праці. За участю профспілок розробляються комплексні заходи з охорони праці на підприємстві, національна, галузеві і регіональні програми поліпшення безпеки праці та виробничого середовища, державні, міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці, встановлюється механізм диференціації тарифів на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві. З відповідними профспілками укладаються галузеві угоди щодо поліпшення умов і безпеки праці, погоджується ряд нормативно-правових актів, які стосуються організації роботи комісій підприємств з питань охорони праці, проведення профілактичної роботи і порядку розслідування нещасних випадків з учнями та студентською молоддю під час трудового і професійного навчання в закладах освіти. За поданням власника і профспілкового комітету підприємства визначається порядок зменшення розміру одноразової допомоги потерпілим, якщо нещасний випадок трапився внаслідок порушення ними нормативних актів про охорону праці. Відповідний профспілковий орган може також підготувати і внести органу по розгляду трудових спорів свій висновок у зв’язку з відмовою власника скласти акт про нещасний випадок на виробництві чи незгодою потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом цього акта. Як вже згадувалося вище, профспілки представляють також інтереси працівників при укладенні колективного договору та визначенні в ньому двосторонніх зобов’язань з питань охорони праці.

На рівні підприємства профспілки діють через свої виборні органи та уповноважених осіб, а саме: через профспілковий комітет, комісію профкому з охорони праці та громадських інспекторів з цих питань. Зміст роботи зазначених громадських формувань, їхні обов’язки та права викладені у відповідних положеннях, що розроблені згідно з вимогами законодавства і затверджені постановою президії Федерації профспілок України від 20 вересня 1994 р.

Передбачено ряд новітніх норм щодо запровадження додаткових громадських інститутів, які раніше були відсутні в законодавстві, а саме: комісій з питань охорони праці підприємств та уповноважених трудових колективів з цих питань. Вони діють відповідно до типових положень, що затверджуються Держпромгірнаглядом у встановленому порядку.

Інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, наприклад, створюється на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, видів їх діяльності та чисельності працюючих. Діяльність осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за охороною праці від імені трудового колективу, організовується на підставі конкретного положення, що розробляється на основі згаданого Типового положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці і затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства. Такими уповноваженими особами, як правило, обираються рядові висококваліфіковані й активні працівники різних виробничих підрозділів. Вони виконують свої обов’язки без звільнення від основної своєї роботи під керівництвом органу самоврядування трудового колективу. Методичну допомогу їм надає служба охорона праці підприємства. За рішенням трудового колективу обов’язки його уповноваженого можуть бути покладені на громадського інспектора з охорони праці, обраного профспілкою. Щоб уповноважений трудового колективу з питань охорони праці мав змогу виконувати свої функції, власник за свій рахунок організовує його навчання і звільняє від основної роботи на визначений колдоговором строк із збереженням за ним середнього заробітку.

Передбачена можливість створення асоціацій, товариств, фондів та будь-яких інших добровільних об’єднань громадян, працівників і спеціалістів з охорони праці з метою поліпшення безпеки та умов праці, захисту працівників від виробничого травматизму і професійних захворювань. На жаль, за весь період дії цієї норми вона не набула досить широкого застосування, тобто ідея активного включення в профілактичну роботу з безпеки праці всіх здорових сил суспільства поки що не відбулася.

1.3. Навчання з охорони праці

Головним завданням, направленим на забезпечення здорових і безпечних умов праці на підприємстві, є підготовка людини до трудової діяльності, виявлення її природності до трудової діяльності.

Є дані про те, що травматизм серед робітників, психологічні якості яких відповідають вибраній професії, на 40–50% нижче, ніж серед тих, у яких такої відповідальності нема.

Одним із основних заходів по попередженню травматизму та проф. захворювань, є навчання працюючих безпечним методам праці. Навчання проводиться відповідно до “ Типового положення про навчання, інструктаж та перевірку знань працівників з питань охорони праці “, яке затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. №15 (НПАОП 0.00-4.12-05).

Відповідно до існуючого законодавства про працю жоден працівник не може бути допущений до робіт, якщо він не пройшов підготовки з ОП.

Стандартом передбачено навчання безпеці праці на всіх підприємствах та в організаціях народного господарства незалежно від характеру та ступеня небезпеки виробництва при:

● підготовці нових робітників (знов прийнятих робітників, які не мають професії чи змінюють професію);

● проведенні різних видів інструктажу;

● підвищенні кваліфікації;

Відповідальність, загальне керівництво та організацію по проведенню навчання покладається на керівників підприємств, а у підрозділах - на керівників підрозділів.

Своєчасне навчання з безпеки праці контролює інженер з ОП.

Посадові особи відповідно до Переліку посад, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 11 жовтня 1993 р. № 94, до початку виконання своїх обов'язків і періодично, один раз на 3 роки, згідно з наказом керівника підприємства, проходять навчання і перевірку знань з питань ОП.

У спеціалістів виробництва перевіряються знання тих нормативних актів про ОП, виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Працівники, що виконують роботи з підвищеною небезпекою, проходять додаткове спеціальне навчання з безпеки праці. Перелік таких робіт та професій, тривалість навчання встановлюється відповідними документами.

При отриманні незадовільної оцінки повторну перевірку знань призначають не пізніше одного місяця. Протягом цього періоду його не допускають до самостійної роботи.

Навчання з ОП при підвищенні кваліфікації працівники АПК проходять на курсах з безпеки праці, а також на семінарах (обласних та районних), у господарствах.

Підвищення рівня знань з ОП керівників та спеціалістів господарств відбувається в с/г вузах, школах підвищення кваліфікації, школах управління с/г, на курсах підвищення кваліфікації.

Від ефективності навчання робітників з безпеки праці у великій мірі залежить профілактика травматизму на підприємстві.

Для працюючих основним видом навчання є інструктажі. За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці підрозділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий.

До практичного заняття ви повинні переписати і вивчити порядок проведення інструктажів, а саме: хто проводить, з ким проводить, мету проведення, де реєструється факт проведення інструктажу.

Невід'ємною частиною цієї роботи є пропаганда ОП.

Для здійснення пропаганди ОП використовують різноманітні фонди, методи і заходи: роз'яснювальна робота, проведення бесід, лекцій, випуск радіожурналів, прослуховування магнітофільмів по ТБ, обладнання вітрин, стендів, куточків з ОП на виробничих ділянках, демонстрація кінофільмів, організація телепередач, висновок та ін.

Велике значення в пропаганді ОП мають громадські організації, конкурси, взаємні перевірки, екскурсії на інші виробництва та ін.

Центральне місце в пропаганді ОП займають КАБІНЕТИ ОХОРОНИ ПРАЦІ. За створення і організацію роботи кабінету ОП несе відповідальність перший керівник підприємства (організації). Якщо в організації до 300 працюючих, то кабінет ОП може бути разом з кабінетом безпеки дорожнього руху.

Основне призначення кабінету: вступний інструктаж з ОП; навчання та атестація з ОП; проведення семінарів та інших занять з ОП; консультації, бесіди, лекції, кінофільми, виставки, обмін досвідом роботи.

Для обладнання кабінету відповідно до СНІП 2.09.04-87 «Адміністративні та побутові будови» виділяється спеціальне приміщення, мінімальна площа якого визначається в залежно від списочного числа працюючих: до 1000 чоловік – 24м2, більше 1000 – 48м2, більше 3000 – 72м2.

Практичну роботу кабінету ОП організовує інженер по ОП. Організація, оформлення кабінету ОП забезпечується за рахунок коштів, які виділяються на заходи з ОП.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Система управління охороною праці в державі, у галузі на підприємстві.

2. Обов’язки керівника підприємства, його служб, кожного працівника в системі управління охороною праці.

3. Служба охорони праці підприємства та її завдання.

4. Особливості управління охороною праці у фермерських і приватних господарствах.

5. Організаційно-правові засади державного управління в галузі ветеринарної медицини України.

6. Участь профспілок та інших громадських формувань у поліпшенні охорони праці.

7. Види навчання з охорони праці.

2. ПРАВОВІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

2.1. Нормативно-правове забезпечення охорони праці у ветеринарній медицині

Охорона праці базується на законодавчих, директивних та нормативно-технічних документах. При управлінні охороною праці не повинні прийматись рішення та здійснюватись заходи, що суперечать діючому законодавству, державним нормативним актам про охорону праці, стандартам безпеки праці, правилам та нормам охорони праці.

До державних законодавчо-нормативних документів належать Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, міжгалузеві та галузеві нормативні акти, які приймаються відповідними відомствами:

– Національною радою з питань безпечної життєдіяльності населення при КМУ;

– Міністерством праці і соціальної політики (МПСП);

– Державним департаментом промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду МНС України (Держпромгірнагляду);

– Держатомінспекцією Мінекобезпеки України;

– органами державного пожежного нагляду;

– органами та закладами санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Державним документам з охорони праці, які розробляються цими органами, надана чинність правових норм, обов'язкових для виконання всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності. Перерахуємо деякі з основних нормативних актів.

Закони України:

– "Про охорону праці" – 1992;

– "Про охорону здоров'я" – 1992;

– "Про пожежну безпеку" – 1993;

– "Про цивільну оборону" – 1993;

– "Про дорожній рух" – 1993;

– "Про колективні договори і угоди" – 1993;

– "Про адміністративні порушення" – 1993;

– "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" – 1994;

– «Про ветеринарну медицину» – 1993;

– «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» – 1999.

Постанови Кабінету Міністрів України:

– "Про поліпшення положення жінок, охорону материнства і дитинства" – 1992;

– "Положення про накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці" – 1993;

– "Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності" – 1994;

– "Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях" – 2001;

– "Положення про Державні, галузеві, регіональні фонди охорони праці (в цій частині втратило силу) та фонди охорони праці підприємств" – 1999.

Державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП):

– ДНАОП 0.00-8.02-93 "Перелік робіт з підвищеною небезпекою";

– ДНАОП 0.03-8.06-94 "Перелік робіт, де є потреба в професійному доборі";

– ДНАОП 0.00-8.01-93 "Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з питань охорони праці";

– ДНАОП 0.00-4.24-94 "Положення про навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими та небезпечними умовами праці" та інші.

Поряд з цим правове поле України має ще ряд законів про працю, окремі статті яких регулюють питання її умов та охорони. Детальне вивчення законів – прерогатива юридичних навчальних дисциплін. Нам важливо одержати загальну уяву про зміст цих нормативних актів, у першу чергу – в «охоронному» аспекті.

КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ

Вперше прийнятий в Україні в 1971 році. Це найважливіший закон про працю, який визначає трудові відносини працівників і власників підприємств, установ і організацій, а також осіб, що працюють за трудовими договорами, з фізичними особами. З моменту затвердження в Кодекс внесено 45 змін та доповнень; у теперішній час він складається з 20 глав та 265 статей. Майбутнім фахівцям, керівникам господарств треба добре знати зміст Кодексу (3, с. 48 ).

Відзначимо, що в Кодексі є великий розділ про охорону праці, основні положення якого розкриваються в Законі "Про охорону праці", інших нормативних документах.

Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємств. Відповідно до Рекомендацій Держпромгірнагляду щодо застосування "Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві" (1993р.), на підприємстві розробляють 22 основних нормативних документів (3, с. 53).

Поряд з цими документами та виходячи зі специфіки виробництва і вимог чинного законодавства, власник підприємства може затверджувати інші нормативні акти, що регулюють питання охорони праці.


2.2. Органи державного нагляду в системі управління охороною праці

На виконання вимог Закону в Україні було створено спеціальний центральний орган виконавчої влади з функціями комплексного управління охороною праці на державному рівні, з одного боку, і державного нагляду за охороною праці, з другого боку.

Державний нагляд – діяльність структурних підрозділів і посадових осіб органів державного нагляду, спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади і самоврядування, суб’єктами господарювання і працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання промислової безпеки і безпеки праці в процесі трудової діяльності та додержання трудових прав працівників з питань охорони праці. Він одержав назву Державного комітету України по нагляду за охороною праці. Комітет створено на базі Держгіртехнагляду України із залученням значної кількості кваліфікованих кадрів технічної інспекції праці профспілок (яка була розформована). На даний час комітет перейменовано в Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд) МНС України. Законом визначено, що рішення Держпромгірнагляду з питань, що належить до його компетенції, є обов’язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності.

З метою створення необхідних передумов для прийняття ефективних управлінських рішень на різних рівнях зазначеної системи державного управління в складі Держпромгірнагляду діють Національний науково-дослідний інститут охорони праці, Науково-інформаційний і навчальний центр охорони праці, видавництво “Основа”, що започаткувало друкування нормативно-правових актів, навчальної та іншої літератури, навчальних посібників з охорони праці, з 1994 року видається журнал “Охорона праці”. Створюються комп’ютерні мережі, опрацьовуються і впроваджуються автоматизовані інформаційні системи з ряду найважливіших напрямів охорони праці.

У системі Держпромгірнагляду діють 25 територіальних управлінь (по Автономній Республіці Крим і по кожній області) та 180 державних інспекцій, створених за галузевим принципом по видах нагляду за окремими найбільш небезпечними об’єктами.

До системи органів державного нагляду за охороною праці в Україні, крім Держпромгірнагляду, віднесено:

Держатомінспекція Мінекобезпеки України, а також Державна екологічна інспекція цього міністерства – у частині щодо здійснення нагляду за джерелами іонізуючого випромінювання, які застосовуються на виробництві;

органи державного пожежного нагляду Головного управління державної пожежної охорони Міністерства надзвичайних ситуацій України;

органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.

Вищий нагляд здійснює Генеральний прокурор з підпорядкованими йому прокурорами.

Правовою основою діяльності цих органів, поряд із Законом, є інші законодавчі акти (про ядерну і пожежну безпеку та санітарно-епідеміологічне благополуччя населення), а також конкретні положення про них, затвердженні у встановленому порядку Кабінетом Міністрів України або президентом України.

Посадові особи органів державного нагляду мають право:

– безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки;

– надсилати керівникам підприємств обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) щодо усунення недоліків галузі охорони праці;

– зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, робочих місць до усунення недоліків;

– притягати до адміністративної відповідальності винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

– передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення до кримінальної відповідальності.

Так, відповідно до ст.32 КК України перешкоджання законній діяльності профспілок карається виправними роботами на строк до одного року або позбавленням прав займати відповідні посади на строк до трьох років.

Незаконне звільнення з роботи (ст. 133 КК України) працівника або невиконання рішення суду про поновлення на роботі, а також інше грубе порушення законодавства про працю, допущене службовою особою державного або громадського закладу чи організації, карається виправними роботами на строк до одного року або позбавленням права займати відповідні посади на строк до трьох років.

За відмову прийняти на роботу вагітну жінку (ст. 134 КК України ) або інших правил охорони праці, якщо це створило небезпеку для життя або здоров'я працюючих, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом. Якщо таке порушення призвело до нещасного випадку з людьми – карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Ветеринарний нагляд у тваринництві

Ветеринарний нагляд у тваринництві представлений мережею ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, ветеринарно-лікувальними дільницями, районними і міськими ветеринарними лікарнями, лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи.

Нагляд здійснюється при перевезенні, експортуванні й імпортуванні тварин, продуктів і сировини тваринного походження, при забої тварин, заготівлі, зберіганні і переробці продуктів і сировини тваринного походження, торгівлі ними.

Нагляд забезпечує виконання ветеринарно-профілактичних заходів на заводах, фермах, комплексах, ринках, митницях, у портах.
2.3. Штрафні санкції за порушення нормативних актів про охорону праці

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1993 р. № 754 затверджено “Положення про накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці”.

Це Положення визначає порядок накладання штрафів на підприємства, установи і організації (надалі – підприємства) незалежно від форм власності та видів їх діяльності. Штрафи накладаються керівниками Держпромгірнагляду та його місцевих органів. Штрафи надходять до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

На підприємства можуть бути накладені штрафи за:

– порушення законодавчих та інших нормативних актів (правил, стандартів, норм, положень, інструкцій тощо, які є обов'язковими для виконання) про охорону праці;

– невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Крім цього, підприємство сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та випадок професійного захворювання, що сталися з вини цього підприємства.

Право накладання штрафів на підприємства мають голова та заступник голови Держпромгірнагляду, начальники територіальних управлінь і начальники інспекцій цього департаменту.
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Методичні вказівки до вивчення курсу
Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація. Методичні вказівки до вивчення курсу “Метрологія, стандартизація, сертифікація...

Методичні вказівки до виконання самостійної роботи студентів з дисципліни «Основи аудиту»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи студентів з дисципліни «Основи аудиту» для студентів денної форми навчання зі...

Охорона праці та безпека життєдіяльності в птнз методичні рекомендації
Шевчук С. С. Охорона праці та безпека життєдіяльності в птнз: Методичні рекомендації.  Донецьк, 2006 р., 84 стор

Якими документами регулюється питання охорони праці?
Тестові завдання з дисципліни «Охорона праці в галузі» на тему «Виробничий травматизм та професійні захворювання»

Методичні рекомендації для написання контрольної роботи з навчальної дисципліни „
Контрольна робота є самостійним видом роботи студента, передбачена учбовим планом вивчення дисципліни „Господарсько-процесуальне...

Методичні вказівки до вивчення
Основи екології передбачається вивчення питань екології виробництв харчової І переробної промисловості. Екологія харчової промисловості...

8. Організація охорони праці на виробництві Методичні поради до вивчення теми
Тема Організація охорони праці на виробництві Методичні поради до вивчення теми

Методичні вказівки до самостійної (індивідуальної) роботи для студентів...
Методичні вказівки до самостійної (індивідуальної) роботи з дисципліни «Основи оціночної діяльності» для студентів заочної форми...

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Фінансовий облік»
Згідно з вимогами Державного стандарту України курсові роботи є відповідальним науковим дослідженням І їх необхідно оформлювати відповідно...

Методичні вказівки для проведення практичних занять з дисципліни «Екологічний менеджмент»
«Екологічний менеджмент» зі студентами спеціальностей 050 200 «Менеджмент організацій» та



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка