Пошук по сайту


Розміри штрафів - Методичні вказівки щодо вивчення дисципліни «охорона праці у ветеринарній медицині»

Методичні вказівки щодо вивчення дисципліни «охорона праці у ветеринарній медицині»

Сторінка3/7
1   2   3   4   5   6   7

Розміри штрафів


Посадові особи Держпромгірнагляду накладають штрафи на підприємства у таких розмірах:

– голова Держпромгірнагляду до 2 відсотків місячного фонду заробітної платні підприємства, з якого стягується штраф;

– заступники голови Держпромгірнагляду – до 1,5 відсотка місячного фонду заробітної платні підприємства, з якого стягується штраф;

– начальники територіальних управлінь – до 1 відсотка місячного фонду заробітної платні підприємства, з якого стягується штраф;

– начальники інспекцій – до 0,5 відсотка фонду заробітної плати підприємства, з якого стягується штраф.

Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може перевищувати 2 відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства.

Відповідно до пункту 3 цього Положення підприємство само (без постанови посадових осіб Держпромгірнагляду) сплачує штраф у разі:

– нещасного випадку, що не призвів до стійкої втрати працездатності працівника – у розмірі, визначеному з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової непрацездатності;

– нещасного випадку, що призвів до стійкої втрати працездатності, та за професійне захворювання працівника – у розмірі, визначеному з розрахунку половини середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності;

– смерті потерпілого – у розмірі дворічного заробітку потерпілого.

У разі виявлення факту приховання нещасного випадку підприємство сплачує визначений штраф у десятикратному розмірі.

Несплата штрафу протягом місяця після остаточного вирішення спору тягне за собою нарахування на суму штрафу пені в розмірі 2 відсотків за кожний день прострочення.

Кошти від сплати штрафів, що накладаються на підприємства за підсумками комплексних перевірок стану безпеки і умов праці, перераховуються до фонду соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань.

Штрафи у разі нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися на виробництві, сплачуються підприємством без припису органів державною нагляду за охороною праці.

Притягнення до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, здійснюється згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Максимальні штрафи, що можуть бути накладені службовими особами Держпромгірнагляду за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, можуть бути накладені у розмірах:

– на службових осіб – від 4 до 10 мінімальних заробітних плат;

– на працівників – від 4 до 5 мінімальних заробітних плат.

За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф у таких розмірах:

– на посадових осіб – від 6 до 25 мінімальних заробітних плат;

– на громадян – від 1 до 12 мінімальних заробітних плат.

2.4. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники (згідно зі статтею 49 Закону України «Про охорону праці») притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність – це зауваження, догана, сувора догана, переведення на роботу з нижчою оплатою до трьох місяців чи зміщення на нижчу посаду на такий же строк або звільнення з роботи, якщо вичерпані усі засоби дисциплінарних і громадських дій.

Адміністративна відповідальність – це накладання штрафу. Штраф мають право накладати державні інспектори праці. До такої відповідальності можуть притягатися службові особи не пізніше 1 місяця з дня допущення порушення, а рішення про це повинно бути виконане не пізніше трьох місяців з дня прийняття.

Службова особа при незгоді з накладанням штрафу має право оскаржити його в районному народному суді, який винесе остаточне рішення.

Матеріальна відповідальність – це відшкодування збитків. Вона може накладатися на організацію (підприємство) за шкоду, заподіяну здоров’ю працівника, трудове каліцтво або втрату здоров’я під час виконання службових обов’язків; на робітників і службовців – за шкоду, заподіяну підприємству під час виконання ними службових обов’язків.

Матеріальна відповідальність може бути обмеженою і повною. Обмежену відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, організації чи установі, несуть робітники і службовці в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше третини своєї місячної тарифної ставки.

Стягнення відповідних грошових сум з винних працівників здійснюється адміністрацією із заробітної плати відповідно до наказу і письмової згоди працівника, але не пізніше двох тижнів з дня виявлення шкоди. При відсутності згоди стягнення може бути здійсненим лише через районний народний суд.

Повну відповідальність може нести працівник, який завдав збитків підприємству в результаті порушення правил охорони праці у таких випадках: при наявності в діях винного ознак кримінального злочину; якщо на працівника спеціальними законами покладена повна матеріальна відповідальність; якщо між працівником і організацією існує спеціальний договір про те, що працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність; якщо збиток нанесений працівником поза виконанням трудових обов’язків.

Повне матеріальне відшкодування збитків може стягуватись із службової особи, якщо її провина встановлена судово-слідчими органами; якщо справа особи, винної у заподіянні шкоди, передана на розгляд суду.

Для притягнення винних осіб до повної матеріальної відповідальності адміністрація підприємства повинна пред’явити через суд регресний позив.

Кримінальна відповідальність має особливе значення для створення на виробництві здорових і безпечних умов праці. Вона може бути застосована до службових осіб, які допустили злісні порушення норм і правил охорони праці, невиконання умов колективного договору (угоди), наказів керівника господарства або розпоряджень органів нагляду за станом охорони праці, внаслідок чого трапилися нещасні випадки, виникли профзахворювання або інші наслідки.

До кримінальної відповідальності можуть бути притягнені безпосередньо керівники робіт, при виконанні яких допущені порушення вимог охорони праці.

До цієї відповідальності можуть притягатися також і керівники господарств у таких випадках:

● якщо вони були безпосередньо керівниками робіт, при виконанні яких трапився нещасний випадок;

● якщо вони допустили до керівництва роботами некомпетентних осіб і це призвело до порушень правил охорони праці з важкими наслідками;

● якщо вони не створили керівникам підрозділів, де виконуються роботи, а також інженеру з охорони праці та іншим безпосереднім керівникам робіт необхідних умов для виконання ними заходів по створенню здорових і безпечних умов праці;

● якщо вони не вжили певних заходів щодо усунення відомих їм порушень охорони праці з боку службових осіб;

● якщо не вжиті певні заходи для виконання колективних договорів (узгод), а також розпоряджень органів нагляду і якщо така бездіяльність призвела до нещасних випадків з людьми або інших важких наслідків.

Кримінальна відповідальність за порушення норм і правил охорони праці службовими особами встановлена відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до ст. 32 КК України перешкоджання законній діяльності профспілок карається виправними роботами на строк до одного року або позбавленням права займати відповідні посади на строк до трьох років.

Незаконне звільнення з роботи (ст. 133 КК України) працівника або невиконання рішення суду про поновлення на роботі, а також інше грубе порушення законодавства про працю, допущене службовою особою державного або громадського закладу чи організації, карається виправними роботами на строк до одного року або позбавленням права займати відповідні посади на строк до трьох років.

За відмову прийняти на роботу вагітну жінку (ст. 134 КК України) або інших правил охорони праці, якщо це створило небезпеку для життя або здоров’я трудящих, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом. Якщо таке порушення призвело до нещасного випадку з людьми, карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Відповідно до ст. 219 КК України, порушення при виконанні будівельних робіт, норм, а також правил експлуатації будівельних механізмів, якщо це завдало шкоди здоров’ю людей або могло викликати людські жертви та інші важкі наслідки, карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на такий же строк або штрафом.

Такі самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або інших важких наслідків, караються позбавленням волі на строк до п’яти років.

Кримінальну відповідальність шляхом позбавлення волі несуть особи, які допустили порушення норм і правил пожежної безпеки (ст. 220 КК України), порушення правил зберігання, використання, обліку й перевезення вибухових та радіоактивних речовин (ст. 221 КК України), забруднення рік, озер та інших водойомів і водних джерел, неочищеними і не знешкодженими стічними водами (ст. 228 КК України) тощо.

2.5. Соціальний захист працюючих. Відшкодування збитків потерпілим при нещасних випадках на виробництві

Головним принципом державної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя і здоров’я працюючих по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, установи, організації. Положення статті 4 Закону України «Про охорону праці» (далі Закону), що проголошує цей принцип, не є загальним політичним гаслом, хоча правильне розставлення пріоритетів, визначення людини та її інтересів центром уваги всіх державних інститутів само по собі має велике значення.

Більшість статей Закону містять конкретні вимоги, що спрямовані на підтвердження цього принципу на практиці, забезпечують гарантії прав громадян на охорону праці, значно розширюють розміри пільг та компенсацій працівникам і насамперед особам, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідними підзаконними нормативно-правовими актами визначено достатньо чіткий механізм їх дії.

На підтвердження зазначеного наведемо низку прикладів.

Законодавчими актами передбачено, що власник підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності), дбаючи про збереження життя і здоров’я найманих ним працівників, зобов’язаний: створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці та санітарно-побутові умови відповідно до нормативних вимог; подбати про безпеку технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, будівель і споруд; забезпечити наявність і справний стан засобів колективного та індивідуального захисту працюючих тощо.

Виходячи з інтересів громадянина, законодавство регламентує цілий комплекс соціально спрямованих вимог та профілактичних заходів, що повинні виконуватися власником протягом всього періоду трудових відносин з найманим працівником. При укладенні трудового договору він зобов’язаний поінформувати працівника (під розписку) про умови праці на підприємстві, концентруючи особливу увагу на небезпечних і шкідливих виробничих факторах, які мають місце безпосередньо на його робочому місці, на можливих негативних наслідках їх впливу на здоров’я працівника, а також роз’яснити працівникові його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства та прийнятих на підприємстві двосторонніх зобов’язань згідно з колективним договором.

Працівникові надано право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася небезпечна для його життя чи здоров’я виробнича ситуація, або навіть розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує вимог законодавства чи колективного договору з питань охорони праці.

При цьому за працівником закріплюються відповідні соціально-економічні гарантії, а саме: на збереження його середнього заробітку (у першому випадку); на вихідну допомогу в розмірі не менше тримісячного заробітку (у другому випадку).

Якщо умови праці найманих працівників є важкими і шкідливими для здоров’я, вони повинні у встановленому порядку забезпечуватися безплатно лікувально-профілактичним харчуванням (молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою тощо). Для них законодавством передбачено низку інших пільг і компенсацій (зокрема право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочену тривалість робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та ін.). Згідно з вимогами статті 10 Закону та Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту працівники мають також забезпечуватися цими засобами, які є власністю роботодавця і не зараховуються до доходу працівника, що підлягає оподаткуванню.

Зазначимо, що власнику надано право встановлювати згідно з колективним договором (угодою, трудовим договором) будь-які додаткові пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством, для відповідних працівників, якщо це обумовлено конкретною виробничою ситуацією.

Суттєво підвищено рівень соціального захисту громадян, які потерпіли на виробництві. До розміру відшкодування шкоди тепер не зараховується пенсія по трудовому каліцтву або інші доходи, які одержує працівник.

Однак під особливий захист взято інтереси осіб, які постраждали внаслідок нещасних випадків на виробництві (профзахворювань) з важкими або смертельними наслідками. Так, у разі смерті потерпілого його сім’я має право на одержання одноразової допомоги в розмірі не менше п’ятирічного заробітку працівника і, крім того, ще не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого а також на його дитину, яка народилася після його смерті. У разі стійкої втрати працездатності одноразова допомога потерпілому повинна складати не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

Запроваджено також відшкодування моральної шкоди у випадках, коли небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя. Величина моральної шкоди не може перевищувати 200 розмірів заробітної плати.

Введено норми, за якими розміри відшкодування шкоди та одноразової допомоги оподаткуванню не підлягають, і вони повинні своєчасно переглядатися (до речі, тільки в бік збільшення) у разі зміни вартості життя.

Враховуючи необхідність заміни недосконалої системи прямого відшкодування шкоди власником потерпілому та, маючи за мету досягти подальшого посилення соціального захисту працівників, вперше передбачено спеціальний вид соціального страхування – обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Прийнятий 23 вересня 1999 р. Закон України «Про загально обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання» удосконалює систему відшкодування шкоди власником потерпілому.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

– проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаних умовами праці;

– відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

– відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі – підприємства), на фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності.

Також передбачено, що час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві і професійним захворюванням тепер зараховується до загального та пільгового пенсійного стажу працівника, що обов’язком власника є працевлаштування потерпілого згідно з медичними рекомендаціями, забезпечення його перепідготовки, навчання, встановлення інваліду пільгових режимів роботи тощо, і цей перелік прикладів, які підтверджують значну кількість реально діючих правових норм щодо забезпечення пріоритетності життя, здоров’я працівника та його соціальних інтересів, можна було б продовжити.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування

від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок

ушкодження його здоров’я або в разі його смерті – сім’ї :

● допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю – середньомісячний заробіток потерпілого за період непрацездатності;

● одноразову допомогу в разі стійкої втрати працездатності – половину середньомісячного заробітку потерпілого за кожний процент втрати працездатності;

● допомогу сім’ї у разі смерті працівника – п’ятирічний заробіток потерпілого та однорічний заробіток на кожного утриманця;

● щомісяця грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку;

● пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання;

● пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві;

● грошову суму за моральну шкоду – до 200 розмірів мінімальної заробітної плати;

● витрати на медичну та соціальну допомогу (придбання ліків, сторонній догляд, санаторно-курортне лікування, протезування та ін.), якщо потребу в них визначено висновками МСЕК;

● відповідно до висновку МСЕК провести навчання та перекваліфікацію потерпілого, якщо він не може виконувати попередню роботу;

● організувати поховання померлого.


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Нормативно-правове забезпечення охорони праці у ветеринарній медицині.

2. Ветеринарний нагляд у тваринництві.

3. Розміри штрафів, що накладають посадові особи Держпромгірнагляду на підприємства.

4. За що і в яких розмірах сплачує штрафи підприємство без приписів посадових осіб Держпромгірнагляду?

5. Яка встановлена відповідальність за порушення законодавства з охорони праці?

6. Основні завданнями страхування від нещасного випадку.

7. Обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань на виробництві.

3. АНАЛІЗ УМОВ ПРАЦІ У ТВАРИННИЦТВІ

1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Методичні вказівки до вивчення курсу
Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація. Методичні вказівки до вивчення курсу “Метрологія, стандартизація, сертифікація...

Методичні вказівки до виконання самостійної роботи студентів з дисципліни «Основи аудиту»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи студентів з дисципліни «Основи аудиту» для студентів денної форми навчання зі...

Охорона праці та безпека життєдіяльності в птнз методичні рекомендації
Шевчук С. С. Охорона праці та безпека життєдіяльності в птнз: Методичні рекомендації.  Донецьк, 2006 р., 84 стор

Якими документами регулюється питання охорони праці?
Тестові завдання з дисципліни «Охорона праці в галузі» на тему «Виробничий травматизм та професійні захворювання»

Методичні рекомендації для написання контрольної роботи з навчальної дисципліни „
Контрольна робота є самостійним видом роботи студента, передбачена учбовим планом вивчення дисципліни „Господарсько-процесуальне...

Методичні вказівки до вивчення
Основи екології передбачається вивчення питань екології виробництв харчової І переробної промисловості. Екологія харчової промисловості...

8. Організація охорони праці на виробництві Методичні поради до вивчення теми
Тема Організація охорони праці на виробництві Методичні поради до вивчення теми

Методичні вказівки до самостійної (індивідуальної) роботи для студентів...
Методичні вказівки до самостійної (індивідуальної) роботи з дисципліни «Основи оціночної діяльності» для студентів заочної форми...

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Фінансовий облік»
Згідно з вимогами Державного стандарту України курсові роботи є відповідальним науковим дослідженням І їх необхідно оформлювати відповідно...

Методичні вказівки для проведення практичних занять з дисципліни «Екологічний менеджмент»
«Екологічний менеджмент» зі студентами спеціальностей 050 200 «Менеджмент організацій» та



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка