Пошук по сайту


3.3. Гігієнічна характеристика негативних факторів - Методичні вказівки щодо вивчення дисципліни «охорона праці...

Методичні вказівки щодо вивчення дисципліни «охорона праці у ветеринарній медицині»

Сторінка5/7
1   2   3   4   5   6   7

3.3. Гігієнічна характеристика негативних факторів

Професійними захворюваннями називають форми патології, розвиток яких обумовлено несприятливим впливом умов праці (виробничого середовища або трудового процесу) Розвиток професійних захворювань прийнято класифікувати за етіологічним принципом з урахуванням характеру професійної шкідливості Розрізняють захворювання, викликані дією:

– фізичних факторів (вібраційна хвороба професійна туговухість захворювання нервово-мязового і кістково-суглобового апарату);

– хімічних речовин які використовуються в сільському господарстві (гострі і хронічні отруєння пестицидами  мінеральними добривами та ін);

– пилу (пиловий бронхіт пневмоконіоз та ін);

– біологічних факторів (інфекційні паразитарні алергічні й інші захворювання).

Професійні захворювання викликані дією фізичних факторів

Серед професійних захворювань викликаних дією фізичних факторів у робітників сільського господарства патології розвиваються внаслідок вібрації шуму перенапруження і травмування нервово-мязового та опорно-рухового апарату

Захворювання периферійної нервової системи широко розповсюджені серед робітників сільського господарства різних професій і займають одне з перших місць у структурі захворювань механізаторів

По числу днів непрацездатності основним із захворювань периферійної системи є попереково-крижовий радикуліт Основну роль у патогенезі попереково-крижового радикуліту відіграють дистрофічні зміни в хребті (остеохондроз).

Важливе значення має порушення статики хребта зумовлене тривалим вимушеним положенням тулубу і фізичною перенапругою

Вібрація мікротравматизація і перенапруження поперекових мязів при виконанні сільськогосподарських робіт можуть призводити до порушення кістково-суглобового і з’єднуючого апарату хребта в тому числі і в міжхребетних дисках

Вібраційна хвороба зустрічається у механізаторів сільського господарства (трактористи комбайнери водії важких машин). Захворювання розвиваються у механізаторів з великим стажем роботи (більше 10 років) На початкових стадіях захворювання зявляються скарги на головний біль запаморочення біль у попереку. З’являється мармурове забарвлення шкіри гіпергідроз кисті потовщення міжфалангових суглобів Захворювання прогресує дуже повільно що пов’язано з сезонним характером робіт які виконують механізатори На пізніших стадіях хвороби частими є скарги на серцебиття болі в епігастральній ділянці обмежується рухомість у поперековому й шийному відділах хребта Відбуваються судинні зміни на верхніх кінцівках, порушується ритм серцевих скорочень

Частим проявом вібраційної хвороби у механізаторів сільського господарства є зміни в попереково-крижовому відділі хребта (деформуючий спондильоз сколіоз остеохондроз).

Професійна туговухість зустрічається у механізаторів  умови праці яких характеризуються інтенсивним шумом

Для початкової стадії захворювання характерне зниження звукового сприйняття в ділянці високих частот (4000 Гц) Потім поступово порушується звукосприйняття по всьому діапазону частот

Перші ознаки професійної туговухості у механізаторів зявляються при великому трудовому стажі (15 років і більше).

Під дією шуму відмічається порушення в серцево-судинній системі розвивається хронічна ішемічна хвороба серця

Професійні захворювання викликані дією хімічних речовин

Найбільш типовими для групи професійних інтоксикацій що зустрічаються в робітників сільського господарства є гострі й хронічні отруєння пестицидами свинцем окисом вуглецю сірководнем

Впливу сірководню підлягають робітники в силосних вигрібних ямах і ямах з гноєм на полях зрошування тваринницьких фермах Звичайно в повітрі при цьому існують й інші токсичні сполуки: аміак сірчистий і вуглекислий амоній вуглекислота метан

Потрапляючи в організм свинець з потоком крові розноситься у всі органи і тканини.

При хронічній інтоксикації найбільш часто спостерігається ураження центральної нервової системи На початкових стадіях вона носить характер функціонального акваріуму і проявляється астенічним астеновегетативним синдромом іноді у вигляді поліневриту Для тяжкої форми характерні рухальні поліневрити Найбільш типово виражене захворювання розгиначів кистей, пальців рук і стоп

Тривалий вплив свинцю погіршує функціональний стан міокарда особливо його скорочувальну здатність.

Впливу окису вуглецю в умовах сільського господарства можуть підлягати трактористи комбайнери водії вантажних машин робітники ремонтних майстерень робітники теплиць а також особи робота яких пов’язана з паянням, електрозварюванням та ін

Гостра інтоксикація окисом вуглецю проявляється різким головним болем запамороченням турботою спрагою м’язовою слабкістю

При тяжких формах інтоксикації розвиваються моторні порушення – м’язове збудження тремтіння судороги Може статися втрата свідомості розвинутися коматозний стан набряк легень

Відомим синдромом в клініці гострої і хронічної інтоксикації сірководнем є зміни викликані місцевою подразнюючою дією на шкіру слизові оболонки наркотичною дією

Гострі отруєння проявляються головним болем запамороченням різзю в очах утрудненням дихання болем за грудиною

Ці симптоми супроводжують слизотеча, пітливість блювання втрата свідомості, марення судороги, набряк легень параліч дихання

Професійні захворювання викликані дією пилу

В останні роки відмічається ріст частоти хронічних захворювань органів дихання Частота захворювань бронхіального апарату у сільського населення становить приблизно 3%

У робітників окремих галузей сільськогосподарського виробництва хронічні захворювання легень відмічаються помітно частіше

Неорганічний пил викликає в основному запалення бронхіального апарату Окремі види пилу мають алергенні якості і можуть обумовити такі захворювання, як бронхіт пневмоконіоз цементоз пневмонії силікоз талькоз бронхіальна астма Пил може викликати і фіброгенну дію тобто розростання сполученої легеневої тканини яке порушує нормальну будову та функції легень


Професійні захворювання викликані дією біологічних факторів

До цієї групи професійних захворювань входять інфекційні і паразитарні

захворювання які передаються людині від хворих тварин, а також алергічні захворювання обумовлені алергенами рослинного і тваринного походження До зооантропонозних захворювань відносяться:

– вірусні (сказ, ящур, енцефаліт та ін.);

– мікробні (бруцельоз, сальмонельоз, чума, туляремія, сибірська виразка, стовбняк та ін.);

– паразитарні (малярія, лямбліоз та ін.);

– грибкові (фавус, дерматоміно-трихофітія та ін.);

– рікетсіозні (малярія та ін.).

З алергічних захворювань які найбільш часто зустрічаються в осіб зайнятих у сільському господарстві необхідно відмітити полінози і бронхіальну астму

Полінози – алергічне захворювання  яке викликається пилком рослин Для полінозів характерний тісний звязок з перебуванням на певній місцевості де цвітуть ці рослини Скарги хворих різноманітні але найбільше скарг на важке носове дихання свербіння в носі сильне водяне виділення яке супроводжується приступами чхання

У робітників сільського господарства частіше від інших зустрічаються шкіряні прояви полінозу зокрема у працівників зайнятих вирощуванням технічних культур, особливо в період їх цвітіння

У працівників, зайнятих збиранням сіна вирощуванням і переробкою технічних культур (хміль бавовна льон та ін) може розвиватися професійна бронхіальна астма

До хімічних алергенів впливу яких можуть підлягати механізатори робітники тепличних господарств відносяться пестициди (хлор- і ртутьорганічні та ін) мінеральні добрива (ціанисті азотні сполуки)

Тривале зберігання продуктів рослинного походження сприяє створенню сприятливих умов для розвитку в них спорів різних грибків Вдихання пилу у якому є спори грибків призводить до пошкодження легень (алергічний альвеоліт) До найбільш вивчених форм патології легень цієї групи відносяться “легені фермера“, обумовлені вдиханням термофільних актиноміцетів

“Легені фермера“ – класичний приклад алергічного альвеоліту який розвивається внаслідок вдихання запліснявілого сіна зерна силосу Гостра форма характеризується раптовим початком Через 4–14 годин після експозиції у постраждалого піднімається температура до 39–400 С зявляється головний біль біль у мязах кашель розвивається задишка При відсутності повторного впливу вказані симптоми зникають через 7–10 днів але задишка астенія схуднення продовжують турбувати хворого протягом декількох місяців

Професійні дерматози

Дерматози які розвиваються у працівників сільського господарства можуть бути зумовлені впливом хімічних речовин рослин фізичних факторів інфекційних агентів а також укусами ектопаразитів та інших комах Відомі шкірні ураження типу дерматиту алергічного дерматиту екземи кропивниці від дії пестицидів та мінеральних добрив

Клінічна картина професійних дерматозів від дії хімічних речовин різноманітна Якщо сила подразнення велика то виникають різного роду висипання які можуть перерости в екзему

Із захворювань шкіри необхідно відмітити професійні дерматози від дії змащувальних мастил, гасу, бензину. На поверхні шкіри рук відмічається облуплювання, чорні цятки від накопичення змащувальних мастил та пилу.

У тваринників, робітників рослинництва захворювання шкіри може виникати від дії фізичних факторів, хімічних речовин, вірусів, бактерій, грибів та паразитів, а також у результаті прямого контакту з культурними рослинами й бур’янами. Там, де ще не зроблена в повному обсязі механізація, у тваринників

можуть зустрічатися ураження шкіри при заготівлі та роздачі кормів, прибиранні приміщень від гною, при очищенні тварин тощо.

Раннє виявлення несприятливого впливу умов праці на організм профілактика і своєчасне лікування порушень, що виникають, повинно займати основне місце серед заходів які визначають знижений рівень захворювань працівників у тому числі і професійних Останнє особливо важливо тому що професійні захворювання розвиваються як правило у працездатному віці й нерідко служать причиною обмеження працездатності робітників сільського господарства і зниження трудових ресурсів Професійні захворювання пов’язані також з економічними збитками обумовленими зменшенням професійної активності робітників зниженням продуктивності праці збільшенням текучості кадрів збільшенням витрат на різні компенсації.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
● Класи умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів трудового процесу.

● Зробити аналіз умов праці у тваринництві.

● Професійні захворювання працівників, їх причини та фактори захворювань.

● Зооантропонозні захворювання.
4. ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ ТА ГІГІЄНА ПРАЦІ

4.1. Загальні питання виробничої санітарії та гігієни праці

Гігієна праці вивчає трудову діяльність людини і виробниче середовище та його вплив на організм, розробляє санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на створення сприятливих умов праці та підвищення її продуктивності (вентиляцію, освітлення, засоби індивідуального захисту, санітарно-побутове устаткування).

Виробнича санітарія (ВС) – це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують дію шкідливих виробничих факторів.

Основними питаннями ВС є:

1. Розробка способів усунення тих елементів виробничого процесу та обладнання, які можуть спричиняти шкідливий вплив на здоров'я працюючих.

2. Розробка заходів по санітарно-технічній охороні праці, особистій гігієні працюючих і здоровому режиму праці.

3. Запобігання професійних захворювань та отруєнь.

Особиста гігієна – це комплекс індивідуальних заходів, які повинні виконуватися кожним працівником з метою запобігання можливих захворювань та отруєнь.

Це такі заходи, як режим харчування, утримання в належному стані спецодягу, білизни, захисних засобів, власного тіла, обов'язкове миття рук та всього тіла, своєчасна заміна одягу (білизни), полоскання ротової порожнини спеціальними розчинами чи водою, промивання очей тощо.

4.2. Санітарно-гігієнічні вимоги до виробничих і побутових приміщень і обслуговуючого персоналу

Особливості праці працівників тваринницьких ферм і птахофабрик пред’являють відповідні вимоги до осіб, що обслуговують виробничі процеси в тваринництві і птахівництві.

До роботи необхідно допускати осіб фізично здорових, які пройшли медичний огляд, добре знають виробничі процеси, свої обов’язки, мають глибокі теоретичні знання з охорони праці, проінструктовані про засоби особистої гігієни, про правила поводження з тваринами взагалі і заразнохворими особливо, і які досконало володіють навичками і безпечними методами праці.

Працівники тваринництва повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і потім профілактичні огляди 1 раз на квартал, а доярки – 1 раз на місяць. Один –два рази на рік доярки проходять диспансерний медогляд з обстеженням на бруцельоз і туберкульоз.

Керівники господарства несуть відповідальність за допуск до роботи людей, які не пройшли медогляд і за порушення строків проведення профілактичних оглядів.

Велике значення необхідно приділяти вибору виробничих приміщень або майданчиків. Вони повинні відповідати класу виробництва за санітарними нормами, категорії виробництва за пожежною і вибухопожежною небезпекою, класу приміщення за ступенем небезпеки ураження електричним струмом та ін.

Тваринницькі будівлі, ветеринарні об’єкти, склади кормів, кормоцехи й інші виробничі споруди забороняється будувати на заболочених землях, на ділянках з високим рівнем ґрунтових вод, на місці колишніх худобомогилок, гноєсховищ, колишніх кролівничих, тваринницьких господарств.

Майданчик будь-якої виробничої дільниці повинен:

– мати відносно рівну поверхню і схил для стікання води не більше 3о;

– знаходитися поблизу природних джерел води, доріг і мереж електроживлення, не примикати до меж заболочених ділянок;

– розташовуватися з підвітряної сторони, нижче населеного пункту по рельєфу місцевості і не ближче до нього ніж на величину санітарно-захисної зони.

Щільність забудови, %:

βЗ = ,

де: ΣSЗ – сумарна площа будов і споруд, м2;

SД площа всієї ділянки забудови, м2.

Площа забудови рахується нормальною, якщо βЗ =18 – 35%.

Для кращої аерації виробничі об’єкти необхідно розташовувати таким чином, щоб їх діагональ збігалася з напрямком домінуючих вітрів.

Залежно від виду і призначення виробничих і тваринницьких об’єктів, будов і споруд ширину санітарно-захисних зон встановлюють у межах 25–2000м. Так, для ферм ВРХ, вівчарських ферм і цехів кормопереробки – 300м, птахофабрик – 1000м, свинарських ферм – 2000м, під’їздів доріг до будов не –менше 25м.

Однак, як свідчить досвід будівництва великих ферм, особливо свинарських, санітарно-захисна зона повинна бути:

– при утриманні тварин у приміщеннях з відкритим гноєсховищем – не менше 3км;

– при утриманні тварин на відкритих майданчиках – не менше 5км.

При цьому ферму (комплекс) бажано оточувати лісозахисною смугою. Гноєсховища, сечозбірники, котловани, колодязі, ями на території ферм огороджують, щоб у них не могли впасти люди і тварини. Люки повинні виступати над рівнем землі не менш як на 0,8м і бути постійно закритими кришками.

Огородженню підлягають також пожежні водойми, силосні ями і траншеї, з яких беруть корми.

Відповідно до СН 245-71 на одного працюючого повинно приходиться не менше 15м3 об’єму і 4,5м2 площі приміщення. Виробничі приміщення повинні мати висоту від підлоги до стелі 3,2м, ширину пішохідних галерей – 1–1,5м, ширину проходів між шафами і стелажами – 1м.

Санітарно-побутові приміщення розділяються на загальні й спеціальні.

До загальних приміщень належать гардеробні, туалетні, умивальні, кімнати відпочинку і для питного водопостачання, які повинні бути передбачені на будь-якій виробничій дільниці.

До спеціальних приміщень належать: кімнати для паління, респіраторні, душові, кімнати особистої гігієни жінок (якщо в зміні працює 15 і більше жінок), кімнати для прання, хімічного очищення, сушіння, обезпилення, обеззараження і ремонту робочого одягу (взуття), для обігріву працівників тощо. Ці приміщення влаштовують з врахуванням кількості працівників.
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Методичні вказівки до вивчення курсу
Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація. Методичні вказівки до вивчення курсу “Метрологія, стандартизація, сертифікація...

Методичні вказівки до виконання самостійної роботи студентів з дисципліни «Основи аудиту»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи студентів з дисципліни «Основи аудиту» для студентів денної форми навчання зі...

Охорона праці та безпека життєдіяльності в птнз методичні рекомендації
Шевчук С. С. Охорона праці та безпека життєдіяльності в птнз: Методичні рекомендації.  Донецьк, 2006 р., 84 стор

Якими документами регулюється питання охорони праці?
Тестові завдання з дисципліни «Охорона праці в галузі» на тему «Виробничий травматизм та професійні захворювання»

Методичні рекомендації для написання контрольної роботи з навчальної дисципліни „
Контрольна робота є самостійним видом роботи студента, передбачена учбовим планом вивчення дисципліни „Господарсько-процесуальне...

Методичні вказівки до вивчення
Основи екології передбачається вивчення питань екології виробництв харчової І переробної промисловості. Екологія харчової промисловості...

8. Організація охорони праці на виробництві Методичні поради до вивчення теми
Тема Організація охорони праці на виробництві Методичні поради до вивчення теми

Методичні вказівки до самостійної (індивідуальної) роботи для студентів...
Методичні вказівки до самостійної (індивідуальної) роботи з дисципліни «Основи оціночної діяльності» для студентів заочної форми...

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Фінансовий облік»
Згідно з вимогами Державного стандарту України курсові роботи є відповідальним науковим дослідженням І їх необхідно оформлювати відповідно...

Методичні вказівки для проведення практичних занять з дисципліни «Екологічний менеджмент»
«Екологічний менеджмент» зі студентами спеціальностей 050 200 «Менеджмент організацій» та



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка