Пошук по сайту


Методичні рекомендації для практичних психологів І соціальних педагогів щодо організації роботи з питань профілактики насилля в учнівському середовищі

Методичні рекомендації для практичних психологів І соціальних педагогів щодо організації роботи з питань профілактики насилля в учнівському середовищі

Методичні рекомендації для практичних психологів і соціальних педагогів щодо організації роботи з питань профілактики насилля в учнівському середовищі

Законодавство України щороку поповнюється законами, що покликані захищати дітей від насильства та попереджувати його прояви в родині, у навчальних закладах, на вулицях. Тому обласний навчально-методичний центр практичної психології і соціальної роботи надсилає методичні рекомендації із зазначеної тематики. Дані рекомендації можуть стати доповненням до методичних рекомендацій 2007 року (лист КОІППО від 28. 12. 2007р. № 943).

Сьогодення вимагає від дітей чимраз швидшого і якіснішого входження у світ дорослих, що не завжди відбувається спокійно й без насильства. Для того, щоб процес соціалізації наших дітей відбувався якомога якісніше й безпечніше, необхідно вживати відповідні заходи та впроваджувати політику захисту дітей від будь-яких форм насильства.

Для багатьох дітей зіткнення з насильством відбувається в навчальних закладах, і це може спонукати їх самих до вчинення насильства. Вплив на суспільне сприйняття насильства в школах здійснює також і те, яку увагу приділяють засоби масової інформації екстремальним випадкам, що призводять до травмування або навіть до загибелі школярів. Разом з тим, загибель та серйозні поранення дітей внаслідок насильства значно рідше трапляються в школах, аніж удома чи за місцем проживання дитини.

У школі дитина частіше стикається з так званими малими формами насильства, які впливають на розвиток особистості. Сучасна педагогічна практика, попри всі проблеми, труднощі та недоліки, залишається основним інститутом соціалізації особистості, її становлення та розвитку.

Проведене опитування «Насильство в школі: аналіз проблеми та допомога, якої потребують діти та вчителі у її розв’язанні» показало такі результати:

  • актуальною проблемою насильства над дітьми вважають 82 % від загального числа опитаних педагогів;

  • 8 % заперечили актуальність цієї проблеми;

  • 9 % важко визначитися зі своєю позицією з даного питання.

Обізнаність із проблемою насильства продемонстрували й учні. Характерним показником є зростання кількості дітей, які ствердно відповіли на питання «Чи знаєш ти, що таке насильство над людиною?», в міру збільшення віку респондентів.

У 9-11 років кількість ствердних відповідей склала 76 % у хлопців та 72 % у дівчаток, у віці 12-14 років цей показник складає 86 % і 85 % відповідно, а в 15-16 років – 93 % та 95 %.

Зростання кількості дітей, які знайомі з проблемою насильства, свідчить не так про збільшення числа проявів насильства в житті дітей, як про усвідомлення ними цього явища.

Активне висвітлення проблеми насильства, зокрема в ЗМІ, дає змогу сформувати у суспільстві загальний підхід до розв’язання цієї проблеми. Цей факт підтверджує й те, що переважна більшість опитаних педагогів (84%) згодні з прийнятим визначенням: «Насильством є будь-які дії однієї людини по відношенню до іншої, в результаті яких завдається шкода фізичному або психічному здоров'ю».

Шкільні вчителі схильні реагувати більше на так звані тяжкі прояви насильства, тобто на те, що має фізичне або моральне підкріплення (такі форми, як побиття або позбавлення їжі), чи на ті, що важко переживаються самим педагогом як особистістю (наприклад, приниження та образи). Однак не слід забувати, що для особистості дитини, яка ще формується, величезне значення мають так звані «легкі» форми насильства, такі, як використання прізвиськ, ігнорування її почуттів і потреб, порівняння з іншими дітьми.

Позиція дітей щодо ідентифікації форм насильства несуттєво відрізняється від позиції педагогів.

Наявність дітей, які постраждали від насильства, серед учнів шкіл, охоплених опитуванням, підтверджує самоідентифікація їх як таких приблизно третиною респондентів. Біля 65 % відзначають, що такими є їхні друзі.

Основними місцями, де вони найчастіше зазнають насильства, діти називають вулицю і школу. При цьому школу як основне місце насильства називають усі дівчата і хлопці 12-14 років, решта на перше місце ставлять вулицю.

Ці результати підтверджують той факт, що школа не лише відіграє у житті дітей важливу роль як основне середовище соціалізації, а також є місцем, де діти найчастіше стикаються з насильством у своєму житті. Сприйняття цього факту дає підстави зробити школу основною ланкою протидії зазначеному явищу, місцем, де можуть формуватися нові, вільні від насильства способи взаємодії дітей.

Більше половини опитаних педагогів спостерігали такі прояви насильства в школі, як: побиття, сварки, образи, приниження, вживання прізвиськ. Менш за все, за свідчиням педагогів, зустрічаються сексуальні домагання та відбирання їжі.

У ролі агресорів респонденти з педагогічного колективу здебільшого відзначають окремих дітей (як однолітків, так і старших дітей). Так, багато педагогів бачать роз’язання проблеми насильства у школі шляхом виключення з неї конкретних дітей, які виступають для них уособленням проблем.

Однак діти відзначають також доволі загрозливий рівень частоти проявів організованого насильства з боку груп дітей. Варто з'ясувати, що у процентному співвідношенні таких відповідей значно менша, ніж у дорослих. Такі результати свідчать про недостатню організованість дітей, про відсутність позитивного наставництва в школі, що призводить до формування підлітками власних мікросоціумів за принципом «зграї».

Також варто розглянути, які існують форми насильства:

  1. Форми фізичного насилля:

  • штовхання;

  • копняки;

  • запотиличники;

  • викручування рук;

  • кусання;

  • дряпання;

  • висмикування волосся;

  • тягання за вуха;

  • побиття за допомогою будь-яких речей;

  • підставляння ноги;

  • придушення тощо.

  1. Форми психологічного насилля:

  • прізвиська;

  • образи;

  • навішування ярликів;

  • порівняння з іншими;

  • підкреслювання фізичних та психологічних «вад»;

  • ігнорування;

  • бойкот;

  • групове цькування;

  • вживання ненормативної лексики тощо.

  1. Форми сексуальної агресії серед дітей:

  • дотики до інтимних частин тіла дитини;

  • пропозиції статевого характеру;

  • імітування статевого акту відносно іншої дитини;

  • акцентування уваги на статевих ознаках тощо.


Приклади проявів нехтування потребами дитини:

  • псування речей;

  • відбирання їжі;

  • насміхання над інтересами інших;

  • неприйняття точки зору інших;

  • відкидання тощо.

Одні з можливих форм роботи з учителями для покращення їхньої взаємодії з учнями:

- проведення спільних свят (спільне виконання з дітьми творчих завдань);

  • анкетування (з метою виявлення проблеми);

  • робота з учителями з метою профілактики синдрому вигорання;

  • тренінгові роботи з учителями;

  • методика «Гарячого стільця»:

а) учитель сідає на стілець, а діти запитують у нього/неї особисту інформацію. Чим більше діти дізнаються про учителя, тим ближчими і відвертішими вони стають з ним. Учитель викликає довіру;

б) учитель разом з учнями по черзі сідають на стілець і говорять на обрану тему, наприклад про те, що їх дратує;

- проведення навчання у змішаній групі (діти, педагоги, адміністрація школи);

- навчання керівництва (адміністрації школи);

- використання вправ на зворотний зв'язок, зміну ролей (наприклад, діти протягом дня виконують роль учителів – що вони думають, що чують, як виставляють оцінки тощо);

- створення команди тренерів із дітей;

- взаємодія психолога і учителя у діагностичній та корекційній роботі з дітьми (оскільки учителі нерідко перекладають розв'язання проблеми на психолога);

- участь учителів у спільних спортивних змаганнях на позашкільних заходах (5 хвилин на перерві або на початку уроку);

- творчий підхід до проведення уроків (перестановка парт, сидіння на підлозі, зарядка, інтерактив);

- «Казан дружби» - поїздка учителів з батьками та учнями на природу (спілкування в неформальній обстановці);

- лекції для педагогів;

- «Скринька довіри» - окремі «скриньки» для дітей та педагогів як можливість висловити, що хочеться змінити, що подобається;

- круглі столи.

Робота психолога, учителя з учнями для налагодження взаємовідносин між собою:

- зйомки фільму спільно з дітьми на задану тематику під керівництвом психолога та класного керівника;

- обговорення позитивних рис дитини з її близькими (оцінювання досягнень та успіхів дитини);

- семінари (розвиток навичок реагування на прояви агресії);

- творчі конкурси на створення єдиного результату;

- вправи, спрямовані на виявлення схожих рис між учнями;

- безпосереднє звернення до вчителя, психолога по допомогу;

- спільні виставки;

- шкільне самоврядування;

- веб-сайт для дітей;

- взаєморозроблений спільний план дій із попередження насильства в школах.

Особливості роботи з дітьми, які зазнали насильства.
Відповідно до Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення, який затверджено спільним наказом Державного комітету України у справах сім’ї і молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 16. 01. 2004 р № 5/34/24/11:

Органи та заклади освіти здійснюють:

- приймання заяв та повідомлень про випадки жорстокого поводження з дітьми;

- терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення;

- заходи щодо виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми у навчальних закладах, притягують до дисциплінарної відповідальності співробітників, учнів та інших осіб, які допускають жорстоке поводження з дітьми;

- керівники навчальних закладів зобов’язують педагогічних працівників, зокрема практичних психологів, соціальних педагогів, класних керівників, проводити попереджувальну роботу з батьками з метою недопущення випадків жорстокого поводження з дітьми в сім’ях, а також відстежувати подібні випадки з боку інших учнів;

- практичні психологи, соціальні педагоги, класні керівники організовують роботу з батьками щодо роз’яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми, а також з особами, що становлять найближче оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження, або потерпає від реальної загрози його вчинення.

У разі необхідності заклади освіти організовують надання невідкладної медичної (викликають швидку допомогу), психологічної та інших видів допомоги дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження.

Основними напрямками роботи практичних психологів, соціальних педагогів є:

- навчити дитину виражати свої почуття;

- підняти самооцінку дитини;

- допомогти усвідомити, що любов до батьків «тата і мами» це одна річ, а до батьків-«насильників» інша;

- розвивати навички соціального життя.

З метою реалізації відповідних напрямків роботи застосовуються проективні психологічні методики, ігри, психологічні тренінги, консультування тощо.

Основним завданням педагогічних працівників, які беруть участь у соціально-психологічній реабілітації є розвиток навичок соціального життя дитини та підтримка дитини в класі.

Діти, які стали жертвою насильства, потребують допомоги дорослих, тому педагогічні працівники можуть і повинні чітко донести до дитини, що «життя продовжується», звертаючись до наступних проблем:

- захист від повторного насильства;

- захист від сорому;

- нормалізація середовища.

Заходи щодо профілактики насильства спрямовані на попередження випадків різних видів насильства до дітей та зменшення негативних факторів та обставин по причині яких може трапитися насильство.

Роботу щодо профілактики насильства слід здійснювати за наступними орієнтовними напрямками.

1. «Правовий всеобуч» для учнів і батьків зокрема:

- ознайомлення батьків з нормативно-правовими актами, які регламентують батьківські обов’язки та відповідальність за їх невиконання;

- ознайомлення батьків та учнів про відповідальність за скоєння насильства стосовно дитини;

- проведення анонімного опитування серед учнів та їх батьків з метою визначення проблеми насильства;

- відстеження ситуації на ігрових майданчиках і місцях дитячого спілкування, в неблагополучних сім’ях.

- проведення засідань батьківського всеобучу з проблем сімейного виховання;

- проведення інструктажів для учнів щодо дій у випадках здійснення насильства.

10 кроків уникнення шкільного насильства:

1) використання опитувальника, щоб визначить проблему;

2) розробити чіткі та зрозумілі стандарти поведінки;

3) відкрито оголосити про них і послідовно впроваджувати;

4) відстежуйте ситуацію на ігрових майданчиках і місцях дитячого спілкування;

5) за можливістю встановити у цих місцях відеокамери: агресори мають знати, що їхнє насильство завжди може бути доведено;

6) давати дітям можливість обговорювати насильство;

7) не можна недооцінювати навмисні образливі дії;

8) коли неприємні випадки, зрештою, трапляються, забезпечуйте контакти між батьками жертви та образника;

9) неодмінно втручатися у випадку вияву насильства;

10) забезпечуйте підтримку і захист жертв.

Нормативно-правова база України, яка повинна бути гарантом безпеки:

1. Конституція України;

2. Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від

15.11. 2001р. № 2789-ІП;

3. Сімейний кодекс України;

4. Кримінальний кодекс України;

5. Наказ МВС, МОН, МОЗ, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 16.01.2004 р. №5/ 34 /24 /11 «Про затвердження Порядку надання звернень і повідомлень з приводу жорстокого обігу з дітьми або реальною погрозою його здійснення».

Міжнародні законодавчі акти:

  1. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок.

  2. Міжнародна Конвенція про захист прав дитини.

  3. Конвенція про права дитини.

  4. Загальна Декларація прав людини.

  5. Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини.


Рекомендована література:

1. Навчально-методичний посібник “Організація роботи з розв'язання проблеми насильства в школі”. К:.Huss, 2011. – 96 ст.

Вибухи насильства має руйнівний вплив на дитину.

Підбиваючи підсумок вищевикладеного, ми насамперед повинні пам’ятати головне - дитина поступово звикає до насильства і починає вважати його нормальним явищем. Як правило, у таких дітей низька самооцінка, вони недостатньо соціальні, тому у таких дітей набагато більше шансів опинитися серед наркоманів або злочинців.

Турбуючись про контроль над насильством, ми тим самим забезпечуємо краще майбутнє для наших поколінь.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Організаційно-методичні рекомендації для громадських інспекторів...
Міністерства освіти І науки України від 28. 12. 2006 №864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів,...

Адміністрацій, директорам інститутів післядипломної педагогічної освіти
Враховуючі численні запити з місць Міністерство надає роз’яснення щодо розподілу робочого часу практичних психологів та соціальних...

Міністерство освіти І науки україни від 27 листопада 2000 р. №109
На численні запити з місць щодо тривалості робочого тижня практичних психологів (соціальних педагогів) дошкільних, усіх типів загальноосвітніх...

Лист міністерства освіти І науки україни від 27 листопада 2000 р. №109
На численні запити з місць щодо тривалості робочого тижня практичних психологів (соціальних педагогів) дошкільних, усіх типів загальноосвітніх...

Атестація практичних психологів І соціальних педагогів
Атестаційний період починається з моменту подачі спеціалістом заяви на атестацію І закінчується засіданням атестаційної комісії,...

«Система роботи соціального педагога щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі»
Правопорушення має протиправний характер та спрямоване проти різних інтересів, які охороняються державою, а саме: особистих, суспільних,...

Кзо «навчально-виховне об’єднання №28» м. Дніпропетровська
Затвердити план заходів щодо профілактики дорожньо-транспортного травматизму та попередження дитячого травматизму в учнівському середовищі...

Програма освітньої діяльності та спецкурс курсів підвищення фахової...
Департаменти (управління) освіти І науки обласних, Київської міської державних адміністрацій

Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів)...
Психологічна служба в структурі освіти, якій в 2001 р виповнюється 10 років, є складовою державної системи охорони фізичного І психічного...

Методичні рекомендації щодо організації та проведення санітарно-освітньої...
Віл-інфекція (вірус імунодефіциту людини) та її кінцева стадія снід (синдром набутого імунодефіциту) є однією з найважливіших проблем...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка