Пошук по сайту


Економічна ефективність виробництва молока та шляхи її підвищення - Сторінка 4

Економічна ефективність виробництва молока та шляхи її підвищення

Сторінка4/10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ефективне використання земельних угідь матеріальних і трудових ресурсів.

Спеціалізація сільського виробництва являє собою переважний розвиток однієї або кількох галузей на виробництві товарної продукції в господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей та виробництво відповідних продуктів визначає виробничий напрям.

На основі додатку 2 можна сказати, що СВК „Колос” - господарство неспеціалізоване (у кожному умовному періоді). Виробнича спеціалізація господарства визначається питомою вагою ведучої товарної продукції. Ведучою галуззю в даному господарстві є рослинництво. Питома вага зернових та зернобобових в структурі товарної продукції складає в середньому за 3 роки: 21,4% (2002-2004 р. р.), 30,2% (2004-2006 р. р. ), 10,9% та 15,5% з якої припадає на пшеницю відповідно по періодам. Велику увагу приділяють соняшникові, який займає 3,1% 5,0% (середні значення за 2 періоди), і тенденція на його збільшення в майбутньому помітна через порівняння питомих часток у 2002, 2003, 2004, 2005 та 2006 роках (2,3%, 3,3%, 3,7%, 4,7% та 6,2% відповідно). В цілому це не поганий показник через те, що максимальна рекомендована питома вага соняшника становить 12%. Частка виробництва продукції тваринництва не висока: близько 30%, з якої 8,7% припадало на виробництво молока по періодам. За останні роки головною галуззю тваринництва стало молочне скотарство, яке в даній структурі займає 8,7%. Вирощування великої рогатої худоби становило 11,2% до загальної кількості товарної продукції, свинарство становило 8,5%. Частки промислової продукції та реалізації іншої продукції, робіт і послуг досить суттєві - це 22,1% та 5,2% відповідно в середньому за перший період. За 2004-2006 р. р. вони склали 10,7% та 6,7%.

Процес спеціалізації виробництва в сільськогосподарських підприємствах відбувається безперервно. Проте господарства істотно відрізняються за рівнем спеціалізації сільськогосподарського виробництва, який визначається частиною всіх товарних галузей і виражається коефіцієнтом спеціалізації Ксп:

(2.11)

де Рі – частка і – її галузі в сумі виручки від реалізації продукції;

і – порядковий номер галузі у ранжованому ряду з його часткою у виручці, від реалізації продукції.

Господарства з низьким рівнем спеціалізації мають коефіцієнт до 0,20; середнім – від 1,21 до 0,40; з високим – від 0,41 до 0,60. Коефіцієнт вище 0,6 мають підприємства з поглибленою спеціалізацією.

Для більш чіткого уявлення про спеціалізацію господарства визначимо коефіцієнт спеціалізації на основі даних додатку 2.

- за 2002-2004 роки:


i

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

Pi

22,1

10,9

10,7

8,7

8,7

8,6

5,2

4,9

3,4

3,1

2,3

1,8

1,5

1,5

1,4

1,3

1,2

1,2


;

- за 2004-2006 роки:


i

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

Pi

15,5

11,2

10,7

8,9

8,7

8,5

6,7

5,0

4,8

4,6

3,6

1,8

1,6

1,3

1,2


.

Так як обидва коефіцієнти менше 0,2, то має місце в даному випадку низький рівень спеціалізації.

Залежно від того, з якими видами затрат чи ресурсів порівнюють результати виробництва у сільськогосподарських підприємствах, показники економічної ефективності можна поділити на такі чотири групи:

  • узагальнені показники підвищення економічної ефективності виробництва;

  • показники ефективності використання землі;

  • показники підвищення ефективності використання праці;

  • показники підвищення використання основних фондів та капітальних вкладень.

Ефективність господарства, по суті, розкривається сукупністю показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Особливе значення мають такі показники: урожайність, продуктивність худоби, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1ц , прибуток на 1люд – год., на 1ц продукції і на 1га посівної площі, рівень рентабельності виробництва продукції.

Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якої характеризує ефективність використання трудових ресурсів.

Продуктивність праці як економічна категорія відображує взаємозв’язок між обсягом виробництва продукції і відповідними затратами праці.

Продуктивність праці – це здатність конкретної праці створити певну кількість продукції за одиницю робочого часу. Продуктивність праці підвищується, якщо збільшити виробництво продукції за одиницю робочого часу або зменшуються затрати праці на одиницю вироблюваних продуктів.

Наявність трудових ресурсів господарства являє собою суму фактичної чисельності постійних, сезонних і тимчасових робітників, керівників і фахівців.

Статистика визначає такі тенденції зміни робочої сили:

  1. Скорочення чисельності сільського населення.

  2. Скорочення чисельності працівників сільського населення.

Але відбуваються й якісні зміни в складі робочої сили:

  1. Збільшилась питома вага механізаторів.

  2. Підвищилась кваліфікація працівників.

У сільськогосподарських підприємствах всіх працівників залежно від виконуваних ними функцій поділяють на такі категорії: робітники постійні, робітники тимчасові і сезонні, інженерно-технічний персонал, службовці, молодший обслуговуючий персонал; працівники пожежно-сторожової охорони.

Постійними вважаються працівники, з якими укладено трудовий договір без зазначення строку закінчення роботи. Сезонними вважаються робітники, прийняті на роботу строком на окремий сезон, але не більш як на 6 місяців. Робітники, прийняті на строк не більш як 2 місяці, вважаються тимчасовими.

До інженерно-технічних працівників належать працівники підприємств, їх заступники з питань виробництва, агрономи, зоотехніки, інженери, лікарі ветеринарної медицини, механіки, техніки, економісти та інші спеціалісти сільського господарства. До службовців належать заступники керівників з господарських питань, по збуту продукції, фінансах, завідуючі складами, облікові працівники тощо.

Прибиральниці, сторожі, пожежники, кур’єри, водії легкових автомобілів і службових автобусів, двірники та інші працівники належать до молодшого обслуговуючого персоналу.

Питома вага постійних робітників із зайнятих в сільському господарстві складає 83,7% (в середньому за 5 років), службовців – 10,5%, з них керівників – 3,1%, спеціалістів – 7,4%.

Праця людей є необхідною складовою частиною процесу виробництва споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеній матеріальній та духовній базі висловлюється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Заробітна плата є важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результаті своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, у грошовому вираженні, що по трудових договорах власник або уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу або надані послуги.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, встановлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати – один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних у яких відбивається зміна чисельності працівників, витрат робочого часу, категорій працівників, виробничих витрат.

На підприємстві облік заробітної плати працівників є документальним, достовірним, та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору на підприємстві у відповідності із Законом України, конкретизуючи права та обов’язки працівників, а також оплата за працю, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку.

У зв’язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.

Для того щоб виконувати задачі, які стоять перед обліком, на підприємстві створені:

- контроль за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;

  • правильність документального оформлення виробки робітників та службовців;

  • своєчасне нарахування заробітної плати та допомог, а також їх видача;

  • своєчасне утримання сум податків та перерахування їх до бюджету;

  • розподіл заробітної плати по об’єктах калькулювання;

  • планування звітів про працю.

Облік праці і заробітної плати – один із самих важливих і складних відділів роботи, потребуючих точних та оперативних даних, в яких відображаються зміни в чисельності працівників, кодах виробничих затрат, затратах робочого часу, категоріях працівників та здійснюється контроль за використанням трудових ресурсів. Організація оплати праці здійснюється на основі: законодавчих та інших нормативних актів, генерального замовлення на державному рівні; колективних договорів; трудових договорів; регіональних та галузевих замовлень.

На кожному підприємстві, установі організації виникає необхідність оцінити і оплатити працю.

При цьому документування господарських операцій має забезпечити одержання своєчасної та об’єктивної інформації про чисельність працівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці.

Облік руху особового складу СВК "Колос" здійснюється у плановому відділі та відділі кадрів. При цьому обліку підлягають всі працівники незалежно від виконуваної роботи та займаної посади.

Охорона праці працівників в господасрстві визначається відповідно до Закону України “Про охоронк праці” від 21 листопада 2002 року № 229-ІV (із змінами і доповненнями), який визначає права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

У кожному підприємстві є в наявності затверджений трудовий договір, який не містить положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови відповідають вимогам законодавства.

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

В умовах товарного виробництва і ринкових відносин індивідуальні витрати сільськогосподарських підприємств формують собівартість продукції.

Собівартість продукції – це витрати сільськогосподарських підприємств на виробництво і реалізацію продукції, визначені в грошовій формі. Собівартість продукції як економічна категорія є частиною вартості товару, оскільки не включає витрати, які втілюються і реалізуються у вартості додаткового продукту.

В умовах ринкової економіки кількість показників та методів їх обчислення постійно зростатиме.

Земля – це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва.

У сільському господарстві земля – це головний засіб виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Економічна ефективність землі в сільському господарстві виражена системою показників, що характеризують, як ефективність використання всіх закріплених за господарством земельних ресурсів, так і ефективність окремих її видів.

Ефективність використання землі характеризується натуральними і вартісними показниками. До вартісних показників відносяться: валова продукція, товарна продукція, валовий дохід і прибуток.

Валова продукція сільського господарства являє собою всю масу виробленої в даному році продукції, включаючи приріст незавершеного виробництва.

Товарна продукція – це частина валової продукції, яка була реалізована й прийняла форму товару.

Валовий дохід – знов створена вартість живою працею робітників колективу за рік. Вона включає в себе фонд оплати праці і чистий дохід.

Прибуток – вираховується як перевищення виручки від товарної продукції над її собівартістю.

У 2006 році сільськогосподарський виробничий кооператив "Колос" спрацював із прибутком в сумі 1105,0 тис. грн., в той час як у 2005 році дане підприємство спрацювало із прибутком у сумі 929,0 тис. грн., а у 2004 році у сумі 735,0 тис. грн. Отже господарство із року в рік працює більш ефективніше, отримуючи при цьому все більше і більше прибутку. Фінансовий прибуток від операційної діяльності склав за 2006р. у сумі 871,0 тис. грн., а у 2005 році - 513,0 тис. грн. і у 2004 році 453,0 тис. грн. У доході виручка від реалізації продукції рослинництва складає у сумі 4597,1 тис грн. при загальній сумі реалізації на 9791,1 тис. грн. або 47,0 тис. грн., продукція тваринництва складає 3237,0 тис. грн. або 33,1% від загальної суми реалізації, промислової продукції реалізовано на суму 925,0 тис. грн., надано послуг на суму 724,0 тис. грн. та реалізовано товарів на суму 303,0 тис. грн. Прибутковими у 2006 році була продукція рослинництва.

Обсяг реалізації (виручки) товарів, робіт, послуг у сільськогосподарському виробничому кооперативі „Колос” у 2006 році склав 9791,1 тис. грн. без податку на додану вартість, що на 31,8% або на 2360,1 тис. грн. більше ніж у 2005 році та на 49,7% або на 3251,1 тис. грн. більше ніж у 2004 році. Тобто щороку обсяг виручки від реалізації зростає.

Собівартість реалізованої продукції у 2006 році склала 8465,0 тис. грн., що на 33,1% більша ніж у 2005 році та на 47,7% більша ніж у 2004 році. Тобто так як зростає виручка від реалізації товарів, робіт, послуг так зростає і собівартість реалізованої продукції. Проте валовий прибуток також зростає і у 2006 році він склав 1326,1 тис. грн., що на 253,1 тис. грн. більше прибутка 2005 року та на 518,1 тис .грн. більше прибутка 2004 року. Якщо проаналізувати обсяги реалізації по галузях, то отримаємо слідуючу картину, висвітлену у таблиці ___.

таблиця ___

(тис грн.)





виручка від реалізації

повна собівартість реалізованої продукції

2005р.

2006р.

% 2006р. до 2005р.

2005р.

2006р.

% 2006р. до 2005р.

Рослинництво

3397,1

4597,1

135,3

3607,1

4045,0

112,1

Тваринництво

2623,0

3237,0

123,4

2283,4

3516,0

154,0

Промислова продукція

776,9

925,0

119,1

858,9

975,0

113,5

Реалізація іншої продукції, робіт, послуг

191,0

724,0

379,1

194,7

760,0

390,3

Реалізація товарів

443,0

303,0

68,4

469,9

251,0

53,4

Всього по господарству

7431,0

9791,1

131,8

7414,0

9552,0

128,8


(тис. грн.)





прибуток (збиток)

рентабельність, у %

2005р.

2006р.

% 2006р. до 2005р.

2005р.

2006р.

% 2006р. до 2005р.

Рослинництво

-210,0

552,1

362,9

-5,8

13,6

334,4

Тваринництво

339,6

-279,0

45,1

14,9

-7,9

34,6

Промислова продукція

-82,0

-50,0

61,0

-9,5

-5,1

53,7

Реалізація іншої продукції, робіт, послуг

-3,7

-36,0

973,0

-1,9

-4,7

247,4

Реалізація товарів

-26,9

52,0

293,3

-5,7

20,7

463,1

Всього по господарству

17,0

239,1

1406,5

0,2

2,5

125,0


Видно, що обсяг реалізації зріс в порівнянні із 2005 роком, але якщо у 2005 році прибуткова була лише галузь тваринництва, то у 2006 році прибутковою стала галузь (основна) рослинництва.

Крім цього хотілося б зазначити, що у 2006р. від реалізації зернових та зернобобових культур отримано виручку в сумі 2782,1 тис. грн. та прибуток в сумі 275,3 тис грн. із рівнем рентабельності 11,0%, насіння соняшнику отримано виручку в сумі 1160,0 тис. грн. та прибуток в сумі 406,9 тис. грн. із рівнем рентабельності 54,0%. А от овочі, цукровий буряк, соя, ріпак було реалізовано із збитком, тобто повна собівартість реалізованої продукції була більша над виручкою від реалізації. Також у 2006 році вся продукція тваринництва була збиткова із-за високої собівартості продукції окрім продукції свинини, яка уже не один рік прибуткова. В той же час у 2005 році продаж і великої рогатої худоби, і свиней був прибутковим. В таблиці 10 можна побачити відношення повної собівартості 1 цнт реалізованої продукції та реалізаційної ціни того ж самого 1 цнт.

таблиця

(грн за 1 цнт)





повна собівартість

ціна реалізації

різниця

Зернові та зернобобові культури

53,85

59,77

5,92

в т.ч. пшениця

53,32

53,20

-0,12

гречка

56,47

154,99

98,52

кукурудза

51,18

56,88

5,70

ячмінь

59,38

57,52

-1,86

горох

103,30

54,49

-48,81

овес

31,08

41,70

10,62

Соняшник

61,23

94,32

33,09

Соя

119,79

105,26

-14,53

Ріпак

112,96

93,07

-19,89

Цукрові буряки

17,82

16,20

-1,62

Велика рогата худоба

853,41

526,31

-327,1

Свині

650,51

733,54

83,03

Птиця

2239,13

1130,43

-1108,70

Молоко

100,75

93,09

-7,66

Яйця (за 1 тис.шт.)

454,79

327,13

-127,66


Отже із даної таблиці чітко видно яка продукція була прибутковою, а яка збитковою. А тому комплекс по виробництву сільськогосподарської продукції являє собою досить складну структуризовану систему, в яку крім галузей рослинництва та тваринництва входять борошномельна, круп’яна, комбікормова, хлібопекарна та інші галузі промисловості, транспортна інфраструктура і система сервісного обслуговування. Тому концепція його розвитку передбачає модернізацію всіх галузей і складових, удосконалення економічних і технологічних зв’язків між ними, їх збалансований розвиток, комплектування, комбінування і кооперування виробництва, використання найновіших технологій, збільшення асортименту і поліпшення якісних показників кінцевої продукції, підвищення економічної ефективності її виробництва.

Таким чином, для підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції необхідно:

  • поліпшити селекційну роботу, направлену на виведення нових сортів;

  • забезпечити дотримання технологічної дисципліни на полях та фермах, виконання вимог наукових обґрунтувань;

  • забезпечувати правильне зберігання продукції, для чого прискорити спорудження в місцях виробництва добротних сховищ, зерноскладів та навісів;

  • створити сучасну елеваторну промисловість, реконструювати старі елеватори, збільшити місткість сховищ зерна, оснастити їх новітнім ваговим та розвантажувальним обладнанням, зерносушарками та всіма необхідними механізмами для гарантування тривалого і надійного зберігання зерна.

Для скорочення втрат сільгосппродукції і збереження її якості потрібно забезпечити господарства сучасною технікою, удосконалити технологію збирання.

Виробничі фонди сільського господарства залежно від економічного значення в процесі виробництва, характеру обороту і способу перенесення вартості на створений продукт поділяються на основні і оборотні.

Основні виробничі фонди – це засоби виробництва, які протягом тривалого часу беруть участь у процесі виробництва, зберігають натурально – речову форму і поступово, частинами переносять свою вартість на створений продукт.

Оборотні виробничі фонди – це засоби виробництва, які повністю споживаються протягом одного виробничого циклу, втрачають натурально – речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт .

Основні фонди поділяються на:

  • фонди сільськогосподарського призначення;

  • фонди не сільськогосподарського призначення;

  • невиробничі фонди.

Основні фонди сільськогосподарського призначення – це фонди, які приймають участь в процесі виробництва сільськогосподарської продукції. До них відносяться: будинки, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження і т.д.

Фонди не сільськогосподарського призначення спрямовані на виробництво продукції промислового характеру, ці фонди пов’язані з будівлею, торгівлею, суспільним харчуванням і т. д.

Невиробничі фонди не приймають безпосередньої участі в виробництві продукції, але відіграють важливу роль, створюючи сприятливі умови для життя і високопродуктивної праці сільськогосподарських працівників.

На балансі СВК "Колос" знаходиться основних засобів на суму 33376,0 тис .грн. В тому числі будинків і споруд на суму 24232,0 тис. грн. або 72,6% від загальної суми основних засобів, машин та обладнання на суму 6021,0 тис. грн. або 18,0% від загальної суми основних засобів, транспортних засобів на суму 1086,0 тис. грн. або 3,2% від загальної суми основних засобів, інструментів, приладів, інвентарю налічується на суму 57,0 тис. грн. або 1,7% від загальної суми основних засобів, робочої і продуктивної худоби налічується на суму 1877,0 тис. грн. або 5,6 тис. грн., багаторічних насаджень на суму 35,0 тис. грн. або 0,1% від загальної суми основних засобів, інших основних засобів обліковується на суму 68,0 тис. грн. або 0,2% від загальної суми основних засобів. На протязі 2006 року в господарство надійшло основних засобів на суму 1315,0 тис. грн., в тому числі ввели в дію будинки і споруди на суму 188,0 тис .грн., придбано машин і обладнання на суму 783,0 тис грн., транспортних засобів на суму 832,0 тис грн., інструментів, приладів на суму 7,0 тис. грн. та робочої і продуктивної худоби на суму 315,0 тис. грн. Крім цього на підприємстві на кінець 2006 року залишилось незавершене будівництво на суму 298,0 тис. грн. Середньорічна вартість активі у 2006 році становила в СВК "Колос" 35461,0 тис. грн. в той час як у 2005 році даний показник становив 33788 тис. грн., тобто на 5,0% більше за 2005 рік.

Фондозабезпеченість господарства – це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одного средньорічного працівника.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується фондовіддачею, фондоємкістю продукції та нормою прибутку.

Фондовіддача – це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Фондоємкість продукції – це середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1грн валової продукції.

Для визначення економічної ефективності використання основних і оборотних фондів сільськогосподарського виробництва обчислюють норму прибутку . Цей показник визначають з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів:

Нп,

де Нп – норма прибутку, %

П – прибуток, грн.;

Фосн і Фоб – середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів, грн.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів ко характеризує кількість оборотів за рік і визначається за формулою:



де Вр – виручка від реалізації продукції, грн.;

Мв – вартість молодняка, переведеного в основне стадо, грн.;

Вс – виручка від реалізації основного стада, грн.;

Зо – середньорічні залишки оборотних засобів, грн.

Тривалість одного обороту визначається діленням кількості днів у році на коефіцієнт оборотності засобів.

Існує два способи збільшення виробництва продукції сільського господарства – екстенсивний та інтенсивний.

Інтенсифікація сільського господарства – це такий спосіб ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на широке використання досягнень науково - технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів’я худоби.

Основним показником, що характеризує рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є сума основних виробничих фондів, поточних виробничих фондів і поточних виробничих затрат без амортизації в розрахунку на одиницю оброблюваної площі.

Прямий і головний показник, найбільш широко відображає суть рівня інтенсивності, тобто концентрацію живої та уречевленої праці в розрахунку на одиницю земельної площі.

Для аналізу досягнутого рівня основний показник може бути розподілений на 2 частини:

1) Фондозабеспеченність – це відношення основних фондів сільськогосподарського призначення до земельної площі.

2) Фондоозброєнність – це відношення виробничих затрат до земельної площі.


Показник

2002 рік

2003 рік

2004 рік

2005 рік

2006 рік

Фондозабеспеченність

3703

3943

4051

4155

4264

Фондоозброєнність

1061

1067

1070

1430

1732


Вони є додатковими показниками.

Економічну ефективність інтенсифікації характеризують наступні показники:

1.Вихід валової продукції з одиниці земельної площі. Вся валова продукція в господарствах оцінюється в співставних цінах, це дозволяє використовувати даний показник в динаміці, а також виконувати співставлення діяльності господарств, що працюють в однакових умовах.

Допоміжні показники: товарна продукція, валовий дохід, чистий дохід, прибуток в розрахунку на одиницю земельної площі.

2.Продуктивність праці – це відношення валової продукції до одиниці затрат праці.

3.Фондовіддача і фондоємність.

Питома вага основних фондів сільськогосподарського призначення по господарству висока. Вона складає 77,6%, з них найбільш питому вагу займають будинки, споруди та передавальні пристрої – 64,7%, машини і обладнання – 23,3%.

Економічна ефективність використання основних фондів зростає з підвищенням фондовіддачі та зниженням фондомісткості виробництва продукції, що і відбувалося в господарстві протягом 2002-2006 років.

За період 2002-2006 років спостерігався прогрес по відношенню до показників рівня інтенсифікації. Ця зміна призвела до того, що фондозабезпеченість збільшилась на 15,1% за рахунок збільшення середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 15,0% при одночасному зменшенні площі сільськогосподарських угідь на 0,2%. Потрібно звернути увагу на обчислення амортизації основних фондів в розрахунку на 100 га. сільськогосподарських угідь в розрізі кожного року періоду 2002-2006 років. В 2001-2003 роках після реформування господарства всі наявні основні засоби були переоцінені. Закуплялися нові основні засоби. Крім того, деяку частину основних фондів дане підприємство орендує. Тому в 2004 році відрахування амортизації збільшилось на 30,0 тис .грн. в порівнянні з попереднім роком, в 2005 році ще збільшилось на 77,9 тис. грн., а в 2006 році вже зменшилося на 57,9 тис.грн. Вцілому ж економічна ефективність інтенсифікації показала, що валова продукція в співставних цінах 2000 року, а також в розрахунку на 100 гр сільськогосподарських угідь, за останні три роки збільшилась у 1,2 рази, а на 1 робітника у 1,3 рази. Це сталося через те, що валова продукція в співставних цінах 2000 року збільшилась на 24,6%, а чисельність працівників за цей же період зменшилась на 2,7%.

Собівартість продукції – це витрати сільськогосподарського підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі.

У сільськогосподарському виробництві розрізняють собівартість виробничу і повну, індивідуальну і галузеву, планову і фактичну

Виробнича собівартість включає витрати сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції, а повна собівартість – витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Індивідуальна собівартість відображує витрати окремого сільськогосподарського підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Галузева собівартість характеризує середні витрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції окремої галузі певної сукупності господарств.

Планова собівартість – це витрати, які передбачає господарство відповідно до нормативів витрачання виробничих ресурсів і оплати праці з розрахунку на одиницю продукції. Фактична собівартість характеризує рівень проведених господарством витрат на виробництво і реалізацію сільськогосподарської продукції.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Рентабельність – показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток.

Прибуток господарств – це реалізована частина їхнього чистого доходу.

Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств в цілому, недостатньо визначити величину прибутку, необхідно зіставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.

За період 2004 -2006 років у СВК "Колос" спостерігається тенденція до збільшення валового доходу, а як наслідок і до збільшення чистого доходу як складової валового доходу. Причиною цього може бути те, що після реформування АПК держава дозволила підприємствам самостійно розпоряджуватись валовим доходом після сплати обов’язкових платежів до бюджету , тобто підприємство може використати той дохід , який залишився у його розпорядженні на розширення виробництва (а саме укладати у придбання основних і оборотних фондів), на благодійну діяльність і т.д. Так як , середньорічна вартість основних фондів і оборотних засобів господарства щороку зростає (у 2004 році на 2,4% у порівнянні до попереднього року, у 2005 році на 3,3% і у 2006 році на 5,0%), то можна сказати, що господарство постійно відраховує кошти із чистого доходу на придбання капіталу. Отже , СВК "Колос" має не просту, а розширену форму відтворення. Підприємство має високу ступінь розораності земель (майже 76% від загальної площі с/г угідь займає рілля ). Звідси, господарство має добрі умови для розвитку рослинництва. Тому, валова продукція у співставних цінах 2000 року рослинництва займає майже 65% усієї валової продукції господарства. Проте, як валова продукція рослинництва, так і валова продукція тваринництва, збільшилась за 2004-2006 роки на 14,1% і 50,6% відповідно.

Рівень рентабельності у господарства за 2006 рік невисокий хоча і збільшився в порівнянні з 2005 роком на 25 відсоткових пункти і це зумовлено тим, що повна собівартість продукції (або матеріальні затрати) залишаються порівняно високими). В той же час коефіцієнт прискорення собівартості продукції більший коефіцієнта прискорення валового доходу ).

Досягти підвищення рівня рентабельності можна за деяких умов:

  • ефективної роботи галузі рослинництва та тваринництва;

  • підвищення рівня продуктивності праці;

  • підвищення рівня організації виробництва, прибуткового асортименту продукції, повного використання виробничих потужностей;

  • і т.д.

За період 2002-2006 років показники рівня інтенсивності по господарству мають тенденцію до збільшшення. Зокрема, забезпеченість основними фондами на 1га сільськогосподарських угідь збільшилась на 15,1% за рахунок збільшення їх середньорічної вартості. Проте, економічна ефективність інтенсифікації за 2004-2006 роки зросла. Виробництво валової продукції на 1 гривню основних фондів сільськогосподарського призначення збільшилося на 18,5% внаслідок підвищення вартості валової продукції у співставних цінах та збільшення середньорічної вартості основних фондів. Чистий прибуток на гривню основних і оборотних засобів за 2004-2006 роки зріс на 46,7%, а на 1 га с/г угідь на 50,6%. Рівень рентабельності хоча і залишається за останні 3 роки зі знаком "+", але до 2004 року зменшився на 39,0% відсоткових пункта, а виручка від реалізації зросла на 49,7%. Можливо, затрати або повна собівартість на виробництво продукції залишаються порівняно високими з виручкою від реалізації.

Негативним є те, що чистий прибуток зростає повільніше, ніж валовий прибуток від реалізації.

Такий рівень рентабельності обумовлений зростанням рівня витрат. В майбутньому, щоб подолати зниження рівня чистого прибутку і рентабельності, підприємству слід нарощувати переглянути витрати підприємства.

Рентабельність характеризує ефективність спожитих засобів виробництва що включають суму річної амортизації основних фондів і вартість у господарстві матеріальних оборотних засобів.

Норма прибутку визначається з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів і визначається у відсотках.

Практично в різних господарствах часто досягають однакового рівня рентабельності при виробництві однойменної продукції, але мають різні показники норми прибутку.

На основі додатку 3 розглянемо енергетичні ресурси, їх структуру, енергозабезпеченість та електроозброєність праці.

У складі техніки, що використовується в господарстві, переважає МТП. За його допомогою виконуються механізовані роботи в рослинництві, тваринництві та транспортні роботи. Так на кінець 2006 року у сільськогосподарському виробничому кооперативі "Колос" на обліку налічувалося 39 тракторів всіх марок, 3 трактори на яких змонтовані машини, 38 тракторних причепів, 21 сівалка, 9 зернозбиральних комбайнів, 4 кормозбиральних комбайни, 4 бурякозбиральні машини. Також налічувалося 4 жатки валкові, 6 доїльних установок та агрегатів, 2 роздавачі кормів для великої рогатої худоби, 17 транспортерів для прибирання гною. У 2005 році у господарстві було списано 1 кормозбиральний комбайн і списано по зносу 2 сівалки та 2 тракторних причепи. Останніх було списано ще 2 у 2006 році. Але у 2006 році було куплено 3 сівалки. Всього енергетичних потужностей на кінець 2006 року було 13330 к.с. Обсяг механізованих робіт МТП обчислюється в умовних еталонних гектарах. Еталонний гектар - це умовна одиниця, яка відповідає оранці 1 га ріллі за еталонних умов:

  • питомий опір грунту - 0,5 кг./см2 при швидкості руху агрегату 5 км./год.;

  • глибина оранки 20-22 см., агрофон - стерня зернових колосових, вологість грунту - 22%; рельєф рівний, довжина гону 800 м.;

  • висота над рівнем моря - 200 м.;

Для трактора кожної марки визначений відповідний нормативний виробіток в еталонних гектарах за одиницю робочого часу. Еталонний виробіток за 1 год., для трактора ДТ- 75 становить 1 га., тому його приймають за еталонний.

Матеріально-технічна база сільського господарства - це сукупність засобів виробництва і енергії всіх галузей сільського господарства. ЇЇ елементами є земельні ресурси, трактори, автомобілі, електрообладнання, ПММ, продуктивна худоба, насіння, корми, добрива тощо.

Енергетичні ресурси являють собою сукупну потужність механічних двигунів (тракторів, комбайнів, вантажних автомобілів), електродвигунів, електроустановок та робочої худоби. Згідно з Міжнародною системою одиниці (СІ), основною одиницею потужності вважається кіловат. Перерахунок потужності з кінських сил у кіловати здійснюється за коефіцієнтом 0,736. Потужність деяких двигунів вимірюється в кіловат-амперах (1 кВтА=0,8 кВт).

Транспортування вантажів на сільськогосподарських підприємствах здійснюється автомобілями, тракторами, самохідними шасі, живою тягловою силою та ін. Автомобільний транспорт найефективніший внаслідок високої маневреності і забезпечує доставку вантажів з найменшими затратами праці і коштів. Недоліком його використання є сезонність. Він зайнятий в середньому 240-260 днів на рік, решту часу простоює через бездоріжжя, відсутність палива, технічні несправності тощо.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Та перспективи його розвитку
Розкриті основні проблеми розвитку ринку біопалива в Україні І вказані причини відсталого розвитку його виробництва. Для підвищення...

Курсова робота з курсу “Теорія фінансів” на тему: Дефіцит державного...
При такому підході сфера дії перерозподільчої функції бюджету була майже безмежною

План Вступ. Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства....
Види діяльності підприємства ( на прикладі фінансового управління Дубенської районної державної адміністрації )

План вступ. Економічна суть податку на прибуток підприємств та його...
Основні проблеми функціонування податку на прибуток підприємств та можливі шляхи їх розв’язання

План Вступ Розділ Теоретичні основи виникнення та розвитку непрямого...
Розділ Основні проблеми та шляхи удосконалення системи непрямого оподаткування в Україні

“ Законодавче регулювання робочого часу”
Поліпшення використання робочого часу є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення...

Лекція 10 Тема Аспекти екологізації виробництва
Екологізація – це зменшення інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва та споживання одиниці продукції

Господарський кодекс україни
Дарювання, розвиток підприємництва І на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість...

О. О. Орлова історія розвитку та сучасний стан післядипломної освіти...
Розкриття потенціалу кожної людини, а також значенні підготовки її до постійного саморозвитку та самовдосконалення. Визначається...

Стан та шляхи підвищення якості викладання української мови та літератури...
Держава забезпечує всебічний розвиток І функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка