Пошук по сайту


Курсова робота з дисципліни: Організація І методика аудиту на тему: «Аудит оподаткування сільськогосподарських підприємств»

Курсова робота з дисципліни: Організація І методика аудиту на тему: «Аудит оподаткування сільськогосподарських підприємств»

Сторінка1/6
  1   2   3   4   5   6



Курсова робота

з дисципліни:

Організація і методика аудиту

на тему:

« Аудит оподаткування сільськогосподарських підприємств »
Виконав:

Зміст

Вступ
Розділ 1.Теоретичні основи оподаткування сільськогосподарських підприємств.


    1. Види податків, які сплачують сільськогосподарські підприємства. (5 ст.)




    1. Відображення в обліку оперцій з оподаткування сільськогосподарських підприємств. (9 ст.)


Розділ 2.Організаційно-економічна та фінансова харакеристика підприємства.
2.1 Виробничий потенціал і спеціалізація підприємства. (13 ст.)

2.2 Оцінка фінансового стану підприємства. (24 ст.)
Розділ 3.Організація і методика аудиту оподаткування сільськогосподарського підприємства.

3.1 Підготовка процедури до проведення аудиту оподаткування сільськогосподарського підприємства. (26 ст.)

3.2 Аудит оподаткування сільськогосподарського підприємства. (29 ст.)

3.3 Аудиторський висновок щодо правильності нарахування та сплати податків сільськогосподарського підприємства. (33 ст.)
Висновок (34 ст.)

Список використаної літератури (36 ст.)

Додатки (37 ст.)

Вступ

Податки існують у людському суспільстві майже тисячу років, але для людини немає більш гнітючої процедури, ніж сплата їх. Високі податки – це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути й мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій.

Водночас запровадження податків мало надзвичайно важливе прогресивне значення для розвитку людського суспільства. Їх порівнюють із винаходом колеса або парової машини.

Податки є, по суті, головним засобом формування бюджету держави. Це джерело, що забезпечує існування бюджетної сфери суспільства, цілої армії наших громадян – лікарів, вчителів, науковців, діячів культури і мистецтва, пенсіонерів, малозабезпечених, а також студентів. Повнота сплати податків визначає долю не тільки цих людей, а й усієї економіки. Бо чим більшу стипендію отримає студент, тим більше грошей повернеться туди, звідки прийшли податки, тобто в економіку.

Існує кілька десятків різних податків і зборів. Основними видами податків, які покликані забезпечувати більшу частину бюджетних надходжень є податок на додану вартість, податок на прибуток і прибутковий податок з громадян. Однак, на сьогодні податки сплачує лише половина української економіки. Причин можна знайти безліч: починаючи з неефективної роботи величезної армії контролюючих органів і закінчуючи недосконалою законодавчою базою.

Чи справді все так погано в нашому домі?

Ми намагатимемось з'ясувати це питання в даній курсовій роботі на прикладі податку на додану вартість.

Мета нашого дослідження – це вивчення економічної сутності податку на додану вартість, характеристика його ролі та значення у формуванні Державного бюджету України.

Основний акцент зроблено на висвітленні механізму нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету.

Вивчено й узагальнено чинне законодавство України щодо оподаткування податком на додану вартість, зокрема, Закон України "Про податок на додану вартість", Закон України "Про Державний бюджет України", Закон України "Про систему оподаткування", Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" та ряд інших.

Обгрунтовано шляхи вдосконалення податку на додану вартість, які, на нашу думку, дали б можливість досягти максимальної його ефективності в найкоротші строки.

Розділ 1.Теоретичні основи оподаткування сільськогосподарських підприємств.

    1. Види податків, які сплачують сільськогосподарські підприємства.


Податкова система відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливає на доходи юридичних та фізичних осіб.

Історичними передумовами виникнення в суспільстві податків були переважно, перехід від натурального господарства до грошового, зародження й формування інституту держави.

Сучасна форма податків є відносно новою, хоча основні елементи механізму оподаткування зародилися ще в давнину.

Першим в історії людства поняття податку розкрив Адам Сміт у роботі "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776 р.), який написав: "Податок - це тягар, який накладається державою у формі закону, що передбачає і його розмір, і порядок сплати".

Економічна природа податку полягає у з'ясуванні його призначення об'єкта оподаткування й джерела сплати, а також визначенні впливу на суб'єктів оподаткування і на економіку в цілому. За економічним змістом податки - це форма фінансових відносин між державою й членами суспільства.

Законом України "Про систему оподаткування" визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються встановленими законами України порядку, становить систему оподаткування.

Система оподаткування - це нормативно визначені платники податків, їхні обов'язки та права, об'єкти оподаткування, види податків; зборів і платежів, а також порядок їх стягнення.

Система оподаткування характеризується її елементами - суб'єкт, об'єкт оподаткування, податкова ставка, джерело сплати (схема 1).

Суб'єкти оподаткування - це платники (фізичні чи юридичні особи), які безпосередньо сплачують податки.

Об'єкт оподаткування - це доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб, інші об'єкти, визначені законодавством про оподаткування.

Податкова ставка - розмір податку з одиниці об'єкта оподаткування.

Джерело сплати - дохід (заробітна плата, прибуток тощо), із якого сплачується податок; собівартість; частина виручки від реалізації продукції.

За методами обчислення податки можна поділити таким чином:

1. Кадастровий (від слова кадастр - таблиця, довідник) коли об'єкти оподаткування розділені на групи за певною ознакою. Перелік цих груп і їх ознаки заносяться у відповідні довідники. Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Такий метод характеризується тим, що розмір податку не залежить від прибутковості об'єкта. Прикладом такого податку є податок з власників транспортних засобів. Він утримується за встановленою ставкою в залежності від об'єму двигуна транспортного засобу і не залежить від того, використовується транспортний засіб чи простоює.

2. На підставі декларації. Декларація - документ, в якому платники податку наводять розрахунок доходу і податок із нього. Характерною рисою цього методу є те, що сплата податку відбувається після отримання доходу особою, яка цей доход отримує. Наприклад, податок на прибуток підприємств.

3. З джерела виплати доходу, що зменшується на суму податку. Наприклад, прибутковий податок з громадян, який сплачується підприємством або організацією, де працює фізична особа. До виплати заробітної плати з неї утримується прибутковий податок і перераховується до бюджету, решта сплачується робітнику.

ПДВ — різновид непрямого оподаткування, що є обов'язковим платежом загальнодержавного значення з універсальними ставками і однаковими податковими зобов'язаннями платників податків перед державою. Як й інші непрямі податки, він входить до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем продавцю у складі вартості придбаного товару. Перерахування податку до бюджету здійснює продавець, але не в загальній сумі податкових зобов'язань, а в сумі податкових зобов'язань, зменшених на суму податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам.

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалось вище, особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 р. згідно із Законом України "Про податок на добавлену вартість" від 20 грудня 1991 р. Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість", що почав діяти з 1993 p., було підписано 26 грудня 1992 р. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993-1997 pp. (до 1 жовтня 1997 p.).

З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 р. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ.

Виходячи з чинних законодавчих актів, розглянемо порядок обчислення і сплати ПДВ, механізм його впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств.

Платники податку. Платниками податку в бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об'єкт оподаткування. Об'єктом оподаткування є такі операції, здійснювані платниками податку, суб'єктами господарювання:

- продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

- завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

Отже, об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

Слід звернути увагу, що законодавчо визначено поняття продажу товарів (робіт, послуг). Продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими договорами та передбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не є продажем операції з передачі товарів згідно з договорами комісії (консигнації), поруки, відповідального зберігання, довірчого управління, оренди (лізингу) та інших громадянсько-правових договорів, що не передбачають передачу права власності на товари іншій особі.

Продаж послуг (робіт) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (робіт) з передачею права користування або розпоряджання товарами, у тім числі нематеріальними активами, за компенсацію, а також операції з безкоштовного надання послуг. Продаж послуг (результатів робіт) включає надання права користування або розпоряджання товарами згідно з договорами оренди (лізингу), продажу, ліцензування, установлених законом способів передачі права інтелектуальної власності.

    1. Відображення в обліку оперцій з оподаткування сільськогосподарських підприємств.


Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, в тому числі необоротні матеріальні активи, визначено нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (далі – П(С)БО 7).

Податок на додану вартість є внутрішнім податком встановленим Законом України 03.04.97 № 168/97 – ВР "Про податок на додану вартість" і не може регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України.

При визначенні належної до сплати в бюджет сум податку з'являється необхідність чітко встановити об'єкт оподаткування, тобто господарські операції, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. За допомогою рисунку З визначимо склад об'єкта оподаткування відповідно до ст. З Закону України «Про податок на додану вартість». Подальшим кроком буде встановлення бази оподаткування податком на додану вартість.

База оподаткування — це оборот у вартісному виражений, до якого застосовується ставка для визначення суми податку.

Податковою базою ПДВ є:

• договірна (контрактна) вартість, визначена за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (за винятком ПДВ та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включаються до ціни товарів (послуг) на попередніх етапах руху цих товарів або послуг);

• фактична ціна операції, але не нижче за звичайні ціни, у разі продажу товарів без оплати або з частковою оплатою їх вартості у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг),передачі товарів (робіт, послуг) для невиробничого використання пов'язаній особі, в рахунок оплати праці у натуральній формі, а також суб'єкту підприємницької діяльності, що не є платником ПДВ;

• договірна (контрактна) вартість товарів, які імпортуються на митну територію України, але не менша митної вартості з урахуванням витрат на транспортування, навантаження (розвантаження, перевантаження), страхування до пункту митного кордону України, сплати винагород, пов'язаних з імпортом, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, ввізного мита, акцизного збору та інших обов'язкових платежів, що включаються в ціну імпортованих товарів (за винятком ПДВ, сплаченого в Україні на попередніх етапах руху товарів);

• договірна (контрактна) вартість для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України з урахуванням акцизного збору та інших податків (за винятком ПДВ, що включаються у ціну поставки згідно із законами України з питань оподаткування), в тому числі вартість послуг, наданих резидентами або/та нерезидентами на митній території України, із транзитного перевезення (переміщення) товарів (вантажів, пасажирів) митною територією України;

• договірна (контрактна) вартість готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її поставки на митній території України, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків, за винятком ПДВ на попередніх етапах руху товарів, що використовуються для виготовлення такої готової продукції. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування імпортованих товарів, а відповідальність за сплату податку покупцем несе вітчизняний її переробник;

• змінена сума договірної вартості або її частина у разі, коли після поставки товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості (перегляд цін за ініціативою продавця або покупця, повернення покупцем — платником ПДВ продавцю проданих ним товарів, послуг, в тому числі платниками, які на момент поставки не були платниками ПДВ);

• комісійна винагорода такого платника податку у випадку, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів, що були в користуванні (комісійна торгівля) або придбані в осіб, не зареєстрованих платниками ПДВ;

• договірна (контрактна) вартість товарів (робіт, послуг) під забезпечення боргових зобов'язань покупця (векселів та інших боргових вимог), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів, у тому числі за процентними векселями — договірна (контрактна) вартість таких товарів, збільшених на суму нарахованих процентів на номінальну вартість векселя, але не нижче за звичайні ціни;

• звичайна ціна, за умови ліквідації основних фондів, а також безоплатної передачі основних фондів особі, яка не зареєстрована платником ПДВ (для основних фондів групи 1 — за звичайними цінами, не меншими за балансову вартість);

• звичайна ціна, якщо товари (послуги) використовуються в неоподатковуваних операціях або основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів у тому звітному періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Величину податку на додану вартість, яку необхідно сплатити (перерахувати) до бюджету, кожний конкретний податку визначає самостійно за результатами діяльності у звітному (податковому) періоді, виходячи із наявної податкової бази. Відповідна величина (сума чистих податкових зобов'язань перед бюджетом певного платника податку у звітному періоді) визначається як різниця між сумою нарахованих податкових зобов'язань і ПДВ, перекладеним (буде перекладена) на конкретного платника податку в процесі закупівлі матеріальних засобів, основних фондів (сума податкового кредиту).

Сума ПДВ за 20-відсотковою, сплаченою ставкою або нарахованою покупцем у процесі закупівлі матеріальних ресурсів, послуг та основних фондів, відноситься до податкового кредиту за умови, якщо платник податку придбає (будує, споруджує), надає або виготовляє:

• товари (у т. ч. при їх імпорту) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

• основні фонди (основні засоби, у т. ч. інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорту, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Спеціальний порядок використання та сплати ПДВ встановлений до 1 січня 2007 року для підприємств, які займаються виробництвом та продажем сільськогосподарської продукції (рослинництва, тваринництва, птахівництва та послуг по обслуговуванню сільського господарства). Зокрема, він стосується тих платників, у кого виручка від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва більша 50 % загальної суми валового доходу. У такому разі податок на додану вартість до бюджету не сплачується, а використовується сільськогосподарськими виробниками за цільовим призначенням на власний розвиток.

Залежно від операцій сільгоспвиробники подають до ДПІ три декларації з ПДВ. Декларації № 1—2 (відображаються операції з продажу продукції рослинництва, тваринництва та птахівництва) подаються за скороченою формою. Нараховані суми ПДВ за цими деклараціями платники не перераховують до бюджету, а використовують на придбання необхідних товарів, матеріально-технічних ресурсів. Декларація № 3 заповнюється за повною формою незалежно від досягнення платником відповідних обсягів продажу. У ній відображаються: операції з продажу молока та м'яса в живій вазі (худоби) переробним підприємствам, підакцизних товарів власного виробництва та покупних товарів, призначених для подальшого перепродажу або використання на невиробничі цілі. За відповідною декларацією сільгоспвиробники нараховують ПДВ та при наявності позитивної різниці між сумами податкових зобов'язань і податкового кредиту перераховують позитивну суму податку до бюджету.
  1   2   3   4   5   6

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Курсова робота з дисципліни “Маркетинг” на тему «Організація міжнародного...
Спільні риси та відмінності внутрішнього та міжнародного маркетингу

Курсова робота на тему: «Фінансові ресурси підприємств»
Напрярямки вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві

План вступ Частина I. Сутність фінансового аудиту Частина II. Організація...
В наш час, з переходом нашої країни до ринкової економіки, більше уваги починають приділятися окремим господарським одиницям, що...

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»
Бакалаврська робота виконана на тему «Управління прибутком підприємства» І складається з трьох розділів

Реферат На тему: «Аудит. Ефективність проведення торгівельної діяльності»
Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні. Його сутність, мета І завдання

Курсова робота на тему: “ Ліцензування підприємств туристичної індустрії”
Ліцензування підприємницької діяльності за її видами є складовою частиною державного регулювання підприємництва в Україні, спрямоване...

Курсова робота з підприємництва на тему: Розвиток підприємств малого бізнесу в Україні
Економічний прогрес у цих країнах дає підстави для висновку про те, що його поступ значною мірою був забезпечений створенням малого...

Курсова робота на тему: «Епічний театр Бертольда Брехта»
Висновки

Реферат з дисципліни «Аудит» на тему: «Порядок призначення аудиторів фінансової звітності»
Аудитор та аудиторська фірма, закон, яким регламентується їх діяльність

Курсова робота на тему: “ Конституція України фундамент подальшої розбудови правової держави”
Розвиток конституційної думки в Україні як історична передумова сучасної Конституції 5



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка