Пошук по сайту


План Видатки бюджету на виплату пенсій окремим категоріям громадян. Фінансування закладів І програм соціального забезпечення неповнолітніх І молоді

План Видатки бюджету на виплату пенсій окремим категоріям громадян. Фінансування закладів І програм соціального забезпечення неповнолітніх І молоді

План


  1. Видатки бюджету на виплату пенсій окремим категоріям громадян.

  2. Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді.

  3. Видатки на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів.

  4. Видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.


1. Видатки бюджету на виплату пенсій окремим категоріям громадян

Пенсійне забезпечення завжди відігравало помітну роль у діяльності будь-якої держави. З прийняттям Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", "Про статус і соціальний захист гро­мадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи", "Про державну службу" та низки інших законодавчих актів практично завершився процес створення єдиної всеохоплюючої системи пенсійного забезпечення в Україні.

Пенсійне забезпечення в Україні є державною системою, яка становить основну складову системи соціального захисту населення. Реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення здійснює Міністерство праці та соціальної полі­тики й Міністерство фінансів України. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України, а обіг коштів у пенсійній системі відбувається через банківські установи та відділення зв'язку.

Система охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, котрі втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій.

Кошти на реалізацію Державної пенсійної програми форму­ються за рахунок надходжень від:

— обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій;

— обов'язкових внесків громадян;

— додаткових і спеціальних зборів;

— коштів державного бюджету;

— інших надходжень.

Мінімальна трудова виплата, що здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", складається із розрахункового розміру мінімальної пенсії за віком 50 грив­ні та цільової грошової допомоги. Мінімальна виплата станом на 1 квітня 2003 року становила 80 гривень.

У межах мінімальної пенсії за віком-станом на 1 січня 2001 року пенсія була призначена 1048101 особі, що становить 7,9 відсотка загальної чисельності пенсіонерів. Станом на 1 січ­ня 2001 року виплати разом із цільовою допомогою одержують 3,4 млн. осіб, у тому числі 1,9 млн. пенсіонерів за віком при повному стажі роботи, що становить 14,5 % загальної чисель­ності пенсіонерів.

Пенсії по старості й за вислугу років становили на 1 січня 2001 року 75 відсотків від усіх пенсій, що призначаються відпо­відно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Загаль­ний пенсійний вік становить: 55 років — для жінок, 60 років — для чоловіків. Для призначення повної трудової пенсії за віком необхідно мати 20 років трудового стажу для жінок, 25 років — для чоловіків.

Пенсії при неповному стажі станом на 1 січня 2001 року із загальної чисельності пенсіонерів одержували 172957 осіб, або 1,6% від загальної чисельності пенсіонерів за віком.

Із числа пенсіонерів, які одержували пенсії станом на 1 січ­ня 2001 року, пенсії на пільгових умовах за списком № 1 вип­лачувалися: жінкам у віці до 55 років — 81217 особам, чолові­кам у вітті до 60 років — 161577 особам.

У загальній чисельності пенсіонерів пенсіонери-інваліди станом на 1 січня 2001 року становили 16,2 відсотка. Із числа інвалідів І та II групи чоловіків до 60 років — 262805 осіб, жі­нок до 55 років — 206111 осіб.

Пенсії у разі втрати годувальника становлять 8,2 відсотка від усіх пенсій, що були призначені станом на 1 січня 2001 ро­ку відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Загальна чисельність пенсіонерів, які одержують пенсію у разі втрати годувальника, — 841114 осіб, із них: на одного непра­цездатного — 596126 осіб (70,9%); на двох непрацездатних — 183663 особи (21,8%); на трьох і більше — 61355 осіб (7,3%).

Характерними рисами існуючої пенсійної системи є низький рівень пенсій, старіння населення, збільшення кількості достро­кових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді. Тому вкрай гострою стає проблема реформування пенсійного забезпе­чення. Найпроблемнішими питаннями продовжують залишатися: низькі розміри пенсій; відсутність диференціації трудових пенсій і відсутність джерел фінансування пенсій пенсіонерам у сільській місцевості; надання відстрочок, розстрочок і списання заборгова­ності із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страху­вання, що набуло системного характеру; постійне збільшення кількості пільгових категорій пенсіонерів; недостатнє пенсійне забезпечення осіб, які отримують пенсії через інвалідність та у ра­зі втрати годувальника; невизначеність порядку управління тим­часово вільними коштами Пенсійного фонду тощо.

У рамках існуючої пенсійної системи цих проблем не розв'язати. Застосування в подальшому принципу, за яким сьогод­ні проводиться підвищення мінімальних пенсій, дискредитува­тиме ідею соціальної справедливості щодо тих пенсіонерів, хто працював довше і мав більший заробіток (тобто зробив більший внесок у систему соціального забезпечення), призведе до зрів­нялівки. Наступні кроки з підвищення розмірів пенсій слід зосередити на поступовому збільшенні (знятті) існуючих макси­мальних обмежень у розмірах пенсій, що нараховуються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Істотною проблемою, яку матиме солідарна пенсійна систе­ма України в майбутні десятиліття, є зменшення кількості пра­цівників при одночасному збільшенні кількості пенсіонерів. Це загальнолюдська проблема старіння населення, задля розв'я­зання якої більшість країн світу реформували або прагнуть ре­формувати власні пенсійні системи.

Протягом найближчого часу необхідно запровадити такі за­ходи:

— поступово розширити період і сукупний дохід, які вико­ристовуються як база для розрахунку пенсії;

— запровадити жорсткіші нормативні положення, спрямо­вані проти зловживань у пенсійній системі, скасувати всі інші соціальні пільги, які до неї прив'язані, та положення щодо ви­няткових привілеїв;

— у платіжних відомостях зазначати суми відрахувань пра­цівників і роботодавців до пенсійних фондів, щоб підняти сві­домість щодо витрат на пенсійне забезпечення;

— зменшити суми пенсійних відрахувань із метою знижен­ня фінансового тиску на платників;

— поступово, за рахунок зменшення тіньового сектору збільшувати кількість платників пенсійних внесків.

Держава зобов'язана привести під законодавче регулювання окремі приватні пенсійні фонди, які вже діють, унеможливити їхнє банкрутство чи будь-які шахрайства з коштами їх вкладників.

Існують й інші причини, які настійливо потребують розв'я­зання проблеми пенсійного забезпечення.

Система пенсійного забезпечення має стати, нарешті, сис­темою соціального страхування, самодостатньою, фінансове стабільною системою, яка задовольнятиме право всіх її учасни­ків на належне пенсійне забезпечення із досягненням ними пенсійного віку.

Тому на виконання Основних напрямів реформування пен­сійного забезпечення в Україні, затверджених відповідним Ука­зом Президента у 1998 році, Кабінетом Міністрів розроблено і направлено на розгляд Верховної Ради проекти законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Цими законопроек­тами передбачене створення трирівневої пенсійної системи, на першому рівні якої за принципом солідарності поколінь і за­гальнообов'язкового соціального страхування встановлюється пряма залежність майбутнього розміру пенсій від страхового стажу та розміру сплачених внесків, на другому — накопичен­ня пенсійних внесків на особистих рахунках громадян, на тре­тьому — добровільне недержавне пенсійне страхування.

2. Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді

Соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей здійснюється в Україні спеціальними установами — притулка­ми для неповнолітніх. Створення цих установ передбачено За­коном України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", а діяльність їх регу­люється Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвер­дження типового положення про притулок для неповнолітніх і служб у справах неповнолітніх" від 09.06.97 р. № 565.

Притулок для неповнолітніх — це заклад соціального захис­ту, створений для тимчасового перебування у ньому неповно­літніх дітей віком від 3 до 18 років. Діти, які потрапляють до притулку, отримують необхідну медичну допомогу, забезпечу­ються одягом і харчуванням.

Працівники притулків проводять роботу із встановлення особи неповнолітнього. Коли особу дитини нарешті встановле­но, приймається рішення про його подальшу долю: притулок сповіщає батьків про місцезнаходження дитини або порушує питання щодо позбавлення батьків батьківських прав, притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Таким чином, притулки для неповнолітніх є необхідними тепер закла­дами соціального захисту неповнолітніх, повернення їх до нор­мального життя.

Аналогічних закладів в Україні не існувало до 1996 року. Створення притулків розпочалося в 1997 році й тривало протя­гом 1998-1999 років. Таким чином, якщо кількість інших соці­ально-культурних закладів скорочувалася, мережа притулків зростала. Нині в Україні діє 81 притулок на 3482 місця. У деяких містах, населених пунктах виникли притулки на 10-15 місць при типовому притулку - 50 місць. Створення таких дрібних закладів не завжди доцільне. Тому слід упорядкувати мережу притулків для неповнолітніх шляхом ліквідації притулків з низь­кою завантаженістю та збільшення кількості місць у вже діючих.

Середня сума витрат по Україні в притулках на одну дити­ну становила в 2002 році 4,4 тис. гривень на рік.

Прогнозна потреба в коштах на харчування, медикаменти та інші витрати розраховувалася виходячи з нормативів забезпечен­ня підопічних будинків-інтернатів, оскільки такі нормативи для вихованців притулків для неповнолітніх не розроблені.

Обсяг витрат, який спрямовується на утримання притулків для неповнолітніх по кожному регіону, розраховується як до­буток обсягу витрат, що спрямовується на утримання цих ус­танов у цілому по Україні, і питомої ваги очікуваної кількості дітей у притулках за плановий період по регіону — у загальній очікуваній кількості дітей у притулках у цілому по Україні.

Обчислення витрат на утримання притулків для неповно­літніх здійснюються виходячи з витрат на типовий притулок на 50 місць з типовими штатами та нормативами.

Оскільки притулки для неповнолітніх є закладами обласно­го значення, тобто вони розраховані не лише на тих дітей, що проживають у певному регіоні, Бюджетним кодексом передба­чено здійснювати їх фінансування з обласних бюджетів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про сприяння соці­альному становленню і розвитку молоді", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1998 року здійснюються видат­ки на утримання Державного центру соціальних служб для мо­лоді, у складі яких передбачені кошти на виплату заробітної плати працівникам центру, оплату послуг з утримання примі­щень і обслуговування установ, відрядження, придбання інвен­тарю. Питома вага зазначених видатків становить близько 5 від­сотків загального обсягу асигнувань державного бюджету на молодіжні заходи. На реалізацію молодіжних заходів, які здійс­нює зазначений центр, спрямовується близько 3 відсотків за­гального обсягу витрат із державного бюджету на галузь.

У видатках місцевих бюджетів на забезпечення молодіжних програм і заходів, утримання установ галузі більше третини коштів спрямовується на розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді, підліткових клубів. Обсяг видатків місцевих бюджетів на молодіжні програми і заходи становить понад 32 відсотки витрат на галузь, а 35 відсотків коштів передбачається на забезпечення функціонування чинної мережі установ місце­вого підпорядкування.

3 Видатки на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів


Фінансування витрат на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів здійснюється за рахунок коштів місце­вих бюджетів. Особливості фінансування цих закладів зумовле­ні специфікою їхньої фінансово-господарської діяльності. В цих установах престарілі та інваліди перебувають на повному державному забезпеченні: отримують харчування, одяг, взуття та інші предмети першочергової необхідності, користуються медичними та культурно-освітніми послугами.

Фінансування будинків-інтернатів здійснюється у межах сум, затверджених за кошторисами доходів і видатків. Обсяг видат­ків цих установ залежить від виробничих показників (кількість ліжок, кількість днів функціонування 1 ліжка, зовнішня куба­тура будівель і споруд, внутрішня площа приміщень тощо) та норм видатків. Витрати на заробітну плату обслуговуючого пер­соналу визначаються за штатним розписом, типовими штатами і ставками заробітної плати, які встановлюються у тарифікацій­ному списку. Витрати за іншими категоріями видатків (на ме­дикаменти та перев'язувальні засоби, продукти харчування, придбання обладнання та інвентарю, придбання м'якого інвен­тарю та обмундирування, інших матеріалів і предмети?, оплату послуг з утримання будинків-інтернатів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо) визначаються в такому ж поряд­ку, як і за установами охорони здоров'я.

У будинках-інтернатах для престарілих та інваліди? можуть створюватися і функціонувати підсобні господарства та майстер­ні, доходи яких використовуватимуться на поліпшення культурно-побутових умов пенсіонерів. На фінансування будинків-ін­тернатів можуть спрямовуватися інші позабюджетні кошти, доб­ровільні пожертвування підприємств, організацій і установ різ­них форм власності, громадян, кошти благодійних фондів тощо.

Обсяг видатків на професійно-технічні школи-інтернати визначається із середньорічної кількості ліжок і включає витра­ти на навчання, медичне обслуговування, харчування та інші.

Витрати на капітальні вкладення для будівництва і реконс­трукції будинків-інтернатів плануються і фінансуються на ос­нові відповідної проектно-кошторисної документації у поряд­ку, встановленому для планування і фінансування державних капітальних вкладень.
4. Видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи

Фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, здійснюється в межах асигнувань, визначених у державному бюджеті на цю мету за відповідними напрямами згідно із фун­кціональною класифікацією видатків бюджету.

З метою оптимізації обсягів видатків на проведення заходів, пов'язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а також враховуючи обмеженість коштів на фінансування зазна­чених заходів і з метою уникнення збільшення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи, необхідно здійснити такі заходи:

— прискорити прийняття Концепції захисту населення Ук­раїни у зв'язку з Чорнобильською катастрофою і уточнення, виходячи з вимог цієї концепції, статусу території!, що можуть бути віднесені до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, і водночас переліку населених пунктів, віднесених до цих зон;

— удосконалити чинне на даний час законодавство з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Зокрема, внести зміни і доповнення до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи" з метою впорядкування виплат компенсацій і надан­ня пільг громадянам, які найбільш постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи (інвалідам і потерпілим дітям).

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян...
Просимо, в межах компетенції розмістити зазначену постанову на веб-сайтах та стендах

Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства

Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства

Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства

Система пенсійного забезпечення в Україні
В україні нараховується понад 14 мільйонів пенсіонерів, до яких відносяться різні категорії громадян, зокрема ті, які досягли пенсій­ного...

Паспорт Програми розвитку культури в м. Синельниковому на 2011-2016 роки
Загальні обсяги фінансування, у тому числі видатки державного, обласного та міського бюджетів

Бюджетний кодекс україни
Розмежування видатків між бюджетами стаття 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України

До Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам
Просимо здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду. Повідомляємо...

Нака з
Про затвердження Порядку здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціального інспектування сімей, дітей та...

212 положенн я про порядок розгляду письмових звернень громадян у...
Положення про порядок розгляду письмових звернень громадян у департаменті освіти І науки, молоді та спорту міської ради



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка