Пошук по сайту


1 економічний зміст необоротних активів

1 економічний зміст необоротних активів

Сторінка1/5
  1   2   3   4   5
ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
1 ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

П(С)БО 2 "Баланс" містить таке визначен­ня: "Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалі­зації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу". Необоротні активи — всі активи, що не є оборотними.

Необоротні активи включають основні за­соби, нематеріальні активи, капітальні інвес­тиції, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необорот­ні активи. Вони відображаються в активі ба­лансу по розділу І "Необоротні активи".

Залежно від способу перенесення варто­сті на готову продукцію засоби виробництва поділяють на основні та оборотні. Основні засоби обслуговують виробництво протягом тривалого періоду, приймаючи участь в кіль­кох виробничих циклах, зберігають свою на­туральну форму, переносять свою вартість на готову продукцію частинами, у міру свого зносу. Оборотні засоби повністю спожива­ються в одному виробничому циклі і всю свою вартість одноразово передають на ство­рюваний продукт. Для продовження процесу виробництва потрібно мати знову оборотні засоби, тоді як основні засоби залишаються функціонувати тривалий час підряд у кількох виробничих циклах.

Частина вартості основних засобів, яка ввійшла до вартості готової продукції, від­шкодовується у міру реалізації продукції, виручка від якої включає спожиті основні та оборотні засоби, витрати на оплату праці і суму одержаного прибутку. Таким чином, вартість основних засобів окупається посту­пово у міру їх зносу.

Частина об'єктів довготермінового вико­ристання може не брати участь у процесі виробництва, зберігаючи свою натуральну форму і поступово зношуючись. Це об'єкти для задоволення культурно-побутових потреб населення, лікувальні заклади, школи тощо. Такі засоби є також основними, але невироб­ничого призначення.

Отже, основні засоби підприємства, уста­нови — це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі про­тягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері.

Як бачимо, основні й оборотні засоби в процесі використання обертаються, але лише порядок відображення обертання перших і других не однаковий. Тому, на нашу думку, введення положеннями (стандартами) бух­галтерського обліку [П(С)БО] терміну "Не­оборотні активи" і назви в балансі розділу І "Необоротні активи" є некоректними, оскіль­ки вони не відображають реальної суті еко­номічних явищ.

Більш логічним є поділ активів на поточні і непоточні, як передбачено міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

В офіційних документах та економічній літературі часто ототожнюють поняття "основ­ні засоби" і "основні фонди". Наприклад, в Законі України "Про оподаткування при­бутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (з наступними змінами та до­повненнями) записано: "Під терміном "основні фонди " слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у виробничій діяльності плат­ника податку протягом періоду, який пере­вищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом ".

У Законі стверджується, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності. У бухгалтерському обліку, коли йде мова про матеріальні цінності, використову­ють поняття "засоби", а не "фонди".

П(С)БО 7 "Основні засоби" містить таке визначення терміну основні засоби: "Мате­ріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, зда­вання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функ­цій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) ".

До основних засобів належать земля, бу­дівлі, споруди, передавальне устаткування, машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський ін­вентар, доросла робоча і продуктивна худоба (крім дрібних тварин), багаторічні насаджен­ня та інші. До основних засобів включають також капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, спо­руди, обладнання та інші об'єкти.

Міністерство аграрної політики України на­казом від 27 вересня 2007 р. № 701 затвердило "Методичні рекомендації Щодо застосування спеціалізованих форм первинних докумен­тів" (далі — Методичні рекомендації).

У них зазначено, що до основних засобів сільськогосподарських підприємств нале­жать земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнан­ня, транспортні засоби, інструменти, при­лади, інвентар (меблі), інші основні засоби, а також тварини (службові собаки, циркові тварини тощо) та багаторічні насадження (озе­ленювачі та декоративні насадження на вули­цях, площах, у парках, скверах на території підприємства і у дворах житлових будинків, снігозахисні та полезахисні смуги тощо), які не пов'язані із сільськогосподарською діяль­ністю.

Відповідно до П(С)БО ЗО "Біологічні акти­ви" багаторічні насадження (плодово-ягідні насадження усіх видів тощо), робоча та про­дуктивна худоба відносяться до довгостро­кових біологічних активів та не входять до складу основних засобів підприємства.

З метою спрощення економічних взаємо­відносин та бухгалтерського обліку части­ну засобів праці (об'єктів) не відносять до основних засобів. Це так звані малоцінні і швидкозношувані предмети, які обліковують у складі оборотних активів. Малоцінні пред­мети — це такі, ціна придбання яких за оди­ницю не перевищує встановлений розмір. Офіційними документами не визначено ціну, за якою предмети відносять до малоцін­них. У П(С)БО 7 "Основні засоби" записано: "Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що не входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів".

Податковим законодавством передбачено вартісну межу основних засобів у сумі 1000 грн. за одиницю, на яку доцільно орієнтуватися і в бухгалтерському обліку. Швидкозношувані предмети — це такі, строк служби яких менше одного року незалежно від їх вартості.

До основних засобів не відносять готову продукцію на підприємствах, де вона виго­товляється, а також товари, які придбані для наступної реалізації. Наприклад, під­приємство виготовляє холодильники. Вони на даному підприємстві є готовою продук­цією, яка призначена для реалізації, а тому не включаються до складу основних засо­бів. Торговельне підприємство, яке купило у виробника холодильники з метою подальшої реалізації, теж не відносить їх до основних засобів, бо це звичайні товари. Але якщо такі холодильники використовують для господар­ських потреб на підприємствах (включаючи і виробників) або в торговельних організа­ціях, то вони є об'єктами основних засобів. Однаковий об'єкт може бути віднесений до основних чи оборотних засобів залежно від мети його використання, а не тільки фізич­них властивостей.

Об'єкт основних засобів визнається акти­вом, якщо існує ймовірність того, що підпри­ємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Об'єкти основних засобів, які тимчасо­во знаходяться на підприємстві і не є його власністю, прийняті в операційну оренду, для монтажу, у довірче управління, обліковуються поза балансом (на рахунку 01 "Орендовані необоротні активи"). Об'єкти, що знаходять­ся у фінансовій оренді, обліковують на балан­сових рахунках (рахунки 10 "Основні засо­би", 11 "Інші необоротні матеріальні акти­ви") у орендаря.

Основні засоби обліковують за об'єкта­ми. П(С)БО 7 "Основні засоби" визначає, що об'єкт основних засобів — це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і прилад­дям до нього; конструктивно відокремле­ний предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предме­тів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні при­стосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприєм­ством.

Наприклад, будівля має конструктивні елементи з різним строком експлуатації: ос­новна конструкція — 50 років; система опа­лення — 25 років; ліфт — 20 років. Підпри­ємство може прийняти рішення про виділен­ня таких конструктивних елементів у окремі об'єкти обліку. А це означає, що всі об'єкти будуть розглядатися як окремі основні засоби з різними строками експлуатації, за якими нарахування амортизації передбачається здійснювати різну кількість років. По них буде нараховуватись амортизація виходячи з строку експлуатації кожного такого об'єкта. Таким чином, основна конструкція (за міну­сом вартості системи опалення і ліфта буде амортизуватися 50 років, система опалення — 25, ліфт — 20 років.

Проте слід пам'ятати, що об'єкт має бути конструктивно відокремлений і призначе­ний для виконання певних самостійних функцій. Отже, в будівлі не можна виді­ляти в окремі об'єкти двері, вікна, панелі, бо це її конструктивні елементи, без яких немає будівлі. Аналогічно не можна виді­ляти в окремі об'єкти двигун, кузов, колеса, коробку передач та інші частини, з яких скла­дається автомобіль. Автомобіль як ціле (а не його частини) є окремий об'єкт основних засобів.

Отже, на основну конструкцію разом із системою опалення і ліфтом (тобто на загаль­ну вартість будівлі) необхідно нараховувати амортизацію виходячи зі строку її експлуата­ції, що становить 50 років.

Бухгалтерський облік повинен забезпе­чити контроль за збереженням основних засо­бів, їх надходженням, вибуттям, ремонтом, нарахуванням зносу, а також давати інформа­цію, необхідну для економічної оцінки ефек­тивності використання конкретних об'єктів основних засобів.

Залежно від цільового призначення засоби поділяють на виробничі і невиробничі.

Виробничі основні засоби функціонують у сфері матеріального виробництва, неодно­разово беруть участь у виробничому проце­сі, поступово зношуються і переносять свою вартість на створюваний продукт частинами у міру зношення.

Невиробничі основні засоби функціону­ють в галузях невиробничої сфери. Вони без­посередню не беруть участі в процесі вироб­ництва і призначені для невиробничого спо­живання. Наприклад, будівля цеху або корів­ника відноситься до основних засобів вироб­ничого призначення, а будівля будинку куль­тури теж відноситься до основних засобів, але невиробничого призначення.

Згідно з П(С)БО 7 для цілей бухгалтер­ського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 1. Основні засоби

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення зе­мель.

1.3. Будинки, споруди та передавальні при­строї.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

1.7. Тварини.

1.8. Багаторічні насадження.

1.9. Інші основні засоби.

2.Інші необоротні матеріальні активи

2.1. Бібліотечні фонди.

2.2. Малоцінні необортні матеріальні ак­тиви.

2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

2.4. Природні ресурси.

2.5. Інвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

3. Незавершенії капітальні інвестиції.

Вкладення в нерухомі об'єкти поділено на два види: інвестиційна нерухомість і опера­ційна нерухомість.

П(С)БО 32 "Інвестиційна нерухомість" дає такі визначення:

Інвестиційна нерухомість — власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які роз­ташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збіль­шення власного капіталу, а не для виробни­цтва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Операційна нерухомість — власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які роз­ташовуються на землі, утримувані з метою використання для виробництва, або поста­чання товарів чи надання послуг, або ж в адміністративних цілях.

Отже, нерухомість поділена на інвести­ційну та операційну залежно від мети вико­ристання об'єктів.

Приклад. Будівля, яка утримується з метою використання для виробництва, відноситься до операційної нерухомості, а якщо будівля використовується для отримання орендних платежів, то вона відноситься до інвести­ційної діяльності. За фізичними якостями обидві будівлі можуть бути однаковими, але відноситися до різних видів нерухомості.

Згідно з П(С)БО 32 інвестиційна нерухо­мість визнається активом, якщо існує ймо­вірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, та її первісна вартість може бути достовірно визначена.

Придбана (створена) інвестиційна нерухо­мість зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю, яка формується ана­логічно іншим об'єктам основних засобів.

У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (з наступними змінами і доповненнями) основні фонди поділено на чотири групи:

• група 1 — будівлі, споруди, їх струк­турні компоненти та передавальні при­строї, у тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

• група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні електро­механічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устат­кування та приладдя до них;

• група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

• група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматич­ного оброблення інформації, пов'яза­ні з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні систе­ми, комп'ютерні програми, телефони (утому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
2 СКЛАД КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Під капітальними інвестиціями розумі­ють капітальні вкладення в реальні об'єк­ти. Термін "капітальні інвестиції" з'явився у практиці податкового обліку з набуттям чинності Закону України "Про оподаткуван­ня прибутку підприємств". Згідно з Законом (пункт 1.28.1) капітальні інвестиції — це гос­подарські операції, що передбачають при­дбання будинків, споруд, інших основних фондів та нематеріальних активів, які під­лягають амортизації.

Витрати на створення основних засобів називаються капітальні інвестиції. До капі­тальних інвестицій належать такі витрати: на будівельно-монтажні роботи, на при­дбання обладнання, інструменту, інвента­рю, на закладання і вирощування багаторіч­них насаджень, формування основного ста­да, а також інші види капітальних вкладень (рис. 1).

Облік капітальних інвестицій ведуть на рахунку 15 "Капітальні інвестиції". У дебеті рахунку 15 відображають фактичні витрати по капітальних інвестиціях, а у кредиті — опри­буткування об'єктів в склад основних засо­бів або списання витрат. На кінець звітного періоду на рахунку 15 може бути дебетовий залишок, який показує вартість незакінчених будівельних робіт, операцій по придбанню основних засобів та ін.

КАПІТАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІ


За відновлювальною

структурою

Нове будівництво

Розширення

Реконструкція

За технологічною

структурою


Технологічне переозброєння

Витрати на будівельні й монтажні роботи

Витрати на придбання обладнання, інструментів та інвентаря

За способом виконання


Підрядний

Господарський
  1   2   3   4   5

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Економічний зміст необоротних активів та завдання обліку
Залежно від способу перенесення вартості на готову продукцію засоби ділять на необоротні І оборотні

Доручити виконавчому комітету Боярської міської ради та кп «бгвужкг»...
Про передачу необоротних активів виконавчого комітету Боярської міської ради на баланс кп «бгвужкг»

1. Загальна характеристика підприємства
На макрорівні здійснюється економічний аналіз макропоказників, на мікрорівні конкретний економічний аналіз, який іще називають аналізом...

1 Необхідність, економічний зміст та розвиток страхування
Страховий фонд створюється в результаті перерозподілу валового національного продукту. На практиці існує три форми організації страхового...

1 Необхідність, економічний зміст та розвиток страхування
Страховий фонд створюється в результаті перерозподілу валового національного продукту. На практиці існує три форми організації страхового...

Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів"
Відповідно до статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" наказую

Наказ
Згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції по інвентаризації...

Стратегічний план розвитку міста боярка 2008 зміст зміст 2 звернення...
Сьогодні місто Боярка має всі необхідні управлінські структури для ефективного забезпечення життєдіяльності міста

Київський національний економічний університет
Дипломна робота містить 132 сторінок, 24 таблиць, 10 рисунка, список літератури з 24 найменувань, 20 додатків

Звіт про виробничу практику з бухгалтерського обліку на Тзов виробничо...
Облік основних засобів І нематеріальних активів



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка