Пошук по сайту


1.2. Методологія формування прибутку - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Сторінка2/6
1   2   3   4   5   6

1.2. Методологія формування прибутку

Основними показниками прибутку (збитку) є [28, с.36]:

  • загальний прибуток (збиток) звітного періоду – балансовий прибуток;

  • прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг);

  • прибуток від фінанасової діяльності;

  • прибуток (збиток) від інших позареалізаційних операцій;

  • оподаткований прибуток;

  • чистий прибуток.

Схему формування загального прибутку наведено на рис. 1.2.

Доход (виручка від реалізації продуктів, робіт, послуг)

-




Податок на додану вартісь

Акцизний збір

Собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг

=




Валовий прибуток (прибуток від реалізації)

+

+


Інші операційні доходи


-

Адміністративні витрати



=





Прибуток від операційної діяльності

Витрати на збут продукції, товарів, робіт, послуг

Інші операційні витрати



+ +


Доходи від участі в капіталі




Інші фінан-сові доходи



Інші дохо-ди



-

Фінансові витрати



=


Прибуток від звичайної діяльності

Витрати від участі в капіталі

Інші витрати

+

+

Надзвичайні доходи

-


Надзвичайні витрати

=

Загальний

прибуток


Рис. 1.2. Схема формування загального прибутку

Балансовий прибуток (збиток) – сума прибутку (збитку) від реалізації продукції (робіт, послуг), фінансової діяльності і доходів від інших позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат за цими операціями.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг), визначається як різниця між виручкою від реалізацій продукції (робіт, послуг) в діючих цінах без ПДВ і акцизів та затратами на її виробництво і реалізацію.

Прибуток від фінансової діяльності і інших позареалізаційних операцій визначається як результат відповідних операцій.

Чистий прибуток визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток, рентних платежів, податку на експорт і імпорт [28, с.36-37].

Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Показники прибутку характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. На зміну прибутку впливають дві групи факторів: зовнішні і внутрішні (рис.1.3.).



Рис. 1.3. Класифікація факторів, що впливають на величину прибутку
До зовнішніх факторів відносяться природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та інше. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть спричиняти значний вплив на величину прибутку.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, в свою чергу поділяються на екстенсивні і інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через „якісні” зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, , підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо. До позавиробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо [19,с.93-95].

Економічний механізм утворення прибутку дає змогу виділити три найважливіші фактори, що впливають на масу прибутку підприємства: обсяг реалізації; рівень повної собівартості і середня ціна реалізації продукції.

Істотним фактором, що впливає на величину прибутку є зміна обсягу виробництва і реалізації продукції. Чим більший обсяг реалізації продукції, Тим більший, в кінцевому підсумку, прибуток отримає підприємство, і навпаки. Зміна прибутку від цього фактору за інших рівних умов прямо пропорційні [30,с.58].

Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання) та реалізацію. Зв’язок між величиною прибутку та рівнем собівартості є оберненим, тобто, чим нижча собівартість продукції, яка продається і визначається рівнем затрат на її виробництво та продаж, тим більший прибуток, і навпаки.

Затрати на виробництво та продаж продукції, що формують собівартість, - один із найважливіших якісних показників комерційної діяльності підприємств. Склад затрат на виробництво та продаж продукції (робіт, послуг), які включаються в собівартість, регулюється законодавчо.

Собівартість, у свою чергу, знаходиться під впливом багатьох факторів (рівня цін на закуплені для виробництва сировину та матеріали, заробітної плати робітників і службовців тощо). Тому, при аналізі зміни собівартості повинні бути виявлені причини її підвищення або зниження з тим, щоб розробити заходи для скорочення рівня витрат на виробництво та продаж продукції, а отже, для збільшення прибутку.

Суттєвим фактором, який прямо впливає на величину прибутку господарюючого суб’єкта від продажу продукції, є рівень цін. Рівень вільних цін в умовах лібералізації встановлюється самим підприємством, у залежності від конкурентоспроможності продукції, що реалізується, попиту і пропозиції на неї. Тому підприємство саме, в даному випадку, через встановлену ним ціну, може пливати на прибуток, отриманий від продажу продукції. З іншого боку, не залежним від підприємства чинником, що впливає на прибуток , виступають державні регулюючі ціни, які встановлюються на продукцію підприємств-монополістів.[30,с.58-59].

Прибуток виступає основним критерієм ефективності підприємницької діяльності, спонукальним мотивом здійснення будь-якого вигляду бізнесу, тому підприємства є зацікавленні у можливостях зростання прибутку.

Для зростання прибутку підприємство зобов’язане [14, с. 126-127]:

  • нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

  • розширювати асортимент, підвищувати якість продукції;

  • впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

  • зменшувати витрати на реалізацію продукції (тобто її собівартість);

  • з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, в тому числі фінансові ресурси;

  • зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

  • грамотно будувати договірні відносини з постачальниками й покупцями;

  • вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток задля отримання оптимального ефекту.

Знання факторів, що впливають на прибуток, дозволяє розробити ефективний механізм отримання та використання прибутку, який відповідає стратегії соціально-економічного розвитку підприємства.
1.3. Сутність управління прибутком підприємства
Висока роль прибутку у розвитку підприємства і забезпечення інтересів його власників та персоналу визначають необхідність розробки ефективної політики управління прибутком, аналізу та виявлення шляхів його максимізації. Політика управління прибутком представляє собою процес розроблення і прийняття управлінських рішень по всіх основних аспектах його формування, розподілу та використання на підприємстві.

Забезпечення ефективного управління прибутком підприємства визначають ряд вимог до цього процесу, основним з яких є: а) інтегрованість із загальною системою управління підприємства; б) комплексний характер формування управлінських рішень; в) високий динамізм управління; г) багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень [34].

Головною метою політики управління прибутком є забезпечення зростання добробуту підприємства, підвищення його ринкової вартості. В процесі діяльності підприємство повинно проводити політику максимізації прибутку, що включає:

  • управління формуванням прибутком;

  • управління розподілом прибутку.

Політика управління формування прибутку включає в себе наступні елементи:

  • Розробка політики управління прибутком в процесі операційної діяльності;

  • Розробка політики управління прибутком в процесі інвестиційної діяльності;

  • Розробка політики управління прибутком в процесі фінансової діяльності.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Основна діяльність - це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу. [16, с. 30] .

Операційна діяльність підприємства є найважливішим видом діяльності на підприємстві. Як показує практика, цей вид діяльності підприємства надає понад 60 - 80% загального прибутку підприємства. В процесі операційної діяльності підприємства отримують дохід (виручку від реалізації продукції, робіт, послуг). А за відрахуванням податків, зборів, витрат, що формують собівартість, і загальногосподарських витрат - прибуток від операційної діяльності.

Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства [9].Головними напрямками політики максимізації прибутку в процесі фінансової діяльності є забезпечення підприємства необхідними обсягами капіталу на найбільш вигідних умовах із зовнішніх джерел і обґрунтування оптимального співвідношення власних і залучених коштів. Фінансова діяльність підприємства показує опосередкований вплив на формування прибутку підприємства. Через те, що від'ємний потік повернення залучених грошових коштів в процесі фінансової діяльності завжди перевищує позитивний, пряме формування прибутку в процесі цієї діяльності відсутнє. Разом з тим, залучення додаткового обсягу зовнішнього капіталу збільшує суму операційних доходів підприємства, а зниження вартості залучення цього капіталу дозволяє підприємству відповідно знижувати рівень операційних витрат. Таким чином, формування прибутку підприємства в процесі його фінансової діяльності опосередковується додатковим формуванням його операційного прибутку. Головна задача фінансової діяльності підприємства - формування додаткового прибутку в процесі залучення зовнішнього капіталу - реалізується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цієї задачі є "фінансовий леверидж". Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством залучених коштів, які впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Тобто фінансовий леверидж являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою залучених коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством, і дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал [16, с. 366-377].

Інвестиційною діяльністю вважають придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Формування прибутку в процесі інвестиційної діяльності також носить підпорядковуючий характер до операційної діяльності. Інвестиційна діяльність характеризує процес обмовлення і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Інвестиційна діяльність призвана забезпечити зростання формування його операційного прибутку в перспективному періоді по двох напрямках [16,с.290-292]:

  • шляхом забезпечення збільшення операційних доходів за рахунок збільшення обсягів виробничо-комерційної діяльності;

  • шляхом забезпечення зниження питомих операційних витрат.

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. Основними принципами розподілу прибутку господарюючих суб’єктів у ринкових умовах господарювання є:

- розподіл прибутку між державою і підприємством як господарюючим суб’єктом повинен проводитись з урахуванням інтересів держави в формуванні на відповідному рівні бюджетів і зацікавленості підприємств у стимулюванні їх діяльності;

- вилучення відповідної частини прибутку державою до бюджету у вигляді податків повинно проводитись по твердих, невисоких ставках, встановлених державою в законодавчому порядку, розміри яких не повинні змінюватись довільно;

- прибуток, який залишається в розпорядженні господарюючого суб’єкта, повинен направлятися в першу чергу на нагромадження, яке забезпечуватиме подальший розвиток підприємства, а в частині, яка залишилась, - на споживання для задоволення матеріальних і соціальних потреб робітників [30,с.72].

Політика управління розподілом прибутку включає:

1. Управління своєчасною сплатою податків й інших обов'язкових платежів з прибутку.

2. Оптимізацію пропорцій розподіли прибутку на частини, що капіталізується й що споживається .

Підприємства розподіляють прибуток, що залишається у їх розпорядженні, за напрямами використання на власний розсуд [14,с.158]. Розглянемо схему розподілу чистого прибутку на підприємстві (рис.1.4).

Рис.1.4. Схема розподілу чистого прибутку

Кошти на розвиток і вдосконалення виробництва витрачаються на задоволення потреб, які пов’язані із зростанням обсягів виробництва, вдосконалення технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства (капітальні вкладення в будівництво нових виробничих площ, придбання нового устаткування, поліпшення умов праці і техніки безпеки)[19,с.102].

Фонд коштів, які спрямовуються на соціальні потреби, використовується на витрати, що сприяють соціальному розвитку колективу підприємства, а саме: будівництво, реконструкція, інші форми поліпшення об’єктів основних засобів соціально-культурної сфери, інші витрати в даному напрямі. [14,с.159].

Кошти матеріального заохочення використовуються для стимулювання зацікавленості працівників підприємства в досягненні високих результатів праці, а саме: на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, виплату премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам.

Акціонерні товариства виплачують за рахунок чистого прибутку дивіденди держателям акцій – засновникам і акціонерам.

Резервні (страхові) фонди можуть створюватись за рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон’юнктури, стихійних лих тощо.

Підприємства мають право вкласти свої фінансові ресурси у створення спільних підприємств, в тому числі за участю іноземних інвесторів, придбати акції, облігації інші цінні папери юридичних осіб. З прибутку підприємства можуть перераховувати кошти на рахунки благодійних фондів, робити внески установам культури і спорту, громадським організаціям інвалідів тощо.

Нерозподілений прибуток, в широкому розумінні як прибуток, що використовується в діяльності підприємства свідчить про його фінансову стійкість, про наявність джерела для подальшого розвитку [19,с.102-103].
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ст. 18
Сума прибутку, що не підлягає оподаткуванню згідно із міжнародними договорами України

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ст. 18
Сума прибутку, що не підлягає оподаткуванню згідно із міжнародними договорами України

Закон про прибуток Закон України від 28. 12. 94 р. №334/94-вр «Про...
Відображення операцій з обліку фінансових інвестицій на рахунках бухгалтерського обліку

Азоев Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика уч пос. / Г. Л. Азоев
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 25 травня 1997 р. №283/97 – вр (зі змін. І доповн.)

Курсова робота з дисципліни: Організація І методика аудиту на тему:...
Відображення в обліку оперцій з оподаткування сільськогосподарських підприємств. (9 ст.)

Оподаткування розподіленного прибутку: пропозиції для України
Висновки

Закон України «Про систему оподаткування»
...

Благодійна організація «Благодійне товариство підтримки охорони фауни...
Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що надалі іменується “Сторона 1”, в особі директора, Артеменко Ірина Миколаївна,...

Заява
Просимо відповідно до статті 3 Закону України “Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають...

План Вступ Розділ І суть прибутку та джерела його формування Прибуток...
Вплив внутрішнього та зовнішнього середовища на формування прибутку підприємства



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка