Пошук по сайту


Реферат з дисципліни “Гроші І кредит” на тему

Реферат з дисципліни “Гроші І кредит” на тему



Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра фінансів і економіки природокористування

Реферат з дисципліни “Гроші і кредит” на тему:
Кредитна система України та проблеми її розвитку”


Виконав:

студент 2-го курсу ФЕіП

групи Ф-2

Клиновий В.І.
Перевірила:

Кондрацька Наталія Миколаївна

Рівне - 2008
ЗМІСТ
Вступ.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Поняття кредитної системи та її роль в економіці країни................4

1.1. Сутність призначення та функції кредитної системи...............................4

1.2. Характеристика основних елементів кредитної системи та їх взаємозв’язок...........................................................................................................9


РОЗДІЛ 2. Етапи становлення кредитної системи в Україні...........................12

РОЗДІЛ 3. Проблема кредитування фізичних осіб та шляхи її вирішення....14

Висновки................................................................................................................19


Список літератури.................................................................................................21

ВСТУП
Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Становлення ринкових умов господарювання в Україні зумовило перехід до дворівневої банківської системи, а банки є практично найважливішою складовою кредитної системи. Кредитування населення України є надзвичайно важливим питанням через те, що соціально-економічний рівень його життя дуже низький.

Певна особа, щоб підвищити свій соціально-економічний рівень життя прагне більших доходів, яких не може забезпечити держава, тому часто люди розпочинають власну діяльність, а на це потрібні чималі кошти. І тут на допомогу може прийти лише розвинена практика кредитування.

Крім того, такого роду допомоги потребують часто й ринкові структури, товарне виробництво, торгівля, тобто усі сфери народного господарства.

Метою роботи кредитної системи є теоретичне й практичне обґрунтування шляхів кредитного забезпечення населення та шляхів його удосконалення.

Відповідно до даної мети роботи постають такі завдання:

- проаналізувати стан сучасного кредитно-фінансового механізму;

- визначити суть кредитних відносин;

- визначити шляхи та виробити рекомендації щодо підвищення ефективної діяльності кредитно-фінансових установ щодо споживчого кредитування.

Об’єкт дослідження – це кредитна система і проблеми її функціонування.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ ТА ЇЇ РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ КРАЇНИ




    1. Сутність призначення та функції кредитної системи



Кредитна система(у широкому змісті) сукупність кредитних відносин, форм і методів кредиту, що існують у рамках тієї чи іншої соціально-економічної формації; (у вузькому змісті) сукупність банків і інших кредитно-фінансових установ, що здійснюють мобілізацію вільних грошових капіталів і доходів та надання їх у позичку.

Кредитна система функціонує за допомогою кредитного ринку. Він представляє собою:

по - перше, систему зв'язків по акумуляції коштів і мобілізації позичкового капіталу між кредитними інститутами і різними секторами економіки;

по - друге, відносини, пов'язані з перерозподілом позичкового капіталу між кредитними інститутами в рамках діючих фінансових ринків;

по - третє, взаємини між національними кредитними інститутами і міжнародними валютно-кредитними організаціями.

За допомогою кредитного ринку реалізується сутність і функції позичкового капіталу, що надається у позику на умовах зворотності за визначений відсоток. Позичковий капітал покликаний здійснювати:

  • акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу;

  • перерозподіл грошового капіталу;

  • прискорення концентрації і централізації капіталу;

  • регулювання економіки;

  • економію витрат повернення та ін.

На ринку позичкового капіталу реалізується два основних види кредиту: комерційний і банківський.

Кредит – це система економічних відносин, за допомогою якої мобілізуються тимчасово вільні кошти і здійснюється їхнє спрямування на потреби розширеного відтворення. Щоб можливість виникнення кредитних відносин була реалізована, необхідні такі економічно-правові умови: по-перше, тимчасове використання у борг чужої власності вимагає наявності матеріальної відповідальності учасників кредитних угод і виконання взятих на себе зобов'язань. По-друге, обов'язковою умовою виникнення кредиту є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Кредитор однаково має бути зацікавленим у наданні позики, як позичальник - у її отриманні.

Суть кредиту та його характерні риси розкривають його функції:

1) перерозподільна функція;

2) функція заміщення готівкових грошів кредитними операціями;

3) стимулююча;

4) контрольна.

Перерозподільна функція кредиту полягає в прямому задоволенні тимчасових потреб у засобах одних юридичних і фізичних осіб за рахунок тимчасово вільних ресурсів інших.

Функція заміщення наявних грошів кредитними операціями пов'язана із специфікою сучасної організації копійчаного обороту, коли основна частина розрахунків і надання кредиту здійснюється за допомогою банків. Вкладаючи і зберігаючи гроші в банку, клієнт не тільки сам вступає в кредитні відносини з ним, а й створює умови для заміни готівкових грошів кредитними операціями у вигляді записів на банківських рахунках.

Важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулююча функція кредиту. За своєю економічною сутністю процес кредитування не може не стимулювати ефективне використання позики з боку позичальника. Сам зміст кредитування, що виражається у формулі: “Купуй зараз (товар, гроші), плати потім” спонукає до ефективного використання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток.

Позичальники використовують кредит настільки повно, наскільки це їм дійсно необхідно для реалізації власних економічних інтересів.

Кредитні відносини — це насамперед майнові відносини; за використання і повернення кредиту позичальник відповідає майном і цінностями, що є у нього. Безсумнівно, що майнові відносини створюють достатньо потужні стимули до раціонального використання позичених коштів.

З боку кредитора стимулюючим чинником є позичковий відсоток. Кожний кредитор намагається постійно забезпечувати зростання своїх кредитних ресурсів.

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і поверненням позики. Контроль є складовою загального механізму управління процесом кредитування.

Завдяки реалізації своїх функцій, кредитні відносини активно впливають на процеси відтворення і нагромадження капіталу як на макро, так і на мікроекономічному рівнях.

Усі функції кредиту взаємопов'язані; їх взаємодія забезпечує якісну стійкість кредитних відносин. Саме чотири виділені вище функції є головними; вони утворюють конститутивні ознаки кредиту .

Комерційний кредит надається функціонуючими підприємствами один одному при продажі товарів у виді відстрочки плати за покупку. У цих умовах підприємства можуть реалізовувати свої товари лише шляхом продажу їх у кредит. Це прискорює реалізацію товарів і весь процес кругообігу капіталу.

Слід зазначити, що комерційний кредит обмежений визначеними рамками. Комерційний кредит має обмежене спрямування: він може надаватися галузями, що роблять засоби виробництва, галузям, що споживають їх, але не навпаки. Машинобудівний завод, наприклад, може продати ткацькі верстати в кредит текстильній фабриці, але остання не може дати комерційний кредит першому.

Банківський кредит надається банками й іншими кредитно-фінансовими інститутами юридичним особам, населенню, державі. Іноземним клієнтам у виді грошових позичок.

Між банківським і комерційним кредитом існує ряд істотних розбіжностейь.

По - перше, об'єктом комерційного кредиту є товарний капітал, тоді як об'єкт банківського кредиту – це грошово-позичковий капітал. Комерційний кредит надається промисловими і торговими суб'єктами, що хазяюють, один одному при реалізації товарів і обслуговує цю реалізацію. Тут позичковий капітал злитий із промисловим (чи торговим). Підприємці позичають капітал, що знаходиться на одній зі стадій його кругообігу в товарній формі. При банківському кредиті позичковий капітал відособлений від промислового і торгового капіталу.

По - друге, істотно розрізняються динаміка комерційного і банківського кредиту. Комерційний кредит рухається паралельно промисловому капіталу: зі зростанням промислового виробництва і товарообігу збільшуються як пропозиція комерційного кредиту, так і попит на нього. Значно іншою є диаміка з банківським кредитом. Ріст пропозиції позичкових капіталів, переданих за допомогою банківського кредиту, не завжди відбиває ріст обсягу виробництва.

По-третє, комерційний кредит відрізняється від банківського учасниками кредитних угод. При комерційному кредиті як кредитор, так і позичальник виступають як функціонуючі підприємці. При банківському кредиті тільки один з учасників кредитної угоди (позичальник) виступає у якості функціонуючого суб'єкта, що хазяює, інший його учасник (кредитор) виступає тільки як позичковий капіталіст, оскільки капітал, наданий їм у позику, не функціонує в його підприємстві.

Банківський кредит тісно переплітається практично з усіма видами кредиту. З цієї причини в багатьох літературних джерелах робляться спроби розглядати окремі види кредиту (державний, іпотечний, банківський, комерційний, лізинговий, міжнародний, споживчий та інші) як різновиду банківського кредиту.

1. Державний кредит відбиває сукупність кредитних відносин. Особливе місце займає кредит, одержуваний державою шляхом випуску позик.

2. Іпотечний кредит видається під заставу нерухомого майна. Кредиторами по іпотеці можуть бути іпотечні банки, спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

3. Лізинговий кредит, відбиваючи відносини між юридичними самостійними особами з приводу майнового кредиту, передбачає спершу покупку спонукуваного і нерухомого майна. Лізинг – один з різновидів орендованих операцій.

4. Міжнародний кредит відбиває рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних і валютно-фінансових відносин. При цьому валютою позики може бути валюта країни-боржника, валюта країни-кредитора, валюта третьої країни і міжнародна грошова одиниця.

5. Споживчий кредит виражається головним чином у наданні торговими компаніями відстрочки платежу за товари тривалого користування. Цей кредит надається фізичним особам, що купили меблі, легкові автомобілі та інші товари для особистого користування. В даний час споживчий кредит у національній грошовій одиниці можуть одержувати фізичні особи - резиденти України в банках і спеціалізованих кредитно-фінансових інститутах терміном на кілька років з розстрочкою платежу.

Крім зазначеного, слід звернути увагу на те, що банківський кредит не обмежений за своїм направленням. Завдяки банкам грошові капітали, що звільнилися з однієї галузі, можуть бути направлені в іншу галузь виробництва .

Сучасна кредитна система, яка є основним елементом ринку позичкових капіталів, складається із ряду інституціональних ланок або ярусів. Розглянемо основні з них у наступному пункті.

1.2. Характеристика основних елементів кредитної системи та їх взаємозв’язок



Основні елементи кредитної системи:

Рис 1.1. Структура кредитної системи [1].
Центральний банк – це емісійно-касовий центр країни (державна установа), що здійснює нагляд за банківською системою і несе відповідальність за проведення монетарної політики в економіці.

Центральний банк у ринковій економіці є ключовою ланкою банківської системи. Його головне призначення полягає у забезпеченні стійкості національної грошової одиниці, професійному нагляді та координації банківської системи. За допомогою монетарних інструментів центробанк виступає також органом державного регулювання макроекономічних процесів, що відбуваються в економіці країни. Він самостійно розробляє і впроваджує конкретні заходи щодо реалізації пріоритетів грошово-кредитної політики, визначених урядом, бере безпосереднью участь у формуванні пропозиції грошей, щоб ефективно здійснювати урядові програми і стимулювати економічну кон’юнктуру в країні.

Світовий досвід свідчить про те, що діяльність ЦБ має бути незалежною від владних структур. Під незалежністю ЦБ розуміють дві її форми: політичну та економічну незалежність.

Умовами політичної незалежності ЦБ є встановлення порядку призначення членів його керівного органу або керуючого, ухвалення прийнятого банком рішення з боку уряду або з боку парламенту. Економічна незалежність виражається у тому, що ЦБ не зобов’язаний автоматично видавати грошові кредити для фінансування державних витрат і віддавати йому перевагу при наданні кредитів.

Для ЦБ основне стратегічне завдання полягає у забезпеченні стабільності і купівельної спроможності національної грошової одиниці. Тактика монетарної політики полягає у виборі інструментів для досягнення поставленої мети. До основних напрямів грошово-кредитного регулювання належать процентна ставка, політика рефінансування, політика обов’язкових резервних вимог, політика операцій на відкритому ринку і валютна політика [2, c.354-371].

Комерційні банки – багато профільні кредитні інститути, що здійснюють фінансові операції та послуги, пов’язані за обслуговуванням клієнтів у всіх секторах економіки.

Основними функціями комерційних банків, що визначають їхню суть та роль у банківській системі є: приймання депозитів від юридичних та фізичних осіб; кредитування підприємств і населення; розрахунково-касове обслуговування клієнтів; процес створення депозитних грошей.

Особливість комерційних банків полягає в тому, що вони можуть у процесі кредитно-розрахункових операцій створити додаткові платіжні засоби, збільшуючи залишки на поточних рахунках клієнтів. При цьому вони не можуть самостійно здійснювати емісію готівки.

Небанківські кредитно-фінансові інститути – це фінансові посередники грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи, в основному, в цінні папери та кредити довгострокового характеру.

Усі небанківські фінансові інститути поділяють на дві групи:

  1. договірні фінансові посередники, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові та факторингові компанії);

  2. інвестиційні фінансові посередники, які залучають кошти через продаж кредиторам своїх цінних паперів, зокрема акцій і облігацій (інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні товариства або спілки).










РОЗДІЛ 2. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
У процесі формування сучасної кредитної системи України можна виділити такі етапи:

Перший етап (1991-1992 p.p.) – це процеси перереєстрації та реорганізації. Створення нової кредитної системи в Україні розпочалося у 1991 р. з прийняттям ЗУ „Про банки і банківську діяльність”.

Другий етап (1992-1993 р.р.) — виникнення банків “нової хвилі”. На цьому етапі, з різних бюджетних , і позабюджетних фондів та диверсифікації пасивів діючих банків виникає низка комерційних банків таких, як "Аваль", "Інко" (отримує самостійність від Москви), "Відродження", "Трансбанк" та інші.

Третій етап (1994-1996 p.p.) – це етап банкрутства. Активізація роботи Національного банку України з побудови чіткої системи регулювання діяльності комерційних банків співпала з періодом призупинення інфляційних процесів, які були основним джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків.

Четвертий етап (1996-2000 рр.) – стабілізація та впровадження національної валюти - гривні. Також у цей період посилився контроль за діяльністю комерційних банків із боку НБУ.

П’ятий етап (2000-2001 p.p.) – прийняття нового Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг.

На початок 2001 року кредитна система України налічувала 216 банків.

За підсумками розвитку кредитної системи України 2004 – 2006 р.р. можна константувати зростання в першу чергу найбільших банків та збільшення капіталізації всієї системи в цілому. Останнім часом найбільші банки все менш залучають кошти населення, оскільки робота за такими дорогими ресурсами малорентабельна. Натомість замість вітчизняних ресурсів найбільші банки вже всерйоз розглядають іноземні запозичення – хоча наразі вони не дуже значні.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ.



Кредитування приватних осіб – це ринковий сегмент, що динамічно розвивається. На нього виходить усе більше банків. І завдяки зростанню конкуренції умови кредитування стають привабливішими для клієнтів. Чинниками його динамічного розвитку впродовж трьох останніх років були: стабільність курсу національної валюти, підвищення платоспроможності громадян, зниження процентної ставки за кредитами, можливість надання кредитів у іноземній валюті резидентам за операціями з використанням карток міжнародних платіжних систем.

Приватних клієнтів кредитують за тими ж принципами, що й суб’єктів господарювання: на умовах цільової спрямованості, строковості, повернення, платності та забезпеченості.

З огляду на суб’єкт кредитування на роздрібному ринку – фізичну особу – висуваються особливі вимоги до позичальника, пакета документів для одержання кредиту та видів його забезпечення. Вони суттєво відрізняються від вимог до позичальників на оптовому ринку – юридичних осіб – і пов’язані з віком клієнта, станом його здоров’я, соціальною стабільністю.

Зростання обсягів коштів, залучених банківською системою, крім підвищення рівня довіри до банків з боку економічних суб’єктів та населення, висвітлило інший бік – у які активи трансформується приплив грошових ресурсів. Зважаючи на уповільнення темпів розвитку української економіки та посилення інфляційних ризиків, проблема розміщення залучених банками ресурсів набуває актуальності, оскільки в такій ситуації концентрація ризиків може негативно вплинути на макроекономічну та фінансову стабільність.

Аналіз тенденцій банківського кредитування за останні роки засвідчує, що у кредитній політиці банків відбулися зміни – банки дедалі активніше нарощують кредитні вкладення у сектор домогосподарств (див. табл. 3.1.): починаючи 3 2002 року, темпи нарощування кредитів домогосподарствами стабільно перевищують темпи кредитування не фінансового сектору економіки.

Таблиця 3.1. Кредити банків за окремими інституційними секторами економіки, 2001-2005 р.р.

Показники

01.01.2002

01.01.2003

01.01.2004

01.01.2005

01.01.2006

Кредити нефінансовго сектору, млрд.грн.

26,6

38,15

57,4

71,59

106,08

Відсоток до загального обсягу кредитних вкладень

93,8

90,8

84,6

80,8

74

Кредити домогосподарствам, млрд.грн.

1,56

3,66

9,89

16,13

35,66

Відсоток до загального обсягу кредитних вкладень

5,5

8,7

14,6

18,2

24,9

[6]

Відповідно така зміна тенденцій позначилася на структурі банківських кредитів за інституційними секторами економіки: питома вага кредитів домогосподарствам у загальному обсязі вимог банків за кредитами в економіку України за підсумками 2005 року зросла до 24,9%, тоді як ще п’ять років тому ледве перевищувала 5%.

Із позиції макроекономічного стимулювання економічного зростання тенденція активізації діяльності банків у сегменті кредитування населення є двоякою: з одного боку – це стимулювання споживчого попиту і розширення ємності ринку, з іншого – надмірна концентрація ризиків для банків у певному сегменті кредитування та зволікання з вирішенням проблеми здешевлення кредитів для корпоративного сектору. Аналіз особливостей цього процесу на українському кредитному ринку свідчить про те, що істотні кількісні зрушення в обсягах кредитування населення не завжди супроводжуються якісними зрушеннями. В результаті посилюються ризикові чинники в діяльності банків, що у перспективі може спровокувати дестабілізуючі наслідки як для грошово-кредитного ринку, так і для економіки в цілому.

Перша група ризиків пов’язана із цільовим призначенням кредитів населенню.

Незважаючи на істотне зростання доходів населення та соціалізацію бюджетних видатків, рівню доходів переважної частини населення ще далеко до тієї позначки, яка давала б змогу отримувати кредити для купівлі житла і товарів високої вартості. За інформацією експертів іпотечного ринку лише близько 10% населення може розраховувати на отримання іпотечного кредиту.

У такій ситуації істотно зріс попит на товари зі значною імпортною складовою. У 2005 році за оцінками авто дилерів 40% реалізованих автомобілів продано в кредит. Із початку 2006 року банки спростили умови авто кредитування, і вже цього року авто кредитування охопило до 50% авто продажів. При цьому зріс попит на комфортні та дорожчі авто як результат підвищення купівельної спроможності споживачів.

Друга група ризиків пов’язана з тим, що кредитування населення активізується в умовах існування тіньових доходів у значної частини населення, застосування банками скорингових процедур оцінки платоспроможності позичальників. Це знижує об’єктивність оцінки платоспроможності позичальника.

За даними НБУ, за підсумками 2005 року обсяг проблемних кредитів, наданих фізичним особам, порівняно з початком року збільшився на 106,1 млн.грн., тоді як загальний обсяг кредитів населенню зріс більше як у 2 рази. Це слугувало основним чинником зменшення частки проблемних кредитів у загальному обсязі кредитів фізичним особам із 1,4 до 0,9%. На сьогодні, за оцінками експертів, рівень неповернення за споживчими кредитами становить 1 – 5% і в найближчі роки може збільшитися.

Третя група ризиків сформувалася внаслідок розбалансованості активів і пасивів за термінами. У структурі кредитування банками фізичних осіб переважну частину займають довгострокові кредити. За минулий рік їх обсяги зросли у 2,8 рази, водночас довгострокові депозити фізичних осіб упродовж 2005 року зростали повільніше – на 65,7%.

Вказана тенденція відповідним чином впливає і на загальну збалансованість активів та пасивів банків за термінами: при зростанні загального обсягу довгострокових кредитів по системі за 2005 рік на 89,4% загальний обсяг довгострокових депозитів зріс лише на 62,4%.

Четверта група ризиків виникла в результаті валютної незбалансованості кредитних вкладень. Якщо в 2004 році темпи зростання обсягів кредитів фізичним особам у національній валюті були вищими порівняно з кредитами в іноземній валюті, то за підсумками 2005 року зафіксовано протилежну тенденцію: обсяги кредитів у національній валюті зросли в 2,1 раза. Довгострокові кредити населенню практично повністю номіновані в іноземній валюті

Переважна більшість населення не має офіційних постійних доходів в іноземній валюті, тобто погашення заборгованості здійснює за рахунок купівлі валюти на ринку. Це посилює ризики дестабілізації фінансової стійкості банків, передусім у частині забезпечення ліквідності і платоспроможності за активами та пасивами в іноземній валюті, оскільки потенційно створюється тиск у валютному сегменті.

Для зниження ризиків національний банк нині розробляє нові підходи до розрахунку показників ліквідності банків, зокрема планує запропонувати показник загальної (довгострокової) ліквідності, що стимулюватиме банки проводити зваженішу політику щодо управління активно-пасивними операціями, особливо в іноземній валюті.

Враховуючи наявні зміщення у кредитній політиці банків у бік кредитування споживчих витрат населення, необхідно задіяти макрорегулятори (податкові, бюджетні, монетарні) з тим, щоб забезпечити позитивний імпульс для змін на користь кредитування інвестицій. Один із ключових пріоритетів у цьому напрямі – іпотека. Розвиток системи іпотечного кредитування дає змогу не лише забезпечити потребу населення в житлі, а й дати імпульс будівельній та суміжними із нею галузям, банківській системі, фондовому ринку. Сьогодні висока ціна на житло не сприяє відпливу коштів населення зі споживчого ринку, хоча саме іпотечний сегмент кредитування необхідно розвивати і стимулювати найбільше.

У країні – значний дефіцит житла, а нинішнім темпам введення в експлуатацію житлових будинків ще дуже далеко до історичного максимуму. Хоча цей сегмент банківського кредитування останнім часом активно розвивається (протягом 2005 року банки нарощували обсяги іпотечних кредитів у середньому по 600 млн.грн. щомісяця), на сьогодні, за даними Української національної іпотечної асоціації, радикальних змін у структурі іпотечних кредитів не сталося: частка кредитів під купівлю житла становить майже 63%, тобто інструментарій ринку залишається досить обмеженим [7, c.37-38].

Нині, коли ми спостерігаємо скорочення обсягів виробництва в окремих галузях економіки, погіршення зовнішньої кон’юнктури для українських експортерів та зростання бюджетних витрат соціальної спрямованості, зміщення пріоритетів банківської системи у бік активізації споживчого кредитування населення може не лише поглибити наявні диспропорції з фінансовим забезпеченням відтворювальних процесів в економіці, а й перетворити на своєрідний інфляційний стимулятор. Враховуючи наявні тенденції у кредитній політиці банків, необхідно задіяти макрорегулятори (податкові, бюджетні, монетарні), щоб забезпечити позитивний імпульс для змін у кредитуванні інвестиційних потреб населення, зокрема, за рахунок активізації іпотечного кредитування [7, c.39].

ВИСНОВКИ



В даній роботі було розглянуто такі поняття як „кредитна система”, „НБУ”, „небанківські фінансові інститути”, охарактеризовано їх структуру та визначено функції кредитної системи: перерозподільну, функцію заміщення, стимулюючу та контрольну. Підтверджено, що кредитна система характеризується двома поняттями такими, як сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, що базуються на визначених формах і видах кредитування та сполучення різних кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній, кредитних союзів та ін.), що діють на кредитному ринку і здійснюють акумуляцію і мобілізацію грошових ресурсів.

Також було визначено та охарактеризовано п’ять етапів становлення кредитної системи України:

  1. процеси перереєстрації та реорганізації;

  2. виникнення банків "нової хвилі";

  3. етап банкрутства;

  4. стабілізація та впровадження національної валюти – гривні;

  5. прийняття нового Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг".

Для реалізації поставлених цілей, завдань та мети роботи було проаналізовано сучасний стан кредитування в Україні та встановлено, що кількість споживчих кредитів з кожним роком збільшується, також є тенденція збільшення кредитів на інвестування, що дає змогу банкам знижувати процентні ставки за кредитами, які залежать від облікової ставки Національного Банку України.

Але аналіз споживчого кредитування в Україні показав, що видача кредитів фізичним особам є досить ризикованою операцією для банків України:

Перша група ризиків пов’язана із цільовим призначенням кредитів населенню;

Друга група ризиків пов’язана з тим, що кредитування населення активізується в умовах існування тіньових доходів у значної частини населення, застосування банками скорингових процедур оцінки платоспроможності позичальників;

Третя група ризиків сформувалася внаслідок розбалансованості активів і пасивів за термінами;

Четверта група ризиків виникла в результаті валютної незбалансованості кредитних вкладень.

Проведене дослідження шляхів кредитного забезпечення населення та шляхів вдосконалення споживчого кредитування дає змогу зробити такі висновки.

Істотне зниження в останні роки соціально-економічного рівня життя населення України, а також його доходності призвело до гостроти питання про кредити. Саме на нього може сподіватися людина у критичному фінансову становищі. Але великі фінансові ризики, що супроводжують банки під час проведення операцій по кредитуванню фізичних осіб, спонукають експертів до впровадження нових вимог до кредитування, нових підходів та законів. Одним із підходів до регулювання операцій в іноземній валюті може стати також запровадження лімітів на проведення банками валютних операцій. Нині розроблено нову редакцію Положення „Про порядок встановлення НБУ лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах і контроль за їх дотриманням уповноваженими банками”. Враховуючи наявні зміщення у кредитній політиці банків у бік кредитування споживчих витрат населення, необхідно задіяти макрорегулятори (податкові, бюджетні, монетарні) з тим, щоб забезпечити позитивний імпульс для змін на користь кредитування інвестицій.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ





  1. Івасів Богдан Степанович. Гроші та кредит : Підручник / Івасів Богдан Степанович ; Національний банк України. М-во освіти і науки України. Тернопільська академія народного господарства. - 2-е вид., змін. і допов. - Тернопіль : Карт-бланш, 2005. - 527 с.

  2. Олександр Бутенко: „Становлення банківської системи в Україні. Проблеми капіталізації”/ Банківська справа 2005 р. №6.

  3. ”Становлення банківської системи України” / Вісник НБУ 2004 р. №5.

  4. .Бюлетень НБУ. – 2006 - №3. – с.101.

  5. Даниленко А., Шелудько Н.: „Тенденції та наслідки активізації споживчого кредитування в Україні” / Вісник НБУ 2006 р. №5.

  6. .Арістова А.: „Особливості кредитування банками фізичних осіб” / Вісник НБУ 2003 р. №2.

  7. Чайковський Я.: „Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування” / Банківська справа 2005 р. №2.

  8. Падалко О.А.: „Формування ціни банківського кредиту” / Фінанси України 2003 р. №3.



поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Реферат з дисципліни “Соціологія” на тему: “ Гендерна політика в Україні”
Вступ

Реферат з дисципліни «Аудит» на тему: «Порядок призначення аудиторів фінансової звітності»
Аудитор та аудиторська фірма, закон, яким регламентується їх діяльність

Реферат з дисципліни «Соціологія» на тему: «Соціальні проблеми молоді...
Розділ молодь: особливості соціально-демографічної групи в минулому та в наш час

Реферат з дисципліни „Фінанси підприємств” на тему: «Вексельна форма розрахунків»
Роль І значення векселя завжди підтримувалися вексельним правом І забезпечувалися державою. Векселі активно використовувалися І використовуються...

Реферат з дисципліни «Політологія» на тему: «Політична система Франції»
Політика невід'ємна частина сучасної людської життєдіяльності, через яку реалізуються загальнонаціональні, групові та індивідуальні...

Реферат з дисципліни “Фінанси” на тему: “ Формування І використання...
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, його формування І використання

Реферат з дисципліни “Фінанси” на тему: “ Структуктура податкової служби І її функції”
Податкового І взагалі фінансового плану не було. Центральна рада пішла за рахунок друкарського верстата. Звіти про прибуток та видатки...

Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у...
Але де знайти гроші? Згідно з визначенням гроші є у інвесторів, але більшість їх знаходиться за кордоном, де фінансисти грають за...

Реферат з дисципліни “Фінанси” на тему: “ Структуктура податкової служби І її функції”
За час свого існування уряд Центральної Ради так І не розпочав жодних реформ І не вжив ніяких заходів до покращення фінансового та...

Методичні вказівки до самостійної (індивідуальної) роботи для студентів...
Методичні вказівки до самостійної (індивідуальної) роботи з дисципліни «Основи оціночної діяльності» для студентів заочної форми...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка