Пошук по сайту


Екологія І природокористування, 2003, Випуск 6 Частина Загальні питання екології, природокористування та сталого розвитку

Екологія І природокористування, 2003, Випуск 6 Частина Загальні питання екології, природокористування та сталого розвитку

Сторінка1/6
  1   2   3   4   5   6

ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, 2003, Випуск 6





Частина 1. Загальні питання екології, природокористування та сталого розвитку


УДК 504.06:330.34


КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ПРОГРАМИ ПЕРЕХОДУ РЕГІОНУ

ВИДОБУВАННЯ ТА ПЕРВИННОЇ

ПЕРЕРОБКИ УРАНОВОЇ СИРОВИНИ

ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ

А.Г. Шапар *, В.В. Антонов **, О.К. Тяпкін *, М.А. Ємець *,

О.М. Коценко **, А.В. Чуйко **, Я.Г. Троян**

* Інститут проблем природокористування та екології НАН України;


** Дніпропетровська обласна державна адміністрація; Дніпропетровськ


Показано, що ядерно-енергетичний комплекс забезпечує істотну частину загального виробництва електроенергії в Україні, що робить його стабільне функціонування важливою умовою сталого розвитку економіки як на регіональному, так і державному рівні. Разом з тим, для цього комплексу, як і для будь-який інший високотехнологічній галузі, характерним є наявність ряду соціо-еколого-економічних проблем. Основними причинами, які перешкоджають забезпеченню збалансованого сталого розвитку регіону видобування та первинної переробки уранової сировини, є нестабільність соціально-економічних умов у державі на перехідному етапі та відсутність науково обґрунтованої, чітко визначеної стратегії її сталого розвитку. Розроблено концептуальні положення програма, яка спрямована на забезпечення умов виходу з соціально-економічної кризи та сталого розвитку населених пунктів, екологічно безпечних умов життєдіяльності у місцях розміщення та впливу радіаційно небезпечних об'єктів з видобування, а також переробки уранової сировини.

Показано, что ядерно-энергетический комплекс обеспечивает значительную часть общего производства электроэнергии в Украине, что делает его стабильное функционирование важным условием устойчивого развития экономики как на региональному, так и государственном уровне. Вместе с тем, для этого комплекса, как и для любой другой высокотехнологической отрасли, характерным есть наличие ряда социо-эколого-экономических проблем. Основными причинами, которые препятствуют обеспечению сбалансированного устойчивого развития региона добыча и первичной переработки уранового сырья, есть нестабильность социально-экономических условий в государстве на переходном этапе и отсутствие научно обоснованной, четко определенной стратегии его устойчивого развития. Разработаны концептуальные положения программа, которая направленная на обеспечение условий выхода из социально-экономического кризиса и устойчивого развития населенных пунктов, экологически безопасных условий жизнедеятельности в местах размещения и влияния радиационно опасных объектов добычи и переработки уранового сырья.



Вступ





М
© Шапар А.Г. , Антонов В.В., Тяпкін О.К., Ємець М.А., Коценко О.М., Чуйко А.В., Троян Я.Г., 2003


ожливість суспільства задовольняти свої потреби без збитку навколишньому середовищу і природним ресурсам багато в чому залежить від способу одержання енергії, рівня розвитку науки й техніки, наявності кваліфікованих кадрів. У свою чергу, прийнятність того чи іншого способу одержання енергії залежить від відношення до нього суспільства, політичної кон'юнктури, рівня розвитку самого суспільства, ступеня впливу на навколишнє природне середовище. З 70-років ХХ століття швидко виріс внесок атомної енергії у виробництво електроенергії й зараз розвиток вітчизняних елементів ядерно-паливного циклу (ЯПЦ) відноситься до числа принципових напрямів стратегічного планування, що забезпечують національну безпеку країни за паливно-енергетичними показниками. Крім того, оскільки паливна складова в тарифі на електроенергію АЕС становить біля 30%, даний напрям є досить перспективним з точки зору окупності капіталовкладень у ядерно-енергетичний комплекс (ЯЕК).

На початку ХХІ століття 432 атомних реактора працювали в 31 країні. Вироблена атомна енергія склала близько 230 ТВт година. Це близько 17% від усієї світової електроенергії або 7% від загальної первинної енергії. Цей внесок запобігає викид близько 2300 мільйонів тонн двоокису вуглецю

щорічно (якщо припустити, що в іншому випадку електроенергія була б вироблена електростанціями, що спалюють вугілля). Загальні викиди двоокису вуглецю були б на 10% вище, як би не атомна енергія. Багаторічний досвід експлуатації об'єктів ядерної енергетики свідчить, що в штатному режимі їхній радіаційний вплив незначний у порівнянні з природним фоном і не робить значущого впливу на дози опромінення населення і біоти, тоді як викиди теплоелектростанцій (далі ТЕС) викликають постійне й істотне забруднення навколишнього середовища. Більш ніж 90% енергоблоків сучасних ТЕС уже виробили свій розрахунковий ресурс (100 тис. годин). Кількість одиниць обладнання зі строком експлуатації понад 30 років складає більш ніж 80%. Сучасні ТЕС спалюють декілька мільйонів тон вугілля на 1 ГВт електричної потужності. При цьому кілька тисяч тон золи викидається в атмосферу. Особливо небезпечні викиди сірчистих газів, які складають тисячі тон на 1 ГВт електричної потужності. Збільшення їх кількості в атмосфері разом з вуглекислим газом унаслідок викидів ТЕС може привести до парникового ефекту і несприятливих великомасштабних змін клімату на Землі. Вихід СО від ядерного паливного циклу складає 0,5-4% викидів, які виникають у результаті роботи еквівалентних за потужністю вугільних ТЕС.

Висока калорійність ядерного палива обумовлює значно менші витрати багатьох природних ресурсів. Ядерна енергетика на відміну від енергетики на органічному паливі не викликає порушень біогеохімічних циклів кисню, вуглекислого газу, сірки, азоту. Це зв'язано з тим, що "спалювання пального" у реакторі відбувається без окислювачів, тобто не вимагає витрат кисню. Видобуток і транспортування органічного палива вимагає значно більшого відчуження земельних площ у порівнянні з ядерним паливним циклом.

України базується на великих запасах уранових руд, розташованих, в основному, у межах Кіровоградської області. За сумарними запасами урану Україна входить у першу десятку країн світу, при цьому більша частина цих запасів розвідана до високих категорій вивченості, що визначає їхню високу підготовленість до промислового освоєння. Тільки детально розвідані запаси (12 уранових ендогенних родовищ) у змозі забезпечити більш ніж 100-літню потребу АЕС України в природному урані. Прогнозні ресурси урану в Україні оцінюються досить високого, зокрема, значні прогнозні ресурси є для традиційного типу уранових родовищ України – уранових руд в альбітах Українського щита. В останні роки в результаті аналізу й переоцінки наявної геолого-геофізичної інформації намітилися ознаки й критерії, що визначають досить високі перспективи території України на виявлення нових типів родовищ багатих уранових руд.

Протягом тривалого часу ЯЕК забезпечує істотну частину загального виробництва електроенергії в Україні (більше 40%), що робить його стабільне функціонування важливою умовою сталого розвитку економіки як регіону, так і всієї країни. Розвиток ядерної енергетики сприяє реалізації концепції сталого розвитку, забезпечуючи значне скорочення споживання невідновлювальних органічних ресурсів. При визначених (цілком здійсненних) умовах, ядерна енергетика може розглядатися як зовнішнє джерело енергії стосовно біосфери. Імовірно, це є одним із найбільш істотних переваг ядерної енергетики в порівнянні з традиційною енергетикою на органічному паливі, що використовує внутрішні ресурси біосфери.

Разом із тим, для ЯЕК у цілому, як і для будь-який інший високотехнологічній галузі, характерним є наявність ряду проблем, у тому числі екологічних. До числа найважливіших проблем ЯЕК, у першу чергу, відносяться питання поводження з радіоактивними відходами. Основними причинами, що перешкоджають забезпеченню збалансованого сталого розвитку регіону, є нестабільність соціально-економічних умов у державі на перехідному етапі, відсутність науково обґрунтованої, чітко визначеної стратегії її сталого розвитку, ефективного реформування економіки та її державного регулювання, недосконалість законодавчого й нормативного забезпечення формування адекватного умовам ринку фінансового, правового, інформаційно-комунікаційного простору, недосконалість правових, організаційних, економічних засад діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, фізичних осіб щодо формування повноцінного життєвого середовища.

Стаття присвячена вирішенню питань розробки концептуальних положень Програми переходу регіону видобування та первинної переробки уранової сировини до сталого розвитку. Ця Програма розробляється відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 2003 року № 656 "Про затвердження Програми радіаційного й соціального захисту населення м. Жовті Води на
2003-2012 роки", а також вимог Постанови Верховної Ради України "Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів" від 24 грудня 1999 року, Законів України і Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97), спрямованих на забезпечення умов виходу з соціально-економічної кризи та сталого розвитку населених пунктів, екологічно безпечних умов життєдіяльності у місцях розміщення та впливу радіаційно небезпечних об'єктів видобування, а також переробки уранової сировини *.

Сучасний стан і перспективи розвитку регіону видобування

й первинної переробки уранової сировини



Ядерно-енергетичний комплекс України. До об'єктів ЯЕК України відносяться: Запорізька атомна електростанція (АЕС), Рівненська АЕС, Хмельницька АЕС, Чорнобильська АЕС, Південноукраїнська АЕС, Східний гірничо-збагачувальний комбінат, підприємства цирконієвого виробництва, а також ряд підприємств виробничого, наукового, проектно-конструкторського, освітнього та інших профілів. Чорнобильська АЕС знімається з експлуатації. Останній енергоблок цієї станції з реактором типу РВПК-1000 був остаточно зупинений 15 грудня 2000 року. Експлуатуючою організацією всіх діючих АЕС України (Запорізька, Рівненська, Хмельницька й Південноукраїнська АЕС) є НАЕК “Енергоатом”. На діючих АЕС в експлуатації знаходяться 13 енергоблоків: 11 – з реакторними установками типу ВВЕР-1000 і 2 – з ВВЕР-440. Передбачений вихідними проектами термін експлуатації цих енергоблоків складає 30 років, із можливістю продовження терміну їх експлуатації. На сьогодні ядерне паливо для АЕС України постачається з Російської Федерації. При цьому біля 30% природного урану та 100% цирконієвого концентрату, необхідних для виготовлення палива, виробляються в Україні. Інші елементи виробничого циклу знаходяться в Росії та Казахстані.

В
* У дослідженнях були використані науково-практичні розробки та інформація про сучасний радіологічний стан Дніпропетровської області, які були надані Головним управлінням економіки облдержадміністрації та Українського науково-дослідного та проектно-розвідувального інституту промислової технології (м. Жовті Води)


теперішній час видобуток урану з родовищ планети забезпечує тільки близько 60% поточні потреби АЕС світу. Дефіцит виробництва урану покривається в основному складськими запасами (22000 тонн щорічно). Складські запаси оцінюються в 80000 т (у перерахуванні на природний уран), із них 50000 т на складах країн Заходу і 30000 т у Росії. Очікується, що вони скінчаться відповідно до 2001 і 2004 рр. За прогнозом МАГАТЕ і Лондонського Уранового інституту світові потреби в урані будуть неухильно зростати: з 61500 т у 1997 році до 75000 тонн у 2020 р. Прогнозоване зростання виробництва природного урану з родовищ складе з 36200 тонн у 1996 році до 52500 тонн у 2005 році, що складе близько 80% загальної потреби. Існуючий дефіцит може бути тимчасово знижений за рахунок російського збройового урану. Іншим альтернативним джерелом може бути уран, одержуваний з відпрацьованого ядерного палива. Однак, навіть при використанні бойового урану та відпрацьованого ядерного палива загальна світова потреба атомної енергетики в урані не буде забезпечуватися.

За останні роки в Україні через економічні труднощі, що створилися, і практичну відсутність коштів на фінансування капітального будівництва, умови підтримки й розвитку гірничого комплексу та видобувних потужностей різко ускладнилися. Розкриті запаси на діючих родовищах у процесі експлуатації скоротилися, і, хоча раннє досягнутий рівень видобутку й випуску концентрату природного урану зберігається з початку 90-х років, собівартість продукції, що випускається, буде мати тенденцію до зростання, у випадку неприйняття дійових заходів по фінансуванню гірничокапітальних робіт, спрямованих на розкриття нижніх горизонтів. Розроблювальні родовища в стані задовольнити частину потреб АЕС України. Подальший розвиток рівня забезпеченості діючих і споруджуваних блоків АЕС природним ураном вимагає капітальних вкладень, насамперед, на будівництво Новокостянтинівського рудника й подальше освоєння розроблювальних родовищ.

Основними напрямами стратегічного планування розвитку ЯЕК зараз визначені:

  • нормативно-правове забезпечення розвитку ЯЕК;

  • експлуатація діючих АЕС;

  • продовження терміну експлуатації діючих АЕС;

  • розвиток вітчизняних елементів ядерно-паливного циклу;

  • поводження з відпрацьованим ядерним паливом;

  • поводження з радіоактивними відходами;

  • зняття з експлуатації АЕС України;

  • перспективне будівництво в ядерній енергетиці;

  • промислове й технологічне забезпечення ЯЕК;

  • науково-інженерна та проектно-конструкторська підтримка ЯЕК;

  • соціальні та кадрові питання розвитку ЯЕК.

Ключовими напрямами стратегічного планування на період до 2030 року й подальшу перспективу, є:

  • продовження терміну експлуатації діючих АЕС;

  • перспективне будівництво в ядерній енергетиці.

Соціально-економічний розвиток регіону видобування й первинної переробки уранової сировини. Складне становище у світовій атомній енергетиці (ріст споживання урану на тлі низької ціни, що стримує зростання виробництва первинної продукції, значний дефіцит між виробництвом і споживанням, скорочення як підтверджених запасів урану в надрах, так і його заскладованих запасів) та зміни кон'юнктури (попиту) на уранову сировину суттєво перешкоджають соціально-економічному розвитку регіону, де відбувається видобування та первинна переробка уранової сировини. Протягом останніх десятиріч тут накопичилося багато проблем, які потребують невідкладного розв'язання. Це призвело до погіршення демографічної ситуації у регіоні, стану зайнятості, зниження якості життя населення, певною мірою зумовило занепад сільської місцевості. Також тут посилюються процеси депопуляції населення, численність якого в останні роки скорочується. Це викликано, з одного боку, ростом свідомості населення з питання екологічної та радіологічної безпеки, а, з іншого боку, реальною небезпекою довготривалого радіаційного впливу на людину (зростає захворюваність і смертність населення, зменшується народжуваність). Мешканці цих регіонів змушені проживати в зоні техногенного радіоактивного забруднення компонентів навколишнього середовища (атмосфери, поверхневих і підземних вод, ґрунтів), яке викликано не тільки роботами з видобутку й переробки уранової сировини, а й невірним поводженням із відходами цих виробництв (використання під час будівельних робіт, поховання та складування у без достатнього захисту довкілля).

Погіршуються стан житлово-комунального господарства, санітарно-гігієнічна та епідеміологічна ситуації. В регіонах зменшуються обсяги капітальних вкладень у розвиток населених пунктів і житлове будівництво, введення в експлуатацію нових та відремонтованих жилих будинків. Землі використовуються нераціонально. Значні площі зайняті під складування відходів виробництва (відвальними породами, хвостосховищами), під сміттєзвалища тощо. Здебільшого неефективно використовуються землі, відведені під об'єкти промисловості, транспорту, енергетики, а також землі рекреаційного призначення. Через недостатність коштів державного та місцевих бюджетів майже припинено розроблення й коригування генеральних планів населених пунктів регіонів, які є основою для вирішення питань щодо забезпечення раціонального використання територій. Через погіршення стану всіх компонентів природних ландшафтів, порушення основних соціально-економічних функцій цих ландшафтів, активізацію несприятливих природно-техногенних процесів та вичерпання екологічної ємності природних ландшафтів у цілому під загрозою опиняється екологічна безпека функціонування населених пунктів регіонів. Так, нераціональне господарське освоєння територій, лісовикористання, штучне обводнення ґрунтів призвели до активізації екзогенних геологічних процесів. Значна частина інженерних мереж і комунікацій перебуває в незадовільному стані. Ситуація ускладнюється ще й тому, що всі види планово-запобіжного ремонту через відсутність коштів виконуються несвоєчасно і в недостатньому обсязі.

Недосконалість промислових технологій, систем землекористування, невідповідність потребам виробництва екологічної інфраструктури, систем вилучення, переробки й знешкодження відходів, зношення інженерної інфраструктури призводить до забруднення атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, погіршення загального санітарно-гігієнічного стану та екологічної ситуації.

Радіоекологічний стан регіону видобування й первинної переробки уранової сировини. Екологічна ситуація, що склалася в Україні, формувалася протягом тривалого періоду, не зважаючи на об'єктивні закони розвитку та поновлення природно-ресурсних комплексів. У результаті створилася структурна деформація господарського комплексу, при якій перевага віддавалася розвитку ресурсодобувних і переробних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Сучасна економіка України характеризується високої енерго- й ресурсоємністю, великою питомою вагою підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної, машинобудівної та паливно-енергетичної галузей промисловості.

Усі ці проблеми в найбільш концентрованому виді проявилися в Дніпропетровській та Кіровоградській областях. Вигідне географічне положення, великі запаси корисних копалин, досить значні земельні та водні ресурси, сприятливі кліматичні умови, розвинена транспортна мережа сприяють діяльності людини й розвитку господарського комплексу цих областей. У результаті зазначені області є одним із наймогутніших промислових регіонів України та виділяється значним промисловим потенціалом, насамперед, високим рівнем розвитку гірничодобувної, металургійної та хімічної промисловості, машинобудування, підприємств енергетичної сфери, інтенсивним розвитком сільського господарства.

У той же час збільшення частки застарілих технологій і устаткування, високий рівень зносу основних виробничих фондів підвищують можливий ризик техногенних катастроф, сприяють значному техногенному навантаженню, у результаті чого в регіоні порушені екологічна рівновага й умови життєдіяльності населення. Усе більше прискорюються процеси руйнування й знищення природних форм літо-, гідро- і біосфери.

Крім того, радіологічна ситуація в регіоні

по своїй складності й напруженості для навколишнього середовища в цілому й здоров'я населення, у тому числі майбутніх поколінь, не має аналогів на Україні. Обумовлено це тим, що на території регіону протягом більше 50 років здійснювалися наступні виробничі й технологічні процеси (Східний гірничо-збагачувальний комбінат, ВО «Придніпровський хімічний завод» і інші підприємства):

  • підземні розробка і вилуговування уранових родовищ;

  • доменна виплавка уранзалізовмістних руд;

  • вилучення солей урану з уранових руд, їхніх концентратів і доменних шлаків уранзалізовмістних руд;

  • поховання радіоактивних відходів видобутку та збагачення уранових руд, а також радіоактивних джерел і відходів, утворених в різних галузях промисловості, із п'яти областей України;

  • виробництво спеціальних приладів і устаткування з використанням джерел іонізуючого випромінювання середньої й високої потужності, масштабне використання закритих джерел іонізуючого випромінювання в технологічних циклах на підприємствах регіону.

Особливу екологічну небезпеку являють місця складування (хвостосховища) рідких низькоактивних відходів переробки ядерної сировини. Такі сховища є джерелами потенційного забруднення підземних вод (за рахунок міграції рідкої фази), приземних шарів атмосфери й ґрунту (за рахунок пиління збезводнених ділянок цих сховищ).

Усі ці та інші чинники призвели до значної деградації земельних ресурсів регіону, високого рівня забруднення атмосфери промислових міст, підземних і поверхневих вод, нагромадженню значної кількості небезпечних, у тому числі, токсичних і радіоактивних, відходів виробництва.

Наслідком тривалої дії цих факторів стало погіршення стану здоров'я населення, зменшення народжуваності, збільшення смертності, що приводить до наростаючої тенденції негативного приросту населення.

  1   2   3   4   5   6

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Екологія І природокористування, 2013, Випуск 16
В. Н. Романенко, головний гірник відділу екологічних основ технологій природокористування Інституту проблем природокористування та...

Е кологія І природокористування, 2002, Випуск 4 частина I. Загальні проблеми сталого розвитку
З урахуванням цього розроблена структура такого документа регіонального розвитку

Екологія І природокористування, 2013, Випуск 16
П. В. Хазан, інженер ІІ категорії відділу екологічного нормування Інституту проблем природокористування та екології нан україни,...

Екологія І природокористування, 2012, Випуск 15
У статті систематизовані основні задачі наукового забезпечення переводу басейну р. Дніпро до сталого функціонування та розглянуті...

Екологія І природокористування, 2012, Випуск 15 Частина Природноресурсний...
Автори наводять огляд соціального, екологічного, політичного та технологічного значення формування мережі заповідних територій

Рекомендації четвертої міжнародної науково-практичної конференції...
Нан україни (іппе нан україни) провели 2-5 жовтня 2007р у м. Дніпропетровську чергову іу міжнародну науково-практичну конференцію...

Екологія І природокористування, 2009, Випуск 12
Нан україни, Дніпропетровськ; Альянс снд «За біобезпеку», Москва, Російська Федерація

Екологія І природокористування, 2013, Випуск 16
О. В. Ангурець, Дніпропетровська обласна екологічна асоціація “Зелений Світ”, м. Дніпропетровськ, Україна

Екологія І природокористування, 2004, Випуск 7 Частина Еколого-орієнтовані...
Частина Еколого-орієнтовані та ресурсозберігаючі технології, поводження з відходами

Екологія І природокористування, 2011, Випуск 14 частина природноресурсний...
Виконане просторове обґрунтування 36 екокоридорів та 129 ядер та їх буферних зон. Визначене просторове положення та характеристики...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка