Пошук по сайту


Виконавчий орган компанії та Обмеження його повноважень під час укладення договорів

Виконавчий орган компанії та Обмеження його повноважень під час укладення договорів

Бондар Ігор Сергійович
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Юридичний факультет, 1 курс заочної форми навчання , ОКР «магістр»


Завдання №1.
Предмет аналізу.

  • Коментарі, які наводяться у цьому аналітичному листі спрямовані на дослідження питань, які стосуються випадків перевищення виконавчим органом компанії наданих йому статутом повноважень під час укладення договорів з контрагентами, а також правових наслідків такого перевищення в контексті дійсності/недійсності таких договорів та правових позицій судових органів України з даної проблематики.


Виконавчий орган компанії та Обмеження його повноважень під час укладення договорів.

  • Дієздатність, як здатність юридичної особи набувати власними діями прав і обов’язків і здійснювати їх є неодмінною складовою без якої не буде досягнута ціль її створення. Виконавчий орган компанії (правління, дирекція, директор, генеральний директор тощо) – орган, який забезпечує виконання рішень загальних зборів учасників та управління поточною діяльністю компанії і котрий безпосередньо своєю повсякденною діяльністю повинен забезпечувати реалізацію стратегії діяльності товариства.

  • В контексті визначення повноважень виконавчих органів поширений принцип, за яким виконавчий орган вправі вчиняти будь – які дії, не віднесені до компетенції інших органів – загальних зборів, наглядової ради тощо. Українське законодавство (ст.161 ЦК України, ст. 62 Закону України “ Про господарські товариства ”, ст. 58 Закону України “ Про акціонерні товариства ”) також усі питання, не віднесені до компетенції інших органів компанії (загальні збори, наглядова рада тощо), відносить до компетенції виконавчих. В той же час законодавець не встановлює переліку питань, віднесених до компетенції виконавчого органу, а передбачає необхідність визначення його компетенції у статуті компанії (ст. ст. 88, 143, 154 ЦК України та ін. ). Діяльність виконавчого органу корелюється із обов’язком дотримання вимог до його діяльності. Так, згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. 1.

  • Враховуючи те, що договірні правовідносини є найпоширенішим видом відносин в сфері господарської діяльності та в силу ст.ст. 48, 62 Закону України “ Про господарські товариства ” , ст.ст. 59,60 Закону України “ Про акціонерні товариства ”  згідно яких, виконавчий орган компанії (в особі - голови правління чи дирекції, директора чи генерального директора) має право без довіреності діяти від імені товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства тощо, виконавчий орган здійснюючи поточне керівництво компанією наділяється її статутом правом укладати різного роду договори.

  • Разом із цим, реалізація повноважень виконавчого органу під час укладення договорів має і наступні обмеження:

  1. Обмеження, які передбачені законом в силу того, що такі повноваження надаються іншим органам компанії (наприклад, положення законодавства щодо можливості приймати певні рішення тільки конкретно визначеними органами компанії а ніж виконавчим органом - ст.ст. 145, 159 ЦК України, ст. 33 Закону України “ Про акціонерні товариства ”, які встановлюють виключну компетенцію загальних зборів компанії, ст. 70, 71 Закону України “ Про акціонерні товариства ” згідно яких рішення про вчинення значного правочину, правочину щодо якого є заінтересованість, приймаються наглядовою радою та/або загальними зборами акціонерного товариства);

  2. Обмеження, які передбачені статутом компанії (наприклад, положення статуту про те, що для укладення договорів відчуження нерухомого майна, кредитних угод, угод застави чи поруки або стосовно певної суми від балансової вартості активів виконавчий орган повинен отримати попередню згоду у загальних зборів чи у наглядової ради компанії на укладення цього правочину; положення статуту в якому передбачено диференційований підхід стосовно прийняття рішення про укладення правочину залежно від балансової вартості активів компанії за даними останньої фінансової звітності – рішення про укладення правочин на суму, що перевищує 50% активів приймають загальні збори, на суму від 25% до 50% активів приймає наглядова рада, на суму від 10% до 25% активів приймає виконавчий орган компанії 2 тощо).

  • У випадку вчинення виконавчим органом договору з порушенням положень закону чи статуту, які встановлюють обмеження його повноважень, то в даному випадку буле мати місце перевищення повноважень, як дії посадової особи виконавчого органу, що виходять за межі її компетенції та тягнуть відповідні правові наслідки.


Судова практика в контексті захисту інтересів контрагентів.

  • Зважаючи , що українські компанії в своїх статутах переважно обмежують компетенцію виконавчого органу в договірних відносинах з контрагентами, досить часто останній свідомо перевищує надані йому статутом повноваження при укладанні різного роду договорів. Внаслідок цього, в судовій практиці існує велика кількість судових справ в яких сама компанія з метою уникнення відповідальності за невиконання договору на підставі ч.2 ст. 203 ЦК України (вимога про необхідний обсяг цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин ), ст.ст. 207, 215 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України ініціює судовий процес предметом розгляду якого переважно є позовні вимоги про визнання укладеного договору між компанією і контрагентом недійсним. 3

  • У зв’язку із цим необхідно проаналізувати наявність в правовій системі України правових гарантій контрагентів при укладенні договорів з компанією, виконавчий орган якої перевищує надані йому статутом повноваження та практики їх застосування судовими органами України :

  1. Чинне законодавство України виходить з презумпції дійсності договору, складовою якої є припущення достатнього обсягу дієздатності учасників договору, а тому не зобов’язує сторону договору ознайомлюватись з установчими документами іншої сторони.4

  2. Положення ч. 3 ст. 92 ЦК України згідно якої, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

  • З аналізу даної норми вбачається, що обов’язок доведення обставин обізнаності контрагента про наявність певних обмежень повноважень виконавчого органу компанії покладається саме на компанію, від імені якої він діяв із перевищенням повноважень. Так, у Постанові ВГСУ від 09.03.2010р. у справі № 20/228-20/109 зазначено, що за змістом ст. 92 ЦК України саме на позивача (компанію) покладено тягар доказування факту обізнаності відповідача (контрагента) з установленими статутом товариства обмеженнями повноважень генерального директора цього товариства.(Аналогічна правова позиція в Постанові ВГСУ від 14.05.2008р. у справі № 2-8/15899-2007, Постанові ВГСУ від 28.02.2008 р.  у справі  N 35/270-07, Постанові ВГСУ від 17.05.2007р. у справі N 15/845). 5

  • А тому, якщо контрагент не знав і не міг знати про такі обмеження, договір укладений виконавчим органом компанії внаслідок перевищення повноважень передбачених статутом є дійсним для компанії, а у суддів не має підстав визнавати договір недійсним. Дане положення ч. 3 ст. 92 ЦК України є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 р. (Див. п. 42 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року N 13 “ Про практику розгляду судами корпоративних спорів ”).

  • Попередній висновок підтверджується тим, що в цілому позиція українських судів стосовно застосування ч.3 ст. 92 ЦК України переважно спрямована на захист прав інтересів контрагентів: (1) Так, ВГСУ у своїй Постанові від 26.01.2006р. у справі №13/303пд  застосування положень ч.3 ст. 92 ЦК України визнав достатніми для залишення без задоволення касаційну скаргу компанії, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, якими компанії у задоволенні позову про визнання договору купівлі – продажу з підстав перевищення головою правління компанії повноважень було відмовлено; (2) ВГСУ у своїй Постанові від 30.03.2006 р.  у справі33/35(11/224) залишаючи без задоволення касаційну скаргу компанії на рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими компанії у задоволенні позову про визнання договору поставки недійсним було відмовлено та при аналізі ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України дійшов наступного висновку: Таким чином, якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа - орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у посадової особи представляти юридичну особу ”. (Аналогічна правова позиція в Постанові ВГСУ від 06.04.2006 р.  у справі № 14/234-05  ).

  1. Положення ч. 1 ст. 241 ЦК України згідно якої, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

  • Схвалення договору можливе у різних формах: (1) якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі; (2) схвалення мовчазною згодою; (3) схвалення шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання договору (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання чи прийняття майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність договору з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за договором з цього моменту.

  • Тому, якщо компанія схвалила договір укладений виконавчим органом компанії внаслідок перевищення статутних повноважень, у суддів не має підстав визнавати даний договір недійсним. При цьому встановлення того чи схвалила компанія договір необхідно враховувати і конкретні обставини справи та особливості укладеного договору в контексті визначення форми його схвалення (наприклад згідно п. 6 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. N 01-8/97 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів", сплата позичальником відсотків за користування кредитними коштами розглядається як доказ схвалення юридичною особою кредитної угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень.)

  • Попередній висновок підтверджується тим, що суди навіть після того як встановлять, що виконавчий орган компанії діяв з перевищенням статутних повноважень і контрагент знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження , з метою захисту інтересів контрагентів застосовують положення ч. 1 ст. 241 ЦК України і відмовляють компанії у задоволенні позову про визнання договору недійсним , позаяк дуже рідко компанія не вчиняє дій, які свідчать про прийняття договору до виконання. Зазначене корелюється із правовою позицією передбаченою в Постанові ВГСУ від 01.04.2010р. у справі №13/363, Постанові ВГСУ від 13.10.2009р. у справі №18 /87, Постанові ВГСУ від 14.05.2008 р. у справі №10/154-07.


ВИСНОВКИ.

  • Законодавство України спрямоване на захист інтересів контрагентів, оскільки не передбачає обов’язку сторони договору ознайомлюватись з установчими документами іншої сторони щодо обмежень повноважень виконавчого органу компанії .

  • У випадку свідомого перевищення виконавчим органом компанії повноважень передбачених статутом при укладенні договору з контрагентом, судова практика іде тим шляхом, що суди з врахуванням обставин справи та застосовуючи положення норм ч.3 ст.92 та ч.1ст.241 ЦК України, стають на захист інтересів контрагентів, якщо компанія звертається до суду із позовом про визнання укладеного договору недійсним з підстав перевищення її виконавчим органом повноважень передбачених статутом. Договори, укладені внаслідок такого перевищення повноважень, є дійсними для компанії, якщо контрагент не знав і не міг знати про такі обмеження та договір не було схвалено самою компанією.

  • Негативні наслідки для контрагента мають наставати у випадку, коли він сам діяв недобросовісно: знав чи за всіма обставинами не міг не знати про обмеження виконавчого органу компанії, але уклав договір з нею, незважаючи на перевищення повноважень. Слід погодитись із С.В. Сарбашем: внутрішні норми юридичних осіб не можуть і не повинні за своєю природою мати значний вплив на осіб, які не мають відношення до членства корпорації. 6 Така позиція повинна знайти закріплення і в законодавстві України, позаяк в першу чергу, виконавчий орган повинен знати свої повноваження, а не контрагент компанії.” А правові наслідки такого перевищення повинні стосуватись перш за все самого виконавчого органу компанії в контексті його юридичної відповідальності.


Список використаних джерел.

  1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-IV

  2. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. № 436-IV

  3. Закон України “ Про акціонерні товариства ” від 17.09.2008р. № 514-VI

  4. Закон України “ Про господарські товариства ” від 19.09.1991р. № 1576-XII

  5. Рішення ДКЦПФР від 8.04.2004р. N 123 “ Про затвердження зразкових Статуту та внутрішніх Положень відкритого акціонерного товариства ”.

  6. Лист ВАСУ від 24.01.1997р. № 01-8/23 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів"

  7. Оглядовий лист ВАСУ від 31.01.2001 р. N 01-8/97 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів".

  8. Лист ВСУ від 01.01.2004р. "Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про господарські товариства" у частині регулювання діяльності акціонерних товариств"

  9. Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"

  10. Постанова Пленум ВСУ від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

  11. Постанова ВГСУ від 09.03.2010р. у справі № 20/228-20/109

  12. Постанова ВГСУ від 14.05.2008р. у справі № 2-8/15899-2007

  13. Постанова ВГСУ від 28.02.2008 р.  у справі  N 35/270-07

  14. Постанова ВГСУ від 17.05.2007р. у справі N 15/845

  15. Постанова ВГСУ від 26.01.2006р. у справі №13/303пд 

  16. Постанова ВГСУ від 30.03.2006 р.  у справі № 33/35(11/224) 

  17. Постанова ВГСУ від 06.04.2006 р.  у справі № 14/234-05 

  18. Постанова ВГСУ від 01.04.2010р. у справі №13/363

  19. Постанова ВГСУ від 13.10.2009р. у справі №18 /87

  20. Постанова ВГСУ від 14.05.2008 р. у справі №10/154-07.

Завдання №2.
Акціонерний капітал та вимоги щодо його підтримання.

  • В законодавстві України не існує чіткого термінологічного визначення поняття “ акціонерний капітал ” (balance sheet test, shareholders’ equity7). Виходячи з аналізу положень чинного законодавства ст.ст. 115, 155 ЦК України, ст.ст. 85, 139, 140 8 ГК України, Розділу III (ст.ст. 14 - 19) Закону України “ Про акціонерні товариства ”, можна дійти висновку, що “акціонерний капітал” опосередковує собою: статутний капітал - капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства; власний капітал (вартість чистих активів) - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.

  • Вимога про дотримання акціонерними товариствами певного рівня розміру їх акціонерного капіталу передбачена в ст. 155 ЦК України, ст.14 Закону України “ Про акціонерні товариства ”, ст. 39 Закону України “ Про господарські товариства ” згідно яких: (1) мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.; (2) Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений цим Законом, товариство зобов'язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

  • Варто зауважити, що вимога про збереження співвідношення власного капіталу до розміру статутного капіталу не відповідає сучасним європейським підходам до акціонерного капіталу та позбавлена будь – якого регулятивного сенсу. Так, Друга Директива Ради 77/91/ЄЕС від 13 грудня 1976 року “ Про узгодження гарантій, яких вимагають держави-члени від товариств у розумінні частини другої статті 58 Договору, з метою захисту інтересів учасників та третіх осіб, з огляду на створення акціонерних товариств, збереження та зміни капіталу з метою забезпечення рівності застосування таких гарантій ” (“ Про капітал ”) 9 та Закон Англії “ Про компанії ” у випадку надзвичайно високого зменшення вартості чистих активів корпорації вимагають лише скликання Радою Директорів позачергових зборів акціонерів із обов‘язковим обговоренням акціонерами цього питання. Таким чином, замість автоматичної примусової ліквідації товариства за суто формальними ознаками та вжиття заходів, що суттєво погіршать фінансовий стан товариства, акціонерам забезпечується можливість розібратися в ситуації і зробити висновки (здебільшого щодо кваліфікації менеджменту та директорів корпорації).10


емісійний дохід та його значення для власного капіталу (вартості чистих активів ) товариства.

  • Відходячи від критики положень законодавства про необхідність підтримання власного капіталу (вартості чистих активів) товариства на рівні не меншому ніж статутний капітал, можна говорити , що дана вимога спрямована на підтримання ліквідності товариства, захист інтересів кредиторів тощо. Реалізація господарських проектів, поповнення  обігових коштів можуть бути здійснені товариствами за рахунок різних джерел: доходів від здійснення господарської діяльності, капітальних вкладень і дотації з бюджетів, збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків, кредитних ресурсів, резервного капіталу, спонсорських внесків тощо. Однак, для здійснення довгострокових великомасштабних проектів власних коштів  компаніям, як правило, недостатньо (особливо в перші роки своєї діяльності). В той же час кредитні ресурси за теперішніх умов мають досить високу вартість. За цих умов для акціонерних товариств емісія цінних паперів – оптимальний  шлях залучення капіталу.

  • Згідно ст.1 Закону України “ Про цінні папери та фондовий ринок ”, “емісія” - установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів; “ розміщення цінних паперів” - відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником. Під “ емісійним доходом в п. 1.27 ст.1 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” розуміється сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів. 11Можливість акціонерного товариства отримати емісійний дохід виникає при розміщенні акцій в процесі заснування товариства та у випадку збільшення статутного капіталу шляхом додаткової емісії акцій існуючої номінальної вартості.

  • Значення емісійного доходу при розміщенні акцій в процесі заснуванні акціонерного товариства проявляється в тому, що починаючи бізнес шляхом створення нового товариства, навіть засновники не завжди розраховують на те, що протягом двох років їх бізнес стане прибутковим. У деяких сферах (будівництво, страхування тощо) це просто неможливо, оскільки перші роки існування товариства є збитковими і це природно та економічно обгрунтовано. Тому, при заснуванні акціонерного товариства шляхом розміщення акцій, у останнього є можливість одразу отримати прибуток у формі емісійного доходу, який в подальшому може бути врахований при оцінці власного капіталу (вартості чистих активів) товариства і тим самим допоможе уникнути негативних правових наслідків (необхідність зменшення статутного капіталу або ініціювання процедури ліквідації). Аналогічну вигоду за допомогою емісійного доходу можна отримати і при збільшенні статутного капіталу шляхом додатковій емісії акцій, оскільки поповнення статутного капіталу є найдешевшим способом для товариства отримати кошти, необхідні для здійснення господарської діяльності. Звичайно, тут необхідно враховувати ліквідність товариства на момент додаткової емісії, структуру корпоративного управління, бажання інвесторів оплачувати акції за більшу ціну ніж номінальна, темпи розвитку виробництва тощо.


ПРОБЛЕМАТИКА ВРАХУВАННЯ ЕМІСІЙНОГО ДОХОДУ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ (ВАРТОСТІ ЧИСТИХ АКТИВІВ) ТОВАРИСТВА.

  • У звіті про результати (при заснуванні товариства – приватного, при додатковій емісії – приватного або публічного) розміщення акцій емітент здійснює розподіл одержаних від продажу коштів на : статутний капітал - у сумі загальної номінальної вартості розміщених акцій; додатковий капітал - у сумі перевищення фактичної ціни розміщення акцій над їх номінальною вартістю (емісійний дохід) 12 . На балансі товариства емісійний дохід відображається у статті "Додатковий вкладений капітал" 13 і по кредиту рахунка 42 "Додатковий капітал", субрахунок 421 "Емісійний доход" та входить до власного капіталу товариства.14

  • На виконання акціонерними товариствами вимоги про дотримання їхнього власного капіталу на рівні не меншому ніж статутний, ДКЦПФР Рішенням від 17.11.2004р. № 485 затвердила “ Методичні рекомендації щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств". В зазначених рекомендаціях до складу активів, які приймаються до розрахунку, не передбачено емісійного доходу, як додатково вкладеного капіталу. Крім того, згідно додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 2 "Баланс" затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.1999р. № 87 власний капітал (зокрема, додатковий вкладений капітал) входять до розділу I Пасив. Тому, якщо враховувати суму емісійного доходу при визначені вартості чистих активів, існують ризики нерозуміння зазначеної операції з боку державних органів, зважаючи на положення бухгалтерського обліку та рекомендацій ДКЦПФР.

  • Крім того, при збільшені статутного капіталу шляхом додаткової емісії акцій, необхідно враховувати обмеження передбачені ч. 4 ст. 15 Закону України “ Про акціонерні товариства ” згідно якої, акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу. Хоча дана норма поширюється на публічні акціонерні товариства, особи, котрі мають бути найліпше ознайомлені з фінансовим станом товариства і які бажають вкласти додаткові кошти з метою майбутнього виходу товариства на прибутковість та, як наслідок, отримання прибутку позбавлені права здійснити додаткову емісію та можливість отримати емісійний дохід . 15


ВИСНОВКИ.

  • Корпоративне законодавство України передбачає можливість акціонерних товариств отримувати емісійний дохід при розміщенні акцій в процесі заснування акціонерного товариства та при збільшенні статутного капіталу шляхом додатковій емісії акцій. За певних обставин емісійний дохід є найефективнішим альтернативним джерело отримання прибутку, який міг би бути врахований при визначенні власного капіталу (вартості чистих активів) товариства і тим самим допомогти підтримати його ліквідність.

  • Однак, зважаючи на всі переваги емісійного доходу над іншими джерелами отримання прибутків16, можливість його врахування для визначення власного капіталу (вартості чистих активів) товариства чинним законодавством України поставлено під сумнів. А тому, якщо для цілей визначення акціонерного капіталу не враховувати суми емісійного доходу (за відсутності високих прибутків від господарської діяльності, основних фондів тощо), вимога про необхідність збереження співвідношення власного капіталу (вартості чистих активів) до розміру статутного капіталу фактично позбавляється сенсу.


Список використаних джерел.

  1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-IV

  2. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. № 436-IV

  3. Закон України “ Про акціонерні товариства ” від 17.09.2008р. № 514-VI

  4. Закон України “ Про господарські товариства ” від 19.09.1991р. № 1576-XII

  5. Закон України “ Про цінні папери та фондовий ринок ” від 23.02.2006р. № 3480-IV

  6. Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97р.)

  7. Закон України “ Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах адаптації. Розділи 2 - 7” від 18.03.2004р. № 1629-IV

  8. Друга Директива Ради 77/91/ЄЕС від 13 грудня 1976 року “ Про узгодження гарантій, яких вимагають держави-члени від товариств у розумінні частини другої статті 58 Договору, з метою захисту інтересів учасників та третіх осіб, з огляду на створення акціонерних товариств, збереження та зміни капіталу з метою забезпечення рівності застосування таких гарантій ”

  9. Рішення ДКЦПФР від 30.12.2009р. № 1639 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснуванні акціонерних товариств"

  10. Рішення ДКЦПФР від 26.04.2007р. № 942 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій"

  11. Рішення ДКЦПФР від 17.11.2004р. № 485 яким затверджено “ Методичні рекомендації щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств".

  12. Рішення ДКЦПФР від 22.02.2007р. № 387 яким затверджено “Положення про порядок (збільшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства”

  13. Наказ Мінфіну від 31.03.1999р. № 87 яким затверджено "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс""

  14. Наказ Мінфіну від 30.11.1999р. № 291 яким затверджено "Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування"

  15. Ухвалу ВАСУ від 28.04.2010 р. у справі №К-21757/07

  16. Пропозиції Аналітично-дорадчого Центру Блакитної стрічки ЄС/ПРООН щодо внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» від 28 січня 2010 р. // Web: http://brc.undp.org.ua

  17. Russian – English and English– Russian Corporate Governance Glossary. Международная финансовая корпорация, 2009 год.


1 Аналогічного змісту вимоги містяться і в п. п. 3.1.1. Рішення ДКЦПФР від 11 грудня 2003 року N 571 “Про затвердження Принципів корпоративного управління ”

2 Така ж диференціація передбачена і в зразковому Статуті ВАТ затвердженого рішенням ДКЦПФР від 8 квітня 2004 року N 123 “ Про затвердження зразкових Статуту та внутрішніх Положень відкритого акціонерного товариства ”.

3 Принагідно зазначити, що досить велику частину судових справ, які опосередковано стосувалися перевищення виконавчим органом статутних повноважень, були спори за позовами компанії до контрагентів про визнання укладеного між ними договору недійсним з підстав подальшого не затвердження договору органами компанії (загальними зборами, наглядовою радою) - п. “і” ч. 5 ст. 41 Закону України “ Про господарські товариства”. Проте, на сьогодні судова практика притримується тієї позиції, що п. і ч. 5 ст. 41 Закону України Про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності. (Див.: Лист ВАСУ від 24.01.1997р. № 01-8/23 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів", Лист ВСУ від 01.01.2004р. "Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про господарські товариства" у частині регулювання діяльності акціонерних товариств", Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", Постанову Пленум ВСУ від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

4 З виникнення даної категорії судових справ Вищий арбітражний суд у п. 9.3 Роз’яснення від 12.03.99 р. N 02-5/111 “ Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними ” зазначив правову позицію згідно якої “ угода , укладена представником юридичної особи […] без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. […] При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, грунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

5 Як зазначено в п. 5 Постанови Пленуму ВАС РФ від 14.05.1998р. №9 “Про деякі питання застосування ст. 174 ЦК РФ при реалізації органами юридичних осіб повноважень на вчинення угод ” : оскільки зі змісту ст. 174 ЦК РФ виходить, що закон допускає випадки, коли друга сторона в угоді не знала і неповинна була знати про встановленні установчими документами обмеження, посилання в договорі, який укладений від імені організації, на те, що особа, яка уклала угоду, діє на підставі статуту даної юридичної особи, повинно оцінюватись судом з урахуванням конкретних обставин укладення договору і в сукупності з іншими доказами по справі, такий доказ, як і будь – який інший, не може мати для суду наперед встановленої сили і свідчити про те, що друга сторона в угоді знала чи повинна була знати про вказані обмеження.


6 Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково – практичний коментар законодавства та судової практики. – К.: Істина, 2008. – 720с.

7 Russian – English and English– Russian Corporate Governance Glossary. Международная финансовая корпорация, 2009 год.

8 Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; .[…] тощо.

9 Зазначена Директива “ Про капітал ” передбачена і в Законі України “ Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах адаптації. Розділи 2 - 7” від 18.03.2004р. № 1629-IV

10 Пропозиції Аналітично-дорадчого Центру Блакитної стрічки ЄС/ПРООН щодо внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» від 28 січня 2010 р. // Web: http://brc.undp.org.ua

11 Перевагою емісійного доходу з поміж інших джерел отримання прибутку є перш за все відсутність його оподаткування. Згідно з п. 4.2., п.п. 4.2.9 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу і відповідно не підлягає оподаткуванню сума одержаного платником податку емісійного доходу. (Див. також Ухвалу ВАСУ від 28.04.2010 р. у справі №К-21757/07 )

12 Рішення ДКЦПФР від 30.12.2009р., № 1639 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснуванні акціонерних товариств", Рішення ДКЦПФР від 26.04.2007р. № 942 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій"

13 Наказ Мінфіну від 31.03.1999р. № 87 яким затверджено "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс""

14 Наказ Мінфіну від 30.11.1999р. № 291 яким затверджено "Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування"

15 Аналогічна підстава для заборони акціонерним товариствам (вже і приватним) здійснювати додаткову емісію акцій передбачена в пп. «г» п. З глави 1 розділу 2 Рішення ДКЦПФР від 22.02.2007р. № 387 яким затверджено “Положення про порядок (збільшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства”, затверджене де зазначено, що при збільшенні розміру статутного капіталу акціонерного товариства не допускається приймати рішення про збільшення розміру статутного капіталу, якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів цього товариства виявиться меншою від статутного капіталу. В даному контексті необхідно враховувати і норму ч. 2 ст. 156 ЦК України, ч. 5 ст.15 Закону України “ Про акціонерні товариства ” згідно яких: збільшення статутного капіталу акціонерного товариства для покриття збитків не допускається.



16 Перш за все мова іде про відсутність оподаткування емісійного доходу. По – друге , якщо говорити про кредитні ресурси, то згідно Рішенням ДКЦПФР від 17.11.2004, № 485 якими затверджено “ Методичні рекомендації щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств" довгострокові зобов’язання (довгострокові кредити банків, довгострокові позики, розповсюджені облігації, видані векселі) відносяться до пасиву (зобов’язань).




поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Вирішення. Завдання №1
Тим не менш суди цілком виправдано ухиляються від застосування цього положення закону, надаючи більшого захисту компанії (а не її...

Курс відділення «Міжнародне право» Вирішення. Завдання Критично проаналізуйте твердження
Тим не менш суди цілком виправдано ухиляються від застосування цього положення закону, надаючи більшого захисту компанії (а не її...

Пат «кб «південкомбанк»
...

Колективний договір”
Одним з напрямів соціально-партнерських відносин є укладення колективних договорів І колективних угод. У да­ний час в Україні вони...

Драматична поема
Вітчизни. В сороковому році його колгосп прославився як зразковий. Якщо його не вбито під час Великої Вітчизняної війни як партизанського...

Управління освіти виконавчого комітету Шепетівської міської ради
Матеріали проекту можуть бути використані вихователями як під час планування навчально-виховного процесу, так І під час занять, ігор,...

Закону України «Про нотаріат»
«Державний ощадний банк України» щодо укладення так званих договорів про «плідну співпрацю» з нотаріусами відповідно до Постанови...

Закон україни
Цей Закон визначає керівні норми поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, під час...

“Особливості розслідування
Цей принцип є конституційним, бо в Конституції України говориться про з`ясування істини під час розслідування кримінальної справи...

Законукра ї н и
Конституції та законів України сільською, селищною, міською або районною у місті (у разі її створення) радою органу самоорганізації...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка