Пошук по сайту


Тема 4. Галузі та види підприємництва - Конспект лекцій з курсу „Підприємництво та менеджмент” для студентів базових напрямів „

Конспект лекцій з курсу „Підприємництво та менеджмент” для студентів базових напрямів „

Сторінка6/9
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема 4. Галузі та види підприємництва
4.1. Загальні положення про галузі та види господарської діяльності.

Господарські відносини суб'єктів підприємництва залежать від сфери суспільного виробництва, галузі господарювання, виду господарської діяльності, економічної форми її результату, простору (внутрішній чи зовнішній ринок) та особливостей суб'єктів господарювання. Регулювання господарських відносин здійснюється з урахуванням суспільного розподілу праці та об'єктивно існуючих галузей господарювання.

Сукупність усіх виробничих одиниць, які здійснюють переважно однакові або подібні види виробничої діяльності, складає галузь. Загальна класифікація галузей народного господарства (ЗКГНГ) є складовою частішою єдиної системи класифікації і кодування техніко-економічної і статистичної інформації, вимоги до якої встановлюються законом. Наприклад, за ЗКГНГ установлені Гага коді й відповідні їм види діяльності:

• 18113 хлібопекарна промисловість;

• 19211 борошномельна промисловість;

• 71130 оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;

• 71250 роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;

• 84400 аудиторська діяльність.

До сфери матеріального виробництва належать галузі, в яких створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших результатів діяльності. Усі інші види діяльності у своїй сукупності становлять сферу нематеріального виробництва (невиробничу сферу). В галузях матеріального виробництва здійснюється виробництво матеріальних благ, призначених для використання як у сфері матеріального виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), так й у сфері особистого споживання (вироби народного споживання).

Вид діяльності має місце у разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатись з єдиного простого процесу або охоплювати ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації. Для віднесення суб'єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, допоміжні та другорядні види господарської діяльності. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД). яка розроблена для переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, має статус державного стандарту. Об'єктами класифікації в КВЕД є усі вище господарської (економічної) діяльності суб'єктів господарювання. Наприклад, за КВЕД установлені такі коди та відповідні їм види діяльності:

• 15.81.0 виробництво хліба та хлібобулочних виробів;

• 51.39.0 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

• 52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом;

• 74.12.0 діяльність у сфері бухгалтерського обліку.

Коди та види діяльності за КВЕД протягом перехідного періоду з ЗКГНГ на КВЕД мають довідковий характер і не є підставою для юридичних чи економічних змін умов господарювання суб'єктів підприємницької діяльності.
4.2. Особливості підприємництва в окремих галузях.

4.2.1. Господарсько-торговельна діяльність.

Господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється в сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Формами господарсько-торговельної діяльності є:

• матеріально-технічне постачання і збут;

• енергопостачання;

• заготівля:;

• роздрібна торгівля і громадське харчування;

• біржова торгівля;

• оренда майна;

• торговельне посередництво; .

• інша допоміжна діяльність із забезпечення реалізації продукції (послуг) у сфері обігу.

Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюється шляхом поставки, а також на основі договорів купівлі-продажу. За договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати товари у зумовлені строки покупцю для їх використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказані товари.

Енергопостачанням є відпуск виробником чи постачальником через приєднану мережу енергії споживачам (абонентам), які зобов'язані оплатити прийняту енергію, дотримуватись передбаченого режиму її використання, забезпечити безпечну експлуатацію використовуваного ним енергетичного обладнання. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії (електрична енергія, пара, гаряча і перегріта вода тощо), найменування яких передбачено у державних стандартах або технічних умовах.

Заготівля здійснюється за договором контрактації, згідно з яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується передати заготівельній або переробній організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у передбачених кількості, асортименті та у встановлені строки, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти й оплатити її.

Роздрібна торгівля здійснюється за договором купівлі-продажу, відповідно до якого продавець, який займається підприємництвом з продажу товарів, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договорами роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Біржова торгівля здійснюється через спеціально утворену господарську організацію - товарну біржу - згідно з регламентованим порядком, визначеним біржовими правилами, які розробляються відповідно до біржового законодавства Товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявляє попит і пропозицію на товари, займається котируванням цін (встановленням об'єктивних середніх цін на товари), упорядковує товарообіг, зменшує ризик ціновий (ризик зміни цін у часі і просторі) та ліквідує ризик неціновий (фінансовий ризик не оплати товару й комерційний ризик не поставки товару).

Оренда майна у сфері господарювання відбувається за договором оренди, згідно з яким орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктами оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Плоди, продукція і доходи, отримані орендарем у результаті використання орендованого майна, є власністю орендаря. Різновидами оренди є прокат і фінансовий лізинг. За договором прокату орендодавець, що здійснює здавання майна в оренду як постійну підприємницьку діяльність, зобов'язується надати орендареві .рухоме майно у тимчасове використання на строк до одного року. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
4.2.2. Перевезення вантажів як вид підприємництва

Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
4.2.3. Капітальне будівництво.

Будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, робота із завершення будівництва, проектні роботи, прикладні та експериментальні дослідження і розробки, геологічні, геодезичні роботи, матеріально-технічне забезпечення капітального будівництва тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

За договором підряду на капітальне будівництво підрядник зобов'язується своїми силами і засобами побудувати і здати замовнику в установлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором

4.2.4. Інноваційна діяльність.

Інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя. Інвестуванням інноваційної діяльності визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту. Напрямами інноваційної діяльності є:

  • проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

  • розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових . . видів техніки і технології,

  • розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;

  • технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво і нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Інвестування відтворення основних фондів і приросту матеріально-виробничих запасів здійснюються як капітальні вкладення.
4.2.5. Фінансова діяльність.

Фінанси суб'єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку.

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів та страхування.

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством Фінансове посередництво здійснюється банками та іншими фінансово-кредитними установами.

Страхуванням у сфері господарювання є діяльність, спрямована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання.

Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є недержавне управління фінансовими ринками, посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків тощо)
4.2.6. Аудиторська діяльність.

Предметом аудиторської діяльності є здійснення аудиту, його організаційне і методичне забезпечення на надання інших аудиторських послуг. Аудит - це перевірка бухгалтерської звітності, системи обліку; первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам. Аудит може проводитись за ініціативою суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законодавством (обов'язковий аудит).
4.2.7. Зовнішньоекономічна діяльність.

Зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка. в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Суб'єктами ЗЕД є вітчизняні суб'єкти господарювання, а також підрозділи іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, представництва), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в установленому законом порядку. Суб'єкти ЗЕД мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності (операцій), якщо інше не встановлено законом. Види ЗЕД, перелік зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються на території України, умови та порядок їх здійснення суб'єктами ЗЕД, порядок ліцензування і квотування експортно-імпортних операцій та види ліцензій, а також перелік товарів (робіт, послуг), заборонених для експорту та імпорту, визначаються законом.

Тема 5. Ресурсне забезпечення підприємництва
5.1. Класифікація ресурсів з позицій процесного підходу.

Термін "ресурси" (від французького ressource - допоміжний засіб) тлумачиться як засоби, запаси, можливості, джерела доходів. Під засобами розуміють прийоми, способи дії для досягнення чого-небудь, а також предмети, пристосування (або їх сукупність), необхідні для здійснення будь-якої діяльності.

Для ефективного функціонування суб'єкт підприємництва повинен визначити й організувати численні взаємопов'язані види діяльності. Процесом можна вважати діяльність, у якій використовуються ресурси та яка управляється для уможливлення перетворення входів на виходи. Часто вихід одного процесу безпосередньо служить входом іншого.

Під підходом з позицій процесу розуміється застосування суб'єктом підприємництва системи процесів з урахуванням їх важливості, взаємозв'язків та управління ними. Перевагою такого підходу є передбачуваний безперервний контроль сумісності окремих процесів у рамках системи, їх сполучення і взаємодії.

Процесний підхід передбачає:

• розуміння і виконання вимог (як входів);

• розгляд процесів з погляду додавання цінності;

• одержання результатів виконання (як виходів) й ефективності процесу (як залежності між одержаним результатом і використаними ресурсами),

• постійне вдосконалення процесів на підставі об'єктивних вимірювань.

Процеси за їх призначенням і значущістю можна характеризувати в двох аспектах: як процеси, придатні для створення цінностей, і як процеси, придатні для вирішення стратегічних завдань. Залежно від спроможності створювати цінності. процеси поділяються натри категорії:

• процесії що безпосередньо створюють цінності (як правило, пов'язані з основною спеціалізацією суб'єкта підприємництва процеси проектування продукції, її виробництва, сервісу тощо);

• процеси, що забезпечують можливості для створення цінностей (переважно процеси управління суб'єктом підприємництва);

• підтримуючі процеси (інші процеси, що не віднесені до перших двох категорій, наприклад, процеси обліку, підвищення кваліфікації персоналу тощо).

Основними елементами, без яких упорядкувати та здійснити будь-який процес неможливо, є:

предмети праці;

засоби праці;

праця людей;

інформація.

До предметів праці належать матеріальні й нематеріальні об'єкти, на які спрямований процес з метою їх видозмінювання. Внаслідок остаточного видозмінювання предметів праці утворюється продукції як результат (вихід) процесу. Продуктом процесу можуть бути матеріальна й нематеріальна продукція, роботи, послуги. До матеріальних предметів праці відносяться, наприклад, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, а також матеріальні об'єкти, щодо яких виконуються роботи чи надаються послуги. До предметів праці, які не мають матеріальної форми, можна віднести об'єкти проектування, теоретичних досліджень, а також права користування природними ресурсами тощо.

Засоби праці включають матеріальні й нематеріальні знаряддя, а також умови праці. За допомогою знарядь пращ відбувається безпосередній вплив на предмети праці, внаслідок якого предмети праці видозмінюються. До матеріальних знарядь праці належать машини, устаткування, прилади, інструменти та інше. До нематеріальних знарядь праці можна віднести програмні продукти, виробничі „ноу-хау" тощо. Прикладом засобів праці, що створюють необхідні матеріальні умови праці є земля, будівлі, споруди, передавальні пристрої, господарський інвентар та інше. До засобів пращ як умов праці, що не мають матеріальної форми, відносяться право на провадження діяльності, права користування земельною ділянкою, будівлею тощо.

До нематеріальних предметів і засобів праці можуть належати об'єкти прав інтелектуальної власності, особливості використання яких пов'язані з охороною прав інтелектуальної власності, що регулюються в законодавчому порядку. Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері підприємництва визнаються винаходи і корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми; інші об'єкти, передбачені законом.

Праця людей полягає у виконанні трудових функцій, процедур й операцій, специфіка яких - залежить від особливостей процесу, та зумовлюється складом і розподілом найманих працівників суб'єкта підприємництва (а також фізичних осіб, що виконують роботи (послуги) для суб'єкта підприємництва за договорами цивільно-правового характеру) за категоріями, спеціальностями, посадами, рівнем кваліфікації, набутими навичками та досвідом тощо.

Трудові відносини найманих працівників усіх суб'єктів підприємництва в Україні регулюються Кодексом законів про працю та іншими законами, в яких визначаються правові засади і гарантії здійснення працездатною людиною трудової діяльності. Відносини між суб'єктами підприємництва та виконавцями робіт (послуг) - фізичними особами, які не є найманими працівниками, регулюються Цивільним Кодексом України. .

Інформація є мірою усунення невизначеності ситуації щодо стану та взаємозв'язків між першими трьома основними елементами процесу. Під інформацією розуміють сукупність даних, які мають новизну й корисність. Інформація може бути об'єктивною (уречевленою в будь-якому продукті: товарах, послугах, знаннях тощо) та суб'єктивною (віддзеркаленою, організованою людьми). Крім того, інформація може кваліфікуватись за різними ознаками, наприклад:

• за рівнем невизначеності (низька середня, висока й надвисока),

• за галузями застосування (управлінська, технічна, біологічна тощо);

• за напрямами дії (внутрішня й зовнішня),

• за .масштабами (загальна й часткова),

• за часом дії (стратегічна, тактична й оперативна);

• за функціями (плануюча, організовуюча, координуюча, контролююча, активуюча тощо).

Процесний підхід до класифікації ресурсів підприємництва базується на їх групуванні відповідно до основних елементів процесу. В зв'язку з цим можна

ВИДІЛИТИ

ресурси засобів праці (матеріальні й нематеріальні);

ресурси предметів праці (матеріальні н нематеріальні);

трудові ресурси;

інформаційні ресурси.
5.2. Джерела фінансування ресурсів суб'єктів підприємництва.

Ресурсне забезпечення підприємництва вимагає відповідного фінансування, тобто придбання ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як правило, передбачає їх оплату (винятком може бути безоплатне отримання ресурсів). Джерелами фінансування ресурсів можуть бути власні кошти суб'єкта підприємництва і позикові кошти.

До власних коштів суб'єктів підприємництва - юридичних осіб належать вклади засновників (учасників) до статутного капіталу та надходження доходів (прибутків) суб'єкта підприємництва Збільшити власні кошти можна за рахунок додаткових вкладів засновників (додаткового випуску і продажу акцій акціонерного товариства) та підвищення ефективності діяльності суб'єкта підприємництва

До позикових коштів належать кредити банків та інших кредитно-фінансових організацій, а також позики третіх осіб.

За кредитним договором банк або інша фінансова організація (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

За строками кредити поділяються на онкольні (або до вимоги), короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до п'яти років) та довгострокові (понад п'ять років).

Залежно від наявності та виду забезпечення розрізняють кредити бланкові, які не мають забезпечення (основані на довірі до позичальника), та кредити забезпечені. Забезпеченням кредиту може бути як застава, товарно-матеріальних і фінансових цінностей, гарантійні зобов'язання або порука, так і страхування ризику непогашення кредиту страховою організацією.

Залежно від цілей кредитування існують кредити на виробничі потреби, на проведення торговельно-посередницької діяльності, на тимчасові потреби (виплату заробітної плати, платежі до бюджету).

Крім того, відміни у кредитуванні можуть залежати від умов, порядку, розміру і строків уплати процентів по кредиту та суми основного боргу; режимів кредитного рахунку; галузевої належності позичальника, його організаційно-правової форми тощо. До особливих режимів кредитного рахунку відноситься кредит по контокоренту, який має багатоцільовий короткостроковий характер і надається клієнту банку у випадках перевищення фінансових потреб клієнта над його власними ресурсами. Кредитування здійснюється в межах кредитної лінії, розмір якої встановлюється на підставі даних балансу позичальника (суми окремих елементів оборотних коштів - виробничих запасів, у тому числі сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива тари; незавершеного виробництва і готової продукції, товарів; дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги; суми власних джерел формування оборотних коштів; суми кредиторської заборгованості). Контокорент - це єдиний активно-пасивний рахунок, на якому відображається весь платіжний оборот позичальника, при цьому його поточний рахунок закривається. Різновидом контокорентного кредиту є овердрафт, при жому поточний рахунок позичальника не тільки зберігається, але на ньому дозволяється мати мінусове сальдо. Це означає, що клієнт банку понад залишки коштів на своєму поточному рахунку отримує право на додаткову оплату розрахункових документів за рахунок ресурсів банку.

В підприємницькій діяльності може використовуватись комерційний кредит - аванс, попередня оплата, відстрочення або розстрочення оплати за продукцію (товари, роботи, послуги).

Кредитуванням у формі попередньої оплати боргових вимог є факторинг. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимога) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнтом у договорі факторингу є суб'єкт підприємницької діяльності, а фактором - банк або фінансова організація, а також фізична особа - суб'єкт підприємництва яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Плата за факторингові послуги включає два елементи: плату за обслуговування (комісію) та плату за надання в кредит грошових коштів.

Особливою формою фінансування капітальних вкладень в основні фонди є, фінансовий лізинг. На відміну від договору купівлі-продажу, за яким право власності на річ (товар) переходить від продавця до покупця, за договором фінансового лізингу право власності на річ зберігається за лізингодавцем, а лізингоодержувач отримує лише право на її використання. Зі спливом строку лізингового договору лізингоодержувач може придбати річ за узгодженою ціною, продовжити договір лізингу або повернути річ лізингодавцю. З економічної точки зору лізинг подібний до кредиту, наданому на придбання устаткування. При кредиті в основні фонди позичальник вносить у встановлені строки платежі для погашення боргу. При цьому банк зберігає за собою право власності на кредитований об'єкт до повного погашення кредиту. При лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі, а власником речі може стати тільки після закінчення договору лізингу за умови придбання за певну плату предмета лізингу.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Для отримання позики суб'єкти підприємництва в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати боргові цінні папери (облігації, векселі).

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передавання прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Облігацією визнається цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підладжує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Вексель - це основний і найбільш розповсюджений вид кредитних грошей. Дія регулювання операцій з векселями існує спеціальна нормативна галузь, яка називається вексельним правом. На сьогодні діють дві системи вексельного права - Женевська угода про уніфікацію вексельного права (до якої входить Україна) та англо-американське право.

Векселем визнається цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити теля настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Векселя можуть бути товарними (зобов'язання покупця, що випливає зі здійсненої купівлі-продажу та передачі товару) і фінансовими (зобов'язання позичальників, що випливають із здійсненої грошової позики). Векселі поділяються на прості і переказні. Простий вексель виписується боржником і містить просту та нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму, а переказний вексель виставляється кредитором на боржника і містить просту та нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму.

1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Конспект лекцій з навчальної дисципліни ”Комп’ютерні технології в...
Програми для комп’ютерної підтримки зазначеного курсу розраховані на сучасне технічне та програмне забезпечення, яке в наш час використовується...

Конспект лекцій розроблений у відповідності до листа Міністерства...
Короп Ігор Володимирович, Ревтюк Євген Антонович, Петренко Віктор Павлович – Інтелектуальна власність /Конспект лекцій для студентів...

Конспект лекцій для слухачів 2-го курсу Дрогобицького катехитичного інституту Пресвятої Трійці
Тема №1: Політико-релігійна ситуація на українських землях до 988 року

Конспект лекцій для студентів спеціальностей „Маркетинг”
Поняття про метод бухгал­терського обліку. Стисла хара­ктеристика його елементів

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Кіровський...
Економіка (від грец оіїсопотіа керування домашнім господарством) -найважливіша сфера суспільних відносин, виробництва, розподілу,...

Робоча навчальна програма зі спеціального навчального курсу
«Порівняльне кримінальне право» є спеціальним начальним курсом. Викладається у 1 семестрі для студентів, які здобувають освітньо-кваліфікаційний...

Методичні вказівки для проведення практичних занять з дисципліни «Екологічний менеджмент»
«Екологічний менеджмент» зі студентами спеціальностей 050 200 «Менеджмент організацій» та

Я тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки...
Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509...

Реферат з курсу “Менеджмент” на тему: «Охоронний менеджмент»
Україні. У період реформ втратили колишнє значення окремі громадські формування, такі як добровільні народні дружини, тому І виникли...

Методичн
Українська мова за професійним спрямуванням” для студентів першого курсу усіх спеціальностей



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка