Пошук по сайту


Усний журнал. Хід заняття

Усний журнал. Хід заняття

Історія появи українського славня

Сидоренко І.В.,

вчитель української мови та

літератури Києво-Печерського

ліцею № 171 «Лідер»

Мета: вшанувати пам`ять Павла Чубинського; познайомити учнів з історією написання Гімну України; виховувати повагу до історичного минулого, розвивати кругозір.

Тип заняття: усний журнал.

Хід заняття

1-й ведучий. Цього року виповнюється 25 років як уперше зазвучав офіційний український національний гімн на засіданні Верховної Ради України 5 грудня 1991 року у виконанні Українського народного хору імені Григорія Верьовки (аранжування Анатолія Авдієвського).

Учитель. Сьогоднішню нашу з вами зустріч ми вирішили провести у формі усного журналу. З цією метою ви були поділені на групи, кожна з яких отримала своє завдання, опрацювала його, підібрала цікавий матеріал, підготувала свою сторінку для створення колективного журналу. Кожна група обрала своїх ведучих, які й представлятимуть усьому класу результати своєї пошукової роботи.

2-й ведучий. Гортаючи сторінки нашого усного журналу, ви дізнаєтеся про історію написання Гімну України, про деякі штрихи до історії українського національного гімну.

Сторінка перша. З історії слова «гімн».

1-й ведучий. Що означає слово «гімн»? Дослівно – похвальна пісня. А конкретно – у різні часи ним називали різне. Скажімо, в Стародавній Греції – урочиста пісня на честь богів і героїв. У країнах Західної Європи до ХІХ століття, як твердить сучасний «Словник іншомовних слів», - духовна строфічна пісня. У цьому ж словнику є ще й таке визначення: урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової єдності. І зовсім випущено з уваги, що пісня може бути символом національної єдності, тобто національним гімном.

2-й ведучий. В українській літературній енциклопедії (як і в УРЕ) сказано, що гімн – це урочистий музичний твір на вірш програмного характеру. Що таке урочистий музичний твір – зрозуміло, а що собою являє вірш програмного характеру? Хіба що та віршова продукція, писати яку не так давно вимагали всі програмні установи. Тоді зрозумілішим стане визначення наших словників: «Є гімни державні, революційні, військові, на честь видатних людей, героїв, тощо. Пісня на захист потоптаної національної гідності, не доведи, Господи, доброго слова про причетність до славного роду, народу, про національне самоусвідомлення, самовизначення людини. А без національної свідомості годі й говорити про культуру і взагалі про історію нації, народу. Та якщо хтось не згадує такого жанру як національний гімн, то це не означає, що його не існує.

1-й ведучий. Повертаючись до формули «Словника іншомовних слів», можна було б дійти такого висновку: гімн, точніше національний гімн – це урочиста патріотична пісня, що стала за десятиліття наполегливих змагань символом єдності народу.

Саме під цим кутом маємо глянути ретроспективно: у нашого народу багато було патріотичних пісень, що на якийсь час у якомусь краї виконували роль гімну. Така розмаїтість і несталість випливала з багатовікових історичних умов політичного становища. Згадаймо: державність у ІХ – ХІV ст., потім бездержавність до 1648 р., державність 1648-1709 р., і бездержавність до 1918, і знову державність, бездержавність... Українські землі були роздроблені, розпорошені, окремими шматками підлягали різним державам, імперським системам.

Друга сторінка. Від патріотичних пісень до національного гімну.

1-й ведучий. А подивимося трохи глибше, хоча б і до «Слова о полку Ігоревім», до його закличних пісень битися «За землю Руську, за рани Ігореві, Хороброго Святославича». Згодом – канти, канони, кондаки, псалми, епіграми, піснословія... І от уже буяють барвистим розмаєм рідної мови, щирим завзяттям, гарячою любов`ю до рідної землі козацькі пісні. Відвага, рішучість і самопожертва їхніх творців і героїв небезадресна й не безцільна. Їхній спів уже не на честь власть імущих, а на добро і славу рідного краю. Патріотичні пісні козаків звучали як присяга перед Богом і Землею, перед честю і совістю своєю. Такою популярною козацькою присягою була «Нумо, хлопці, до зброї!», в якій Україну уособлено в образі чайки:

Ой зібрались були чайку рятувати,

Славу добувати.

Ой чи пан чи пропав – двічі не вмирати,

Нумо, хлопці, до зброї!

2-й ведучий. Печальний і рідний образ чайки був дуже поширений у козацькі часи. Згадаймо хоч би «Ой біда, біда чайці-небозі» (автор Іван Мазепа), що співалося в багатьох варіантах, та й своїй прудкоплинні човни козаки називали чайками. До патріотичних пісень, що були своєрідними гімнами, дослідники відносять «Пісня про Байду», «Ой на горі вогонь горить» і особливо «Ой на горі та й женці жнуть». У цій, останній, уже проголошується певна належність співців (виконавців) до козацької землі, козацької держави::

А попід горою

Яром-долиною

Козаки йдуть...

1-й ведучий. Пісня «Засвистали козаченьки» (або ще на «Засвіт встали козаченьки») нагадували учасникам ратного походу про матір, що побивається за сином, про кохану, що заплакала свої чорні ( ясні, карі) очі. Через такі своєрідні тропи вірша бачимо художньо яскраве уособлення батьківщини. У часи Хмельниччини з`являється своєрідний музичний ультиматум про готовність козаків захищати свободу і незалежність рідної землі. Уже й ця етнічна земля має тут свою точну назву: «Гей, не дивуйте, добрії люди, Що на Вкраїні повстало...». Пісня відверто виходить на «міжнародні переговори» про географію свого етносу: «Ой чи бач, Ляше, що по Случ наше, По костяну могилу...» заявляє про свої права на своє поле.

2-й ведучий. Своєрідними шуканнями етнічного самовизнання були позначені пісня Юліана Добриловського «Дай же, Боже, добрий час» та Івана Гушалевича «Де єсть руська отчина?» ( на той самий мотив ). Від імені галицьких русинів виступив проти польський утисків українського відродження Спиридон Литвинович: «Я щасний, руску матір маю, І ревний Русин мій отець...». Згодом як митрополит ( з 1863 року) і як поважний представник у вищих органах влади захищав українську мову в галицьких школах.

1-й ведучий. Були ще «Мир вам, браття, всім приносим» та « Щасти нам, Боже» Івана Гушалевича, в яких автор закликав до спільної праці, «Щоби світу показати, що ми ще є Русинами» (тобто українцями).

Невгавали й закарпатські русини-українці. Підігріті революційними подіями в Угорщині, вони сміливіше заявляли про свою належність до етнічної спільноти про причетність до своєї історії, культури, до свого родоводу.

Я русин єсмь і буду,

Чесний мій рід не забуду;

Русин був мій отець і мати,

Руська вся родина,-

Проголосив великий будитель Олександр Духнович

Кожен під`яремний шмат українських земель нарешті прозрівав, і потрібна була пісня, яка б об`єднала всіх українців з усіх тих земель навколо єдиної ідеї, навколо спільної мети-змагання за побудову соборної незалежної України. Ця роль випала на долю пісні Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського.

Сторінка 3. Історія написання Гімну України Павлом Чубинським.

1-й ведучий. Спочатку був вірш Чубинського, точніше вірш-пісня, який щойно народившись, залунав на мотив сербської пісні, задзвенів одухотворюючим і єднальним кличем до боротьби проти імперського насильства. Не дивуйтеся, що на мотив саме сербської пісні. Не один гімн світу з`являвся, переймаючи чужу музику, ідею чи слова. До таких творів дослідники відносять чеський, польський, австрійський, словацький, бельгійський та інші гімни. Гімн належить до таких жанрів, який, щойно з`явившись, мусить пройняти душі якнайбільшої кількості людей. Сьогодні, маючи радіо і телебачення, і то нелегко поширити нову мелодію. А раніше й поготів. Отож, коли траплявся під руку чийсь запальний мотив та ще й доброму майстрові, з його енергійного подання уже нова пісня, перейнята визвольною ідеєю, надихала вже цих людей на боротьбу за свободу цієї землі. Адже, будь-який гімн зароджувався як заперечення чужих диктатів, як імператив свого утвердження.

2-й ведучий. Пісня «Ще не вмерла...» у першому виконанні звучала справжнім інтернаціональним гімном боротьби народу проти всяких імперських посягань, адже співали її українці й серби, поляки й болгари, євреї і росіяни... А було це, як згадує приятель Чубинського Леонід Білецький, так: «Київська громада» дружила з сербами і болгарами, що виховувалися в університеті й духовній академії, і запрошували їх часом на вечірки. На одній з таких вечірок «громадян» із сербами в тому дому, де квартирував і Павло Платонович (або це було на Великій Васильківській, 122, нині – 106) співали хорову сербську пісню, в якій були слова « гранічарін і кайшиць», « і царя Душана», а в приспіві – « серце біє і крев ліє за свою свободу». Чубинському дуже сподобалася ця пісня. Він раптом щез, а згодом вийшов зі своєї кімнати з написаною ним піснею «Ще не вмерла України (зверніть увагу: саме України, так у спогадах багатьох учасників) і слава і воля» на мотив сербської пісня. Тут же під орудую Павла Платоновича хор у спільному піднесенні розучив цю пісню, і вона пішла. Тут не можемо упускати й такої деталі, що, за твердженням онуки Чубинської Катерини Павлівни, два брати Павла Платоновича - Костянтин і Василь – у різний час « були у сербах» боролися проти османського поневолення.

1-й ведучий. Ось текст у тому вигляді, в якому пісня лунала незабаром після її написання ( ще раз згадаймо обставини в країні: заворушення в Польщі, Литві, Україні, розгін революційного комітету полковника Красовського, з яким був добре знайомий П.Чубинський. Текст подано без розділових знаків.

Ще не вмерла України

І слава і воля

Ще нам браття молодці

Усміхнеться доля

Згинуть наші вороги

Як роса на сонці

Запануєм браття й ми

В своїй сторонці
Душу й тіло ми положим

За свою свободу

І докажем що ми браття

Козацького роду

Гей гей браття милі

Нумо братися за діло

Гей гей пора встати

Пора волі добувати
Наливайко і Павлюк

І Тарас Трясило

Із могили нас зовуть

На святеє діло

Спогадаймо славну смерть

Лицарства козацтва

Щоб не стратить марно нам

Свойого юнацтва
Гей Богдане Богдане

Славний наш гетьмане

Нащо віддав Україну

Москалям поганим
Щоб вернути її волю

Ляжем головами

Наречемся України

Вірними синами
Наші братчики слов`яни

Вже за зброю взялись

Не діжде ніхто щоб ми

Позаду зостались

Поєднаємось разом всі

Братчики слов`яни

Хай же гинуть вороги

Хай воля повстане
2-й ведучий. Власне, такий же текст у цій справі( ЦДІА УРСР) знаходимо й записаний рукою Володимира Синьогуба. «Наливайко і Павлюк ( а не Залізняк, як у пізніших списках), і Тарас Трясило» зринає і в спогадах Ганни Берло в третій книзі журналу «Україна» за 1927 рік, де авторка згадує, як вони, діти, разом із Чубинським співали в «баришпільському пансіоні» фон Кремера щойно складену «Ще не вмерла України». Конкретну дату написання пісня знаходимо й у щоденнику професора Київського університету Олександра Кістяківського, який мав за дружину двоюрідну сестру Чубинського – Лесю. 18 лютого 1880 року Олександр Федорович занотовує про вчорашній вечір: «Співали під акомпанемент Лисенка українську марсельєзу, створену Чубинським 1862 року...»

1-й ведучий. Про написання цієї пісні в Києві восени 1862 року свідчать і матеріали охранки. Чим захопила ця пісня людей, чим занепокоїла власть імущих? Офіційно кажучи, й ті, й ті побачили в ній програму. Одних це надихнуло, інших – перелякало. Завдяки пісні народ прозрівав у своїй історичній правді і правоті. Йому ж товкмачили, що ні мови, ні його самого «нет и не может быть», а тут відверто дзвенить і заохочує: «запануєм, браття, й ми У своїй сторонці», закликає довести, що він славного козацького роду, переконує: «пора встати, пора волі добувати», пора відбудувати українську державність, яку втратили з помилки Богдана, а щоб вернути волю ( у львівській публікації - честь) України – «ляжем головами, Наречемся України Вірними синами». Тут уже звучить присяга на вірність, на єдність, на відвагу й мету.

2-й ведучий. І наддніпрянець, і галичанин, і закарпатець побачили в цій пісні корогву, під яку готові були стати до завзятих змагань. Слова пісні, що «Наші братчики слов`яни Вже за зброю взялись» (серби і болгари повстали проти османського імперського панування, революційні маніфестації відбувалися у Варшаві, неспокійно було у Литві ), й кликали до боротьби за волю. Тож як тільки навесні 1863 року на Правобережній Україні посилився наступ реакції, учасники повстання кинулись на Захід, понесли туди й пісню. Так, українофіл, поляк за походженням Павлин Свєнціцький (літературний псевдонім Павло Свій ), учасник київського «хлопоманського» руху, з`являється в Галичині й привозить до Львова вірш Чубинського. Ю. Желехівський передає його отцеві Михайлові Вербицькому уже відомому тоді композиторові, що жив в с. Млини поблизу Яворова на Посянні. В цей час літератор Ксенофонт Климкович починає видавати журнал «Мета», і в четвертому його числі (за грудень, хоч вийшов фактично в січні) вміщує добірку Шевченка, яку помилково відкриває вірш Чубинського «Ще не вмерла України»

1-й ведучий. За розвідкою В.Трембіцького (Нью-Йорк – Рим, 1973), свій твір-солоспів Вербицький виконав уперше в Перемишлі, в музичній залі Духовної семінарії на сходинах студентської організації «Громада» в присутності ректора Григорія Гинилевича, якому твір сподобався, й він доручив поширювати пісню серед вихованців. А членам «Громади» порадив розіслати її по всій країні. Анатоль Вахнянин того ж 1863 року розписав мелодію свого вчителя для квартетного співу. У такому виконанні прозвучала (також у Перемишлі) в домі катехита Ю. Желехівського.

1864 року гімн Чубинського-Вербицького було виконано на відкритті українського театру в концертному залі Народного домі у Львові.

2-й ведучий. Потрібно згадати, що в поемі «Великі роковини», присвячений тисячоліттю першої української держави, Ксенофонт Климкович, який перший надрукував гімн Чубинського, тішиться радістю, що пробудилася національна свідомість серед українців, що Придністрянська й Придніпрянська Україна – дві рідні сестри.

На переконання щирого дослідника Трембіцького, завдяки Лисенку на Придніпрянщині та о. Вербицькому в Галичині вірш Чубинському став популярним у всій Україні – став соборним всеукраїнським твором – національним гімном, хоч і з двома музичними композиціями, до 1918 року. Слід додати, що була й третя. 1917 року клопотами Видавничого Товариства «Криниця» в Києві, в Музичній бібліотеці №1 вийшла окремим виданням «Ще не вмерла Україна!» - «слова П.Чубинського, муз. К.Стеценка». Але в збірнику пісень для сім`ї і школи «Луна» упорядник, той самий Кирило Стеценко, дає текст Чубинського з композицією Вербицького. Музикознавці стверджують, що було багато мелодій на текст.

1-й ведучий. Пісня жила своїм життям. Її співали і наддніпрянці ( щоправда, частіше в Лисенковому варіанті чи на сербський мотив), і наддністрянці ( музика Вербицького), і карпатці. Весно. 1918 року вона вже лунала як гімн Української Народної Республіки – з мелодією Вербицького. Отже затверджено саме цей варіант завдяки галицьким військовим частинам, зокрема Січовим Стрільцям, що з цією піснею пройшли багато доріг і стояли у столиці України – Києві. Витримавши вогні випробувань, гімн Чубинського-Вербицького став єдиним для всього народу, всеукраїнським. Адже його створили придніпрянець і галичанин.

Сторінка четверта. Патріотичні пісні які на певний час і в певних краях виконували роль гімну.

2-й ведучий. Лунали «Шалійте, шалійте, скажені кати» (слова О. Колесси, співав на мелодію А.Вахнянина), «Вкраїно-мати, кат сконав» (К. Стеценка на слова О. Олеся), «Заповіт» (Г.Гладкого на слова Т.Шевченка) – своєрідна українська марсельєза, « Не пора, не пора» та «Вічний революціонер», або «Гімн», на слова І.Франка (музику до останнього писали С .Людкевич і М. Лисенко), «В полі доля стояла» (слова А. Свидницького, музика народна). Окремо слід сказати про «Молитву» («Боже Великий, Єдиний») М. Лисенка на слова О. Кониського. Вона набула статусу так званого релігійного гімну, як скажімо, в Польщі патріотична пісня А.Фелінського та Н.Кашевського «Боже цось Польськен», що її співали на маніфестаціях поряд з патріотичною піснею польських легіонерів «Мазуркою Домбровського», яка згодом стала національним гімном «Єще Польска не згінєла».

1-й ведучий. Молитва Кониського-Лисенка й тепер є неодмінним ритуальним символом, заспівом поважних урочистостей. Вона прийшла в школи й виші, вийшла на майдани й дороги зачарувалась в затишних оселях. Як поетичний символ народного сумління, народної душі звучала й звучить «Ой у лузі червона калина» Степана Чарнецького, надихає відстоювати честь і долю України. Своєрідним гімном української діаспори стала пісня І. Багряного – Г. Китастого «Вставай, народе!» Однак пісня Чубинського-Вербицького, пройшовши через імперські тюрми й катівні, сибірські морози й соловецькі ями, вийшла на передній край визвольного руху, удостоїлась бути музичним гербом духовного відродження народу.

Сторінка п`ята. Життя українського гімну у ХХ - ХХІ столітті.

2-й ведучий. 1862 року П.П. Чубинський написав вірш «Ще не вмерла України і слава і воля», який став урочистою піснею ( музика М. Вербицького) борців за національну справу, а 1992 року – Державним Гімном України. Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний Гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

1-й ведучий. Закон України «Про Державний Гімн України» від 6 березня 2003 року за підписом Президента України Леоніда Кучми проголошує.

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми браття, козацького роду.

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України. Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність передбаченим законом.

Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
м. Київ, 6 березня 2003 року Президент України Л. Кучма.
Сторінка шоста. Вікторина

1-й ведучий. А зараз давайте перевіримо, якими ви були уважними при читанні нашого журналу. Для цього ми проведемо невеличку вікторину.

1.Що означає слово «гімн»? (Дослівно похвальна пісня)

2. Які є різновиди гімнів? (Державні, революційні, військові, на честь видатних людей, героїв тощо)

3.Які ще були козацькі пісні-гімни? («Нумо, хлопці, до зброї?», «Ой на горі та й женці жнуть», «Ой на горі вогонь горить», «Засвіт встали козаченьки»).

4. На який мотив залунав вірш-пісня П.П. Чубинського? ( На сербський)

5. Які історичні персонажі згадуються у пісні П. Чубинського «Ще не вмерла України...»? ( Наливайко і Павлюк, і Тарас Трясило).

6. Назвіть конкретну дату написання пісні за твердженням професора Київського університету Олександра Кістяківського. (1862 рік).

7. Хто автор музики пісні – славня? (Михайло Вербицький).

8.Де за розвідкою В. Трембіцького (Нью-Йорк – Рим, 1973) виконав уперше свій твір Вербицький? ( У Перемишлі в залі Духовної семінарії на зустрічі студентської «Громада»).

9. Хто першим надрукував гімн П. Чубинського? ( Ксенофонт Климович).

10. Хто писав мелодії до тексту гімну П.П. Чубинського? (М. Лисенко, К. Стеценко, М. Вербицький).
Сторінка сьома. Виконання всім разом Державного Гімну України на слова П.П. Чубинського, музика М. Вербицького.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Усний журнал
Хімічні вечора

Усний журнал з презентацією на тему: «снід загроза людству»
Однолітки, звертаюся до вас, щоб ви мене почули, подумали й зрозуміли. Я й інші з мого оточення багато чого раніше не розуміли

Мета: ознайомлення учнів з історією незалежності держави, державними...
Мета: ознайомлення учнів з історією незалежності держави, державними символами, виховання патріотичних почуттів

Характеристика об’єктивних ознак складу злочину використання малолітньої...
Кримінально-правова характеристика об’єктивних ознак складу злочину використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

Сергій Троян транскордонна співпраця україни у соціополітичному вимірі...
Сторія та правознавство: Науково-методичний журнал. – 2010. Грудень. – №34 (242). – С. 16-4 – 16-6)

Розпорядження
На підставі статей 6, 17 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», заслухавши інформацію про хід виконання районної Програми...

Методична розробка для проведення групового заняття Тема: не-2 Основи цивільного захисту

Заняття
Методи досліджень, що використовуються в радіаційній гігієні. Технічні засоби радіаційного контролю”

Закон “ Про освіту”
Планування інструктажів з безпеки життєдіяльності, з протипожежної безпеки, цивільної оборони та вивчення правил дорожнього руху....

Тема заняття
Мета вивчення ознайомитись із структурами управління соціальних цільових фондів держави



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка