Пошук по сайту


6. Оподаткування підприємницької діяльності

6. Оподаткування підприємницької діяльності

Тема 6. Оподаткування підприємницької діяльності.

6.1. Суб'єкти й об'єкти податкових правовідносин, законодавча база й принципи побудови системи оподаткування.

Суб'єктами податкових правовідносин є державні податкові органи, платники податків і податкові агенти.

Платниками податків є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами покладено юридичний обов'язок сплачувати податки до відповідних бюджетів і державних цільових фондів.

Податковими агентами є юридичні або фізичні особи, які згідно з податковим законодавством зобов'язані від імені платника податку розрахувати, утримати і перерахувати податок до відповідного бюджету чи державного цільового фонду.

Облік платників податків здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства Банки та інші фінансові організації відкривають рахунки платникам податків лише за умови пред'явлення ними документів, що підтверджують взяття їх на облік у цих державних органах.

Об'єктом оподаткування є такі юридичні факти (дії, події, стани), які зумовлюють обов'язок платника (податкового агента) сплатити податок (здійснення обороту з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг; ввезення товарів на митну територію України; володіння майном; здійснення угоди купівлі-продажу цінних паперів; прийняття спадщини; отримання доходу (прибутку); використання природних ресурсів; забруднення навколишнього природного середовища тощо).

Під податком і збором (обов'язковим платежем) розуміють обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками (податковими агентами).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі), а також загальні положення щодо прав, обов'язків і відповідальності платників податків встановлює основоположний Закон України "Про систему оподаткування". Встановлення і скасування конкретних податків і зборів (обов'язкових платежів), пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до вищезгаданого Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування (за винятком особливих видів мита) не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, окрім законів про оподаткування. Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватись Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", сплаті не підлягають. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування повинні відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються до бюджетів та державних цільових фондів, становить систему оподаткування.

Принципами побудови системи оподаткування є:

  • стимулювання науково-технічного прогресу;

  • стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

  • впровадження норм щодо сплати податків (обов'язковість сплати) та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

  • забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки (рівнозначеність) і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи (пропорційність);

  • забезпечення однакового підходу (рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації) до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),

  • забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення (соціальна справедливість) шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

  • забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) та їх ставок протягом бюджетного року (стабільність);

  • встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

  • встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат (рівномірність сплати);

  • встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами (податкова компетенція);

  • забезпечення єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг (єдність підходу);

  • забезпечення дохідливості (доступність) норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).


6.2. Види податків і порядок їх зарахування до бюджетів і державних цільових фондів.

В Україні справляються загальнодержавні та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб; 5)° мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно;

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

16) внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

17) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

18) фіксований сільськогосподарський податок;

19) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмілярства;

20) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через держаний кордон України;

21) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

22) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

23) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Порядок зарахування загальнодержавних податків до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) збір за припаркування автотранспорту;

2) ринковий збір;

3) збір за видачу ордера на квартиру;

4) курортний збір;

5) збір за участь у бігах на іподромі;

6) збір за виграш на бігах на іподромі;

7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

8) збір за право використання місцевої символіки;

9) збір за право проведення кіно і телезйомок;

10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і . лотерей;

11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

12) збір з власників собак.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм їх справляння та сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок та збори (обов'язкові платежі), зазначені вище у пунктах 1-3, 11 та 12 є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язано запровадження цих податків і зборів. Місцеві податки і збори зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами, якщо інше не встановлено законами України.

Податки і збори (обов'язкові платежі), які відповідно до законів включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.

Сума доходу або прибутку, одержана юридичними особами (їх філіями, представництвами) за кордоном, включається до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку. Суми податку на дохід (прибуток), сплачені юридичними особами (їх філіями, представництвами) за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час сплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. При цьому зараховувані суми не

можуть перевищувати суми податку з доходів (прибутку), визначені за законодавством України.

Доходи, одержані за межами України фізичними особами - резидентами України, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні. Суми податків з доходів фізичних осіб, сплачені резидентами України за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час сплати ними податку з доходів фізичних осіб в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку не може перевищувати суму податку з доходів фізичних осіб, розраховану за законодавством України.

Фізичною особою - резидентом України є фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом України, якщо має місце постійного проживання в Україні. Якщо фізична особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом України, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, визначити неможливо, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання в жодній з держав, вона вважається резидентом України, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів календарного (податкового) року.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні критерії, фізична особа вважається резидентом України, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч законодавству фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування її доходів така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбачений законодавством України або нормами міжнародних договорів.

Зарахування сплачених за межами України сум податків провадиться за умови письмового підтвердження факту такої сплати та наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленням від сплати податків.

Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.
6.3. Спрощена система оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування запроваджується для:

  • фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, у трудових відносинах з якими протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.;

  • юридичних осіб - суб'єктів підприємництва будь-якої організаційно-правової форми, в яких за рік середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

Середньо облікова чисельність ураховує всіх працівників суб'єкта підприємства, в тому числі тих, що працюють за цивільними договорами та за сумісництвом, а також працівників філій і представництв.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума фактично отримана суб'єктом підприємництва на банківський рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем реєстрації підприємця залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 (включно) гривень на місяць. У разі використання фізичною особою - підприємцем найманої праці, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємництва - юридична особа може самостійно вибрати одну з двох ставок єдиного податку:

  • 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно з Законом України "Про податок на додану вартість;

  • 10 відсотків суми виручки від реалізації, за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.


Суб'єкти малого підприємництва,, які сплачують єдиний податок, не є платниками таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

  • податку на додану вартість (крім випадку сплати єдиного податку за ставкою б відсотків);

  • податку на прибуток підприємств;

  • податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - підприємців);

  • плати (податку) за землю;

  • збору за спеціальне використання природних ресурсів;

  • збору на обов'язкове соціальне страхування;

  • комунального податку;

  • податку на промисел;

  • збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

  • збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

  • внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

  • внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

  • плати за патенти згідно з Законом України "Про патентування деяких

  • видів підприємницької діяльності”.

Дія вищезгаданого Указу не поширюється на:

  • суб'єктів підприємництва, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту;

  • довірчі товариства, страхові організації, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові організації;

  • суб'єктів підприємництва, в статутному капіталі яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

  • фізичних осіб - підприємців, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, паливно-мастильними матеріалами;

  • спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Законом України "Про * оподаткування прибутку підприємств".


Суб'єкти підприємництва залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції зарік можуть бути віднесені до малих, середніх та великих суб'єктів підприємництва Малими (незалежно від організаційно-правової форми) визнаються суб'єкти підприємництва, в яких за звітний календарний рік: середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) не перевищує суми, еквівалентної 50 тисячам євро за середнім курсом Національного банку України щодо гривні. Великими визнаються суб'єкти підприємництва, в яких за звітний календарний рік: середньо облікова чисельність працюючих перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) перевищує суму, еквівалентну 5 мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші суб'єкти підприємництва визнаються середніми.
6.4. Права, обов'язки та відповідальність платників податків (податкових агентів).

Платники податків (податкові агенти) мають право:

  • подавати державним податковим органам (іншим державним контролюючим органам) документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування в порядку, встановленому законом;

  • одержувати та ознайомлюватись з актами перевірок, проведених державними податковими органами (іншими державними контролюючими органами);

  • оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів (інших державних контролюючих органів) та дії їх посадових осіб.


Державними контролюючими органами є:

  • митні органи;

  • органи Пенсійного фонду України;

  • органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

  • податкові органи.

Платники податків (податкові агенти) зобов'язані:

  • вести бухгалтерський і податковий облік; складати фінансову, податкову звітність та статистичну інформацію;

  • подавати до державних контролюючих органів податкові декларації, розрахунки, на підставі яких здійснюється нарахування та /або сплата податку, збору (обов'язкового платежу);

  • сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами строки;

  • допускати посадових осіб державних контролюючих органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Керівники й відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки контролюючими органами зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень податкових законів і підписати акт про проведення перевірки.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється: із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу); або його скасуванням; або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється: із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу); або його скасуванням.

Спеціальним Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлюється порядок погашення зобов'язань з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків (податкових агентів) державними контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Фоп, які поряд із здійсненням підприємницької діяльності є найманими...
Еннями (далі Закон n 2464), платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єв) є фізичні особи...

Стаття 364. Питання, що регулюються цим розділом
Цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України...

Заява про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця
Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” прийнято рішення про припинення моєї підприємницької...

Новые разъяснения Пенсионного фонда о доплате упрощенцами взносов
Кабінету Міністрів України від 14. 04. 2009 №366 "Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними...

Реферат На тему: «Аналіз діяльності суб’єктів підприємницької діяльності...
Характеристика дорожньо-транспортного комплексу та структури пасажирських перевезень

1 Адміністрування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності
Вступне слово

Інформаційна картка надання дозволу на розробку проекту землеустрою...
...

До рішення положення
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності встановлюється згідно з Податковим кодексом України

Правові основи підприємницької діяльності тип уроку
України як міцної економічної держави, розуміючи, що підприємницька діяльність є основою ринко­вої економіки

1. Основні види (форми) інвестицій, їх характеристика І приклади
Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінан­сове інвестування у таких формах



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка