Пошук по сайту


Перевірки суб'єктів малого підприємництва санітарно-епідеміологічною службою (сес) тематичні матеріали до консультацій розроблено в рамках заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва на 2005 рік Київ 2005

Перевірки суб'єктів малого підприємництва санітарно-епідеміологічною службою (сес) тематичні матеріали до консультацій розроблено в рамках заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва на 2005 рік Київ 2005

Перевірки суб'єктів малого підприємництва санітарно-епідеміологічною службою (СЕС)
ТЕМАТИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО КОНСУЛЬТАЦІЙ

Розроблено в рамках заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва на 2005 рік

Київ - 2005

Перевірки суб'єктів малого підприємництва санітарно-епідеміологічною службою (СЕС)

Для уникнення непорозумінь з фахівцями СЕС, насамперед, потрібно ознайомитися із законами України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону праці», «Про пестициди та агрохімікати», «Про стандартизацію» тощо та нормативними документами, що стосуються конкретних видів діяльності (санітарні правила, будівельні норми та правила, ДСТУ, методичні вказівки).

Законом передбачено два види перевірок фахівцями СЭС: планові і позапланові. Планові перевірки, природно, проводяться відповідно до планів самої СЭС. Позапланові ж здійснюються за повідомленнями підприємств, установ і організацій і по заявах громадян. Обов'язкові позапланові перевірки проводяться під час проведення санітарних і протиепідемічних заходів, виконання програм профілактики захворювань, обстеження об'єктів і споруджень, що вводяться в експлуатацію, розгляду пропозицій щодо відводу земельних ділянок під забудову й інші види землекористування, під місця водозаборів і скидання стічних вод, під розміщення промислових і інших об'єктів, видачі дозволу на здійснення діяльності, заняття якої вимагає дозволу СЭС, розслідування причин і умов виникнення професійних або інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних інцидентів (аварій).

Існує ще таке поняття, як державна санітарно-гігієнічна експертиза діючих об'єктів. Відповідно до діючого санітарного законодавства, рішення про необхідність і періодичність її проведення приймається самостійно кожною СЭС. Тобто будь-який візит до вас фахівців СЭС може бути виправданий необхідністю проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи діючого об'єкта.
1. Обов'язки суб'єктів малого підприємництва щодо санітарного законодавства
Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94р. №4004-ХІІ на підприємства покладено обов'язки з дотримання санітарно-гігієнічних норм:

- за пропозиціями СЕС розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;

- забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, що утворюються внаслідок їх діяльності - викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції;

- виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб СЕС при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

- усувати за поданням відповідних посадових осіб СЕС від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечних для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекції, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я;
2. Права санітарно-епідеміологічної служби

Санітарні лікарі і їхні помічники, відповідно до закону, мають право:

- безперешкодно входити на територію підприємства;

- одержувати інформацію, матеріали і документи, статистичні дані, що не виходять за рамки їхніх професійних інтересів,

- відбирати зразки товарів для проведення експертизи.

По закінченні перевірки фахівці СЭС (лікарі або їхні помічники) складають акт, а при виявленні яких-небудь порушень санітарного стану — ще і протокол. Після чого санітарний лікар повинний запропонувати керівнику підприємства усунути виявлені порушення.

На підставі протоколу про порушення санітарного законодавства, складеного перевіряючим санітарним лікарем або помічником, керівник СЭС складає акти реагування: постанову, розпорядження або представлення.
3. Штрафи і санкції по результатах перевірки

За порушення санітарних норм або невиконання розпоряджень, постанов головного санітарного лікаря на посадових осіб підприємств, винних у цих правопорушеннях, накладається адміністративний штраф від 6 до 25 н.м.д.г. Але штрафи, навіть великі, — це ще не найстрашніше. Набагато серйозніше виглядає інше покарання — фінансові санкції.

За передачу замовнику або у виробництво проектної, конструкторської або технологічної документації, що не відповідає санітарним нормам (а попросту говорячи, не погодженої із СЭС), для розроблювача передбачена фінансова санкція в розмірі 25% від суми вартості розробки.

За реалізацію продукції, що не відповідає санітарним нормам, забороненої до випуску, а також імпортної продукції, що не відповідає вітчизняним стандартам, що може завдати шкоди здоров'ю людей, підприємство можуть оштрафувати на 100% суми реалізованої (випущеної) продукції.

Якщо ж підприємець ухилився від пред'явлення продукції, що підлягає контролю, його оштрафують на 25% від суми вартості продукції, випущеної з моменту відхилення.

Постанова про застосування цих фінансових санкцій виноситься наступним чином: головний державний санітарний лікар, одержавши протокол про порушення санітарного законодавства, зобов'язаний розглянути справу протягом 15 днів. Причому справа повинна розглядатися в присутності представника підприємства, що має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, заявляти клопотання. У розгляді справи можуть брати участь експерт і свідки. Тому, представнику підприємства при розгляді справи бажано скористатися записуючим пристроєм, щоб надалі прикласти диктофонний запис до заяви в суд або до скарги вищестоящому головному санітарному лікарю.

Відповідно до п. 3.12 "Порядку застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства", штрафи і фінансові санкції підприємству пропонують сплатити добровільно протягом 15 днів. Якщо підприємство відмовляється платити, то стягнення відбувається в судовому порядку, що зовсім непогано, з огляду на те, що в суді з'явиться ще одна можливість довести свою правоту.

На застосування адміністративно-попереджувальних заходів необхідно окрема постанова керівника СЭС. Її можуть вручити під розписку, надіслати рекомендованим листом або передати по одному з засобів зв'язку.

Для забезпечення виконання своєї постанови СЕС звичайно застосовує опечатування (опломбування) приміщень, джерел енергії, сировини, механізмів, транспортних засобів і т.д. Після опечатування (опломбування) складають відповідний акт, один екземпляр якого віддають представнику підприємства.

У Законі "Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення" передбачений також такий запобіжний захід порушення санітарного законодавства, як вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для людей продуктів харчування, хімічних речовин і т.д. У даному Законі була допущена термінологічна неточність. Адже відповідно до ст.41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована винятково за рішенням суду у випадках, обсязі і порядку, установлених Законом.

Отже, будь-яке рішення державного санітарного лікаря про конфіскацію (саме про конфіскацію, а не про вилучення) майна може бути оскаржене як незаконне.

У той же час органи СЭС дійсно мають право прийняти обов'язкове для виконання рішення про вилучення з обороту неякісної, небезпечної продукції.

Так, статтею 7 Закону передбачено, що рішення про вилучення продукції з обороту приймаються компетентними органами на підставі відповідних перевірок.
4. Як оскаржити рішення СЕС

Порядок оскарження постанови (про застосування фінансових санкцій) в арбітражний суд регулюється арбітражним процесуальним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» оскаржити постанову щодо застосування до Вашого підприємства фінансових санкцій або інший документ СЭС можна у головного державного санітарного лікаря або в суді протягом місяця.

Але оскарження прийнятого рішення не призупиняє його дії.

Якщо ви подаєте скаргу до головного державного санітарного лікаря, то її зобов’язані розглянути протягом 10 днів.

Якщо ви звертаєтесь до господарського суду с заявою щодо визнання недійсною постанови головного державного санітарного лікаря СЭС, то доказами вашої правоти можуть служити тільки документи: наприклад, експертні висновки, які зроблені незалежними експертами.

В суд загальної юрисдикції ви можете звернуться зі скаргою на неправомірні дії конкретного робітника СЭС. В такому випадку вашими доказами, крім всього можуть бути свідчення.

Положення „про державну санітарно-епідеміологічну службу України”

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою КМ України від 19 серпня 2002 р. N 1218


...3. Основними завданнями державної санітарно-епідеміологічної служби України є:
здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
визначення першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;
аналіз причин і умов виникнення ситуацій санітарного та епідемічного неблагополуччя, підготовка пропозицій щодо запобіжних заходів і здійснення контролю за їх проведенням;
участь у координації діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;
координація роботи з проведення гігієнічного виховання населення.
4. Державна санітарно-епідеміологічна служба України відповідно до покладених на неї завдань:
здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами;
проводить аналіз та оцінку ризику для здоров'я і життя людини, обґрунтування заходів з управління ризиком, державну санітарно-епідеміологічну експертизу, обстеження, розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інші види оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, проектної документації і видає висновок щодо їх відповідності вимогам санітарних норм;
проводить аналіз небезпечних для здоров'я людини факторів та здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд на усіх етапах виробництва та реалізації харчових продуктів; погоджує системи забезпечення безпеки виробництва харчових продуктів;
вивчає, оцінює і прогнозує показники здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності, визначає фактори, що шкідливо впливають на стан здоров'я людини;
аналізує санітарну та епідемічну ситуацію;
контролює застосування дезінфекційних засобів, проведення дезінфекційних заходів;
вносить в установленому порядку до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції стосовно проведення заходів із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, введення карантину;
забезпечує охорону території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб, здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль в пунктах пропуску через державний кордон;
погоджує санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи, що розробляються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, контролює їх здійснення;
видає обов'язкові для виконання постанови, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;
подає в установленому порядку пропозиції щодо обмеження або заборони в'їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експорт, імпорт, транзиту вантажів і товарів з держав або регіонів у зв'язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх території;
аналізує причини та умови виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;
взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян з питань охорони здоров'я і життя людини;
вживає заходів до розвитку міжнародного співробітництва у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення”

від 24 лютого 1994 року N 4004-XII
Стаття 4. Права громадян
Громадяни мають право на:
безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;
участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів;
відшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;
достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.
Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
Стаття 5. Обов'язки громадян
Громадяни зобов'язані:
піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;
брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;
проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;
виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
Стаття 6. Права підприємств, установ і організацій
Підприємства, установи і організації мають право на:
одержання від органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також відповідних органів і закладів охорони здоров'я інформації про стан здоров'я населення, санітарну та епідемічну ситуацію, нормативно-правові акти з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та санітарні норми;
відшкодування збитків, завданих їм внаслідок порушень санітарного законодавства підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Стаття 7. Обов'язки підприємств, установ і організацій
Підприємства, установи і організації зобов'язані:
за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;
у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції;
на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби надавати безоплатно зразки використовуваних сировини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи;
виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я;
негайно інформувати органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров'ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю;
відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду, завдану їх здоров'ю внаслідок порушення санітарного законодавства.
Власники підприємств, установ і організацій та уповноважені ними органи зобов'язані забезпечувати їх необхідними для розробки та здійснення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів санітарними нормами.
Стаття 8. Захист прав громадян, підприємств, установ і організацій
Рішення і дії посадових осіб органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також громадян, якими порушено права підприємств, установ, організацій чи громадян з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом.
Стаття 41. Повноваження головних державних санітарних лікарів та інших посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд
Головним державним санітарним лікарям Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам, а також головним державним санітарним лікарям об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних територій (об'єктів) надаються повноваження:
а) державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства;
б) систематичного аналізу санітарної та епідемічної ситуації, показників здоров'я населення, окремих його груп;
в) визначення факторів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я населення, ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення регіону, території, об'єкта, окремих професійних груп тощо;
г) контролю за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів, виконанням програм профілактики захворювань, охорони здоров'я населення;
д) погодження відведення земельних ділянок під забудову та інші види землекористування, місця водозаборів і скидання стічних вод, розташування промислових та інших об'єктів;
е) винесення рішень про необхідність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, визначення складу комісій для її здійснення і затвердження висновків;
є) погодження регіональних і місцевих програм у галузі соціально-економічного розвитку;
ж) винесення рішень про відповідність вимогам санітарних норм об'єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію;
з) погодження видачі, а у передбачених законодавством випадках - надання дозволу на здійснення видів діяльності, передбачених цим Законом;
и) безперешкодного входу на територію і у приміщення всіх об'єктів нагляду за службовим посвідченням і обов'язкових для виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень санітарних норм, а також проведення необхідних лабораторних досліджень;
і) безплатного отримання від юридичних осіб і громадян, у тому числі іноземних, які перебувають або ведуть діяльність на відповідній території України, матеріалів і відомостей, статистичних та інших даних, що характеризують санітарний та епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей;
ї) безплатного відбору зразків сировини, продукції, матеріалів для державної санітарно-епідеміологічної експертизи;
й) визначення необхідності профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень;
к) розслідування причин і умов виникнення професійних чи групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій і подання матеріалів з цих питань компетентним органам для притягнення винних до відповідальності;
л) застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.
Такі ж повноваження в межах підпорядкованих територій, об'єктів, частин та підрозділів надаються головним державним санітарним лікарям центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам.
Іншим посадовим особам органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби (лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи, помічники лікарів) надаються повноваження, передбачені пунктами "а", "б", "в", "г", "и", "і", "ї", "к" (в частині розслідування групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій) та "л" частини першої цієї статті.
Головний державний санітарний лікар адміністративної території координує діяльність всіх розташованих на ній установ, закладів та підрозділів державної санітарно-епідеміологічної служби незалежно від їх підпорядкування.
У випадках погіршення санітарної або епідемічної ситуації в місцях дислокації об'єктів центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України, а також об'єктів з особливим режимом роботи повноваження головного державного санітарного лікаря, його заступників та інших посадових осіб (лікарів) державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території, передбачені пунктами "в", "г", "и", "і", "ї", "й", "к" частини першої цієї статті, поширюються на зазначені об'єкти. Названі посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби адміністративної території мають право застосовувати на цих об'єктах і територіях заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства, передбачені пунктами "а", "б", "в", "г", "е" статті 42 цього Закону.
Стаття 42. Заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства
Головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства:
а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;
б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та у разі відступу від затвердженого проекту;
в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, харчових продуктів, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров'я людей;
г) обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм;
д) зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством;
е) внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених у абзаці шостому частини першої статті 7 цього Закону;
є) вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я харчових продуктів, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством.
Іншим посадовим особам органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби надаються повноваження застосовувати заходи для припинення порушення санітарних норм, передбачені пунктом "а" (в частині обмеження, тимчасової заборони діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм), пунктами "в", "г", "е" та "є" цієї статті.
На вимогу посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби виконання заходів для припинення порушень санітарного законодавства у необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів внутрішніх справ.
Стаття 43. Оскарження рішень і дій посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд
Постанови, розпорядження, приписи, висновки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби у місячний термін можуть бути оскаржені:
а) головного державного санітарного лікаря України - до Кабінету Міністрів України або до суду;
б) головного державного санітарного лікаря центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України - головному державному санітарному лікарю України або до суду;
в) інших головних державних санітарних лікарів та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби - вищестоящому головному державному санітарному лікарю або до суду.
Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.
Стаття 44. Відповідальність посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України
За невиконання або неналежне виконання посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби своїх обов'язків вони притягаються до юридичної відповідальності згідно з законом.
Розділ VI

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ САНІТАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 45. Дисциплінарна відповідальність за порушення санітарного законодавства
Працівники підприємств, установ, організацій, дії яких призвели до порушення санітарного законодавства, невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, підлягають дисциплінарній відповідальності згідно з законодавством.
Стаття 46. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства
За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф у таких розмірах:
на посадових осіб - від одного до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
на громадян - від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До підприємств, підприємців, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовуються такі фінансові санкції:
а) за передачу замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості розробки;
б) за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації посадовими особами органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;
в) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров'я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;
г) за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки для життя і здоров'я людей, санітарних норм, що діють в Україні, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;
д) за ухилення від пред'явлення посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби продукції, яка підлягає контролю, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення;
е) за порушення вимог щодо додержання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, встановлених частинами другою, третьою та четвертою статті 24 цього Закону, підприємство, установа, організація, громадянин - суб'єкт господарської діяльності сплачує штраф у розмірі від п'ятдесяти до чотирьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі, коли підприємство, установа, організація або громадянин - суб'єкт господарської діяльності не припинили порушення після застосування фінансової санкції, вони сплачують штраф у розмірі ста відсотків вартості реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
Вартість зазначених у частині другій цієї статті документації та продукції обчислюється за цінами їх реалізації.

Стаття 47. Порядок накладення і стягнення штрафів та застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства
Постанови про накладення штрафу та застосування фінансової санкції за порушення санітарного законодавства виносяться на підставі протоколу про порушення санітарних норм, оформленого у встановленому порядку, і є обов'язковими для виконання.
Такі постанови можуть видавати:
1) головний державний санітарний лікар України, його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступники - за порушення, передбачені статтею 46 цього Закону;
2) інші головні державні санітарні лікарі та їх заступники - за порушення, передбачені частиною першою статті 46 та пунктами "б", "в", "г", "д", "е" частини другої статті 46 цього Закону;
3) інші посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби - за порушення, передбачені частиною першою статті 46 цього Закону.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 46 цього Закону, та виконання постанов у цих справах провадяться в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Один примірник постанови про застосування фінансової санкції, передбаченої частиною другою статті 46 цього Закону, надсилається державній податковій інспекції за місцезнаходженням підприємства, підприємця, установи, організації для контролю за її виконанням.
У разі невиконання порушником постанови протягом 15 днів з дня її видання сума санкції стягується у судовому порядку.
Сплата штрафів і фінансових санкцій, передбачених статтею 46 цього Закону, не звільняє порушників від обов'язку відшкодування збитків підприємствам, установам, організаціям і громадянам, яких вони зазнали внаслідок порушення санітарного законодавства.
Зарахування сум штрафів здійснюється відповідно до закону.

Повернення необгрунтовано зарахованої до бюджету суми штрафу або фінансової санкції здійснюється фінансовими органами на підставі рішення органу, який скасував застосування штрафу чи санкції.
Особливості застосування заходів адміністративного стягнення за порушення санітарного законодавства посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України визначаються законодавством.
Стаття 48. Цивільно-правова відповідальність за порушення санітарного законодавства
Підприємства, установи, організації, підприємці та громадяни, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, зобов'язані відшкодувати збитки громадянам, підприємствам, установам і організаціям, а також компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на надання медичної допомоги потерпілим.
У разі відмови від добровільної компенсації витрат або відшкодування збитків спір розглядається у судовому порядку.
Стаття 49. Кримінальна відповідальність за порушення санітарного законодавства
Діяння проти здоров'я населення, вчинені внаслідок порушення санітарного законодавства, тягнуть за собою кримінальну відповідальність згідно з законом.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Перевірки суб'єктів малого підприємництва податковою службою тематичні...
Органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та в порядку, встановлених законами України, мають право

Перевірки прокуратури тематичні матеріали до консультацій розроблено...
Розроблено в рамках заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва на 2005 рік

Перевірки суб'єктів малого підприємництва службою захисту прав споживачів (Держспоживзахист)
Розроблено в рамках заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва на 2005 рік

Перевірки органів пожежного нагляду, Державного комітету стандартизації,...
Розроблено в рамках заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва на 2005 рік

План індивідуальної роботи Термінологічний словник реферат статті....
Реферат статті. Долгоруков Ю., Кужман О. Про розвиток малого підприємництва // Економіка України/ – 2005. №12. с. 11 18

Концепція проекту Закону України «Про спрощену систему оподаткування,...
Диним шляхом розв'язання цієї проблеми є розроблення закону про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого...

Щодо удосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності...

Законом України від 21 грудня 2000 року n 2157-iii
Затвердити Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні (додається)

Ставка єдиного податку
Для суб'єктів малого підприємництва – юридичних осіб передбачено можливість обрання однієї з двох ставок податку

Про виконання Регіональної програми розвитку малого підприємництва...
Протягом 2012 року продовжувалась робота по створенню сприятливого бізнес-середовища у м. Хмельницькому



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка