Пошук по сайту


Рішення ім'ям україни

Рішення ім'ям україни

РІШЕННЯ ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

4 липня 2003 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - Антошиної З.В.

при секретарі - Шовкун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою Бородіна Михайла Михайловича на дії Вищої Ради Юстиції,

встановив:
Заявник, звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення, посилаючись на те, що рішення суб'єктом оскарження постановлене з порушенням норм чинного законодавства України.

Скаргу заявник обґрунтовує тим, що відповідно до п. 2 п.п.2.1 Рішення Конституційного Суду України від 21.05.2002 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) положень ч.2 і 4 статті 1 абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини першої ст.25, пунктів 1,2,4 частини першої статті ЗО, частини першої статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту 2 частини другої та частини третьої статті 37, статті 38 і 48 Закону України "Про вищу раду юстиції", положення пунктів 1.2 частини першої статті ЗО, відповідно до яких з пропозицією про прийняття подання про звільнення суддів з посади може звернутися народний депутат України визнано таким, що не відповідає Конституції України. Однак, всупереч цьому подання про його звільнення з посади було прийнято Вищою радою юстиції за пропозицією народних депутатів України М.М. Добкіна, О.Ю. Каратуманова, Д.В. Святоша.

Крім того заявник в скарзі посилається і на те, що відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, ст.14 ЦПК України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Оскільки ухвала судової (колегії) палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2002 року набрала чинності і вищими судовими інстанціями не скасована і не змінена, то відповідно у своєму рішенні від 29.11.2002 року Вища рада юстиції фактично надала правову оцінку судовому рішенню, що набрало чинності, однак це не належить до компетенції Вищої ради юстиції.

Згодом заявник доповнив свою скаргу до суб'єкта оскарження і просить також визнати незаконними та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 17.03.2003 року за № 145 про внесення подання Президенту України щодо звільнення його з посади заступника голови Апеляційного суду Харківської області.

Доповнення до скарги заявник мотивував тим, що відповідно до ч.5 ст. 20 Закону України " Про судоустрій" голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України на підставі рекомендації Ради суддів України. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) в порядку, визначеному цією статтею, також за ініціативою Вищої ради юстиції, яка наділена лише правом ініціативи перед Головою Верховного Суду України або Радою суддів України щодо звільнення суддів з адміністративної посади, а тому вказане рішення Вищої ради юстиції є незаконним та виходить за межі повноважень Вищої ради юстиції.

У судовому засідання заявник і його представник доводи скарги підтримали.

Представники суб'єкта оскарження Вищої ради юстиції скаргу не визнали. Свої заперечення обґрунтували тим, що Вища рада юстиції в межах наданих їй повноважень, а відповідно рішення Вищої ради юстиції від 29.11.02 р. та 17.03.2003 року є законними та прийнятими на підставі чинного законодавства України.

Вислухавши заявника, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових осіб. На підставі ст.124 Конституції юрисдикції судів поширено на всі правовідносини, що виникають у державі. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови від 1.11.1996 року за № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян.

На підставі ст.4 ЦПК України усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст. 248-1 ЦПК України, громадянин має право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного органу під час здійснення ним управлінських функцій порушено його права та свободи. Тому звернення заявника до суду за захистом своїх прав є законним.

Відповідно ст. 131 Конституції України та ст. З Закону України "Про Вищу раду юстиції" встановлені повноваження Вищої ради юстиції, а саме:

- внесення подання про призначення суддів на посади або звільнення їх з посади;

- прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо
несумісності;

- здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і
суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до
дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також
прокурорів.

Разом з тим Рішення Конституційного Суду України від 21.05.2002 року № 9рп 2002 ( справа про Закон України "Про Вищу раду юстиції") визнано таким, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), зокрема, положення п.1 частини першої статті ЗО Закону України "Про Вищу раду юстиції", за яким до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення суддів з посади може звернутися народний депутат України.

Однак, як видно з матеріалів справи та пояснень сторін провадження про звільнення заявника з посади, всупереч вказаному Рішенню Конституційного Суду України, було відкрито за пропозицією народних депутатів України М.М. Добкіна, О.Ю. Каратуманова, Д.В. Святоша.

Крім того, як вбачається з рішень Вищої ради юстиції від 29.11.2002р. і 17.03.2003 року, підставою для прийняття Вищою радою юстиції, вказаних рішень було порушення норм чинного законодавства заявником при розгляді справи за скаргою К.Г. Давтяна на рішення міської територіальної виборчої комісії по виборах депутатів Харківської міської ради та Харківського міського голови.

При розгляді справи, судом встановлено, що ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 25.04.2002 року (головуючий М.М. Бородін) задоволена апеляційна скарга О.С. Давтяна, ухвала Київського районного суду м. Харкова скасована, а справа направлена на новий розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова - за місцем знаходження виборчої комісії.

Таким чином, з наданих суду матеріалів та пояснень сторін вбачається, що при прийнятті ухвали від 25.04.2002р. заявник діяв як суддя, а не як заступник голови Апеляційного суду Харківської області.

Окрім цього, з матеріалів справи видно, що Вищою радою юстиції щодо заявника, як судді Апеляційного суду Харківської області, дисциплінарні стягнення за вказані фактичні обставини не застосовувалися. Так, відповідно до витягу з протоколу № 5

засідання Вищої ради юстиції від 13 червня 2002р., наданого суду заявником, рішенням Вищої ради юстиції було відмовлено у відкритті провадження щодо звільнення заявника з посади судді Апеляційного суду Харківської області за порушення присяги

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що вказані обставини не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень Вищої ради юстиції.

Крім того відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а на підставі ч. І ст. 14 ЦПК України - рішення, ухвала і постанова судді або суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, що вказана ухвала від 25.04.2002 року набрала чинності, вищими судовими інстанціями не скасована і не змінена, тому є обов'язковою до виконання.

Представники суб'єкта оскарження посилалися ще й на те, що заявник, використовуючи свої адміністративні повноваження, безпідставно витребував цивільну справу до Апеляційного суду Харківської області, яку наступного дня повернув Вказане не відповідає чинному законодавству. Відповідно п.2 ч.2 ст. 29 Закону України "Про судоустрій України", заступник голови апеляційного суду - голова судової палати має право витребувати з відповідного суду справи.

Окрім цього, витребування справи заявником з місцевого суду до апеляційного суду не потягло за собою ускладнення розгляду справи або інших негативних наслідків, оскільки вказана справа біла повернута до суду на наступний день і безперешкодно направлена для розгляду до Апеляційного суду Харківської області. Витребування справи заявником не створили негативних наслідків для її подальшого руху, у встановленому цивільним процесуальним законодавством України порядку. В цьому випадку заявник діяв в межах наданих йому чинним законодавством повноважень, а тому підстав для прийняття оскаржуваних рішень Вищою радою юстиції судом не вбачається.

Не заслуговує на увагу і посилання представників суб'єкта оскарження і на те, що прокуратурою м. Харкова була порушена кримінальна справа по фактам підроблення судових та інших документів за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України. Заявником було надано суду копії постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 11.03.2003 року та ухвали колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2003 року, відповідно до яких було скасовано постанову відносно М.М.Бородіна кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.365 ч.3, 366 ч. 2 КК України, та постанову від 3.03.2003р. про порушення відносно М.М.Бородіна кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.375 ч.2, ст.364 ч.2 КК України.

Вказані судові рішення набрали законної сили та вищими судовими інстанціями не змінені і не скасовані, тому є обов'язковими до виконання, а відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається не винуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Представники суб'єкта оскарження у судовому засідання посилалися ще й на те, що заявник не виконував письмового доручення голови Апеляційного суду Харківської області і тривалий час не допускав працівників прокуратури Харківської області до ознайомлення зі справою про застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій до спільного українсько-чеського підприємства "Контур ПК"

З матеріалів справи вбачається, що прокурор не брав участі в розгляді справи у суді першої інстанції, клопотань відповідних не заявляв, а тому ухвалою судової колегії в цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 28.10.2002 року прокуратурі Харківської області було відмовлено в клопотанні про вступ у вищевказану

цивільну справу. Вказана ухвала набрала законної сили, вищими судовими інстанціями не змінена і не скасована. Тому посилання представників суб'єкта оскарження на вказані обставини, як на підставу для прийняття оскаржуваних рішень Вищої ради юстиції, не можуть братися судом до уваги, оскільки заявник правомірно виконував судове рішення, що набрало законної сили. Відповідно ст. 99 ЦПК України, право знайомлення з матеріалами справи мають особи, які беруть участь у справі. Прокурор не брав участь у справі у першій інстанції, тому і не був допущений до участі у розгляді справи в апеляційній інстанції правомірно.

Крім вищевказаного представники суб'єкта оскарження в своїх доводах посилаються і на те, що заявником у порушення вимог ст. 29 Закону України "Про судоустрій України" не доведено і не роз'яснено рекомендації Верховного Суду України суддям місцевих судів області, що стало причиною помилкового застосування суддями законодавства про іноземні інвестиції та спричинення збитків Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 8 ЦПК України, при здійсненні правосуддя в цивільних справах судді незалежні та підкоряються тільки законові, а на підставі ст. 11 ЦПК України - суд вирішує справи на підставі Конституції, інших актів законодавства України, міжнародних договорів України в порядку, передбаченому цим Кодексом. Однак, як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2002 року у відповідності з розпорядженням голови судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області М.М.Бородіна суддями апеляційного суду Д.Д.Луспеніком та А.І.Колтуновою було проведено семінар з суддями Київського райсуду м. Харкова у провадженні яких знаходилися справи щодо вказаної категорії справ. Крім того на семінарі були присутні і працівники митних органів. Матеріали справи також містять лист Верховного Суду України від 3.12.2002 року № 1-5/872 з цього приводу, з яким були ознайомленні судді Апеляційного суду Харківської області, про що свідчать їх підписи на вказаному листі, чим спростовуються відомості суддів В.В. Плетньова, наданими в суді суб'єктом оскарження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявник здійснював свої обов'язки як заступника голови Апеляційного суду Харківської області належним чином і у відповідності з чинним законодавством України. В зв'язку з чим неможливо прийняти до уваги посилання суб'єкта оскарження на неправомірність дій заявник і в цій частині.

Крім того, згідно з ч.3 ст.29 Закону України "Про судоустрій" перший заступник та заступники голови апеляційного суду призначаються на посаду з числа судів та звільняються з посади в порядку, встановленому ст.20 цього Закону.

На підставі ч. 5 ст.20 Закону України "Про судоустрій" голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України на підставі рекомендації Ради суддів України. Суддя може біти звільнений з адміністративної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суду України) в порядку, визначеному цією статтею, також і за ініціативою Вищої ради юстиції.

Таким чином ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій" встановлено чітку процедуру звільнення суддів з адміністративної посади, яка складається з таких стадій:

  • Рада суддів України звертається до Голови Верховного Суду України з рекомендацією
    про звільнення судді з адміністративних посад;

  • Голова Верховного Суду України звертається до Президенту України з поданням про
    звільнення судці з адміністративної посади;

  • Президент України приймає рішення про звільнення судді з адміністративної посади.

Тому Вища рада юстиції може лише ініціювати звільнення судді з адміністративної посади, однак саме звільнення має відбутися в порядку, встановленому цією нормою.

Ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" визначено єдиного суб'єкта внесення подання Президенту України про звільнення судді з адміністративної посади, а саме Голова Верховного Суду України.

Віщу раду юстиції до такого суб'єкту не відносить і обмежує її повноваження лише правом ініціативи.

Право ініціативи не є тотожним праву на звернення до Президента України з поданням про звільнення судді з адміністративної посади, оскільки це тягне за собою незаконну підміну суб'єкта, що має право на внесення подання.

Крім того пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 16.10.2001 року у справі 1-8/2001 (справа про призначення суддів) встановлено, що за змістом пункту 1 частини першої ст. 131 Конституції України право внесення подань про призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції на Вищу раду юстиції не поширюється, а згідно з абзацом 3 п.8 мотивувальної частини зазначеного рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що із змісту положень Конституції України не випливає належність до відання Вищої ради юстиції внесення подань про призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та про звільнення їх з цих посад

Оцінюючи зібрані докази по справі, суд знаходить скаргу заявника обгрунтованою, яка в судовому засідання знайшла своє підтвердження, а тому як обгрунтована підлягає задоволенню В судовому засідання з достовірністю встановлено, що до повноважень Вищої ради юстиції не входить внесення подань безпосередньо Президенту України про звільнення суддів з адміністративної посади, а наявність порушень чинного законодавства заявником при виконанні посадових обов'язків, на які посилається суб'єкт оскарження, в судовому засіданні спростовані.

На підставі викладеного і керуючись ст.55, 124 Конституції України, ст.ст. 4, 248-1, 248-2, 248-6, 248-7 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Скаргу Бородіна Михайла Михайловича до Вищої ради юстиції задовольнити

Визнати незаконними рішення Вищої ради юстиції від 29 листопада 2002 року та 17 березня 2003 року.

Скасувати рішення Вищої ради юстиції від 29 листопада 2002 року та 17 березня 2003 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом одного місяця.

Суддя - підпис

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

До рішення №43 14 сесії від 07. 11. 2007 року
Хмельницькобленерго”. Підготовлено проект рішення про внесення змін в рішення про створення комісії по передачі з комунальної власності...

До рішення Затоківської селищної ради
Про оприлюднення проекту рішення про затвердження «Положення щодо порядку проведення земельних торгів у селищі Затока»

“Аграрне право України”
Ксгп, СпС, ат, тов та ін.) в рамках самоврядування приймають відповідні рішення з питань їхньої статутної діяльності. Вольовими вони...

Рішення 3-ої науково-практичної конференції
Питання енергоресурсозбережения та енергоефективності одні з найважливіших питань, вони прямо впливають на успішне рішення економічних...

Рішення про віднесення земель міста до різних категорій: міської...
Конституції України І законів України. Територіальна громада м. Світловодська скористалися своїм правом І на підставі рішення Світловодської...

Рішення від 25 березня 2009 року
Особа 5 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2007...

Рішення Конституційного Суду №6-рп/2012 від 13. 03. 2012
Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 наро
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення...

Повідомлення про оприлюднення проекту рішення Боряської міської ради
Боярська міська рада повідомляє про оприлюднення проекту регуляторного акта – рішення Боярської міської ради «Про обмеження реалізації...

В порядку ст. 236 Кпк україни, рішення Конституційного суду України від
Документ №2,4) Канцара В. Д. звернувся до Печерського районного суду м. Київ зі скаргою в порядку ст. 236 Кпк україни, рішення Конституційного...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка