Пошук по сайту


«Система роботи соціального педагога щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі»

«Система роботи соціального педагога щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі»

Сторінка1/4
  1   2   3   4

Виступ соціального педагога

Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 104

Харківської міської ради Харківської області Карасьової Л.В.

на тему «Система роботи соціального педагога щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі»

Одним із основних напрямів діяльності соціального педагога є профілактика негативних явищ в учнівському середовищі, а саме:

- профілактика правопорушень та злочинності, 

- профілактика насильства,

- профілактика шкідливих звичок,


Правопорушення — це поведінка у вигляді дії чи бездіяльності, яка має протиправний характер, спрямована на порушення заборон, невиконання обов'язків, передбачених нормою права. Правопорушення має протиправний характер та спрямоване проти різних інтересів, які охороняються державою, а саме: особистих, суспільних, державних та інших. Воно може спричиняти цим інтересам фізичну, майнову, моральну, соціальну, духовну шкоду.

Насильство – це дії, що чиняться одним або декількома особами, які характеризуються такими ознаками:

  • здійснюються свідомо і спрямовані на досягнення певної мети;

  • завдають шкоди (фізичної, моральної, матеріальної тощо) іншій особі;

  • порушують права і свободи іншої людини

  • той, хто здійснює насилля, має значні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо), що робить неможливим захист жертви насилля.

Шкідливі звички - ряд звичок, що є шкідливими для організму людини. Вони перешкоджають людині розвиватися як розумово, так і фізично. Серед цих звичок виділяють декілька найбільш шкідливих - це наркоманіяалкоголізмтоксикоманія та тютюнопаління. Кожна з цих звичок викликають залежність людини від тої чи іншої речовини, яку вона вживає.

Більш детально зупинюсь на профілактиці шкідливих звичок.

Шкідливі звички, що формуються у підростаючого покоління в шкільному віці, катастрофічно впливають на подальше особисте життя людини, соціальний та економічний стан суспільства, моральне та фізичне здоров'я нації.
Поширенню вказаних соціальних проявів сприяють:
- відсутність у частини дітей та підлітків основ світогляду здорового способу життя;

- послаблення виховного впливу сім'ї та педагогічного впливу на їх свідомість і поведінку;

- недоступні можливості займатися у вільний час тими видами діяльності, які могли би зацікавити підлітків - внаслідок комерціалізації спортивних, розважальних, навчальних видів діяльності,

- легкої можливості придбання неповнолітніми тютюнових виробів, алкоголю, інших шкідливих речовин;


- вплив масової реклами тютюну і алкоголю на свідомість підлітків і молоді та вплив теле-, відео-, кінопродукції масової культури, де виживання шкідливих речовин висвітлюється у престижному вигляді - як частина “красивого” способу життя;
- правовий нігілізм підлітків і батьків, відсутність інформації про кримінальну відповідальність за вживання і поширення наркотичних речовин;

- відсутність у педагогів та батьків інформації про проблему та про ефективні підходи до боротьби з нею;

- активне прагнення тіньового нелегального ринку наркотиків до проникнення у підліткове та молодіжне середовище.

Досить тривожним є факт, що з року в рік збільшується число неповнолітніх з різними видами наркогенної залежності. Адиктивна поведінка виникає в неповнолітніх у результаті вживання різних груп наркогенних речовин і характеризується наявністю зв’язаних з цим проблем.

Термін "адиктивна поведінка ” був запропонований американським дослідником В. Міллером (1984 р.) та поширений для використання у вітчизняній наркологічній практиці С. Кулаковим (1989) і А. Лічко (1991) щодо означення зловживань індивідом наркотичними речовинами ще до сформованості в нього психофізичної залежності. Пізніше зміст цього поняття було доповнено, перенесено в психолого-педагогічну практику для означення ситуацій, що пов’язані зі зловживанням різноманітних речовин особистістю, які спричиняють відхилення в її поведінці. Адиктивна поведінка є однією з форм девіантної поведінки – поведінки, яка відрізняється від загальновизначеної норми психічного здоров’я, права, культури чи моралі.

Теорію адикції досліджували Д.В. Семенов, В. Качалов, О.Ю. Кондратьєв, С.А. Кулаков, Б.М. Левін; питання профілактичної роботи з підлітками розглядали О.Є. Личко, В.С. Бітінський, В.М. Оржеховська, Н.Ю. Максимова, О.І. Пилипенко, І.П. Фіцула, В.П. Лютий, О.Г. Кирилова, А.Г. Макеєва та ін.
На сьогодні багато вчених займаються розробкою питань профілактики наркоманії в Україні. Серед них: спеціалісти Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи (О. Коструб, О. Вінда, І. Сомовата та ін.), Інституту психології ім. Г. Костюка АПН України (Н. Максимова, С. Толстоухова), Українського державного центру соціальних служб для молоді (З. Зайцева, Г. Рашковський та ін.), Українського інституту соціальних досліджень (О. Баларієва та О. Яременко), а також спеціалісти інститутів, університетів, організацій, установ, які займаються проблемами здорового способу життя в дітей, підлітків та молоді (Б. Лазаренко, І. Пінчук, А. Мазаєв та ін.).
Виділяють дві основні форми адиктивної поведінки – патологічну та непатологічну.
До непатологічного типу адиктивної поведінки відносимо нікотиноманію, тобто куріння цигарок та сигар. Не дивлячись на всім відомий вплив тютюнового диму на органи людини, саме куріння стає першим щаблем, на який стає дитина, наслідуючи дорослих та прагнучи набути самостійності.
Умовно можна виділити чотири основних групи факторів, які сприяють розвитку адиктивної поведінки.

Фактори виникнення адиктивної поведінки
1. Моральна незрілість особистості: негативне ставлення до навчання, відсутність соціально узгодженої активності та соціально значущих установок, вузьке коло й нестійкість інтересів, відсутність захоплень і духовних запитів.
2. Несприятливе мікросередовище: неповна сім’я, сильна зайнятість батьків, спотворені сімейні стосунки, що приводять до неправильного засвоєння соціальних ролей, неправильне виховання.
3. Індивідуально-біологічні особливості особистості: спадкова обтяженість у відношенні психологічних захворювань і алкоголізму, важкі соматичні захворювання в ранньому дитинстві, органічні ураження мозку.
4. Індивідуально-психологічні особливості, нервово-психічні аномалії особистості: низький опір емоційному навантаженню, підвищена тривожність, імпульсивність, схильність до ризикованої поведінки, недостатня соціальна адаптація.


Суть адиктивної поведінки в бажанні відійти від реальності, досягти психологічного комфорту через прийом психоактивних речовин ( в тому числі алкоголю) або постійної фіксації уваги на окремих видах діяльності. Процес вживання такої речовини, прив’язаність до предмету або дії супроводжується розвитком інтенсивних емоцій и приймає такі розміри, що починає управляти людиною. Це, наприклад, алкоголь і наркотики, азартні ігри, повне занурення в якусь діяльність ( зокрема, музика, колекціонування, коли хобі перетворюється в єдиний сенс життя, а також комп’ютерні ігри, Інтернет, " трудоголізм "), що супроводжується звуженням соціальних зв’язків, страхом перед реальним життям, бажанням піти від повсякденності в ілюзорний світ своєї уяви.

В результаті такої поведінки людина існує у своєрідному "віртуальному" світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистісному розвитку, а в окремих випадках навіть деградує. Розрізняють три групи різновидів адиктивної поведінки:

нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп’ютерна адикція, трудоголізм.;

проміжні форми адикції ( анорексія – відмова від їжі, булімія – прагнення до постійного вживання їжі);

хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії).
Адиктивну поведінку неповнолітніх визначають ще як поведінку, яка передує формуванню патологічної залежності від наркогенних речовин. При цій формі поведінки негативна пристрасть людини до хімічних речовин ще не досягла стадій психічної та фізичної залежності, тобто захворювання на наркоманію, алкоголізм та токсикоманію.

На сучасному етапі особливе занепокоєння викликає тенденція зростання наркоманії серед молоді. За даними, відображеними в медичній літературі, серед споживачів наркотиків переважають молоді люди у віці до 30 років (що складає від 75 до 85% наркозалежних осіб). Спостерігається постійне зниження середнього віку наркоманів, а також осіб, які залучилися до вживання психотропних і токсичних речовин. Сьогодні вже йдеться про підлітків 11-14 років. Виявлені випадки наркотичної залежності серед 9-річних дітей, а також

«сімейної» наркоманії, коли наркозалежні батьки залучають до вживання наркотиків своїх малолітніх дітей. Якщо раніше серед наркоманів фіксувався відносно незначний відсоток дівчат і жінок, то зараз жінка-наркоман стала звичним явищем. У зв’язку з поширенням наркоманії суспільство втрачає значну частину працездатної, потенційно соціально активної частини своїх громадян.

Як показує світова практика, найкраща форма боротьби з наркоманією — профілактика.

Зважаючи на небезпеку формування залежності навіть після однократного прийому наркотичних речовин (особливо у дітей і підлітків), первинна профілактика набуває пріоритетного значення. При цьому важливо відзначити, що, за сучасним розумінням природи наркотичної залежності, «воротами» залучення до наркотиків є вживання алкоголю і паління. Тому ведення профілактичної роботи повинно починатися з профілактики вживання алкоголю й тютюну. За результатами досліджень російських фахівців по роботі з молоддю А.Аксарової, С.Кошакової та А.Майорової, при первинній профілактиці ефективність дій складає 60-70%, при вторинній — 30-40%, при третинній — 3-5%.

Вживання неповнолітніми наркогенних речовин є причиною скоєння пра­вопорушень і злочинів. 60-70% підлітків, які скоїли протиправні дії, були при цьому у нетверезому стані. За період з 1985 року цей показник зріс у 4 рази. Ос­новні причини потягу до тютюну, алкоголю - соціальна і нервово-психічна напруженість. Так, за да­ними досліджень, у стані підвищеної тривож­ності постійно перебуває дві третини школярів. Тому особливо важливим постає роль соціально-педаго­гічних факторів в етнології алкоголізму, наркоманії, злочинності, психічних захворювань (зокрема психозів і нервозів) та ін. Фармакологічний вплив наркогенних речовин полягає в тому, що вони, особливо у великих дозах, придушують психічну і фізичну активність і ра­зом з тим, особливо в малих дозах, діють як стимуля­тор, знімаючи гальма свідомості і відкриваючи тим са­мим простір подавленим мотивам та імпульсам.

Соціальна природа алкоголізму, наркоманії, токси­команії обумовлена декількома факторами:

1. Оскільки сп'яніння знижує почуття тривоги, ал­коголізм і наркоманія частіше зустрічаються там, де більше соціально напружених, конфліктних ситуацій.

2. Випивка пов'язана зі специфічними формами соціального контролю; в одних випадках вона є еле­ментом якихось обов'язкових ритуалів ("цілеспря­моване пияцтво"), а в інших виступає як антинормативна поведінка і засіб вивільнення від зовнішнього контролю.

3. Головний мотив пияцтва у хлопців - бажання почувати себе і здаватися сильнішими, - привернути до себе увагу, в результаті чого вони поводять себе агре­сивно, порушують норми звичайної поведінки тощо.

4. Алкоголізм і наркоманія коріняться у внут­рішньому конфлікті, обумовленому прагненням підліт­ка подолати тяжке почуття залежності. Його соціалі­зовані передумови: а) суворе виховання і дефіцит емоційного тепла у ранньому дитинстві і б) орієнтація на самостійність і висока потреба у її досягненні у пізньому дитинстві. Сполучення цих двох моментів породжує у неповнолітніх мотиваційний конфлікт, який знаходить тимчасове розв'язання в алкогольному чи наркотичному сп'янінні, що створює на малий час ілюзію свободи і незалежності.
  1   2   3   4

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Кзо «навчально-виховне об’єднання №28» м. Дніпропетровська
Затвердити план заходів щодо профілактики дорожньо-транспортного травматизму та попередження дитячого травматизму в учнівському середовищі...

Методичні рекомендації для практичних психологів І соціальних педагогів...
Родині, у навчальних закладах, на вулицях. Тому обласний навчально-методичний центр практичної психології І соціальної роботи надсилає...

Соціального педагога
Міністерства освіти науки України, Положення про Центр практичної психології І соціальної роботи управління освіти Чернівецької міської...

Товариство з обмеженою відповідальністю харківська приватна загальноосвітня...
Київського району Харківської міської ради від 18. 08. 2015 №206 «Про затвердження Плану заходів щодо організації роботи з профілактики...

Організаційно-методичні рекомендації для громадських інспекторів...
Міністерства освіти І науки України від 28. 12. 2006 №864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів,...

Указ президента україни №609/2012 Про Національну стратегію профілактики...
Ною дитиною права на виховання в сім'ї, зростання в безпечному сімейному оточенні, підвищення ефективності роботи державних органів...

Методичні рекомендації з виховної роботи: На допомогу класному керівникові Зміст
Система організації роботи класного керівника

Організаційно-методичні вказівки щодо організації роботи з соціального...
...

Хмельницької області Управління соціального захисту населення
За результатом проведеної роботи направляємо Вам звіт про роботу управління соціального захисту населення Теофіпольської райдержадміністрації...

Хмельницької області Управління соціального захисту населення
За результатом проведеної роботи направляємо Вам звіт про роботу управління соціального захисту населення Теофіпольської райдержадміністрації...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка