Пошук по сайту


Тарасенко Валерія Сергіївна

Тарасенко Валерія Сергіївна

Сторінка1/2
  1   2

Тарасенко Валерія Сергіївна

Тарасенко Валерія Сергіївна


Фінансово-правовий коледж Київського-національного університету імені Тараса Шевченка, 4-й курс, 1 група, спеціалізація фінансове право

Завдання №1
Виходячи з умов задачі оподаткування іноземного інвестора буде відбуватися в трьох аспектах:

  • податок з прибутку;

  • оподаткування фізичних осіб, які є іноземцями;

  • ПДВ та мито у зв’язку з ввезенням обладнання


1. Законодавство України не передбачає обов’язкового створення постійного представництва іноземним інвестором у зв’язку з інвестуванням в об’єкти інвестиційної діяльності на території України. Відповідно до п.18 ст. 5 ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 № 959 (далі – Закон про ЗЕД), навпаки, це є право іноземного суб’єкта господарської діяльності на відкриття своїх представництв на території України, шляхом реєстрації зазначених представництв в відповідних центральних органів державної влади. З урахуванням вимог ЗУ “Про режим іноземного інвестування” №93 від 19.03. 1996р. та інших нормативно-правових актів випливає наступне:

Відповідно до ч. 3 ст.5 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податки на доходи і майно, ратифіковано ЗУ від 3.03. 1998 р. №1501, “будівельний майданчик або монтажний вважаються постійним представництвом в тому разі, якщо вони існують більше дванадцять місяців”, а в ч.1 цієї ж статі вказано, “ для цілей цієї Конвенції термін “постійне представництво” означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства” . В умові задачі передбачено п’ятнадцять місяців, а отже з метою оподаткування об’єкт будівництва і буде постійним представництвом нерезидента в Україні.

Тобто така діяльність спрямована на отримання прибутку нерезидентом України, а отже будуть вступати в силу норми податкового законодавства.

Перед тим як створити постійне представництво іноземна інвестиція повинна бути зареєстрована в порядку встановленим Постановою КМУ №928 від 7.08. 19996 р. “Про затвердження Положення поро порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”

Поскільки нерезидент, здійснюючи господарську діяльність, діє за законодавством своєї держави, то на території України свою господарську діяльність він може здійснювати через постійне представництво, яке створене і діє відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.п.1.17 та ст.1, нерезиденти для здійснення господарської діяльності на території України повинні створити своє постійне представництво.

Відповідно до п. 1.15, 1.17 та 1.32 ст. 1 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі -- Закон про прибуток) від 28.12.1994 року №334, постійне представництво нерезидента на території України є резидентом України, яке визначається як постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України.

П.2.1.4. ст. 2 Закон про прибуток, визначає платником податку на прибуток, постійне представництво нерезидента, який отримує дохід з джерелом їх походження з України.

П. 2.5. цієї ж статті, -“постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування».

П. 22.20. ст. 22 Закону про прибуток встановлює, що “у зв'язку з введенням обов'язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів в якості платників податку державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з моменту набрання чинності Законом про прибуток не застосовується у тому числі в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України або інших органах державної влади”. такий порядок реєстрації встановлений Наказом ДПАУ №293 від 12.08. 1997 р. “Про затвердження Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток”

Хочу звернути увагу на п. 13.2 і п. 13.8 ст. 13, які треба застосовувати наступним чином

П.13.8 ст. 13 “суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента”. Тобто, цю статтю треба тлумачити так, що оподаткування в загальному порядку тобто за ставкою визначеною в п.10.1 ст. 10 --- 25 відсотків до об’єкту оподаткування, відбувається втому разі коли постійне представництво є відносно відокремленим або незалежним від такого нерезидента, і здійснює свою фінансово-господарську діяльність в Україні.

П.13.2. ст. 13 говорить, що “постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності ( у тому числі і на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) зобов’язані утримати податок з таких доходів, зазначених у п.13.1. цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародної угоди, які набрали чинності.

Тобто, доходи від головної (господарської) діяльності в разі репатріації додатково підлягають оподаткуванню в розмірі 15 %. Проте Конвенція про усунення подвійно оподаткування звільняє від сплати такого податку при переховані отриманого прибутку за кордон. На виконання цих норм була прийнята Постанова КМУ №470 від 6.05 .2001 р. “Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”

Вище зазначена Конвенція про усунення подвійного оподаткування передбачає в ч.1 ст. 7, якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність у Другій Договірній Державі (Україні) через розташоване в ній постійне представництво, то прибуток підприємства може оподатковуватися у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка відноситься до цього постійного представництва.

ч.2 ст. 7 Конвенції, “якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло цілком незалежно від підприємства, постійним представництвом якого воно є”.

Оподаткування в цьому газі стосовно постійного представництва відповідно до українського законодавства буде відбуватися за загальним правилом відповідно до п.13.8 ст. 13 та за ставкою податку п.10.1 ст.10 (25%) Закону про прибуток.

Саме словосполучення передбачене в ст. 7 Конвенції “може оподатковуватися” тлумачиться буквально “може оподатковуватися, а може й не оподатковуватися”, тобто говориться про право (а не обов’язок) резидента Франції самостійно обирати за законодавством якої із договірних Держав буде оподатковуватися постійне представництво.
2. Ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про режим іноземного інвестування» передбачає можливість створення за законодавством України унітарного або корпоративного підприємства, яке діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб. Таке підприємство є іноземним підприємством (ч. 1 ст. 117 ГК України). Ним також є діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Ст. 117 ГК України регламентує, умови і порядок створення, вимоги до організації та діяльності іноземних підприємств визначається ГК України, ЗУ «Про режим іноземного інвестування», та іншими законами України.

Іноземне підприємство є резидентом України і на нього повністю поширюється дія статей Закону про прибуток.

Ухвалений ВРУ Закон “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених із використанням майна та коштів вітчизняного оподаткування”2 від 17.02.2000 №1457, передбачає введення однакового режиму оподаткування як для підприємств створених за участю іноземних інвестицій, їх дочірніми підприємствами, а також філіями, відділеннями, включаючи постійні представництва, так і для підприємств, створених без іноземного інвестування. Ст. 3 цього Закону говорить, що спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо іншого не передбачено міжнародними договорами. Стаття 7 ЗУ “Про режим іноземного інвестування”, передбачає, що для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятком передбачених законодавством України та міжнародними договорами України.

Спеціального законодавства щодо оподаткування будівництва в Україні не передбачено, а стаття 4 Угоди між Урядом України та Урядом Французької Республіки “Про взаємне сприяння та взаємний захист інвестицій”, ратифіковано ЗУ №202 від 2.06.1995р. встановлює “режим не менш сприятливий, ніж режим, що надається власним громадянам чи компаніям, які користуються режимом найбільшого сприяння”.

Виходячи з вище викладеного на дочірнє підприємство створене іноземною компанією буде поширюватися загальний податковий режим із ставкою 25 від об’єкту оподаткування, а в випадку, якщо загальний обсяг прибутку за рік такого підприємства не буде перевищувати 1 млн. грн. – то можливий перехід на спрощену систему оподаткування.

Що стосується сплати ввізного мита при ввезені обладнання на територію України, то ст. 18 ЗУ “Про режим іноземного інвестування”, чітко встановлює – “майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора, до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, крім товарів для реалізації або власного споживання) звільняється від обкладання митом. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя”.

Щодо нарахування ПДВ при ввезені обладнання на територію України, то застосовується п.п.3.2.8 ст. 3 ЗУ “Про податок на додану вартість” №168 від 3.04. 1997р., встановлює, “не є об’єктом оподаткування ПДВ ввезення основних фондів на митну територію України як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права”.
3. Іншим варіантом є здійснення спільної діяльності без створення юридичної особи шляхом укладання (договору) контракту (ст.ст.1130, 1131 ЦК України). ч. 4 ст. 176 ГК України, визначає, що суб’єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб’єкта господарювання, на умовах, визначених в договорі про спільну діяльність.

Разом з тим інвестиційні договори (контракти) мають певну особливість. Насамперед це стосується суб’єктного складу договору. Однією із сторін в зовнішньоекономічному інвестиційному договорі (контракті) завжди є інвестиційним інвестором. Предметом такого договору є іноземна інвестиція у будь-якому передбаченому законодавством України вигляді. А метою інвестиційної діяльності полягає в одержані прибутку від реалізації інвестиції (або соціального ефекту). Тому на такі договори поширюються (крім загальних цивілістичних норм) положення ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність” та гл. 5 ЗУ “Про режим іноземного інвестування”. Для договорів про спільну інвестиційну діяльність обов’язковим є визначення мети договору (контракту). Під метою договору (контракту) розуміють безпосередній правовий результат, якого намагаються досягти сторони при його укладанні.

Ст. 6 Закону про ЗЕД, передбачає право суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, які прямо або у виключній формі заборонені законом. В умовах задачі вказано, об’єктом контракту є будівництво торговельного центру. Цією ж статтею встановлено, що до зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або де створюється передбачені договором результати.

Ст. 24 ЗУ “Про режим іноземного інвестування”, -- “сторони за договором (контрактом) повинні вести окремий бухгалтерський облік та складати звітність про операції. пов’язані з виконанням умов цього договору (контракту) та відкрити рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами (контрактами). Договори (контракти) повинні бути зареєстровані”.

Договори про СД за участі нерезидента визнаються відповідно до ст. 3 Закону “Про режим іноземного інвестування” однією з форм іноземного інвестування. Тому незалежно від реєстрації договору про СД внески іноземного інвестора також підлягають реєстрації. Реєстрація іноземної інвестиції є підставою для отримання пільг і гарантій, передбачених Законом № 93. Порядок такої реєстрації встановлений Постановою КМУ від 7.08.1996 року №928 “Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”

В договорі (контракті) сторони визначають всі умови такої діяльності, порядок розподіл прибутків та збитків, в договорі оговорюється уповноважена особа, яка буде вести облік результатів спільної діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону “Про режим інвестиційної діяльності” іноземні інвестиції в СД можуть здійснюватися у вигляді іноземної валюти, валюти України, будь-якого рухомого та нерухомого майна і пов'язаних з ним майнових прав, інших цінностей.

Ця господарська операція не спричинює жодних податкових наслідків щодо податку на прибуток для учасника СД, на якого покладено обов'язки щодо ведення спільних справ. Так, відповідно до пп. 4.2.5 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «суми коштів або вартість майна, що надходять платнику… в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи» не включаться до складу валового доходу. Зауважимо, що податкові наслідки не виникають при внеску як грошовими коштами, так і матеріальними цінностями.

Оподаткування прибутку від такої діяльності здійснюється на основі п.7.7 ст. 7 Закону про податок. Виплата частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності, оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону загальна ставка – 25%), особою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності до або під час такої виплати.

Але виплата доходу здійснюється на користь нерезидента, тому оподаткування відбувається за ставкою 15% передбаченою п. 13.2. ст. 13 Закону про податок. Крім того, Порядком ДПАУ “Про ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи” від 30.09.2004 р. №571, в п. 9 чітко вказано, якщо уповноважений платник здійснює на користь нерезидента учасника договору про спільну діяльність виплату доходу, отриманого таким нерезидентом від здійснення спільної діяльності на території України, то такий платник зобов’язаний утримувати під час виплати такого доходу та сплачувати податок у розмірі 15% від суми такого доходу за рахунок такої виплати.

Податковий облік спільної діяльності ведеться відповідно до Наказу ДПАУ №571 від 30.09.2004р. “Про затвердження форми Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, Порядку його складання та Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності”

Що стосується мита при ввезенні матеріальних цінностей, то відповідно до ст. 24 Закону “Про режим іноземного інвестування” майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на термін не менше трьох років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів про СД, звільняється від обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше ніж на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. У зазначений проміжок часу підприємству слід зарахувати на баланс ввезене майно і підтвердити таке зарахування «позначкою» податкової інспекції за місцезнаходженням підприємства на примірнику векселя, що і буде підставою для погашення векселя і нестягнення мита.

Що стосується здійснення внесків у вигляді товарно-матеріальними цінностями (в данному випадку обладнання), то, на мою думкудумку, валовий дохід (в обліку СД) не виникає, оскільки передача обладнання як внеску в спільну діяльність не передбачає переходу права власності на майно, що вноситься. Це можна передбачити в самому договорі, в якому визначається умова тимчасової передачі майна в загальне користування з іншими учасниками цього договору без переходу права власності на це майно. Оскільки ч.2 ст 1131 ЦК, визначає, “правовий статус виділеного для спільної діяльності майна та інші умови визначаються за домовленістю сторін”.

пп. 3.2.8 ст. 3 Закону про ПДВ визначено, що передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності, вважається поставка (фактично продажем) таких товарів (робіт, послуг), тобто переходом права власності. Якщо Договором передбачити тимчасову передачу обладнання, в такому разі нарахування податкових зобов'язань щодо ПДВ, учасником СД не провадиться, оскільки переходу права власності не відбувається.

Зауважу, що в Законі про ПДВ зазначається про передачу на баланс учасника СД, уповноваженого вести облік результатів діяльності. Відповідно до нових правил ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності, встановлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Мінфіну України від 26.04.2000 р. № 91, зі змінами та доповненнями, ведення окремого балансу щодо СД не передбачено. Отже, оскільки факту передачі обладнення з балансу на баланс в учасника СД немає, то можна стверджувати, що і в цьому випадку немає і податкових зобов'язань щодо ПДВ.
4. Що стосується оприбуткування доходів фізичних осіб – іноземців, які отримують дохід із джерелам їх походження із території України, податкове право пов’язує із визначенням статусу “резидента” або “нерезидента”

Поняття “іноземець”, “нерезидент” в українському законодавстві розкривається по-різному. Щоб правильно відповісти на це запитання, слід звернутися до ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон про доходи), яким встановлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є(ст.2 Закон про доходи):

– резиденти, що одержують доходи з джерелом їх походження як з території України, так і іноземні доходи;

– нерезиденти, що одержують доходи з джерелом їх походження з території України.

Таким чином, усі доходи нерезидентів – фізичних осіб, будуть обкладатися українським податком на дохід тільки в тому випадку, якщо вони отримані з території України. Усі закордонні доходи, як би вони тісно не були пов’язані з веденням бізнесу в Україні, підлягають оподатковуванню відповідно до іноземних законів. Це положення слід обов’язково враховувати під час податкового планування своєї підприємницької діяльності.

За загальним правилом нерезидентом – фізичною особою (далі – нерезидент) є будь-яка особа, що не є резидентом нашої держави.

Якщо простіше, то нерезидентом є той, на кого не поширюються критерії українського резиденства. Так, у п.1.20.1 Закону про доходи зазначено, що резидентом України є фізична особа, що має місце проживання в Україні.

Неважко помітити, що правила визначення резаденства передбачені в п.п.п 1.20.1. дуже нечітке і на практиці важко доказові. Можна припустити, що якийсь час (можливо до кінця 2004 р.) практика застосування цього правила буде тільки формуватися, у зв'язку з чим українська податкова служба поки не буде його застосовувати.

Слід пам'ятати, що є правило доя кого найбільше вдаються податкові органи:

  • якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання в жодній із держав, вона вважається резидентом, якщо знаходиться в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду і від’їзду) впродовж періоду чи періодів податкового року;

Для визначення статусу резидента для фізичних осіб, передбачено статтю 4 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

Отже, питанню резидентства слід приділяти особливу увагу, поза як статус особи в Україні впливає на порядок і розмір оподаткування її доходів.

Доходи нерезидента з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) в інтересах нерезидентів, підлягають оподатковуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами Закону про доходи.

СТАВКА ПОДАТКУ

П. 7.1. ст. 7 Законом про доходи ставка податку 15 % від об’єкта оподаткування, а до1 січня 2007 р. -- 13 % (п.22.3 ст. 22 Закону про доходи)

Для відсотків на депозит (внесок) у банк чи небанківську фінансову установу (крім страховиків), встановлена ставка в розмірі 5% від об'єкта оподатковування (п.7.2. ст. 7 Закону про доходи).

З нарахованих (виплачуваних) нерезиденту дивідендів, його податковим агентом (у даному випадку – емітентом корпоративних прав) буде утримуватися податок у розмірі 13% (а з 1 січня 2007 р. – 15%). Єдиний випадок, коли податок із дивідендів платити не потрібно – це їхня інвестиція в статутний капітал емітента без зміни часток учасників такого емітента (п.9.3. ст. 9 Закону про доходи).

Оподатковування роялті здійснюється відповідно до п.9.4 ст. 9 Закону про доходи також за ставкою 13% (з 1 січня 2007 р. – 15%).

Щодо ставки податку з доходів фізичних осіб для оподаткування заробітної плати найманих працівників — нерезидентів внаслідок здійснення ними трудової діяльності на території України

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону про доходи ставка податку становить 15 відсотків (до1 січня 2007 р. -- 13 %) від об’єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 — 7.3 цієї статті.

Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Закону про доходи ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 статті 7 Закону, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім виграшу у державну лотерею у грошовому виразі), та/або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб (в тому числі доходів із джерелом їх походження з України, якщо вони виплачуються нерезиденту іншим нерезидентом), за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону про доходи.

У абзаці першому підпункту 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону йдеться про “зазначені в підпункті 9.11.1 цього пункту доходи”. Підпункт 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону визначає правила оподаткування отриманих нерезидентами доходів з джерелом їх походження з України, перелік (визначення) яких надається в пункті 1.3 ст. 1.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону про доходиБ дохід з джерелом його походження з України включає в себе, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені, надані) працедавцем внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, незалежно від того, є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

Виходячи з викладеного, та з метою однакового застосування Закону про доходи слід розуміти, що доходи, нараховані (виплачені, надані) платнику податку — нерезиденту у вигляді заробітної плати внаслідок здійснення ним трудової діяльності в Україні, належать до категорії доходів, зазначених в підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону, з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 9.11.2 пункту 9.11 статті 9 Закону.

Таким чином, на підставі норм пункту 7.3 статті 7, підпунктів 9.11.1 та 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 -- заробітна плата, незалежно від джерела її виплати, що виплачується нерезиденту працедавцем — резидентом, підлягає оподатковуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону. При цьому працедавець — резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно заробітної плати (підпункт 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону про доходи). Відповідно до підпункту 1.15 статті 1 та підпункту 9.11.1 “а” пункту 9.11 статті 9 Закону про доходи, “податковим агентом може бути також і представництво нерезидента — юридична особа у разі виплати будь-якого доходу на користь платника податку — нерезидента, незалежно від джерел виплати таких доходів.

У разі нарахування на користь нерезидента процентів, дивідендів або роялті податковим агентом має бути застосована відповідна ставка податку, встановлена Законом для оподаткування таких доходів резиденту (абзац другий підпункту 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону).

Щодо включення до складу загального оподатковуваного доходу компенсації вартості житлового приміщення

У разі направлення найманого працівника (іноземця) на роботу в Україну іноземна компанія — працедавець може компенсувати (відшкодувати) такому працівнику вартість найму (оренди) житла під час його перебування в Україні згідно з договором, укладеним між працівником — іноземцем та орендодавцем житла. У такий спосіб найманий працівник безоплатно користується житлом, яке він орендує, оскільки витрати із такої оренди несе працедавець.

Відповідно до підпункту 4.2.9 “а” статті 4 Закону про доходи вартість використання житла, наданого платнику податку у безоплатне користування, не вважається доходом, отриманим таким платником податку від його працедавця як додаткове благо, за умови, що таке надання передбачене нормами трудового договору (контракту) у встановлених ним межах.

Отже, у разі компенсації іноземною компанією — працедавцем вартості використання житла за договором оренди, укладеним в Україні між працівником (іноземцем) та орендодавцем, якщо певний розмір такої компенсації передбачений відповідним трудовим договором (контрактом), вартість такої компенсації не вважається виплатою (наданням) найманому працівнику (іноземцю) додаткового блага такою іноземною компанією — працедавцем та не повинна включатися до складу його загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

Треба звернути увагу на ст. 15 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Якщо робота за наймом здійснюється в другій Договірній Державі (в даному випадку Україна), то одержана у зв’язку з цим винагорода може оподатковуватися у цій другій Договірній Державі (Україні). Проте частина 2 цієї статті визначає, незалежно від вищевикладених положень, винагорода, що одержується резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, яка здійснюється в другій Договірній Державі, оподатковується тільки в першій згаданій Державі, якщо:

а) одержувач перебуває в другій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів протягом будь-якого дванадцятимісячного періоду, що починається або закінчується у даному фінансовому році; і

b) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача, який не є резидентом другої Держави; і

c) витрати по сплаті винагород не несуть постійне представництво або постійна база, які наймач має в другій Державі.

Дану частину треба тлумачити наступним чином, що тільки при наявності всіх трьох складових оподаткування відбувається в першій Договірній Державі, бо між всіма цими пунктами стоїть сполучник “і”.

Отже, оскільки будівництво буде тривати 15 місяців, то скоріш за все іноземні працівники набудуть статусу резидентів України і оподаткування їхнього доходу буде відбуватися відповідно до українського законодавства. Треба враховувати те. що податковий агент зобов’язаний сплачувати збір до Пенсійного фонду та до інших обов’язкових соціальних фондів.
Список використаної літератури та нормативно-правових актів:

  1. Коментований ГК України за ред. Мазутова В. К., 2004 рік.

  2. Цивільне право України: підручник: Т. 2. за ред Дзери О.В. --- К.: Юрінком Інтер, 2004

  3. Статті знайдені мною в мережі- Інтернет

  4. ЦК України

  5. ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 № 959

  6. ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334

  7. ЗУ “Про податок на додану вартість” №168 від 3.04. 1997р

  8. ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. №889

  9. ЗУ “Про міжнародні договори”

  10. ЗУ «Про режим іноземного інвестування» №93 ВІД 19.03.1996Р.

  11. ЗУ “Про інвестиційну діяльність”

  12. ЗУ “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених із використанням майна та коштів вітчизняного оподаткування” від 17.02.2000 №1457

  13. Рішення КСУ від 29.01.2002 року №1-рп/2002

  14. Конвенція між Урядом України і Урядом французької республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податки на доходи і майно, ратифіковано ЗУ від 3.03. 1998 р. №150

  15. Угоди між Урядом України та Урядом Французької Республіки “Про взаємне сприяння та взаємний захист інвестицій”, ратифіковано ЗУ №202 від 2.06.1995р.

  16. Постановою КМУ №928 від 7.08. 19996 р. “Про затвердження Положення поро порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”

  17. Постанова КМУ №470 від 6.05 .2001 р. “Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”

  18. Постановою КМУ від 7.08.1996 року №928 “Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”

  19. Наказ ДПАУ №274 від 31.07.1997 р. “Про затвердження Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво”

  20. Наказ ДПАУ №571 “Про затвердження Порядку про ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи” від 30.09.2004 р.

  21. Наказу ДПАУ №571 від 30.09.2004р. “Про затвердження форми Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, Порядку його складання та Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності”

  22. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Мінфіну України від 26.04.2000 р. № 91


Завдання №2
Для того, щоб грамотно та правильно вирішити задачу необхідно встановити локо суспільних правовідносин. Така умова як отримання кредиту резидентом України від нерезидента на перш за все пов’язана з зовнішньоекономічною діяльністю.

Чинна ст. 388 ГК України, та ст. 4, 6, 14 ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність” надає суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності право одержувати валютні кредити. Кредити одержуються лише в безготівковій формі. Кредиторами у цьому випадку обов’язково мають виступати іноземні фінансові установи (нерезиденти – банки, та нерезиденти, які мають статус небанківських фінансових установ). відносини між кредитором та і позичальником оформлюються кредитним договором. При цьому умови кредитного договору не можуть суперечити законодавству України.

Резидент-позичальник залучають кредити від нерезидентів через уповноважені банки3.

По-друге, треба звернути увагу на договори – кредитна угода та договір застави грошей на банківських рахунках в національній та іноземній валютах. По суті це є цивільні правовідносини. Основним договором виступає кредитна угода і як спосіб забезпечення зобов’язань (додатковий договір) договір застави.

Положення НБУ № 602 від 22.12.99 року “Про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті”4 встановлює порядок обов’язкової реєстрації кредитного договору, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами в іноземній валюті. При чому до фактичного одержання коштів. Відповідно до ЗУ “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від. 18.11.2003 №1255, (далі – Закон про забезпечення) встановлює реєстрацію обтяжень рухомого майна, виникнення, зміни, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження.

Вище викладені обставини, свідчать про необхідність отримання індивідуальної ліцензії НБУ відповідно до п.п. г п.4 ст. 5 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”

З договорі застави було домовлено про право Кредитора на договірне списання коштів із заставлених банківських рахунків. З метою реалізації такого права Кредитором, між Позичальником та його уповноваженими банками, в яких були відкриті заставлені рахунки, було обумовлено договірне списання коштів. Закон про забезпечення, ст.25, п.4 ст. 26, п.1, 2 ст. 33, звернення стягнення на предмет застави здійснюється в позасудовому порядку, шляхом переказування обтяжувачу (кредитору) відповідної грошової суми, в тому числі в порядку договірного списання. Виникає логічне запитання, а що таке “договірне списання”.

Таку відповідь можна знайти в ЗУ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 5.04.2001 року №23465 (далі – Закон про платіжні системи). п.1.38. ст.1 “списання договірне - списання грошей, що здійснюється банком на підставі доручення його клієнта та в порядку, передбаченому в укладеному ними договорі”. Під дорученням платника обслуговуючому його банку на здійснення договірного списання слід розуміти визначене в договорі, укладеному між платником та обслуговуючим його банком, розпорядження на списання грошей.ст. 20 Закону про платіжні системи передбачено, що ініціатором переказу може бути отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні.

Ініціювання переказу проводиться шляхом подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списані коштів. Виникає логічне запитання, а що таке “платіжна вимога”? п.1.25 ст. 1 Закону про платіжні системи, це “розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача”.

Хочу звернути увагу на наступне, що для здійснення господарської діяльності банки відкривають та ведуть банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях (національній валюті) та іноземній валюті. Тобто, можуть вести два рахунки.

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів, якими є платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Виходячи з вище викладеного можна зробити висновок, що за платіжною вимогою можна лише перерахувати кошти на рахунок отримувача без попередження платник і ніяких інших банківських операцій проводити на можливо. Законом про платіжні системи та Постановами НБУ “Про затвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України” від 18.03.199р. №127 та “Про затвердження Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті. заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання” від 5.03.2003р. №82, говориться що, конвертацію ж коштів можливо провести за дорученням або відповідно-встановленою заявою платника (власника банківського рахунку).

В
  1   2

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Н. М. Тарасенко документація конкурсних торгів
Приладів вимірювальних, контрольних, випробувальних різних (лічильники газові, рідини, електроенергії)

Народний депутат україни
Кострюкова Людмила Олегівна, що мешкає за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Прогресивна, будинок 10, квартира 12 в інтересах учасника...

Денисюк Сніжана Сергіївна Завдання 1
України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків...

Н. М. Тарасенко документація конкурсних торгів
Документація конкурсних торгів розроблена на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" (далі – Закон)....



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка