Пошук по сайту


А. Обставини - Тяжкості тілесних ушкоджень

Тяжкості тілесних ушкоджень

Сторінка6/16
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

А. Обставини, що відносяться до суб'єкта злочину: 1. Стан здоров'я особи, яка вчинила злочин. А саме: наявність (відсутність) фізичних або психічних вад, раніше перенесених важких захворювань, травм голови. Встановлення стану здоров'я має таке юридичне значення: а) при вирішенні питання про можливість прийняття відмови від захисника (ст. 46 КПК); б) при вирішенні питання про осудність особи, яка вчинила злочин. 2. Відомості про судимість. 3. Чи не вчинений злочин у стані алкогольного сп`яніння 4. Рівень фізичного і розумового розвитку. 5. Обставини, що характеризують особистість обвинуваченого (за місцем роботи, проживання, у сім'ї). 6. Автобіографічні данні: прізвище, ім'я та по батькові, рік, місяць і день народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан. (Це вимоги ст. 333 КПК). 7. Матеріальне положення особи, яка скоїла злочин (рівень прибутку, наявність (відсутність) грошового внеску до банку, цінних паперів, приватного майна.) 8. Наявність (відсутність) збігу тяжких особистих або сімейних обставин, внаслідок яких був вчинений злочин. 9. Додаткові обставини, які треба встановлювати по справах про злочини, вчинені неповнолітніми (ст. 433 КПК): а) стан здоров'я і загального розвитку неповнолітнього; б) умови його життя і виховання; в) обставини, що негативно впливають на неповнолітнього; г) відомості про цивільного відповідача і його матеріальне становище.

Б. Обставини, що встановлюють суб'єктивну сторону злочину: 1. Мотив злочину. При цьому доцільно встановити: а) якими були міжособистісні стосунки між особою, яка вчинила злочин, і жертвою до заподіяння тілесного ушкодження; б) чи були раніше або є зараз які-небудь життєві ситуації, події, які сприяли б або стали причиною формування віддаленого, або найближчого, як усвідомленого так і неусвідомленого мотиву злочину до заподіяння тілесного ушкодження; в) чи не була поведінка потерпілого провокуючою, аморальною, такою, що стала причиною або приводом для заподіяння йому тілесного ушкодження; г) чи не вчинений злочин із корисливих або інших низьких спонукань; д) чи не вчинений злочин під впливом погрози або примусу, в силу матеріальної чи іншої залежності 2. Привід до вчинення злочину. 3. Мета злочину. При її з'ясовуванні необхідно встановити: а) чи є заподіяння тілесного ушкодження проміжною або кінцевою метою діяння; б) чи була у виконавця тільки головна мета – виконати замовлення на заподіяння тілесного ушкодження; в) яка кінцева мета діяння, у тому випадку, якщо буде встановлено, що тілесне ушкодження було лише проміжною метою; г) чи не було мети залякати потерпілого або інших осіб (це кваліфікуюча ознака злочину за ч. 2 ст. 121 КК). 4. Вину особи, яка заподіяла тілесне ушкодження. Для цього необхідно встановити: а) чи усвідомлювала особа суспільно-небезпечний характер свого діяння; б) чи передбачала особа суспільно-небезпечні наслідки, або можливість їх настання; в) чи бажала особа настання цих наслідків; г) чи свідомо допускала особа настання цих наслідків. При заподіянні тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, необхідно встановити: а) умисел (прямий чи непрямий) на заподіяння тілесного ушкодження; б) необережну форму вини стосовно наслідків свого діяння – смерті, яка настала. 5. Встановлення інтелектуальної та вольової частини умислу співучасників злочину. Кожний співучасник злочину має бути поінформований й повинен знати про злочинний намір виконавця та бажати або свідомо припускати настання суспільно-небезпечних наслідків, які повинні статися у зв’язку з діянням виконавця. Якщо виконавцем скоєні такі дії, які не охоплювались умислом співучасників, має місце ексцес виконавця. За такі дії відповідає лише він. Співучасники, у разі ексцесу, відповідають у межах подій і наслідків, які були охоплені їх умислом у межах злочинної змови. 6. Додаткові обставини, які свідчать про суб'єктивну сторону злочину: а) діяльність особи до заподіяння тілесного ушкодження (способи підготування до вчинення злочину; висловлювання особою, що заподіяла тілесні ушкодження, своїх намірів вчинити це, або висловлювання мотивів і мети, «які виправдовують» намір заподіяти тілесне ушкодження; погрози розправою, вбивством тощо); б) діяльність особи після заподіяння тілесного ушкодження. При цьому завжди необхідно з'ясовувати мотиви і мету постзлочиної поведінки, тому що це має значення для встановлення суб'єктивної сторони злочину і його правильної кваліфікації. Так, завжди доцільно з'ясовувати: 1) чи надавала безпосередньо особа, яка заподіяла тілесне ушкодження, допомогу жертві, й у чому конкретно ця допомога полягала, якими були мотиви і мета надання допомоги; 2) надавалась ця допомога добровільно чи під примусом; 3) чи сприяла особа, яка заподіяла тілесне ушкодження, своїми діями наданню допомоги жертві злочину з боку третіх осіб або навпаки, перешкоджала наданню їй допомоги, якими були мотиви і мета перешкоджання наданню допомоги жертві; 4) чи висловлювала особа після заподіяння тілесного ушкодження жаль стосовно того, що трапилося, чи виправдовувала якось свої діяння, коли і перед ким, якого змісту її жалощі та виправдовування; 5) чи продовжує особа, яка заподіяла тілесне ушкодження, виражати у зовні мотиви або мету свого діяння, які вони; в) наявність ситуації, що не виключає можливість діяти по іншому (альтернатива діям стосовно вчинених).

В. Обставини, що належать до об'єктивної сторони злочину і до події злочину: 1. День, місяць, рік і час заподіяння тілесного ушкодження. 2. Місце заподіяння тілесного ушкодження. 3. Спосіб підготування до злочину. Слід з’ясувати чи не є він окремо протиправним. 4. Спосіб заподіяння тілесного ушкодження. Слід встановити чи не був він суспільно-небезпечним або таким, що має характер особливого мучення. 5. Засоби і знаряддя заподіяння тілесного ушкодження. 6. Чи є співучасники злочину, і чи немає серед них неповнолітніх. У випадку, якщо є співучасники, необхідно встановити характер діяння і ступінь участі у злочині кожного з них. 7. Чи не був потерпілий підлеглим, чи не знаходився він у безпорадному стані або в іншому залежному становищі від особи, яка заподіяла тілесне ушкодження. 8. Чи не є потерпілий малолітнім (до 14 років) або старим (чоловіки, які досягли – 60 років, жінки – 55 років). 9. Характер і локалізація тілесного ушкодження. 10. Механізм виникнення ушкодження. 11. Ознаки тілесного ушкодження і ступінь їх тяжкості. 12. Наявність (відсутність) причинного зв'язку між тілесним ушкодженням і смертю особи (підлягає встановленню у відповідному випадку). 13. Факт здійснення замовлення на заподіяння тілесного ушкодження, так само, як і факт прийняття виконавцем замовлення. При цьому слід встановлювати всі обставини злочинної домовленості, зокрема: місце та час зустрічі замовника і виконавця, предмет та обсяг винагороди, місце й час отримання винагороди, умови, у межах яких повинен діяти виконавець, тощо.

Г. Обставини, встановлення яких має значення для кваліфікації діяння: 1. Об'єкт злочину – тілесна недоторканність і здоров'я людини. 2. Чи є заподіяння тілесного ушкодження замахом на вбивство, або була добровільна відмова від доведення цього злочину до кінця. 3. Чи не заподіяне тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони. 4. Чи не заподіяне тілесне ушкодження в стані сильного душевного хвилювання.

Д. Обставини, що визначають розмір шкоди від вчиненого злочину: 1. Який саме матеріальний збиток був завданий потерпілому в результаті заподіяння йому тілесного ушкодження (враховуючи витрати на відновлення здоров'я), його грошовий еквівалент. 2. Витрати (у грошовому еквіваленті) закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого. 3. Витрати спеціальної установи для жертв насильства в сім’ї, якщо жертва тимчасово утримувалась цією установою, згідно із законом України «Про попередження насильства в сім’ї». 4. Сума судових витрат (ст. 91 КПК). 5. Сума, яка витрачена на ритуальні послуги і поховання, у випадку смерті потерпілого (ст. 459 ЦКУ). 6. У чому виявляється моральна шкода, що заподіяна потерпілому, і в якій сумі він її виражає. 7. Ступінь втрати працездатності (це необхідно встановлювати для визначення змісту цивільного позову в кримінальній справі (ст. 455 ЦКУ).

Е. Обставини, що вказують на постзлочинну діяльність особи, яка заподіяла тілесне ушкодження: а) наявність (відсутність) дійового каяття, запобігання (або спроба) винним настання шкідливих наслідків, явка з повинною і щире розкаяння, сприяння розкриттю і розслідуванню злочину, добровільне відшкодування завданого збитку); б) наявність (відсутність) деліктної протидії розслідуванню (наприклад, перешкоджання явці свідка, потерпілого, спонукання їх до відмови від дачі показань або дачі неправдивих показань, підкуп цих осіб, погроза помстою за раніше дані показання, злісна непокора законному розпорядженню співробітника міліції тощо.

Ж. Інші, вище не зазначені обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність (ст. ст. 66, 67 КК).

З. Причини й умови, що сприяли заподіянню тілесного ушкодження.

И. Обставини, встановлення яких сприяє виявленню іншого злочину, можливість вчинення якого обумовлена заподіянням тілесного ушкодження: 1. Чи залишив винний у небезпеці потерпілого після заподіяння тілесного ушкодження (ст. 135 КК). 2. Чи мав місце факт ненадання допомоги потерпілому, який знаходився в небезпечному для життя стані, з боку третіх осіб (ст. 136 КК). 3. Чи мав місце факт ненадання допомоги хворому з боку медичного працівника (ст. 139 КК). 4. Чи мало місце неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником (ст. 140 КК). 5. Чи не є засіб злочину предметом, вилученим із цивільного обігу (наприклад, холодною або вогнепальною зброєю (ст. 263 КК), отруйною або сильнодіючою речовиною (ст. 321 КК) тощо. Див.: Постанову Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. «Про право власності на окремі види майна» [50]). 6. Чи було заздалегідь необіцяне приховування умисно заподіяного тяжкого тілесного ушкодження (ст. 396 КК).

Визначення предмета доказування означає визначення меж і напрямку дослідження по справі. Знання обставин, які підлягають встановленню по справах про навмисне заподіяння тілесних ушкоджень дозволяють моделювати саму діяльність по розслідуванню злочину з оптималізацією умов усього процесу слідства. Проте, слід враховувати, що по кожній справі будуть свої, специфічні обставини, які треба буде встановлювати.

2.3. Типові версії
Термін версія можна зустріти в багатьох науках. Сутність розслідування - пізнання дійсності. Засіб пізнання об'єктивного світу – мислення, що є предметом вивчення такої науки, як логіка. Тому для з'ясування поняття версія, буде правильним спочатку розглянути її логічну інтерпретацію. У логіці версія розглядається як гіпотеза, тобто обгрунтоване припущення про закономірності, про причини або взаємозв'язки будь-яких явищ чи подій.

У судовому розслідуванні висунуті гіпотези називаються версіями. Не ставлячи перед собою завдання глибоко розглядати теоретичні питання про слідчу версію, хотілося б відзначити лише домінуючі та загальноприйняті, суттєві ідеї про версію в криміналістиці.

  • Багато вчених слідчу версію розглядають у співвідношенні з гіпотезою (гіпотеза – логічне поняття).

  • Слідча версія – це припущення (рідко ідея, уявний образ, модель).

  • Слідча версія є припущенням, що обгрунтоване якими-небудь фактичними даними.

  • Зміст версії визначає напрямок розслідування.

  • Предметом версії є нез'ясовані обставини.

  • При побудові слідчої версії користуються аналогією та інтуїцією.

  • Одна слідча версія може замінюватись (або доповнюватись) іншою.

На сучасному етапі у методиках розслідування злочинів криміналісти класифікують типові слідчі ситуації і відповідно для кожної з них пропонують типову слідчу версію. Такій підхід здається правільним, тому що методика розслідування придатна для багатократного застосування, вона має загальний характер, повинна бути корисною до кожного випадку розслідування злочину. Методика заснована на визнанні загальних закономірностей злочинів і їх розслідування. До того ж, мислення, що є у формі слідчої версії як форма розвитку знань, залежить від суб'єктивних (наприклад, інтелектуальний потенціал, досвід слідчого) й об'єктивних (наприклад, ситуаційні особливості розслідування) чинників, різноманіття яких незаперечне. У зв'язку з цим, у методиці розслідування окремих видів злочинів необхідно розглядати лише типові версії і стосовно до конкретної слідчої ситуації. У криміналістичній літературі питанню типових версій приділялася значна увага.

Так, Р.С. Бєлкін під типовою версією розуміє «найбільш характерне для даної ситуації, з погляду відповідної галузі наукового знання або узагальненої практики, припустиме пояснення окремих факторів або події в цілому» [52.c.296]. На його думку, істотну роль при побудові версії відіграють довідкові відомості узагальненого характеру, і типові версії мають обмежене пізнавальне значення. Вони необхідні для пояснення події при мінімальних вихідних даних і служать для вибору напрямку розслідування.

В.О. Коновалова відзначає, що роль типової версії не настільки значна, тому що орієнтація на неї заважає творчому мисленню слідчого [53.c.17]. Але, пізніше, вона пише: «При подібній ситуації події злочину або окремих його обставин із злочинами, раніше розслідуваними, слідчі версії можуть виникати за аналогією. Джерелами аналогії при конструюванні версій можуть бути загальні теоретичні положення, засновані на узагальненні слідчої практики» [54.c.5].

В.М. Левков у якості нового утворення у вченні про криміналістичну версію назвав «типологічну версію». Її структуру він розглянув як складову типових версій і родових (авт. переклад) версій, в основі яких є закономірні зв'язки між елементами криміналістичної характеристики злочинів. Ним також було відзначено, що найбільш доцільно використовувати в практичній діяльності системи родових версій (а не типових), тому що вони мають більш високий ступінь відображення дійсності, будучи заснованими на залежності від того, як часто зустрічаються окремі ознаки елементів криміналістичної характеристики злочинів [51.c.13]. Він висловлює думку, що в криміналістичній характеристиці злочинів є інформація, яка дозволяє будувати родові версії, у зв`язку з чим, розглядати їх у методиці розслідування як окрему категорію, особливої необхідності немає.

Заперечення необхідності розробки типової версії в методиці розслідування є необгрунтованим. Криміналістична характеристика і слідчі ситуації обумовлюють можливість визначати напрямок розслідування і висувати, з визначеним ступенем імовірності, версії про особу злочинця, потерпілого, обстановку, у якій відбувався злочин. Роль типових версій значна і корисна на початковому етапі розслідування, у ситуаціях інформаційної недостатності (пошукових ситуаціях), коли вони виконують функцію орієнтира у великій кількості невідомого. У наступному, коли «усе таємне стає явним», висування слідчих версій обумовлено специфікою конкретного злочину і наявної про нього інформації. Тому типові версії в даній роботі розроблялися стосовно до ситуацій інформаційної недостатності.

Побудова ретросповіщальних версій у криміналістиці є традиційною. Але є необхідність і практична значимість висування провіщувальних (прогнозуючих) версій. В.М. Карагодін відзначив, що «... повинна враховуватися та перевірятися версія про можливий варіант приховування злочину...» [55.c.25]. Дійсно, для прийняття превентивних заходів протидії слідству є необхідність висувати провіщувальні версії. О.М. Ларін із цього приводу відзначив: «Дуже продуктивні прогнозуючі версії про очікувану протидію розслідуванню. Такі версії дозволяють не тільки запобігти, нейтралізувати протидію, але іноді і використовувати її в інтересах справи» [56.с.62].

При розслідуванні будь-якого злочину, одним з головних завдань є встановлення особи, яка його вчинила. При типовій слідчій ситуації А.1.1. – особа, яка вчинила злочин невідома й інформації про неї немає, можливо висування таких типових версій:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Вимоги до рівнів шуму та вібрації
Санітарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях", затверджених Міністерством охорони здоров'я срср, гр n 2411-81 "Гігієнічні...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка