Пошук по сайту


Методичні рекомендації відображають результати науково-дослідної роботи, виконаної у 2006 році згідно з Міжгалузевою комплексною програмою «Здоров'я нації»

Методичні рекомендації відображають результати науково-дослідної роботи, виконаної у 2006 році згідно з Міжгалузевою комплексною програмою «Здоров'я нації»

Сторінка1/9
  1   2   3   4   5   6   7   8   9





Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій в учнівської молоді: Методичні рекомендації. - К.: ІПППО АПН України, КФ ВМУРоЛ «Україна», ПП Щербатих О.В. 2007. - 68 с.
Методичні рекомендації відображають результати науково-дослідної роботи, виконаної у 2006 році згідно з Міжгалузевою комплексною програмою «Здоров'я нації». Робота присвячена методичним питанням виявлення і профілактики суїцидальних тенденцій в учнів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів. Викладено сучасні наукові дані щодо проблеми, запобігання самогубств в учнівської молоді. Висвітлено соціально-психологічні, індивідуально-психологічні та особистісні передумови виникнення суїцидальних тенденцій, підходи, принципи, методи і прийоми психодіагностичної та психопрофілактичної роботи із потенційними суїцидентами, а також практичний досвід роботи в цьому напрямі автора з учнями, що забезпечує збереження найціннішого, що є у молодої людини, - ЇЇ життя.

Призначено для педагогічних працівників, методистів, практичних психологів загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, а також - учнів, студентів та їх батьків.
Рецензенти: Побірченко Н.А. - доктор психологічних наук, професор, завідувач відділу психології профорієнтації ІПППО АПН України; Кісарчук З.Г. - кандидат психологічних наук, завідувач лабораторії консультативної психології і психотерапії Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України.
Методичні рекомендації ухвалено Вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 25 січня 2007 року, протокол №1.



ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність, види та засоби суїцидальної поведінки

2. Соціально-психологічні, індивідуально-психологічні та особистісні чинники виникнення та перебігу суїцидальної поведінки у молоді

3. Захисні антисуїцидальні фактори

4. Виявлення суїцидальних тенденцій в учнівської молоді

4.1. Формування адекватного ставлення оточуючих людей до суїцидальних проявів і можливостей їх виявлення та подолання

4.2. Як визначити в ході спостереження перші загрозливі тенденції, ознаки суїцидальної поведінки підлітків та юнаків

4.3.1. Психодіагностика суїцидальних схильностей і дій учнів

загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів

4.3.1. Карта визначення ризику суїцидальності (В.М. Прийменко)

4.3.2. Тест на виявлення суїцидального ризику СР-45

4.3.3. Тест на виявлення суїцидальних намірів (Н. Шавровська, О. Гончаренко, І. Мельникова)

4.3.4. Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (М.В. горська)

4.3.5. Модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (О.Є. Лічко –С.І. Подмазін)

5. Конкретні методи психологічної профілактики та корекції

суїцидальних тенденцій в учнівської молоді

5.1. Бажане упереджу вальне поводження батьків та оточуючих із схильними до суїциду дітьми та підлітками

5.2. Рекомендації педагогічним працівникам щодо надання превентивної допомоги учневі при потенційному суїциді

5.3. Професійні науково-методичні заходи і підходи у

профілактичній та корекційній роботі психологів із суїцидентами

5.4. Психотерапія суїцидента через піднесення цінності його особистості

6. Психолого-педагогічна система профілактики і корекції суїцидальної поведінки учнівської молоді

7. Перспективи створення державної системи превенції суїциду

8. Практичний досвід роботи із суїцидентами в умовах загальноосвітньої школи та вищого навчального закладу

Висновок

Рекомендована література


Вступ

Безпосереднім приводом для написання даної роботи стала участь автора у перевірці одного л навчально-наукових центрів професійно-технічної освіти, ознайомлення з роботою психологічної служби якого виявило драматичний і повчальний факт. Практичний психолог цього закладу Л.З. повідомила нам про серію трагічних випадків, що сталися до її приходу в даний центр. З 2001 по 2002 рік там відбулися три випадки суїциду. Загинуло три учні в самому початку юності, віку сподівань і входження у доросле життя. Педагогічний колектив центру з відчаєм і тривогою переживав ці надзвичайні події та очікував наступні. Саме тоді директор центру запросив практичного психолога до роботи з учнями і з того часу спроби суїциду припинилися. На наш погляд, саме присутність у навчальному закладі практичного психолога, який професійно піклується про гону душу, спричиняє позитивний життєзберігальний вплив на дітей і юнаків, котрі попадають у ситуацію гострої життєвої кризи, вихід з якої вбачається ними в самогубстві. Якщо ж психолог добре володіє методологією і технологією порятунку молодого життя від суїциду, конкретними методами і прийомами його профілактики, то це виправдовує його професійну місію як представника найгуманнішої професії.

Практика роботи більшості психологів у навчальних закладах раз від разу ставить їх перед суїцидальними проблемами учнівської молоді. Не обминула ця проблема і автора даної роботи, на професійному рахунку якого декілька врятованих людських доль. Подібні факти особливо цінні для професійного психолога, адже вони найкраще свідчать про його можливості у ствердженні цінності людського життя. Ці обставини і зумовили спробу автора написати методичні рекомендації, в яких був би зібраний сучасний досвід роботи психологів із суїцидентами.

У цій роботі практичний психолог і соціальний працівник загальноосвітнього, професійно-технічного або ж вищого навчального закладу знайде стисле розуміння природи суїциду, соціально-психологічних та індивідуально-психологічних чинників виникнення і перебігу суїцидальних тенденцій І ситуацій, шляхів вияву і засобів профілактики суїцидальної поведінки.

Автор впевнений, що найбільш дієвим підходом у психодіагностичній та психопрофілактичній роботі з потенційними суїцидентами може бути особистіно-ціннісний підхід та відповідні до нього принципи, серед яких на перше місце висуваються: а) принцип цінності особистості, як вищої форми життя людини; б) принцип рефлексивності, тобто усвідомлення молодою людиною цінності власної особистості як для себе, так і для оточуючих; в) принцип креативності, за яким особистість має реально виступати творцем власної долі, и повноцінного, щасливого життя й життя близьких людей

У роботі наводяться декілька методів виявлення суїцидальних схильностей і поведінки потенційних суїцидентів, які дозволяють виявити групу суїцидального ризику і цілеспрямовано працювати з нею, знижуючи цей ризик. Як не робити, підкажуть існуючі засоби психологічної профілактики і корекції установок і поведінки суїцидентів.

Звичайно, що дієвість запропонованих методів психологічної профілактики суїцидальних тенденцій в учнівської молоді може ще більше підвищитись, якщо будуть наведені конкретні приклади роботи психолога з суїцидентами. Тому в кінці роботи представлений власний досвід автора в цьому напрямку психологічної діяльності.

Висловлюємо щиру подяку за сприяння у складанні методичних рекомендацій:

доктору медичних наук, професору кафедри клінічної психології Інституту післядипломної освіти Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, голові правління громадської організації «Екологічне здоров'я людини» Розанову Всеволоду Анатолійовичу;

кандидату психологічних наук, директору Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи МОН і АПН України Панку Віталію Григоровичу;

кандидату педагогічних наук, професору, директору Кременчуцької філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» Самодрину Анатолію Петровичу;

кандидату філософських наук, заступнику директора Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи МОН і АПН України Цушко Івану Івановичу;

заступнику директора з питані, психології Дніпропетровського психолого-медико-педагогічного центру Мушинському Віктору Петровичу;

директору Одеського обласною центру практичної психології і соціальної роботи Репновій Тетяні ІІсгрівмі;

організаторам Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації», за фінансової підтримки якої здійснювалася дана науково-дослідна робота.

Запитання і пропозиції щодо роботи «Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій в учнівської молоді» можна подати за адресою: 04060, Київ-60, вул. М. Берлинського, 9, кімн. 632 (631), р. тел. (8-044) 440-63-88, дод. 112.



  1. Сутність, види та засоби суїцидальної поведінки


Спеціалісти визначають суїцид (suizid - з лат. «себе вбивати») тобто самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводять до смерті. Ознаками поняття «самогубство» виступають: а) мета позбавити себе життя; б) потерпілий та суб'єкт суїциду с одна і та ж особа; в) об'єктом замаху є життя самої людини; г) смерть спричиняється особистими діями самої людини [18, с. 144-145].

Американські психологи, зокрема А. Бергман, підкреслює, що суїцид - це навмисне самопошкодження зі смертельним кінцем, він є виключно людський акт. який зустрічається в усіх культурах. Разом з тим, слід відрізняти самогубство від спроби самогубства, яку Е. Дюркгейм «вбачав у припиненні самовбивчого акту, перш ніж настає смерть. Він вважав, що від власне суїциду не так вже відрізняються вчинки, в яких люди ризикують життям в різних ситуаціях: при актах хоробрості і самопожертви задля порятунку Інших, у небезпечних заняттях, ризикованих видах спорту, де є гра зі смертю з прагненням її уникнути, при надмірному виснаженні себе працею, при недбалому ставленні до свого здоров'я, цілковитій відсутності турботи про нього, при ... легковажному... нехтуванні небезпекою тощо [18, с. 13]

Тому вивчення природи суїциду має враховувати цей більш широкий контекст, в центрі якого лежить саме факт самогубства, а навколо нього - більш численні факти свідомого чи несвідомого нехтування життям, як вищої цінності людини. Це підтверджує світова статистика, яка свідчить, що за рік на земній кулі гине від самогубства близько мільйона людей (це більше, ніж у військових діях), а спроб самогубств, як вважається, у десятки разів більше [18]. До цього можна додати численні випадки замаскованих самогубств (у транспортних аваріях, хворобах, частині вбивств тощо). Через це деякі мислителі вважають самогубство однією з центральних філософських проблем. Розв'язуючи цю проблему, психологи, лікарі, соціальні працівники, педагоги, використовуючи засоби профілактики, корекції, терапії тощо, утверджують цінність життя, цінність людини, цінність особистості, як вищу гуманістичну цінність світу.

Розрізняють декілька видів самогубств [18]:

1. Неусвідомлюване самогубство;

2. Самогубство, як ризикована гра і ризикована безпечність;

3. Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство:

а) маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями або маячними ідеями;

б) самогубство меланхоліків, що перебувають у стані великого занепаду духу, глибокої скорботи, гіпертрофованих докорів совісті, суму, журби;

в) самогубство охоплених нав’язливими ідеями;

г) автоматичне чи імпульсивне самогубство;
4. Самогубство психічно-нормальної людини з наступними видами суїцидальної поведінки:

а) демонстративно-шантажна форма суїцидальної поведінки:

- завершені і незавершені самовбивчі дії;

- поведінка суїцидентів із тривалим і сталим прагненням до смерті; короткочасним, але рецидивним ставленням, що час від часу повторюється; миттєвим, імпульсивним, рецидивним ставленням до смерті;

- непрямий, напівнавмисний, напівпереднавмисний суїциди, суїцидальний еквівалент, незавершений суїцид, парасуїцид;

- можливий суїцид, суїцидна гра, провокації агресії на себе;

- серйозний та несерйозний суїциди;

- суїцидні феномени.

б) внутрішні та зовнішні форми суїцидальної поведінки:

- внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри;

- зовнішні форми: суїцидальні спроби і завершені суїциди;

в) егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв'язків особистості із суспільством;

г) альтруїстичний суїцид, який відбувається у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (японські пілоти-камікадзе, релігійні фанатики тощо);

д) аномічний суїцид, який виникає внаслідок знемоги;

є) спровокований засобами масової інформації суїцид;

є) депресивно спричинений суїцид.
Суїциденти використовують різні способи уходу із життя: повішання, чадний газ, вогнепальна зброя, отруєння, зокрема, через передозування лікарськими засобами, потоплення, самопоріз, стрибки з висоти тощо. Знаючи про суїцидальні наміри, в деяких випадках можна запобігти суїцидам, ускладнюючи доступ до зазначених способів суїцидальної поведінки.

Деякі психологи пов'язують ризик суїциду з інстинктом аутоагресії (на відміну від інстинкта агресії), що у підлітковому віці виявляється в [25, с 4]:

- аутодеструкції - неусвідомленій реалізації наміру спричинити пошкодження фізичному і психічному здоров'ю (розкуті дії, екстремальні види спорту);

- різноманітні форми самотравми (самопорізи, самоопалювання),

- суїцидальні еквіваленти (алкоголізація, наркоманія, що визиваються бажанням забутися, втекти від неприємностей);

- і, як крайній прояв аутоагресії - суїцид.

В нормі у людини прояви цих інстинктів не тільки врівноважені, але і придушені вихованням, однак людина у межових ситуаціях може виявляти їх, наближуючись до суїциду [25, с. 4].

2. Соціально-психологічні, індивідуально психологічні

та особистісні чинники виникнення та неребігу

суїцидальної поведінки у молоді
До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків та юнаків, відносять [22, с. 9-10]:

- серйозні проблеми у сім'ї;

- відвернення однолітків;

- смерть улюбленої або значущої людини;

- розрив стосунків з коханою людиною;

- міжособистісні конфлікти або втрата значущих відносин;

- проблеми з дисципліною або із законом;

- тиск, здійснюваний групою однолітків, передусім той, що пов'язаний із наслідуванням самопошкоджуючій поведінці інших;

- тривале перебування у ролі жертви або «козла відпущення» («цапа відбування»);

- розчарування успіхами у школі чи інституті, або невдачі у навчанні;

- високі вимоги у навчальному закладі до підсумкових результатів учбової діяльності (Іспитів);

- проблеми із працевлаштуванням і погане економічне становище, фінансові проблеми;

- небажана вагітність, аборт і його наслідки (у дівчат);

- зараження СНІД або хворобами, що передаються статевим шляхом;

- серйозні тілесні хвороби;

- надзвичайні зовнішні ситуації і катастрофи.

Якщо конкретизувати негативні сімейні чинники, які впливають на суїцидальність підлітків і юнаків, то до їх числа належать [22, с 8]:

- психічні відхилення у батьків, особливо афективні (депресії та інші душевні захворювання);

- зловживання алкоголем, наркоманія або інші види анти су спільної поведінки у сім'ї;

- сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім'ї;

- насилля у сім'ї (особливо фізичні і сексуальні);

- недостача уваги і турботи про дітей у сім'ї, погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;

- часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї;

- розлучення батьків, ухід одного з них із сім'ї або його смерть;

- часті переїзди, зміна міста проживания сім'ї;

- надто низькі або високі очікування і боку батьків по відношення до

дітей;

- зайва авторитарність батьків;

- відсутність у батьків часу і недостатня увага до становища дітей, нездатність до виявлення прояву дистресу і негативного впливу оточуючої дійсності.

Психологи вважають, що деякі риси особистості юної людини також можуть бути пов'язані із суїцидальною поведінкою, зокрема [22, с 9]:

- нестабільність настрою або його надмірна мінливість;

- агресивна поведінка, злобність;

- антисоціальна поведінка;

- схильність до демонстративної поведінки;

- високий ступень імпульсивності, схильність до необдуманого ризику;

- дратівливість;

- ригідність мислення;

- погана здатність до подолання проблем і труднощів (у школі, ПТНЗ, ВНЗ, серед однолітків);

- нездатність до реальної оцінки дійсності;

- тенденція «жити у світі ілюзій та фантазій»;

- ідеї переоцінки власної особистості, що змінюються переживаннями нікчемності;

- легко виникаюче почуття розчарування;

- надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях або невдачах;

- надмірна самовпевненість;

- почуття приниження або страху, що приховуються за проявами домінування, відвернення або демонстративної поведінки щодо друзІв-однолітків або дорослих;

- проблеми з визначенням сексуальної орієнтації:

- складні неоднозначні стосунки з дорослими, включаючи батьків. Шкільний психолог В.І. Силяхіна вважає, що мотивами суїцидальної

поведінки школяра можуть бути наступні [25]:

- шкільні проблеми;

- втрата близької, коханої людини;

- ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність;

- переживання, образи;

- самотність, відчуженість;

- неможливість бути зрозумілим, почутим;

- почуття провини, сорому, невдоволення собою;

- страх покарання, тортури;

- почуття помсти, протесту, загрози;

- бажання привернути до себе увагу, визвати співчуття;

- ухід від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації. Вона зазначає, що це лише загальні мотиви, а часткові можуть бути

настільки різними, що їх важко перерахувати [25, с 5].

В суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази [25, с 6]:

а) фаза обдумування, що визивається свідомими думками щодо здійснення суїциду. Ці думки згодом можуть вийти з-під контролю і стати Імпульсивними. При цьому підліток замикається в собі, втрачає Інтерес до справ сім'ї, роздає цінні для нього речі, змінює свої стосунки з оточуючими, стає агресивним. Змінюється зовнішній вигляд, підліток перестає слідкувати за собою, може змінитися його вага (що пов'язане із переїданням або анорексією), через зниження його уваги з підлітком може трапитись нещасний випадок;

б) фаза амбівалентності, яка наступає за умов появи додаткових стресових факторів - тоді підліток може виказувати конкретні загрози або наміри щодо суїциду комусь із найближчого оточення, але цей «крик про допомогу» не завжди буває почутим. Однак саме в цей час підлітку ще можна допомогти;

в) якщо ж цього не стане, тоді наступає фаза суїцидальної спроби. Вона відбувається дуже швидко, адже для підлітків притаманне швидке проходження цієї фази і перехід до третьої [25, с 6].

Як вказує В.І. Силяхіна, більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковують і здійснюють суїцид впродовж 1-2 тижнів. Але підлітковому віку властива Імпульсивність дій, тому іноді тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години. Звичайно, що це вимагає від оточуючих, особливо від психологів і лікарів, оперативних дій у наданні адекватної допомоги таким підліткам [там само].

Як зазначає дніпропетровський психолог В.П. Мушинський [12], «суїцидальна поведінка включає усі прояви суїцидальної активності - думки, наміри, висловлювання, загрози, спроби самогубства, - і уявляє собою ланцюг аутоагресивних дій людини, свідомо чи навмисно спрямованих на позбавлення себе життя через зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Така поведінка є динамічним процесом і складається з наступних етапів:

1. Етап суїцидальних тенденцій - вони є прямими чи непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, про втрату сенсу життя, про небажання жити; суїцидальні тенденції виявляються у думках, намірах, почуттях або загрозах.

2. Етан суїцидальних дій - він починається, коли відповідні тенденції приходять у дію; під суїцидальною спробою розуміється суїцид, який з незалежних від людини обставин був відвернутий і не привів до летального наслідку; суїцидальні тенденції можуть трансформуватися у завершений суїцид, результатом якого є смерть людини.

3. Етап постсуїцидальної кризи - він продовжується з моменту здійснення суїцидальної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій» [25, с. 4].

В.П. Мушинський наводить вичерпну характеристику форм і методів реалізації суїцидальної поведінки, виділяючи 10 загальних рис, властивих усім самогубствам [25, с 4-5]:

1. Загальною метою усіх суїцидів виступає пошук рішення, адже суїцид не є випадковою дією - його ніколи не здійснюють без сенсу чи безмотивно. Він є виходом із утруднень, кричи чи нестерпної ситуації, йому властива своя логіка і доцільність. Щоб зрозуміти причину суїциду, слід дізнатися проблем, для розв'язання яких він був призначений.

2. Загальним завданням усіх суїцидів є припинення свідомості, повне припинення свого потоку свідомості, непереносимого болю - як розв'язання болісних і нагальних проблем. Відповідно до цього, суїцид складається з трьох частин - наявності у людини, що впала у відчай, душевного хвилювання, підвищеного рівня тривоги і високого летального потенціалу.

3. Загальним стимулом при суїциді виступає нестерпний психічний біль. Можна стверджувати, що припинення своєї свідомості - це те, до чого рухається суїцидальна людина, а душевний біль - це те, від чого вона намагається втекти, адже ніхто не здійснює суїцид від радості.

4. Загальним стресором при суїциді є незадоволені психологічні потреби, адже суїцид здійснюється передовсім саме через нереалізовані або незадоволені потреби. В цьому плані можна зазначити, що відбувається багато безглуздих смертей, але ніколи не буває безглуздих і необгрунтованих суїцидів.

5. Загальною суїцидальною емоцією виступає безпорадність-безнадійність - у суїцидальному стані виникає переважне почуття безпорадності - безнадійності. В цьому стані людина начебто констатує: «Я нічого не можу зробити, крім самогубства, і ніхто не може мені допомогти, полегшити біль, який я відчуваю».

6. Загальним внутрішнім відношенням до суїциду є суперечливість, амбівалентність - людина відчуває потребу у здійсненні суїциду і водночас бажає порятунку і втручання інших.

7. Загальним станом психіки є звуження пізнавальної сфери, що відбувається у формі минущого емоційного та інтелектуального звуження свідомості з обмеженням можливостей у виборі варіантів поведінки, що зазвичай доступні свідомості даної людини, коли вона не знаходиться у панічному стані.

8. Загальною дією при суїциді стає втеча, що відображає намір людини покинути зону нещастя. Суїцид вважають тому межовою, остаточною втечею. Сенс самогубства полягає у радикальній і остаточній зміні обставин, «декорацій» життя.

9. Загальною закономірністю суїциду виступає відповідність суїцидальної поведінки загальному стилю поведінки впродовж життя. Незважаючи на те, що суїцид уявляє собою вчинок, якому немає аналогу у попередньому житті людини, все ж йому можна знайти відповідність у стилі та характері повсякденної поведінки даної людини. Це і попередні переживання душевного хвилювання, і здатність переносити психічний біль, і наявність тенденцій до обмеженого мислення, і спроби втечі у важких ситуаціях тощо.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні рекомендації для практичних психологів І соціальних педагогів...
Родині, у навчальних закладах, на вулицях. Тому обласний навчально-методичний центр практичної психології І соціальної роботи надсилає...

Охорона праці та безпека життєдіяльності в птнз методичні рекомендації
Шевчук С. С. Охорона праці та безпека життєдіяльності в птнз: Методичні рекомендації.  Донецьк, 2006 р., 84 стор

Методичні рекомендації з виховної роботи: На допомогу класному керівникові Зміст
Система організації роботи класного керівника

1. Організація науково-дослідної роботи у вищому навчальному закладі
Так історично виникла перша форма науки (наука античного світу), предметом вивчення якої була вся природа в цілому. Вона ще не поділялася...

Методичні рекомендації до семінарських занять та організації роботи...
Методичні рекомендації до семінарських занять та організації роботи студентів з дисципліни «Основи конституційного права» (для студентів...

Наказ
Затвердити Iнструкцію про призначення та проведення судових експертиз (далі — Iнструкція) та Науково-методичні рекомендації з питань...

Книги, отримані за державною програмою «Українська книга» у 2014 році
Пропонуємо Вашій увазі книги, видані за державною програмою «Українська книга», які за критерієм відбору мають велику наукову, соціальну...

Методичні рекомендації захист прав дітей на міждержавному рівні смт. Томаківка
Міжнародного дня захисту дітей прийняла Міжнародна демократична федерація жінок у листопаді 1949 року. Перший Міжнародний день захисту...

Методичні рекомендації щодо написання та оформлення пошукових І науководослідницьких...

Методичні рекомендації для написання контрольної роботи з навчальної дисципліни „
Контрольна робота є самостійним видом роботи студента, передбачена учбовим планом вивчення дисципліни „Господарсько-процесуальне...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

pravo.lekciya.com.ua
Головна сторінка